Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Богиня Доля пряде нитку життя людини

Стр 1 из 10Следующая ⇒

Руське Православне Коло

Волхв Світовит Пашник

IМЕНОСЛОВ

М. Запоріжжя

Року Божого 7521

Пашник Світовит Дмитрович

Іменослов – Запоріжжя: Руське Православне Коло, 7521 (2013). – 68 с.

Видання: 2000–2013 рр.

Зв'язок:

Голова РПК

Світовит Пашник: 063-336-03-78, 066-153-71-79;

[email protected]

Інтернет-сторінки РПК:

Рідна Віра - http://svit.in.ua

Вісник Рідновіра - http://ridnovir.in.ua

Берегиня Роду - http://bereginya-rodu.org

Громада "Полум'я Роду" - http://yaro.dp.ua

Гутірка - http://svit.in.ua/forum

Група в Контакті - http://vk.com/club15588182

Група в Facebook - http://www.facebook.com/pages/Ruske-Pravoslavne-Kolo/164656026901985

Канал в Ютуб – http://www.youtube.com/user/RidnaVira

Кожне ім'я, яке дається людині, має велику духовну силу. Раз отримавши його, ми проносимо ім'я через усе життя. Тому підбір імені – надзвичайно відповідальна справа. Його значення дає певний код характерові людини. Називати дитину обов'язково треба рідним іменем, адже найбільшу силу ім'я має тоді, коли поєднується зі своїм Родом, з рідною Духовністю. Іменослов вміщує ті імена, походження яких можна пояснити за допомогою рідної мови. При доборі імені враховувалась його милозвучність і можливість вживання в сучасних умовах.

Зміст

Рідні імена (вступ)………………………………. Чоловічі імена………………………………...…. Жіночі імена……………………………………… Пояснення імен………………………………….. Скорочення………………………………………. Загальна література……………………………..

Богиня Доля пряде нитку життя людини

(мал. Сонцеслава Крижанівського)

РІДНІ ІМЕНА

В ім’я здавна вкладався глибокий духовний зміст. Його вибір для новонародженої дитини був традиційною вірою в магічну силу слова й власного імені. Духовна сила, яка входила в свідомість людини через надані ймення, спрямовувала її життєвий шлях. Адже в іменах завжди містилося добре віщування, побажання добробуту, захисту Богів, надія на кращу долю. Обираючи майбутнє ймення для дитини, батьки хотіли, щоб разом з ним вона отримала і захисника, божого охоронця. Так, вважалося, що Мирослави присвячені Богові Миру, Ярослави – Ярилу, а про Богуславів і Богданів дбатимуть Боги, які подарували родині бажану дитинку.

Вважалося також, що той, хто назве немовля непривабливим іменем як-от Неждан, Нелюбима, Немира, збереже її від злого ока, яке, нібито, не зверне уваги на дитину, яку не ждали або не люблять. Але вже доведено, що подібні ймення тільки заважатимуть людині в житті, адже несуть в собі силу-силенну негативу.

Дослідники вважають, що імена творилися за допомогою первісного арійського способу, який передбачає врахування всієї совокупності духовних та речових уявлень давнього суспільства. Навіть вважається, що імена були розподілені за варновими прошарками, що зараз вже втратило своє значення.

Крім того, імена могли втілювати як верхній, так і нижній Божественний світ. У давніх русинів не було чітко вираженого протиборства між “темним” і “світлим”, кожне начало мало власне призначення, і від їх взаємодії творилося життя.

Ще в давні часи, як засвідчують джерела, був звичаєвий набір двоосновних імен. Але й ці складові частини імен могли формуватися з більш простих елементів, які також слід враховувати, бо вони можуть іноді давати відмінне або додаткове тлумачення.

Існують імена, в яких виражено побажання здобути славу (Святослав, Ростислав), бути мужнім і відважним воїном (Ратимир, Ратибор, Ярополк), проявляти миролюбність (Миролюб, Любомир). Імена, які висловлюють гостинність (Гостирад, Милогост, Доброгост), які можна пояснити і як очікування в родині бажаної дитини, яка прийшла на цей світ добрим гостем.

