Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Протяжність повітряних шляхів світу становить близько 8 млн км.

Нині в країнах світу функціонує близько 600 міжнародних аеропортів. Щорічно понад 100 млн пасажирів перевозяться літаками. Окремі аеропорти справді велетенські. Наприклад, у міжнародному аеропорту ім. Дж. Кеннеді (Нью-Йорк) щодня злітають понад 1000 літаків. Аеропорти є великими підприємствами, на яких працюють тисячі людей.

Багато міжнародних аеропортів займають великі площі, наприклад, лондонський міжнародний аеропорт Хітроу має площу 1141 га. Навколо аеропортів розміщуються служби обслуговування, вантажні склади, пасажирські термінали тощо.

У міжнародному аеропорту, призначеному для обслуговування літаків, що належать двом або більше країнам, мають бути щонайменше одна смуга приземлення-зльоту завдовжки понад 2550 м, митна та імміграційна служби, підприємства громадського харчування та ін.

51.Загальна характеристика країн Азії. Азія, найбільший за площею та чисельністю населення регіон світу (близько 43,4 млн км2 разом з азійською територією Росії). Омивається Північним Льодовитим, Тихим та Індійським океанами, їхніми морями, а також внутрішньоматериковими морями Атлантичного океану. До складу регіону належать також острови: Японські, Тайвань, Шрі-Ланка, Філіппінські, Великі та Малі Зондські – площею понад 2 млн км2.

Першими державами регіону були Межиріччя, Індія та Китай. З цього часу політична карта регіону терпіла постійних змін. З XVI ст. тут почали складатися колоніальні імперії європейських країн, метрополіями яких були Велика Британія, Франція, Росія. Більша частина сучасних незалежних країн Азії утворилася після Другої світової війни, країни Центральної Азії отримали незалежність в результаті розпаду СРСР у 1991 р. На початку ХХІ ст. колоній в регіоні вже не було і нараховувалася 51 незалежна держава.

Саудівська Аравія, Катар, Кувейт, ОАЕ, Бруней, Оман – країни-експортери нафти й газу, посідають особливе місце в економіці регіону та відрізняються високим рівнем життя. Значну роль в економіці регіону відіграють так звані «азійські тигри» першої хвилі: Корея Південна, Тайвань, Сінгапур та нові індустріальні країни другої хвилі: Таїланд, Малайзія, Індонезія, Філіппіни, В’єтнам.

В регіоні лише п’ять федерацій – ОАЕ, Пакистан, Індія, М’янма, Малайзія, 14 країн є монархіями: імперія (Японія), три султанати (Бруней, Малайзія, Оман), чотири емірати (Бахрейн, Катар, Кувейт, ОАЕ), шість королівств (Бутан, Йорданія, Камбоджа, Саудівська Аравія, Непал, Таїланд). В Азії представлено увесь спектр варіантів державного ладу від республік з демократичними традиціями (Індія, Ізраїль) до абсолютних теократичних монархій (Оман, Саудівська Аравія). Природно-ресурсний потенціал регіону значний і потужний, але розподілений нерівномірно. Безводні жаркі піски Аравії та джунглі Індокитаю, безлюдні вкриті снігом вершини Гімалаїв та багатолюдні родючі рівнини Яви та Індостану, безкраї степові простори Монголії та такі ж безкраї гірські простори Тибету – все це Азія.

Клімат від арктичного на півночі й різко континентального помірного у Східному Сибіру до екваторіального на островах Індонезії, від мусонного у Східній і Південній Азії до пустельного й напівпустельного на рівнинах Центральної, Середньої та Західної Азії. В Сибіру – багатолітня мерзлота. Кількість опадів коливається від 100 мм в межах пустель Аравії до 12 000 в долині Черапунджі. Але кліматичні умови дозволяють займатися сільським господарством практично на всій території Азії. Водні ресурси. Найбільші річки: Об, Іртиш, Єнісей, Лена, Амур, Хуанхе, Янцзи (найдовша в Азії, 5800 км.), Сіцзян, Меконг, Інд, Ганг, Брахмапутра, Іраваді, Салуїн, Шатт-ель-Араб. Річки належать до басейну всіх океанів Землі. Крім того, що річки Азії мають велике значення для зрошувального землеробства, світовими лідерами якого є Індія та Китай, вони використовуються також і як значні транспортні артерії. Є великі озера: Байкал, Балхаш, Іссик-Куль, Ван, Урмія, Ханка, Кукунор, Поянху, Дунтінху, Тайху, Тонлесап.

