Для оцінки ступеня диференціації країн, що розвиваються можуть бути застосовані 7 показників.

1) Розміри країн (територія, чисельність населення і дохід на душу населення).

Велика територія зазвичай дає переваги: володіння природними ресурсами і ємними потенційними ринками, менша залежність від імпорту сировини.

2) Особливості історичного розвитку і колоніального періоду.

Більшість країн, що розвиваються були в минулому колоніями західноєвропейських країн, США, Японії. Економічні структури, соціальні інститути колоній створювалися за зразком і подобою метрополій.

3) Забезпеченість матеріальними і трудовими ресурсами.

Частина країн, що розвиваються дуже багаті мінеральними ресурсами (країни Перської затоки, Бразилія, Замбія), інші - дуже бідні (Бангладеш, Гаїті, Чад та ін.)

4) Роль приватного та державного сектора.

В цілому приватний сектор в економіці більшою мірою розвинений в країнах Латинської Америки і Південно-Східної Азії і меншою - у країнах Південної Азії і Африки.

5) Характер виробничих структур.

Існує певна диференціація галузевої структури економіки країн, що розвиваються, хоча більшість з них є аграрно-сировинними. Натуральне і товарне сільськогосподарське виробництво забезпечує зайнятість більшої частини населення.

6) Ступінь залежності від зовнішніх економічних і політичних сил.

На ступінь залежності від зовнішніх факторів впливають забезпеченість країни матеріальними ресурсами, структура економіки та зовнішньоекономічних зв'язків.

7) Інституційна та політична структура суспільства.

Політична структура, інтереси соціальних груп та спілки правлячих еліт (великих землевласників, компрадорської частини великого бізнесу, банкірів, військових) зазвичай визначають стратегію розвитку і можуть бути гальмом прогресивних змін економіки і суспільства, консервуючи економічну відсталість, якщо відбуваються зміни серйозно обмежують їхні інтереси.

Класифікації країн за методикою Світового банку.

Основним критерієм Світового Банку для класифікації національних економік в операційних і аналітичних цілях є показник ВВП на душу населення. За даним критерієм країни поділяються на країни з низьким рівнем доходів, середнім рівнем доходів (підгрупи - доходи нижче середнього і доходи вище середнього) і високим рівнем доходів. Крім того, використовуються інші аналітичні угруповання, в основі виділення яких лежать географічні фактори, експорт і рівень зовнішньої заборгованості.

Країни з низьким і середнім рівнем доходів іноді також відносяться до країн, що розвиваються. Використання даного терміну цілком прийнятно і зовсім не передбачається, що всі країни цієї групи розвиваються однаково або що ряд країн групи вже перебуває на кінцевій стадії свого розвитку. Класифікація країн за рівнем доходів не завжди відображає статусу країни як держави, що розвивається.