Є імена, що втілюють любов батьків до Бога, який послав їм дитину і через відповідне ім’я дбатиме про неї (Богумил, Богуслав, Богурад), а також побажання на майбутнє позитивних рис характеру своїй дитині (Доброслав, Добромисл).

Руська Православна Віра дозволяє нам заглибитись у давні знання рідного народу. Ми щиро віримо в нашу духовну могутність. Сьогодні настав час повернути відібрані у нас імена. Вони формувалися нашим народом тисячоліттями. Цей процес не завершився й сьогодні – з’являються нові утворення, забуваються старі. Імена відображають рідний духовний світ, який оберігає русина, надає духовну силу.

Ми поглянемо на походження імен крізь призму самобутнього руського світогляду, спробуємо віднайти пояснення, спираючись на рідний мовний ґрунт. Активно залучатимемо також арійську міфотворчість, яка зберігає імена прадавніх божеств і героїв.

* Зірочкою позначаються імена, які розширено пояснюються в кінці книги.

ЧОЛОВIЧI IМЕНА

АНДРІЙ, АНДРІАН, АНДРА – мужній, сильний, запліднюючий; присвячений Андрі-змієборцю. Свято – 30 листопада. Див. Ондрій.

АРТЕМ – світло темряви - Місяць.

АРТУР – див. Яртур.

АРДАГАСТ – див. Гордогост. Ардагаст – за Феофаном, слов’янський вождь, що брав участь у боротьбі з візантійцями (593 р.).

БАЖАН – бажаний, жаданий.

БАРВИН, БАРНИМ – ошатний, гарний.

БАЯН – оповідач (баяти - оповідати).

БЕРИМИР – який бере (завойовує) мир.

БЕРИСЛАВ – який бере славу.

БІЛОВИД – білий з виду, видний.

БІЛОВОЛОД, БІЛОВОД – який має священну владу (білий - священний колір). Біловолод Просович - посланець, який розповів вел. князю Святославу Всеволодовичу про поразку князя Ігоря Святославовича від половців в 1185 р.

БІЛОГЛАВ – який має білу голову (волосся).

БІЛОЛЮБ – який любить біле, гарне, чисте.

БІЛОГОР – біла (священна) гора.

БІЛОГОСТ – священний гість.

БІЛОДАН – який дає святість; даний святістю.

БІЛОЗІР – біла (священна) зірка, світлоокий, білий сокіл.

БІЛОМИР – білий (священний) мир; який освячує мир (людей).

БІЛОСЛАВ – який прославляє святість.

БІЛОТУР – біла (священна) сила (Тур - Бог сили).

БІЛОЯР – священний силою, мужністю. Ім’я князя, який кріпив град Сурож, згад. у ВК,4в також згадується рід Білоярів у ВК,9б.

БІЛУН, БІЛЯН – білий.

БЛАГ, БЛАГЕН, БЛАГИНЯ, БЛАЖЕН – похідне від благо - добро; який живе на благо. Благиня - воев. угорський Андрія ІІ, згад. 6710 (1202) р. в ЛР.

БЛАГОВИД – гарний на вигляд, благовидний (можливо від "вит" (життя) - благе життя).

БЛАГОВІР – який несе благу віру; вірний Богу.

БЛАГОВІСТ – блага вість; який несе благу вість.

БЛАГОДАР – благий дар; який дарує благо.

БЛАГОДАТ – благодатний; який дає благо.

БЛАГОЛЮБ – який любить благо (добро).

БЛАГОМИЛ – благий, милий.

БЛАГОМИР, БЛАЖИМИР – добрий до миру (світу). Отець Благомир одержав від Сварожича повчання, що створене Квасуром, слід називати Суринією (ВК,22).

БЛАГОРОД – який має добрий рід, благородний.

БЛАГОСЛАВ, БЛАЖИСЛАВ – благовісник, благословенний; який славить благо.

БЛАГОЯР – яра благодать, добре родючий.

БОГДАН – даний Богом. Слов’янське ім’я гетьмана Хмельницького.

БОГОВИД – який знає Бога.

