Визначення водопоглинання за масою.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Пористість П - це ступінь заповнення об'єму матеріалу порами. Її виражають у відсотках або в частках одиниці (коли загальний об'єм матеріалу приймають за одиницю).

Характер пористості визначає основні властивості матеріалу -- міцність, теплопровідність, водопроникність, стійкість до зовнішніх впливів та довговічність матеріалів.

В цементному камені, коли цементне тісто добре ущільнене (повітряна пористість не перевищує 1-2%), утворення пор пояснюють головним чином водою, що випаровується. Характер таких пор, обумовлений формами зв’язку вологи з матеріалом, пояснюється різноманітними енергетичними теоріями.

Вода, що випаровується має в цементному камені дві форми зв'язку: фізико-хімічну та фізико-механічну. Хімічний зв'язок, як правило, є більш сильним, не руйнується при сушінні цементного каменю при t< 105°С.

В тверднучому цементному камені виділяють три основні групи пор, які в різних джерелах мають різні назви та діапазони розмірів.

Характеристика пористості матеріалів допомагає оцінити їх фізико- механічні властивості і в першу чергу такі, як газонепроникність, водонепроникність, морозостійкість, а також корозійну хімічну стійкість, пов'язану з проникністю. У всіх випадках при зменшенні кількості води замішування цементу підвищується щільність і зменшується об'єм наскрізних пор.

На фізико-механічні властивості бетону має великий вплив не тільки загaльна кількість пор, але і їх розподіл за розмірами, форма і характер пористості (замкнута, капілярна, наскрізна) Для якісної оцінки таких факторів використовують відоме із матеріалознавства поняття диференційної пористості.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА

Визначення водопоглинання за масою.

Водопоглинання за масою визначається за формулою:

де – маса водонасиченого зразка, г;

– маса сухого зразка, г.