Галузева структура світового господарства

Галузева структура господарства відображає процеси суспільного поділу праці, вказуючи на функціональні відмінності між окремими галузями або групами галузей. У різних країнах світу прийняті різні підходи до поділу господарства на галузі. Однак головними компонентами такої структури є виробнича сфера і сфера послуг. До першої належать галузі, що безпосередньо створюють матеріальні блага: промисловість, сільське господарство, будівництво, лісове господарство, а також галузі, які обслуговують виробництво: транспорт і зв'язок, здійснюючи завезення сировини і готової продукції до споживача.

До сфери послуг зараховують галузі, що забезпечують духовні та фізичні потреби населення, тобто освіту, культуру, мистецтво, науку, охорону здоров'я і соціальне забезпечення, а також ті, що задовольняють нематеріальні потреби в послугах: житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, фінансово-кредитну сферу, державне управління, рекреаційне господарство.

У спеціальній літературі подаються й інші підходи до структуризації господарства. Зокрема, багато авторів поділяють господарство на сектори: первинний (видобувні галузі, сільське, лісове та рибне господарства), вторинний (галузі обробної промисловості), третинний (сфера послуг).

Якщо виробнича сфера продукує засоби виробництва (сировину, паливо, енергію, машини, будівельні матеріали, різне обладнання) і предмети споживання (продовольство, одяг, взуття, легкові автомобілі, побутові товари), то сфера послуг здійснює обслуговування конкретних індивідів, організованих і неорганізованих споживачів. Співвідношення між цими основними сферами у різних типах країн є дуже різним. Так, у розвинених країнах, що характеризуються наявністю високоефективних галузей промисловості і наукомістких виробництв, дуже переважає сфера послуг, тоді як у країнах, що розвиваються, за часткою у ВНП і зайнятістю населення — виробнича, і часто з трудомісткими, так званими "брудними" галузями промисловості (нафтопереробною, хімічною, металургійними, легкою).

Найголовніші галузі виробничої сфери, якими є промисловість і сільське господарство, можуть мати різну вагу і значимість у різних державах чи групах держав. Так, у країнах з розвиненою економікою частка сільського господарства у ВНП є дуже низькою, тоді як у країнах, що розвиваються, може досягти 40 і більше відсотків, а в країнах з перехідною економікою — 10-20 %.

Галузеву структуру сфери послуг у різних державах розглядають по-різному. Вона може змінюватися залежно від підходу до її вивчення. Так, у країнах з розвиненою економікою (СІНА, Японія, Німеччина, Франція, Великобританія, Італія) за часткою у ВНП на перше місце виходить фінансово-кредитна сфера, далі йдуть торгівля, транспорт, зв'язок і інші галузі. А за числом зайнятих — зовсім інший порядок. Перші місця займають охорона здоров'я, освіта, культура, побутове обслуговування і навіть туризм.

У країнах, що розвиваються, галузева структура послуг має суттєві відмінності. У заможніших країнах (Бразилія, Аргентина, Мексика, Індонезія, Індія та ін.) може розвиватися доволі повна структура галузей, але розподіл підгалузей за значимістю дуже залежить від їх місця як в економіці власної країни, так і на міжнародному рівні.

Тому в одних країнах названого типу може переважати фінансово-кредитна сфера (переважно у тих країнах, що володіють великими природними ресурсами), а в інших — торгівля, а ще в інших — сфера туризму і т.д.

В умовах сучасного етапу НТР відбуваються суттєві зміни у співвідношенні між найважливішими сферами економіки: знижується частка промисловості у країнах із розвиненою економікою, а у країнах, що розвиваються, ця частка зростає. Питома вага сільського господарства у світовому валовому продукті зменшується, а сфера послуг набирає дедалі більшої ваги.

Незважаючи на зростання ролі сфери послуг, промисловість залишається базовою галуззю національного господарства для більшості країн світу. При цьому ефективність її дуже зростає, якщо вона зорієнтована на сучасні технології і висококваліфіковану робочу силу.