БОГОВИТ – який має Боже життя.

БОГОВІР – який несе віру в Бога.

БОГОВІСТ – який несе Божу вість.

БОГОВЛАД – який знаходиться під Божою владою.

БОГОДАР – дарований Богом.

БОГОЛАД – ладний Богові.

БОГОЛЮБ – який любить Бога, любимий Богом, набожний.

БОГОРАД, БОГУРАД – радий Богові.

БОГОРОД – Богом народжений, нащадок Божественного роду.

БОГОСВЯТ – присвячений Богові.

БОГУМИЛ, БОГОМИЛ – Богові милий. Жрець Богомил Соловей був захисником Рідної Віри в Новгороді у 990 р.

БОГУМИР, БОГОМИР – який живе в мирі з Богом. Богумир один з прабатьків слов’ян за ВК,9а,10,22.

БОГУН – божий.

БОГУРАД – радий Богу; радість Божа.

БОГУСЛАВ, БОГУШ – який славить Бога. Богуслав І - кн. західнопоморський.

БОГУХВАЛ – який хвалить Бога. Познаньський єпископ Богухвал (пом. 1253 р.) написав польські хроніки до 1252 р.

БОЄСЛАВ – славний в бою.

БОЖ, БОЖАН, БОЖЕН – Божий.

БОЖЕДАН – даний Богом.

БОЖЕДАР, БОЖИДАР – Божий дар. Сербський видавець Божидар Вукович жив у Венеції в XV ст.

БОЖЕМИЛ – Богові милий.

БОЖЕМИР, БОЖИМИР – Божий мир.

БОЖЕСЛАВ, БОЖИСЛАВ – який прославляє Бога.

БОЛЕСЛАВ – більше слави, славніший. Болеслав II, князь Чехії (967-999), Болеслав Хоробрий, польський князь (992-1025).

БОРЕВЕН – переможець у боротьбі. Боревен - князь, який переміг еланів на морському узбережжі (ВК,18д).

БОРЕВЛАН – оборонець земель. Ім’я правнука князя Боревена (ВК,18б).

БОРЕЙ – назва вітру: швидкий, сильний, який поборює. Вітер Борей згадується у ВК,5б.

БОРИМИР, БОРОМИР – борець за мир; який поборює мир.

БОРИМИСЛ – борець мислі; мудрець.

БОРИПОЛК – який поборов полк (військо).

БОРИС, БОРИСЛАВ, БОРУСЛАВ – який бореться за славу; славний борнею. Слов’янський князь Боруслав згад. у ВК,25; Борис I (п. 907 р.) - князь Болгарії (852-889). Бориса і Гліба начебто убив Святополк-Петро Окаянний (історичні сини Володимира I). Ймовірно, це міфологічні персонажі: два змія-охоронця (роги Велеса), яких побиває Перун-Святополк.

БОЯН – боєць. Віщій Боян – співець, який згадується в "Слові"

БРАВЛИН, БРАВЕЛЕН – бравий, хоробрий. Імена князів згад. у літописах та ВК.

БРАЗД – походить від старослов'янського "бразна" - борозна.

БРАТИМИР – який бере (встановлює) мир.

БРАТИСЛАВ, БРАТОСЛАВ – який бере славу.

БРАНИБОР – переможець битви (брані).

БРАНИЛЮБ – любитель брані (битви).

БРАНИМИР, БРАНИМ, БРОНИМИР – який боронить мир.

БРАНИПОЛК – боєць.

БРАНИРАД – який радий брані (битві).

БРАНИСЛАВ, БРОНИСЛАВ – який в борні славний.

БРАТИМИР – який бере (завойовує) мир.

БРАТИСЛАВ – який бере славу. Чеський князь XI ст.

БРЯЧИСЛАВ – який дзвенить славою. Кн. ростовський Брячислав разом з Рюриком придушував повстання Вадима в Новгороді в 864 р.; Брячислав – син Святополка, нар. в 6612 (1104) р.

БУДИВИД(Т) – пробуджуючий воїнів (витязів) або пробуджуючий життя (віта – життя), що тотожно Сонцю, що пробуджується. Будивид – в. кн. литовський, згад. 6797 (1289) р. в ЛР.