Понад 60 % населення світу мешкає в Азії. Китай, Японія, Індія проводять активну політику, спрямовану на зниження темпів природного приросту населення. Найбільші темпи приросту (у два рази більші за світові) спостерігаються сьогодні в країнах Південно-Західної Азії (Оман, Ємен та ін.). В цілому в країнах Південної та Південно-Західної Азії переважає молодь, діти до 16 років складають понад 40 % населення. І в той же час Японія має суспільство найбільш «похилого віку». Статева структура населення в країнах Азії характеризується переважанням чоловіків: на 1000 жінок припадає 1049 чоловіків.

Надра Азії багаті різноманітними мінеральними ресурсами: на регіон припадає майже 70 % розвіданих запасів нафти (Саудівська Аравія – 25 %, по 9 – 10 % – Ірак, Іран, Кувейт, ОАЕ), 39 % світових запасів газу (Іран, Катар, Кувейт, ОАЕ посідають з другого по п’яте місця в світі за його запасами після Росії), третина світових запасів вугілля (лідерами є Китай – І місце в світі, Індія, Росія), значні запаси торієвих та уранових руд (Китай, Індія, Казахстан, Узбекистан). В Азії знаходиться понад 2/3 світових запасів олова та вольфраму (Китай, Малайзія, Індонезія), третина – нікелю (Китай, Індонезія), хром (Туреччина, Індія, Філіппіни, Казахстан), марганець (Індія, Китай, Казахстан, Грузія), залізна руда (Китай, Індія), боксити (Китай, Індія, Індонезія), мідні руди (Китай, Індонезія, Казахстан, Монголія), золото (Китай, Узбекистан, Казахстан). Серед нерудної мінеральної сировини слід відзначити значні поклади слюди (Індія) та графіту (Індія, Шрі-Ланка, Південна Корея), калійні солі (Ізраїль, Йорданія), фосфорити (Китай, Казахстан, Йорданія, Ізраїль, Ірак).

За виробництвом ВВП Азія є світовим лідером, а за темпами економічного зростання порівнятися з нею не може жоден регіон світу. Лідерами є Японія, Китай, Індія. За виробництвом ВВП (за курсом національної валюти) вони посідають відповідно друге, шосте та одинадцяте місця в світі. На стадії постіндустріального розвитку серед країн Азії знаходяться Японія, Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, Кіпр, Ізраїль та Бахрейн. Індустріального розвитку досягли Індія, Китай, нові індустріальні країни «другої хвилі», Туреччина, Іран, Ірак, країни – експортери нафти та газу. Найменш розвинені країни регіону (Афганістан, Монголія, Бірма, М’янма та інші) мають аграрну економіку.

Серед галузей обробної промисловості виділяються сталеплавильна, суднобудівна, машинобудування (виробництво побутової техніки, робототехніки, комп’ютерів та комплектуючих), виробництво бавовняних тканин, одягу, взуття. Транспортна мережа Азії своєрідна, хоча й розвинені усі види транспорту. Довжина транспортних шляхів найбільша, але їхня густота значно нижча загальносвітової, за виключенням розвинених країн регіону. Зовнішню торгівлю регіону забезпечує морський транспорт. Найбільшими портами є Сінгапур (перше місце в світі), Тіба та Нагоя (Японія), Шанхай та Сянган (Китай), Ульсан та Кванджу (Південна Корея). До складу світової десятки країн-лідерів за величиною морського флоту належать Кіпр, Сінгапур, Китай та Японія. Всередині держав лідерство належить залізничному транспорту, перш за все – в Китаї, Японії та Індії. Своєрідну структуру має транспортна система країн-експортерів нафти та газу. Значну роль у вантажообігу тут має трубопровідний транспорт, а у пасажирообігу – автомобільний. Швидкими темпами розвивається авіаційний транспорт (20 % світових авіаперевезень, що вдвічі більше, ніж 10 років тому). Доля сфери послуг у ВВП розвинених країн Азії коливається від 60 до 80 %. Я понія поступається за виробництвом різних видів послуг лише США. Токіо – третій у світі після Нью-Йорка та Лондона фінансовий центр світу. Великими регіональними фінансовими центрами є Сінгапур, Сянган та Манама (Бахрейн) На Кіпрі, в Сінгапурі, Бахрейні, ОАЕ, Малайзії створено офшорні зони. Понад 20 % міжнародних туристичних подорожей припадає на країни Азії, найбільш популярними є країни Східної та Південно-Східної Азії.

49. Загальна характеристика країн Європи. З географічної точки зору Європа повністю лежить у Північній півкулі та омивається водами двох океанів: Північного Льодовитого й Атлантичного та їх морів.

