Моральні уроки комедії Мольєра «міщанин-шляхтич»

Твір «Моральні уроки комедії «Міщанин-шляхтич»»

твір "Моральні уроки комедії "Міщанин-шляхтич""

§ «Міщанин-шляхтич» — одна з найкращих п’єс Мольєра. У цьому творі драматург зображує довірливого і доброзичливого купця Журдена, автор гнівно засуджує його прагнення будь-яким шляхом набути дворянських манер. Хоча Журден і наймає собі різних учителів, які навчають його манерам, танцям, музиці, проте залишається недолугим, пихатим і грубим. Але не менш недолугими виступають і найняті героєм учителі. Вони розпочинають сварку через дрібниці, не порозумівшись, яка ж з наук найважливіша. З перших же сторінок п’єси ми знайомимось з кмітливими представниками трудового народу. Помічники портного, зрозумівши пихатість Журдена, відкрито видурюють гроші, лестячи йому. А якою веселою і щирою показано служницю Ніколь, яка відверто сміється над своїм господарем.
Мольєр глузує з безмежної тупості Журдена. І на прикладі міщанина зайвий раз показує, наскільки низькою та неотесаною може бути навіть багата людина, яка вважає, що за гроші можна купити розум. Але сміється великий драматург не з конкретної людини. Він висміює прагнення наслідувати якісь зовнішні ознаки вищого соціального стану, не змінюючись внутрішньо.
За смішними подіями комедії приховані серйозні висновки, а комічні образи стають сатиричними. Поведінка Журдена, Доранта зумовлена їхнім становищем у суспільстві. Журден прагне стати шляхтичем, щоб довести всім і собі свою значущість. Але Мольєр показує, що людину треба цінувати такою, якою вона є, що кожен мусить робити в житті свою справу. Головне не в титулі, не в костюмі, - стверджує автор. Честь і достоїнство, розум і освіченість не купуються.

МОРАЛЬНІ УРОКИ КОМЕДІЇ МОЛЬЄРА «МІЩАНИН-ШЛЯХТИЧ»

Видатний письменник, драматург і актор Жан Батист Поклен, відомий всьому світу як Мольєр, створив чудові п’єси, що й сьогодні приваблюють багато глядачів у театрах всього світу. Однією з найяскравіших його комедій є «Міщанин-шляхтич», у якій наявна ціла низка моральних уроків. Тут також висвітлена провідна риса класицизму – прагнення виховати свого глядача, адже Мольєр не лише мав на меті розважити глядачів, а ще й хотів навчити їх.

Для Журдена, на жаль, лише дворянське ім’я вже є гарантією найвищих моральних цінностей. Через його стосунки з графом Дорантом Мольєр показує читачам суспільство того часу. На прикладі графа Доранта і маркізи Дорімени письменник наголошує на тому, що й дворянство не є гарантією благочестивості й порядності, і що такі люди можуть бути неправдивими й лицемірними. Граф Дорант бездумно витратив всі свої статки на непотрібні речі та розваги, й шукає багату наречену, щоб заволодіти і її багатствами, а Дорімена наївно вірить йому в тому, що він багатий лише через те, що граф корисливо дарує їй дорогі подарунки і теж з вигодою ніби закохується в нього. Про справжні почуття тут зовсім і не йдеться і можна сказати, що такі стосунки приречені на розпад, після того, як виявиться справжня сутність цих людей. На відміну від них на кохання здатні інші герої п’єси – Люсіль і Клеонт, Ніколь і Ков′єль. Їх щирі та правдиві стосунки є прикладом для наслідування читачами.

Повчальною для читачів також є помилкова думка Журдена, що для перетворення на дворянина в нього є головне – гроші, але не вистачає «дрібниць» – освіти