БУДИМИЛ – який будить милість.

БУДИМИР – який будить мир (світ).

БУДИСЛАВ – який будить славу.

БУЙМИР – буйний мир.

БУЙТУР – буйна сила.

БУРИВОЙ – поборюючий воїн, буревій. Буривой – батько Гостомисла, новгородського кн.

БУРЕВІСТ – бурний вістун.

ВАДИМ – скорочення від Вадимир. Це ім’я ще пояснюють як той, що має ваду, і в цьому воно тотожне Богу Водину (Одину), який був однооким. Вадим Хоробрий підняв повстання в Новгороді проти Рюрика (ПВЛ, 864 р.).

ВАДИМИР* – який веде мир (людей), провідник громади.

ВАРТИСЛАВ – славний вартовий (охоронець). Вартислав – західно-поморський князь (сер. XII ст.).

ВАСИЛЬ, ВАСИЛЬКО, ВАСЯ* – селянин (весь - село), намісник, цар над людьми; Василь - прояв Бога Місяця, який уособлює прошарок селян і на людиноподібних стелах позначає черево.

ВАТРОСЛАВ – який славить ватру (вогонь).

ВЕДАН, ВІДАН – який знає, відає.

ВЕДИСЛАВ – який славно веде; славить веди (знання).

ВЕДОМИР – який відає про мир.

ВЕЛЕБОР, ВЕЛИБОР – великий борець, який перемагає.

ВЕЛЕГОР, ВЕЛИГОР – велика гора, дуже високий.

ВЕЛЕГОСТ, ВЕЛИГОСТ – багатий гість.

ВЕЛЕЗАР, ВЕЛИЗАР – який сильно (вельми) осяює.

ВЕЛЕМИР, ВЕЛИМИР – дуже мирний, який "повеліває" миром.

ВЕЛЕМИСЛ – який сильно мислить.

ВЕЛЕМУДР, ВЕЛИМУДР – дуже мудрий.

ВЕЛЕСЛАВ, ВЕЛИСЛАВ – дуже славний.

ВЕЛЕТ, ВОЛОТ – величний.

ВЕНДЕСЛАВ – уславлений венед, який славить венедів. Князь Вендеслав помстився готам за розіп’ятих ними князя Буса і сімдесят руських старійшин (ВК,32).

ВЕНЦЕСЛАВ, ВІНЦЕСЛАВ – увінчаний славою. Русий князь Венцеслав Світольдович згадується в ІР. Ім’я імператора Римсько-Германської імперії (1378-1400).

ВЕРЕН – вірний. Князь Верен з Великограддя правив у Києві після Славера (Лебедяна), Києвого сина двадцять літ (ВК,36б).

ВЕРНИСЛАВ, ВЕРИСЛАВ – який повертає славу.

ВЕРХОСЛАВ – який має високу славу.

ВЕСЕЛАН, ВЕСЕЛИН – який веселить.

ВЕСЛАВ, ВІСЛАВ – дуже славний.

ВЕСТИСЛАВ – який вістить про славу.

ВИДИМИР – який знає, бачить (видить) мир.

ВИТ, ВИТАН – який несе життя, який вітає.

ВИТОМИЛ – вітає милість, володіє милістю.

ВИТОМИР – привітний з людьми (миром); який вітає мир, який живе в мирі. Вітомир - бояр. угорський Андрія ІІ, згад. 6710 (1202) р. в ЛР.

ВИТОМИСЛ – володіє мислями.

ВИТОСЛАВ – славний своєю привітністю, привітний; славить життя.

ВИШЕБОР – славний борець.

ВИШЕВИТ – який високо вітає, добре живе.

ВИШЕГОР – найвищий.

ВИШЕЗАР, ВИШЕЗОР – народжений під високими зорями.

ВИШЕМИЛ – наймиліший.

ВИШЕМИР – найвищий.

ВИШЕМИСЛ – найрозумніший.

ВИШЕН – вищій; присвячений Всевишньому Богу.