Традиційно в Європі географи виділяють такі регіони: Західну, Центральну та Східну Європу: Західна Європа (Франція, Велика Британія, Ірландія, Бельгія, Німеччина та інші);Східна Європа (до кінця 80-х років ХХ ст. до її складу включали соціалістичні країни та європейську частину СРСР);Центральна Європа (Чехія, Угорщина, Польща, Румунія та інші). Сьогодні в Європі переважають народи індоєвропейської мовної сім’ї: романські, що говорять на іспанській, італійській, португальській, румунській, французькій та інших мовах – на півдні та заході; німецькі (англійська, німецька з діалектами, скандинавські мови) – на півночі, північному заході та в центрі Європи; на сході й південному сході – слов’янські (білоруська, польська, російська, сербсько-хорватська, словацька, українська, чеська), сюди ж входять албанська й грецька мови. Більш однорідним є населення Європи з точки зору його релігійної приналежності. До ХІІІ ст. християнство поширилося практично всім регіоном. Пізніше воно розкололося на католицизм і православ’я, в ході Реформації XIV ст. від католицизму відокремилося протестантство. Сьогодні католиків більше всього в Італії, Іспанії, Португалії, Франції, Ірландії, Бельгії, Австрії, Польщі, Литві. Православ’я – основна релігія в Греції, Болгарії, Росії, на Україні, в Білорусі. Протестантську релігію сповідує велика частина населення країн північної Європи, Великої Британії, Естонії, Латвії, Нідерландів. За останні 20-30 років змінилася і структура зайнятості населення. Частка зайнятих збільшується насамперед у галузях невиробничої сфери, здебільшого у сфері обслуговування, і зменшується в галузях матеріального виробництва, особливо у сільському господарстві. Це також впливає на розміщення населення. Зростає кількість мешканців великих міст, створюються приміські зони, зменшується кількість населення у сільській місцевості. Регіон має один з найвищих у світі рівень урбанізації. Сьогодні він сягає в окремих країнах 90 %. Характерною рисою урбанізації в Європі є те, що більша частка населення мешкає у великих містах та міських агломераціях, дедалі більшою тут стає концентрація населення. Найбільшими в Європі та одними з найбільших у світі є Рурска (5 млн осіб), Лондонська (13 млн осіб), Паризька (11 млн осіб) міські агломерації. В регіоні утворилися великі мегалополіси: Англійський або Лон-Лів, до складу якого входять 30 міських агломерацій, найбільші з яких – Лондон, Бірмінгем, Лідс, Манчестер, Ліверпуль із загальною чисельністю населення 40 млн осіб. Сьогодні це друге після Мадрида місто Іспанії, а морський порт Барселони – один з найбільших на Середземному морі. В місті зосереджені найбільші банки, судно-, авто- та верстатобудівні підприємства. Працюють підприємства електротехнічної, текстильної, хімічної, целюлозно-паперової, поліграфічної, деревообробної, шкіряної, харчової та інших галузей промисловості. Лісабон – головний промисловий центр, в якому зосереджено більше третини промислового потенціалу країни. Тут працюють підприємства суднобудівельної, електротехнічної, хімічної, металургійної, легкої, текстильної, швейної, пробкової, скляно-керамічної, харчової промисловості. Відень, столиця Австрії. Відень – великий річковий порт і промисловий центр, що дає третину загальноавстрійської промислової продукції; центр машинобудування, суднобудування, хімічної, швейної, взуттєвої промисловості, туристичний центр і місцеперебування міжнародних організацій: ЮНІДО, МАГАТЕ, ОПЕК. Софія, столиця Болгарії. Софія належить до найбільш багатих на зелені насадження столиць Європи. Основні промислові підприємства (Кремиківський комбінат чорної металургії та комбінат проката кольорових металів) розташовані в північних і східних районах міста. Більше 17 % промислового виробництва країни зосереджено в столиці: машинобудування, верстатобудування, приладобудування, металургія, електротехнічна, хімічна, гумова, целюлозно-паперова, харчова, текстильна, легка промисловість. Гельсінкі, столиця Фінляндії, адміністративний центр ляни Усума (ляни – губернія – адміністративно-територіальна одиниця у Фінляндії).В місті є порт на березі Фінської затоки, міжнародний аеропорт (Мальмі), метрополітен. Гельсінкі – основний промисловий центр країни, тут працюють підприємства машинобудування, суднобудування, електротехнічної, хімічної, текстильної, харчової промисловості. Загальні риси господарства.. Для країн Євросоюзу ВВП на душу населення за даними на 2008 р. складає $33,800. За складом секторів економіки загальний ВВП формується з вартості продукції сільського господарства, яке дає 2 %, промисловості – 26,8 %, сфери послуг – 71,2 %. Зайнятість населення поділяється майже таким же чином: в сільському господарстві зайнято 4,3 %, промисловості – 26,4 %, сфері послуг: 70,3 %. Економіка в регіоні розвивається найбільш динамічно та високотехнологічно. Її основу складають чорна й кольорова металургія, машинобудування та металообробка, нафто-, вугле- і