Тема 4. Основні методи соціально-психологічного тренінгу.

У соціально-психологічному тренінгу можуть застосовуватися три основні групи методів:

· Дискусійні методи;

· Ігрові методи;

· Методи, засновані на невербальної активності учасників.

В одних випадках деякі з цих методів можуть виступати провідними або єдиними в рамках конкретного тренінгу або сеансу (наприклад, в психоаналітичних тренінгах провідним є метод біографічної дискусії, в поведінковому тренінгу - ігровий метод). В інших випадках гнучко використовується поєднання різних методів, наприклад, ігровий метод поєднується з дискусійним методом. Стратегія вибору методів визначається теоретичною орієнтацією ведучого і видом тренінгової групи, цілями і концепцією навчання, а також, рядом додаткових факторів, таких як, тривалість навчання, специфіка контингенту учасників і т.д.

Дискусійні методи.

У груповому соціально-психологічному тренінгу застосовуються три основні різновиди дискусійного методу:

o біографічна дискусія;

o тематична дискусія;

o інтерактивна дискусія.

Біографічна дискусія: у центрі уваги групи знаходиться конкретна людина, яка розповідає про своє минуле, свої неприємні думки, переживання, а члени групи, в подальшому обговоренні намагаються допомогти людині виділити його внутрішньоособистісні проблеми і, на основі цього, більш глибоко їх осмислити. Таким чином, група розглядає окремі фрагменти біографії людини і аналізує його проблеми. Біографічна дискусія застосовується, в основному, в аналітично орієнтованих групах.

В тематичної дискусії в центрі уваги групи знаходиться не конкретна особистість, а певна тема. У цьому випадку, на відміну від біографічної дискусії, особисті проблеми учасників актуалізуються і розглядаються опосередковано, так як в процесі обговорення теми відбувається непряма проекція індивідуально-психологічних якостей і проблем, що висловлюються учасниками.

Інтерактивна дискусія. Відмінною особливістю інтерактивної дискусії є те, що в центрі уваги групи знаходиться не конкретна людина або тема, а тренінгова група, коли вся активність учасників спрямована на аналіз внутрішньогрупових процесів. Такий різновид дискусії найчастіше використовується, наприклад, в Т-групах. Виділяють два різновиди інтерактивній дискусії: неструктурована і структурована.

Ігрові методи.

За визначенням Д. Б. Ельконіна, гра являє собою таку діяльність, у якій відтворюються соціальні відносини (правила і норми взаємовідносин) між людьми поза умов безпосередньо утилітарної діяльності. Гра, як вид діяльності, дозволяє людині успішно засвоювати зміст нової діяльності (форми поведінки), є засобом прояву його творчих можливостей, полегшує адаптацію людини до нових, незнайомих для нього умов.

До відмітних ознак ігрової діяльності, які мають важливе значення в груповому соціально-психологічному тренінгу, відносяться:

а) умовність гри: учасники тренінгу діють в рамках умовної реальності (що вони цілком усвідомлюють), яка має свої правила на відміну від правил реальному житті.

б) символічність гри: учасники гри не боятися нанести своїми діями моральну шкоду собі і своїм партнерам по спілкуванню, зробити помилку, яка поставить їх перед необхідністю несення відповідальності. У грі можна подолати те, що здається нездоланним в реальному житті. В результаті цього з'являється можливість для прийняття більш ризикованих рішень, експериментування зі своєю поведінкою.

в) невизначеність гри: міжособистісні ігри найчастіше не мають однозначно передбачуваного розвитку, що позбавляє учасників тренінгу можливості використовувати чіткі алгоритми прийняття рішення і змушує їх застосовувати винахідливість і кмітливість.

г) просторово-часова відособленість гри: у грі простір і час як би «стискаються», що робить гру динамічною і насиченою подіями.

д) рольова необмеженість гри: учасники можуть виступати в різних ролях, про багато з яких у них немає достатніх уявлень, що дозволяє, з одного боку, краще зрозуміти людей що грають ці ролі, а, з іншого боку, розширити власний репертуар ролей.

При всій різноманітності технік, можна виділити два види ігрових методів, які використовуються в навчанні дорослих людей:

1. Операційні (ділові) ігри, в яких перевага віддається інструментальному, тобто предметно-професійному аспекту навчання і не передбачається навчання спілкуванню. У таких іграх є заздалегідь підготовлений сценарій, в який закладено більш-менш жорсткий алгоритм прийняття рішення, чіткі критерії оцінки прийнятого рішення (правильно - неправильно). До основних різновидів операційних ігор відносять: аналіз конкретних ситуацій, рольові та імітаційні ігри.

2. Міжособистісні (соціально-психологічні) ігри спрямовані на формування комунікативної компетентності, зміна особистості людини. У міжособистісних іграх часто відсутній жорсткий алгоритм поведінки, чіткі критерії аналізу та оцінки його адекватності, можуть існувати декілька можливих правильних варіантів прийняття рішення, поведінки в ігровій ситуації. На практиці використовуються три основних види міжособистісних ігор: ігри не концептуального змісту; ігри психодрами і соціодрами; ігри трансакційного аналізу.