ВИШЕСЛАВ – вищий славою. Син князя Володимира I.

ВІКТОР, ВІХТОР – віхи (віки) торуючий, образ Сонця-переможця, що долає дві віхи через бій на сході (березень) і заході (вересень).

ВІРОДАН – який дає віру.

ВІРОДАР – який дарує віру.

ВІРОСЛАВ – вірою славний.

ВІСТ, ВІСТУН, ВІСТАН – який несе вісті.

ВІТОВ(И)Т* – скорочене від Світовит. Вітовт - Великий князь Литовський Руський та Жемантійський (1392-1430).

ВЛАД, ВЛАДАН – який володіє (має здатність повелівати).

ВЛАДИСЛАВ, ВОЛОДИСЛАВ – який володіє славою, славний володар. Владислав – хорватський князь (821-835).

ВЛАС – присвячений Богу Велесу; див. Власлав.

ВЛАСЛАВ – який володіє славою.

ВЛАСТ – володар.

ВЛАСТИБОР – борець за владу.

ВЛАСТИМИЛ – владою милий.

ВЛАСТИМИР – який маю владу над миром.

ВЛАСТИСЛАВ – який славить владу; славний володар.

ВОВК – присвячений вовкові – священній тварині.

ВОГНЕДАР – який дарує вогонь; подарований вогнем.

ВОГНЕДАН – вогнем даний.

ВОГНЕМИР – вогонь для миру (людей).

ВОГНЕСЛАВ – який славить вогонь.

ВОЄБОР – воїн-борець, який поборює воїнів. Торк Воєбор Негелевич з раті Мстислава, згад. в 1160 р.

ВОЄСЛАВ – який завойовує славу; славний воїн.

ВОЛЕЛЮБ – який любить волю.

ВОЛЕМИР, ВОЛИМИР – який прагне до миру; повелитель.

ВОЛЕСЛАВ – який славить волю.

ВОЛИБОР – який поборює волю.

ВОЛОДАР – власник; якому подарована влада. Володар Ростиславович, п. 1124 р., кн. тмутороканський, кн. перемишльський.

ВОЛОДИМИР, ВЛАДИМИР – володар світу (громади); владою великий. Володимир І - київський князь.

ВОЛЬГА, ВОЛЕГ – від воля. Див. Олег.

ВОРОТИМИР, ВРАТИМИР – який вертає мир.

ВОРОТИСЛАВ, ВРАТИСЛАВ – який вертає славу.

ВСЕБОР – який все поборює.

ВСЕВЕД – який все відає.

ВСЕВИД – який все бачить.

ВСЕВЛАД – який має безмежну владу.

ВСЕВОЛОД – володар всього; всесильний. Всеволод Володимирович – кн. володимирський, п. 6503 (995) р.

ВСЕЛЮБ – усіма любимий.

ВСЕЛЮД – вселюдяний.

ВСЕМИЛ – всім милий.

ВСЕМИР – всім мирний, всеохоплюючий.

ВСЕМИСЛ – всемислячий.

ВСЕПРАВ – всеправдивий.

ВСЕРАД – якому завжди радісно.

ВСЕСВІТ – означення простору – Всесвіту.

ВСЕСЛАВ – найбільш славний; який все прославляє. Всеслав Ізяславич, уд. кн. полоцький, п. 6611 (1103) р.

ВЯЧЕМИР – дуже мирний.

ВЯЧЕМИСЛ – дуже розумний.

ВЯЧЕСЛАВ – дуже славний. Ім’я кількох князів і бояр Русі.

ГАВРИЛО – який говорить, провісник. Гаврило - бояр. дорогобузький, згад. під 6667 (1159) р. в КЛ. Близька до цього імені назва священної карпатської гори - Говерли.

ГАРАЗД – здібний, ладний, кмітливий. Гаразд Борутович, син князя Каринтії (Хорватії), середина VIII ст.

ГІЛЬКО* – див. Ілля.

ГЛІБ – глиба, глибина, хліб. Гліба і Бориса начебто убив Святополк-Петро Окаянний (історичні сини Володимира I). Ймовірно, це міфологічні персонажі: два змія-охоронця (роги Велеса), яких побиває Перун-Святополк.