газохімія, нафтопереробка, цементна, хімічна, фармацевтична галузі, космічна промисловість, виробництво приладів і устаткування, пасажирського та комерційного транспортних засобів, індустріального устаткування, суднобудування, енергетика, електроапаратура, інструменти й автоматичні виробничі системи, електроніка й телекомунікаційне устаткування, рибна, продовольча та переробна промисловість, виробництво меблів, паперу, тканин, туризм тощо. За обсягами кінцевої вартості продукції другою галуззю економіки країн Європи є хімічна промисловість. Підприємства орієнтуються як на власну, так і на імпортну сировинну базу. Країни Східної Європи орієнтуються на власні буровугільні (Белхатув – Польща, Північночеський – Чехія, Нижньолаузицький та Галле-Лейпцизький – Німеччина) та кам’яновугільні (Верхньосилезький – Польща) басейни. Країни Західної Європи (Велика Британія, Норвегія) орієнтуються на власні нафтові та газові родовища Північного моря, а також на нафту, що приходить в порти Європи. Хімічна промисловість тяжіє до трас нафто- та газогонів (в Італії, Франції, Іспанії, Польщі, Чехії та ін.). Енергетика орієнтується на використання енергії атома та гідроресурсів. Найбільші гідроелектростанції споруджено на річках Дунай («Залізні Ворота»), Тахо, Дору (Португалія та Іспанія), Дордонь (Франція). Найбільші атомні електростанції працюють у Франції, Великій Британії, Німеччині, Бельгії, Чехії, Угорщині, Болгарії. Теплові електростанції орієнтуються на родовища бурого (Німеччина в районі Кельну та Котбуса, Чехія в районі Хомутова та Тепліце) та кам’яного вугілля (Польща – Верхня Сілезія). Чорна металургія отримала достатньо високий рівень в країнах, які мають власну сировинну базу – Німеччина, Велика Британія, Франція, Бельгія, Люксембург, Іспанія, Польща, Чехія. Портові металургійні комбінати, що споруджені після Другої світової війни, орієнтуються на імпортну більш дешеву та якісну залізну руду (з Бразилії, Ліберії, Південної Африки, Канади, Австралії) або металобрухт. Останнім часом поширення набуло будівництво металургійних міні-заводів (Франція - Фос). Підприємства кольорової металургії орієнтуються на імпортну сировину з країн, що розвиваються (Гвінея, Ямайка, Гана, Венесуела, Сурінам – боксити, Мексика, Чилі, Намібія, Замбія, Заїр – мідні руди). Територіально вони або орієнтуються на джерела енергії за умови відсутності рудної сировини (ФРН, Австрія, Норвегія, Швейцарія) або на власні рудні родовища (Франція, Італія, Угорщина, Румунія, Греція – боксити). Спеціалізується Європа на виплавлянні алюмінію та міді. Легка промисловість, яка донедавна була галуззю спеціалізації багатьох країн Західної Європи, перемістилася в країни Східної Європи: країни Балтії, Білорусь, Польщу та на південь Європи – де ще є вільні трудові ресурси. Найбільшим у світі портово-промисловим комплексом є ППК, що сформувався на базі Європорту в Роттердамі. Він має вантажообіг близько 300 млн т. на рік і обслуговує понад 300 тис. морських та 250 тис. річкових суден. Його гінтерланд поширюється не тільки на Нідерланди, а й на Бельгію, ФРН, Люксембург, Швейцарію та Австрію.Останнім часом, з подальшим розвитком науки в Країнах Західної та Центральної Європи набуває все більшого поширення створення науково-технологічних парків (технопарків). Так, у Франції їх вже налічують понад 40, в Німеччині – понад 20. Вони сприяють розробці нових технологій, подальшому економічному підйому країн.Більшість країн Європи практично повністю задовольняють власні потреби з виробництва продукції сільського господарства, окремі з них зацікавлені в експорті продукції рослинництва (Іспанія, Італія, Румунія, Болгарія, Україна) та тваринництва (Велика Британія, Норвегія, Фінляндія) в інші країни. Велика Британія, Норвегія, Фінляндія, Швеція, Ісландія спеціалізується на високотоварному молочному тваринництві, птахівництві, свинарстві й вівчарстві та галузях рослинництва, що забезпечують їх кормову базу. Серед основних рослинних культур слід виділити незначні посіви технічних культур (льон, цукрові буряки), із зернових – овес та пшениця, здебільшого кормова. Австрії, Швейцарії, Іспанії, Франції, Румунії, Греції переважанням молочно-м’ясного скотарства, свинарства, птахівництва, вівчарства та достатньо високорозвиненого рослинництва: зернові культури – пшениця, ячмінь, жито; технічні культури – цукрові буряки, картопля, кукурудза; овочівництво, садівництво. Основні експортні продукти регіону: машини, засоби пересування, авіація, пластмаси, широкий перелік хімічної продукції, в тому числі фармація, паливо, залізо та сталь, кольорові метали, лісова, паперова й поліграфічна продукція, тканини, м’ясо, молочна продукція, рибопродукти, алкогольні напої, одяг, меблі, взуття, парфуми тощо. Імпортують країни здебільшого машини, обладнання аеро- та морських портів та транспортні засоби, пластмасу, сиру нафту, хімікалії, тканини, метали, харчові продукти, одяг, а також сировину та напівфабрикати.

