 |
Справжня складність «легкого» вибору
|
|
|
|
Уявіть собі звичайну театральну середньостатистичну, таку собі, провінційну сцену. В залі сидять найрізноманітніші люди, унікальні чи не зовсім, особистості. У кожного в руках по два прапорця, білий та червоний. На сцену виходить молодий чоловік, одягнений у матово-чорний смокінг, до блиску натерті черевики, наче вони щойно з вітрини магазину. Із щирою посмішкою та блиском в очах він гучно промовляє:
Ведучий:
- Доброго вечора шановні глядачі. Радий бачити вас у театрі на своїй традиційній виставі. З вашого дозволу, перед початком, я хотів би поставити вам декілька запитань.
- Запитання перше: «Хто для вас дорожчий та більш важливий: звичайний безпритульний кіт, чи чистопородне кошеня за великі гроші?»
- Якщо варіант перший, то підніміть білий прапорець, якщо другий варіант – відповідно, червоний. І так, голосуємо.
(глядачі підіймають прапорці. Хтось відразу, а деякі згодом)
Ведучий: (з єхидною посмішкою)
- Ну, за моїми підрахунками, для більшості з вас цінніший породистий кіт, аніж безхатько. Це навіть не дивно, а ще й як зрозуміло...
- А тепер наступне запитання: «Як ви вважаєте, для кого життя краще, для вродливої та успішної доньки багатих батьків чи безпритульної сироти, котра кожен день шукає їжу, аби вижити?»
- Як відповідати на питання ви вже знаєте, тож, попрошу вас підняти відповідні прапорці...
(всі глядачі одноголосно підіймають червоні прапорці)
Ведучий:
- Навіть не рахуючи, бачу, що ви обрали перший варіант. Ну що ж, добре, повернемося до цих питань трішки пізніше. А тепер, шановні глядачі, прошу вас поглянути на виставу. Приємного перегляду!
(Хлопець повільно йде зі сцени і дістає з кошика двох кошенят: одне гарне, біле, пухнасте,з голубими оченятками, а інше сіре, знівечене вуличним життям)
|
|
|
Ведучий:
- Ви вже зробили свій вибір, на користь білого пухнастого, чистенького кота, ви майже одноголосно це вирішили, тож, тепер отримуйте результат.
(він садить біле кошеня знову до кошика, а сірого бере до себе на руки.)
- Зараз це знівечене життям сіре кошеня загине, хто з вас здатен вбити його? Ніхто? Ви ж всі були впевнені у своєму виборі. Невже вам страшно брати на себе відповідальність за свої вчинки? Ви пропонуєте робити мені все самому? Ну і зроблю, мені не важко....
(Ведучий сходить зі сцени до глядачів, і підходить до кремезного чоловіка в першому ряді.)
Ведучий: (наполегливо вигукує)
- Вбий кошеня!
Чоловік: (шоковано)
- Ти хворий! Я зараз тебе вб...(чоловік не встиг договорити).
Кремезний лисий чоловік захлинаючись власною кров'ю, намагався договорити те, що почав.... але він не розумів, що для цього йому заважає ніж в горлі.... слова перетворилися в клекотання, біла сорочка повільно перефарбувалася в темно-червону... його досконало випрасувані брюки помокріли.... поширився запах сечі.... чоловік ще стояв, в його очах палало здивування, він все ще не розумів, що в двері театру проходить смерть, його раптова та невідворотна смерть....
Ведучий: (спокійно)
- Вам погано? Ви присядьте і дивіться виставу, вам вона точно сподобається.
(Ведучий садить глядача на його місце і йде далі залом)
- От так робити не можна, бо помрете всі до одного, ви ж усі дорослі люди, які здатні розпоряджатися життям інших. Я ж тут не один.... Ну що ж, продовжимо? Хто готовий вбити це беззахисне кошеня? Сміливіше, ви ж всі зробили свій вибір!
- От ви! (вказує на хлопця, котрий намагається сховатися за спинами інших глядачів) - Підійдіть будь ласка до мене. Не бійтеся, я вас вбивати не буду... Підходьте.
Хлопець: (перелякано витріщає очі на ведучого і кричить)
- Чому я? Я ж нічого не зробив!
|
|
|
Ведучий: (поспіхом і наказово)
- Отож бо й воно, ти навіть не зробив свій вибір. А чому? Невже тобі байдуже на життя цих невинних кошенят?
Хлопець: (опустивши голову і майже пошепки)
- Я не вправі таке вирішувати…
Ведучий: (підвищуючи голос)
- Навіщо брехати? Тобі було просто все одно кого вибирати... А якби ти і справді вважав себе не вправі вирішувати, ти б проголосував проти їх вбивства!!! Чи не так? Тож підходь, вже пізно боятися.
Хлопець повільно попрямує у бік сцени... Ведучий починає гладити кота при цьому промовляє: "А ці покидьки хочуть тебе вбити...."
Ведучий: (спокійно)
- Продовжимо нашу виставу... Зараз на сцені з'явиться моя помічниця із гвинтівкою, а наш любий учасник має зробити лише один постріл туди, куди він сам забажає., на його вибір.
(На сцену виходить молода дівчина з гвинтівкою і підходить до обраного глядача, вручає йому гвинтівку)
Хлопець спокійно заплющує очі і направляє гвинтівку в зал.... Лунає постріл.... гвинтівка падає на підлогу... очі хлопця так і залишаються заплющеними...
Хлопець (майже пошепки і посміхаючись вигукнув)
-Я живий! - викрикнув він.
