Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Життєвий і творчий шлях Габріель Гарсіа Маркеса.

Ґабріель Ґарсіа Маркес народився 6 березня 1928 р. у містечку Аракатака, що неподалік від атлантичного узбережжя Колумбії. Сімейні обставини склалися так, що до восьми років хлопчика виховували дідусь Ніколас Маркес, який був військовим і свого часу дослужився до чину полковника, та бабуся Транкіліна
Ще за шкільних років Ґабріель почав писати вірші. Згодом, навчаючись на юридичному факультеті університету в Боготі, він писав прозові твори й журналістські кореспонденції. 1955 р. була оприлюднена його повість «Опале листя», в якій змальовувалося вигадане містечко Макондо, що було художнім образом рідної Аракатаки.
1955 р. газета «Ель Еспектадор» призначила Маркеса своїм кореспондентом у Європі. Однак невдовзі видання, неугодне колумбійському диктаторському режимові, було закрите. Незважаючи на матеріальну скруту, Маркес вирішив залишитися у столиці Франції й зосередитися на художній творчості. Зокрема - на романі «Недобрий час» і повісті «Полковнику ніхто не пише».
1961 р. Маркес оселився у Мексиці. Тут була надрукована збірка його оповідань «Похорон Великої Мами». У той час письменник обдумував майбутній роман «Сто років самотності». 1965 р. він відчув, що готовий розпочати роботу. Художній світ «Ста років самотності», що вражає читачів своєю оригінальністю та багатовимірністю, увібрав і дитячі враження митця, і його досвід багаторічної репортерської праці, яка сприяла глибокому пізнанню сучасного суспільного життя, і його кращі естетичні досягнення, зумовлені пошуком власної художньої мови та творчим переосмисленням провідних ідей західного модернізму.
Слід зазначити, що категорія самотності є центральною у художньому світі Ґ. Ґарсіа Маркеса. Одним із найвдаліших своїх творів Маркес вважав роман «Осінь патріарха» (1975), у якому головним об'єктом художнього зображення був феномен диктатури. 1982 р. письменника було нагороджено Нобелівською премією.
Останній з надрукованих творів Маркеса, роман "Кохання під час холери" (1990), мабуть, перший його твір, присвячений коханню. Працював також над книгою спогадів під назвою "Прожити і розповісти".
Помер Ґабрієль Ґарсія Маркес 17 квітня 2014 на 88-му році життя у своєму будинку в Мехіко.

68. «Чи повернеться ангел на землю?» (проблематика новели «Стариган з крилами» Маркеса).
За біблійними легендами, ангели уявляються людям прекрасними юнаками з чудовими, як у лебедів, білими крилами. Це зразки досконалості, добрі охоронці людської душі. Недаремно говорять «ангельський вид», «ангельський голосочок», «не людина, а ангел».
У новелі Г. Маркеса «Стариган з крилами» говориться про ангела — старенького діда, що впав обличчям у грязюку, борсається там, але не може підвестися, бо йому заважають великі крила. «Він був одягнений, як жебрак, череп його був лисий, як коліно, рот беззубий, як у старезного діда, великі пташині крила, обскубані та брудні», «говорив незрозумілою мовою».
Тобто він зовсім не відповідав людським уявленням про ангелів небесних. Тому жителі так і поставилися до старигана з крилами — тримали в курнику, кидали їжу, як тварині, й штрикали та штовхали, щоб краще роздивитися. Згодом господарі, які знайшли ангела, стали мати з цього ще й неабияку вигоду — обгородили двір парканом і пропускали бажаючих подивитися на диво за плату. Вони швидко розбагатіли. Ангелові доводилося також терпіти жорстокі витівки сина Пелайо та Елісенди, який підріс і залазив до курника.
Він навіть заразив старого вітрянкою. Коли приміщення, де жив ангел, зруйнувалося від часу, стариган із крилами бродив по будинку туди-сюди. Його звідусіль гнали, а «Елісенда у відчаї кричала, що це справжня мука — жити в цьому пеклі, напханім ангелами». Жінка полегшено зітхнула «за себе і за нього», коли побачила, що ангел відлітає. У цій новелі звичайне, буденне переплітається з фантастичним, вигаданим, а багато картин — символічні, містять глибокий підтекст. Море символізує бурхливе і суперечливе життя.
Свіжий морський вітер — відчуття свободи, потяг до широкого, безмежного простору. Люди втратили здатність сприймати диво, красу, мрію, зосередилися на буденному, з усього хотіли мати користь, тому й не сприйняли старигана з крилами, як ангела, небесне послання.
Тільки лікаря «найбільше здивували крила старого, які були такими природними в цьому організмі, що виникло логічне питання, чому їх не мають інші люди». Ці крила — символ духовного злету. Вони є знаком того, що людству треба одужати морально, розправити крила й піднестися до духовних вершин. Отже, образ ангела — це втілення прекрасного, прагнення до високого ідеалу.
На жаль, у сучасному світі немає місця для ангелів. Люди не здатні сприйняти високі, благородні істини, вони перебувають у полоні байдужості, корисливості, розрахунку. Але автор має надію на краще, тому ангел не помирає, а одужує і відлітає в піднебесся. Але чи повернеться він? Мабуть, коли люди стануть досконалішими. І вигляд у нього буде набагато кращим, а зараз він такий, якого заслуговують ці люди, він — відображення їхньої душі.

Поделиться:





Читайте также:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...