50. Загальний огляд краън Америки. Америка — частина світу, утворена двома материками. Цей континент колись ще назвали Новим Світом, на відміну від уже обжитого європейцями Старого Світу. Згідно з історичними даними люди прибули до Америки з Азії ще 30 тис. років тому, оскільки там, де нині Берінгова протока, колись був суходіл. Ним і скористалися вихідці з Азії, щоб переселитися до Америки.За 8 тис. років до н. е. вони вже розселилися по всій Америці. Можливо, у VIII—IX ст. н. е. в Америці побували вікінги, але відкриття Америки приписують X. Колумбу, який у 1492 р. під час своєї першої трансатлантичної подорожі дістався Вест-Індії, а в 1498 р. — під час третьої — Американського континенту. Ця частина світу складається з двох континентів — Північної Америки і Південної Америки. До Північної Америки належать Центральна Америка і Вест-Індія. Разом з островами площа Північної Америки становить понад 24 млн кв. км, а кількість населення — понад 450 млн чол. Клімат Північної Америки змінюється від арктичного на Крайній Півночі до тропічного в Центральній Америці і Вест- Індії, у прибережних районах — морський, у внутрішніх — континентальний. Середні температури січня змінюються від —36°С на півночі Канадського Арктичного архіпелагу до +20°С на півдні Флориди і Мексиканського нагір’я, а липня — від +4°С на півночі зазначеного архіпелагу до +32°С на південному заході США. Грунтово-рослинний покрив представлений серією зон від арктичних пустель до тропічних вічнозелених лісів. Загалом ліси різних типів охоплюють третину площі материка: типова тайга, високостовбурні хвойні ліси, мішані, широколисті і вічнозелені.Степи і напівпустелі переважають у внутрішніх регіонах материка. У внутрішніх районах Кордільєр подекуди розвинуті пустелі. На Північноамериканському континенті є поклади корисних копалин світового значення: • залізна руда, нікель, кобальт, золото, уран (Лаврентійська височина);• кам’яне вугілля, нафта, горючі гази, калійні солі (Канада);• нафта і газ (Примексиканська низовина, північна частина Канадського Арктичного архіпелагу);• азбест (Північні Аппалачі);• кольорові і рідкісноземельні метали (Кордільєри). У Центральній Америці переважають середньовисотні гори та вулканічні хребти. Існують діючі вулкани, найвищий — Тахумулько — досягає 4217 м. Це регіон з високою сейсмічністю. Землетрус у Сальвадорі в січні 2001 р. забрав тисячу людських життів. Клімат тропічний, щорічна кількість опадів 3000—5000 мм. Вологі тропічні ліси розташовані на північному сході, широколисті ліси та чагарникова рослинність — на південному заході та півночі. Південна частина Південна Америка сполучена Панамським перешийком з Північною Америкою. Латинська Америка — загальна назва країн, розташованих у південній частині Північної Америки на південь від р. Ріо-Гранде-дель-Норте (включаючи Вест-Індію) і в Південній Америці. Загальна площа становить близько 21 млн км². На час відкриття європейцями Латинської Америки кількість місцевого індіанського населення становила щонайменше 15 млн чол. Найгустіше були заселені Центральна Америка та Центральні Анди. Найме нш заселеними були Чако, Патагонія, ліси Бразилії. Найвідомішими індіанськими цивілізаціями є майя, ацтеки та інки. Площа Південної Америки з островами [архіпелаг Вогняна Земля, Чилійський, Фолклендські (Мальвінські) острови, Галапагос та ін.] становить 18,28 млн км². Уся північна рівнинна частина Південної Америки до південного тропіка має середньомісячну температуру 20—28°С. Влітку (в січні) вона знижується на півдні до 10°С, взимку на Бразильському плоскогір’ї температура досягає 12°С, у Пампі — 6°С, на плато у Патагонії — 1°С і нижче. Найбільша річна кількість опадів спостерігається на навітряних схилах Анд у Колумбії і Південному Чилі — 5—10 тис. мм. У вологих лісах Амазонії дощів випадає 2—3 тис. мм. У районах на захід від Пампи, у Патагонії, Південних і Центральних Андах випадає л иш е 150—200 мм. Усі країни регіону, за винятком Болівії та Парагваю, мають вихід до моря або є острівними державами. За цією ознакою країни Латинської Америки вигідно відрізняються від азіатських та африканських держав. У межах Латинської Америки розташовуються 46 країн і територій, серед них понад три десятки — суверенні держави. Усі вони республіки — федеративні (наприклад, Бразилія) або унітарні (приміром, Чилі). У Північній Америці збереглися володіння США, Великої Британії, Франції (Віргінські острови, Гваделупа, Мартініка). Найбільший у світі острів — Гренландія належить Данії і є самоврядною територією. За устроєм вирізняються держави унітарні (наприклад, Коста-Ріка) і федеративні (приміром, Мексика). Куба є соціалістичною країною, всі інші — капіталістичні. У населенні Північної Америки є представники різних рас. Корінні жителі материка — індіанці, ескімоси й алеути — належать до американської гілки монголоїдної раси. Переважна частина населення — вихідці з європейських країн. Більша частина населення говорить англійською мовою, а в Канаді значна частина — ще й французькою. У країнах Центральної Америки і в Мексиці основна мова — іспанська. У Північній Америці проживає понад 20 млн чорношкірих (або афроамериканців), чимало мулатів (нащадків від шлюбів представників європеоїдної та негроїдної рас) і метисів (нащадків від шлюбів представників європеоїдної та монголоїдної рас). У Південній Америці проживають індіанці (свого часу вони потрапили сюди з Північної Америки), а також чорношкірі, мулати, метиси, самбо (нащадки від шлюбів індіанців і негрів), креоли (нащадки європейців). Загальна кількість населення становить понад 270 млн чол. Офіційними мовами в Латинській Америці є іспанська — у 18 державах; португальська — у Бразилії, французька — на Гаїті, нідерландська — у Сурінамі, англійська — у решті країн. США — високорозвинута індустріально-аграрна країна Північної Америки. До провідних належать такі галузі промисловості: машинобудування, хімічна, нафтопереробна, харчова, легка. Промисловість США належать до найбільших світових виробників автомобілів, сталі, пластмас і синтетичних смол, розвинута й кольорова металургія. Сільське господарство Канада — індустріально-аграрна країна. Посідає провідне місце в світі за видобутком сировини для виробництва нікелю, калійних солей, азбесту, цинку, уранової руди, срібла, свинцю, олова та міді. Видобуваються також значні обсяги молібдену, золота, залізної руди, гіпсу, нафти, природного газу, вугілля. Розвинуті чорна і кольорова металургія, нафтопереробка та нафтохімія. Світове значення має целюлозно-паперова промисловість. Досить різноманітне машинобудування. Більше половини виробництва електроенергії забезпечують гідроелектростанції. Індустріально-аграрною країною є й Мексика. Видобуваються нафта (за запасами нафти Мексика посідає четверте місце в світі), природний газ, кам’яне вугілля, залізна руда, свинець, цинк, срібло, мідь, сірка. Основну масу електроенергії забезпечують теплоелектростанції. Провідними галузями обробної промисловості є чорна і кольорова металургія, нафтопереробна, нафтохімічна, машинобудівна. Вітчизняна промисловість задовольняє попит на промислову продукцію на 85 %. Найрозвинутішими країнами Південної Америки є Бразилія та Аргентина. Вони мають порівняно розвинуту обробну промисловість, багатогалузеве сільське господарство. Світ не можна уявити без бразильської кави або аргентинської пшениці. У країнах, на території яких пролягли Анди, видобувають руди чорних і кольорових металів. Венесуела відома у світі своєю нафтовидобувною промисловістю.Бразилія, Аргентина та Мексика забезпечують 2/3 промислового виробництва Латинської Америки. Основна галузь промисловості регіону — гірничовидобувна. У структурі вартості її продукції переважає нафта і газ (80 %). Решта (20 %) припадає на гірничорудну сировину. Найкраще розвинута ця галузь у Мексиці, Венесуелі, Бразилії, Аргентині та Болівії. Промисловість концентрується у великих містах, що часто забезпечують виробництво 50—80 % промислової продукції відповідної країни. Виробництво 70 % валової продукції сільського господарства континенту забезпечують Бразилія, Мексика, Аргентина і Колумбія. Помітне місце в аграрному секторі регіону посідають також Перу, Чилі, Венесуела та Гватемала. Рослинництво — провідна галузь. Сільське господарство багатьох країн Латинської Америки ще й нині характеризується як монокультурне. 75 % вартості продукції рослинництва регіону припадає на десять основних її видів.Аргентина, Бразилія і Мексика забезпечують переважну кількість пшениці. Поширене птахівництво, зокрема для Бразилії в оно є важливою експортною галуззю. Розвивається свинарство (оскільки більшість населення сповідує католицьку віру, а не іслам). У посушливих регіонах Мексики, Аргентини та Бразилії розводять кіз та овець, вирощують коней. У багатьох країнах розвинуте товарне бджільництво. Майже всі країни регіону займаються виловом риби. Особливо розвинутий рибний промисел у Чилі, Перу, Колумбії та Мексиці. Високого розвитку у США досягли всі види сучасного транспорту. США мають найдовші у світі мережі залізниць, автошляхів. Інтенсивно використовуються внутрішні водні шляхи. Розвинуті всі види транспорту і в Канаді. Ріка Святого Лавре- нтія глибоководна, і океанські кораблі потрапляють нею з Атлантичного океану до Великих озер, які інтенсивно використовуються для внутрішнього судноплавства. Велике значення має повітряний транспорт, особливо для сполучення з віддаленими північними регіонами. Провідними видами транспорту в Мексиці є автомобільний, залізничний, морський (особливо значну роль відіграють танкери). На Латинську Америку припадає 33 % внутрішніх водних шляхів світу. Розвитку внутрішнього водного транспорту сприяють природні умови — наявність розгалуженої системи великих річок на континенті. У регіоні розвинений морський транспорт. Так, Панама належить до країн світу, які мають найбільший морський торговельний флот.