Ведучий: (з іронією в голосі та монотонно)
- Звісно ти живий, але ти вбив он ту тітоньку.(вказує на мертву жінку в залі)
Хлопець: (обурено)
- Але Ти ж мене змусив!
Ведучий:
- Та ні, я сказав стріляй будь-куди, а ти в неї.... Ти ж сам хотів когось вбити чи не так? Хіба тобі це не сподобалось? Не відчуваєш приємного тепла у грудях?... А тепер стій і дивися, що ти наробив. І не заплющуй очі. Це якось по дитячому.
(хлопець тихенько плаче. А Ведучий направляється до вбитої глядачки)
Тендітна жіночка так і залишилася сидіти в своєму кріслі, на її обличчі не було жодних емоцій, навіть подиву, навіть страху.... скляні очі і далі дивилися в бік сцени, а рука стискала папірець, котрий вже окропила ще тепла кров...
Ведучий: (витягає папірець і гучно прочитує)
- "Я хочу жити! А цей вбивця до мене не добереться!"
- Текст обведений кружечком. Вона хотіла жити, а ти її вбив!.
Кошеня спробує вирватися з рук ведучого,а той прижимав його ще дужче і шепоче: "Тихенько, бо все-таки втоплю, або зарубаю. Що обираєш?"
А тим часом глядачі боялися поворухнутися, їх паралізував тваринний страх... інстинкт самозбереження дзвенів у них у вухах, закликаючи тікати, але мозок не реагував, він намагався не сприймати оточуюче... Кожен глядач боявся стати наступною жертвою, кожен вважав себе невинним і не розумів, чому це відбувається саме з ними а не з сусідом, продавцем в крамниці чи їх керівником по роботі....
|
|
|
Ведучий: (весело)
- А тепер наступне питання! Але спочатку, невеличка промова. Всі звернули увагу на мою асистентку? Її звуть Аліса, вона сама погодилася нам допомогти у виставі... Вам цікава причина? А вона банальна: гроші і помста. Вона попрохала вбити одну людину, котра знаходиться серед вас... І я його звісно викличу на сцену, але згодом... Поки нехай ця людина буде спокійна, або навпаки, ви всі будете намагатися згадати Алісу і те, що ви їй зробили. А зараз, попрошу одного з вас, шановні глядачі, вийти на сцену.... Просто встаньте і вийдіть на сцену, я вас прошу.
Зал завмер, було чутно лише дихання.... панувала майже ідеальна тиша, і лише на задньому ряді було чутно чийсь шепіт...
Ведучий: (ідучи туди, звідки долинав шепіт)
- Я попрошу, вас повторити це так, щоб всі почули
З крісла підіймається рудоволоса дівчина,з ледь помітним блиском зеленого сяйва в її очах, але вона намагається сховати свій погляд під пасмами вогняного волосся від очей оточуючих глядачів.
Дівчина: (заплакано)
- Я вийду на сцену, от тільки після мене не вбивай нікого!
Ведучий: (з легкою усмішкою підходить ще ближче)
- А ти впевнена у своєму виборі?
Дівчина ледве помітно киває і робить крок на зустріч.
Ведучий: (радісно вигукуючи)
- Ну добре. Візьми цього кота і пообіцяй, що приютиш і будеш оберігати його та доглядати за ним!
Дівчина ледь помітно киває. Ведучий злегка посміхається і віддає їй кота.
Ведучий:
- Тепер іди додому і будь щаслива. Але пам’ятай про свою обіцянку.
Дівчина беззвучно повертається в бік виходу і повільно виходить…
Ведучий: (обертаючись обличчям до сцени)
- Аліса! Прошу тебе підійти до мене. Я даю тобі можливість самостійно виконати те, що ти так сильно хотіла.
Аліса: (заплакана)
|
|
|
- Я не можу. я передумала… я не хочу!
Ведучий:
- Як передумала? Ти ж заради цього допомагала мені. Ну як знаєш, можеш його і не вбивати…. Лише вкажи його…. Ту людину, котра тебе так скривдила? і все…це ж не так важко. Не бійся.
Аліса: (відвертаючись вказує на літнього чоловіка)
- Ось. Я можу йти?
Ведучий: (повільно)
- Можеш... Якщо він тобі дозволить.
Хіба не так ми робимо щодня?
Зв'язок...
Чи помічали ви, як перетинаються людські долі?
Чи здогадувалися ви, що сказане кимось слово, може змінити ваше життя?
Чи знали ви, про свій зв’язок з високим хлопцем, що живе за рогом?
А даремно, адже від нього може залежати ваше життя…
Уявіть собі таку ситуацію: Ви ображаєте певну людину, з будь якої причини і звісно, забуваєте про це, через певний час, ця людина робить теж саме іншій людині і так продовжується доти, доки не дійде ця лавина знову до вас…
А якщо кінцевий результат буде набагато гірший ніж рушійний фактор?
Чи замислювалися ви. Що одного разу сказавши «ні» чи «так» можете зруйнувати чиєсь життя? Штовхнувши людину на тротуарі, призвести до смерті цілої родини?
А якщо ваші дії щодня змінюють світ? Ви в це не вірите? Якщо йдучи вулицею ви бачите однорічну дитину, хіба ви знаєте ким вона буде? Хіба можливо передбачити наслідки своїх дій?
А раптом ваші діти чи діти ваших знайомих змінять світ? А якщо одне ваше слово дитині може змінити всю її долю? Ви цього не помічали?
Кожен з нас творить світ щодня, щохвилини, змінюючи його…
А чи замислювалися ви колись над цим?
|
|
|