52. Загальний огляд країн Африки. Африку поділяють на два великі регіони — Північну Африку і Тропічну Африку. Окремим регіоном є Південно-Африканська Республіка.

Загальна площа Північної Африки — близько 10 млн км², кількість населення — понад 150 млн чол. Майже вся її економіка зосереджнена в прибережній смузі, де розміщуються промислові підприємства і зони субтропічного землеробства. У південній частині регіону землеробство можливе лише в пустельних оазах. Основною споживчою і товарною культурою пустельних районів є фінікова пальма. В алжирській та лівійській Сахарі розвинутий нафтопромисел. Майже все населення Північної Африки говорить арабською мовою. Основна релігія — іслам. Африка є другим за величиною, після Євразії, материком планети; площа з островами становить понад 30 млн км², кількість населення — понад 650 млн чол. Екватор розділяє континент на дві практично рівні частини, початковий меридіан також пролягає через Африку. Отже, вона водночас розташована в чотирьох півкулях планети — Північній, Південній, Західній та Східній. Територія Африки простяглася з півночі на південь на 8тис. км, а із заходу на схід — на 7,5 тис. км. У північній частині більшу частину території займає пустеля Сахара, а в південній — центральне плато. Найвищою точкою материка є вулкан Кіліманджаро (5895 м), а найнижчою — озеро Ассаль у Джибуті, яке на 153 м нижче від рівня океану. По обидва боки від екватора простягаються пояси сухих саван, які називаються Сахель. Савани і пустелі займають 80 % території материка. Середньомісячні температури влітку становлять 25—30, а взимку — 10—25°С. У пустелі Сахара зареєстровано найвищу на Землі температуру повітря — 58°С. Але в горах бувають температури нижче 0°С. Щорічно взимку в горах Атлас випадає сніг. Для них притаманна висока сейсмічність. Наприклад, землетрус 1960 р. повністю зруйнував місто Агадир на атлантичному узбережжі Марокко.Багато опадів випадає в екваторіальній зоні — 1500—2000 мм на рік. На узбережжі Гвінейської затоки цей показник ще вищий — 3000—4000 мм. На північ і південь від екватора кількість опадів зменшується (100 мм і менше в пустелях). Третина Африки — це область внутрішнього стоку. На більшості африканських річок є пороги, тому вони малопридатні для судноплавства. Але річки Африки багаті на гідроресурси та рибу. Великі озера Танганьїка та Вікторія використовуються для рибальства та як шляхи сполучення.

За площею лісів Африка поступається лише Латинській Америці, але вирубування перевищує природний приріст лісів, що викликає тривогу. Надрові запаси Африки дуже різноманітні. Африка багата на корисні копалини світового значення: руди чорних і кольорових металів, алмази, золото. Понад 30 % світових мінералів, зокрема понад 50 % алмазів і близько половини золота, видобувається в Африці. Алмази видобувають у Центральній та Південній Африці, золото, уран — у Південній Африці, руди заліза, алюмінію — у Західній Африці, міді, кобальту, берилію, літію — в основному в Південній Африці, фосфорити, нафту, природний газ — у Північній і Західній Африці. Найбільші поклади міді у Демократичній Республіці Конго та Замбії, бокситів — у Гвінеї, а залізних руд — у Мавританії.Здебільшого мінеральна сировина високоякісна і видобувається відкритим способом. Основну частину населення становить корінне — негроїди. На півночі континенту проживають араби. Населення острова Мадагаскар виникло від змішування монголоїдної та негроїдної рас. Населення європейського походження має незначну частку в загальній кількості населення континенту. Найбільша густота населення на узбережжі Середземного моря, Гвінейської затоки, в дельті Нілу та на південно-східному узбережжі материка. Державними (офіційними) в більшості африканських країн є мови колишніх метрополій — англійська, французька, португальська. Передусім гірничовидобувна промисловість визначає місце Африки в міжнародному поділі праці. Галузі обробної промисловості перебувають на етапі зародження (за винятком, можливо Південно-Африканської Республіки).Українське прислів’я каже, що краще з розумним згубити, ніж з дурнем щось знайти. Великі ресурси Африки продовжували використовуватися не з конструктивною метою, а у деструктивних напрямах. Економічне становище у більшості країн континенту на початку ХХІ століття погіршувалося.

54. Міжнародне суперництво у сфері науки і техніки. Технологія — поканик світової могутності. Наука і техніка завжди були в історії людства. Хто мав більше технічних знань, — той і був сильнішим.

Негайно після закінчення Другої світової війни технологія ще не вважалася важливим інструментом. У відомому «плані Маршала» на технологію припадало менше, ніж 1,5 відсотки від загальної суми допомоги, наданої США для відбудови зруйнованого війною господарства Європи.

наприкінці 1950-х років технологія як у цивільних, так і військових галузях перетворилася у новий показник світової могутності. Світ вступав в епоху науково-технічної революції. Як казали за радянських часів — наука стала безпосередньою продуктивною силою.

Технологію розуміють як суму знань, необхідних для досягнення певного технічного результату.

Міжнародний рух технологій — це обмін науково-технічними знаннями і виробничим досвідом, який може відбуватися на некомерційних (публікації у науково-технічних виданнях) і комерційних засадах.

Некомерційною передачею технології є також вітчизняне та зарубіжне патентування об’єктів так званої промислової власності. До них належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, топографії інтегральних мікросхем. Публікація про такі об’єкти промислової власності у вітчизняних та/чи зарубіжних офіційних виданнях поширюється у всьому світі і є однією з форм розповсюдження технологій у глобальному масштабі.

Міжнародна передача технологій може бути законною і незаконною (наприклад, промислове шпигунство).

Передача технології у «чистому» вигляді означає торгівлю патентами, ліцензіями, секретами виробництва (ноу-хау). Технології можуть передаватися також через міжнародну торгівлю високотехнологічними товарами, експорт-імпорт капіталомістких виробів, міграцію висококваліфікованих науково-технічних кадрів. Важливими способами передачі технологій на міжнародному рівні є іноземні інвестиції у придбання високотехнологічних підприємств, створення спільних підприємств, укладення угод про будівництво об'єкта «під ключ», технічне сприяння тощо.

Вирізняють такі основні форми міжнародної торгівлі об'єктами інтелектуальної власності:• ліцензійну;• франчизу (франчайзинг);• інжиніринг;• лізинг.

Ліцензія — надання права іншій особі або організації використовувати об'єкти інтелектуальної власності. Види ліцензій: патен-тні, безпатентні, самостійні, супутні, прості, виключні, повні.

За станом на по-чаток XXI ст. світова торгівля ліцензіями на винаходи та секрети виробництва (ноу-хау) збільшилася ще майже у 10 разів. Лідером в експорті технологій є США.

Обсяг виробництва на основі іноземних ліцензій перевищує у Японії 30 %, а в Німеччині — 10 %.

Лізинговий контракт є угодою про довгострокову оренду машин і обладнання. Види лізингу: фінансовий, операційний.

Технологія — це фактор виробництва, якому притаманна висока міжнародна мобільність.

Міжнародне технічне сприяння (технічна допомога) вважається різновидом міжнародної передачі технології. Воно може відбуватися на оплатній чи безоплатній основі. Організаційними видами технічної допомоги є: • технологічні гранти (передача технологій, технологічно містких товарів, надання коштів на придбання технології, навчання і перепідготовка персоналу);• співфінансування (одержувач допомоги забезпечує не лише ії одержання, а й бере участь у її фінансуванні).

53. З агальний огляд країн Австралії та Океанії. Австралія — материк у Південній півкулі, її площа становить 7631,5 тис. Км². Назва «Австралія» усталилася в XIX ст. Не виключено, що португальці могли відкрити Австралію ще раніше. Австралія — федерація у складі шести штатів і двох територій. Законодавчий орган — двопалатний парламент (палата представників і сенат). Північні і східні береги Австралії омиває Тихий океан, західні та південні — Індійський.

Середня частина Австралії — низинна, із западиною, де розташоване озеро Ейр. Західна частина країни — плоскогір’я заввишки 400—500 м з окремими хребтами та столовими горами.

На двох третинах території Австралії клімат пустельний і напівпустельний. Більша частина Австралії лежить у тропіках, північ — у субекваторіальних широтах, південь — у субтропіках. У пустельних районах є солоні озера Ейр, Торренс, Герднер. Австралія багата на підземні води, запаси яких є на 40 % території. Це значно спрощує проблему водопостачання, зокрема для потреб тваринництва.

12 Следующая ⇒