ГНАТ* – тліючий вогник; новонароджений, гонець.

ГОДИМИР – народжений в мирну годину; який годить людям.

ГОДИН – гідний, славний.

ГОДИСЛАВ, ГОДОСЛАВ, ГОСЛАВ – який славить добрий час; народжений у славну годину. Годослав – князь бодричів, княжив в Старограді на початку IX ст.; мав трьох синів: Рюрика, Сивара і Трувора.

ГОРДАН, ГОРДИН – гордий.

ГОРДИСЛАВ, ГОРДОСЛАВ – який гордиться славою.

ГОРДІЙ – гордий.

ГОРДОГОСТ – гордий гість, гордий гостям. Див. Ардагаст.

ГОРДОМИСЛ – гордий думками.

ГОРИМИСЛ – який має високі думки; який горить думками.

ГОРИСВІТ – який сяє на весь світ.

ГОРИСЛАВ – який горить (сяє) славою, той, що має високу славу. Слов’янський князь Горислав згад. у ВК,25.

ГОСТИМИР – мирний гостям.

ГОСТИРАД – який радий гостям.

ГОСТОМИСЛ – який думає (дбає) про гостей. Ім’я новгородського князя, діда Рюрика.

ГРАДИМИР – який "огороджує" (зберігає, охороняє) мир.

ГРАДИСЛАВ – який охороняє славу (загороджує).

ГРАДОБОР – який поборює гради.

ГРАДОМИЛ – милий граду.

ГРАНИСЛАВ – від "грань" (розжарене вугілля) - палаюча слава.

ГРЕМИСЛАВ – який гримить славою.

ГРОМВАЛ – який грім валить, зносить. Руський полковник Громвал згад. в ІР під 1320 р.

ГУДИМИР – який "гуде для миру"; відомий миру (людям).

ГУДИСЛАВ – відомий славою.

ДАВИД* – який дає життя (давати); силач (від давити). Це скорочений варіант імені західнослов’янського Бога Сонця Свентовита, який згад. у ВК. Князі з іменем Давид згадуються у ЛР.

ДАЛЕБОР, ДАЛІБОР – сильний.

ДАЛЕВИД – передбачливий.

ДАЛЕМИЛ, ДАЛИМИЛ – дуже милий. Далимил Мезиржицький – укладач „Чеської хроніки” XIV ст.

ДАЛЕМИР – дуже мирний.

ДАЛЕМИСЛ – дуже мудрий.

ДАЛЕСЛАВ – далеко прославлений.

ДАМИР – який дає мир.

ДАН, ДАНИЛО – даний; присвячений Богині Води Дані або Бога, що проливає воду. Данило Романович (1201-1264) - кн. галицько-волинський.

ДАНИСЛАВ – Даний славою. Див. Денис.

ДАНТУР – який дає силу.

ДАР – дарований.

ДАРИСЛАВ – який дарить славу.

ДАРОМИР – який дарує мир; подарований для людей (миру).

ДЕМ’ЯН, ДЕМКО – домовий. За легендою Козьма і Дем'ян – два коваля, що подолали Змія, і проорали ним Змієві Вали. Міфологічно мають символізувати дві протилежності – верх (космос) і низ (демон). Свято Кузьми і Дем’яна (як носа і корми човна-місяця) - 1 липня і 1 листопада. Дем’ян - бояр. галицький, тисяцький Данила Романовича.

ДЕНИС, Денислав – денний; від Денниці - Богині ранкової зорі. Можна припустити, що ім'я славить Бога, що проливає воду, у інших народів близькими є імена Богів: Діоніс, Адоніс, Одін, Адонай, які ще позначають "чоловічу силу". Близька до імені назва річки Донець. Див. Данислав.

ДЕРЖИКРАЙ – який володарює (держить) країною. Галицький боярин Держикрай Владиславович брав участь в битві на р.Калка в 1223 р.

ДЕРЖИСЛАВ – який держить славу, володар слави. Держислав - вельможа польський, посол Лешка Білого, згад. 6729 (1221) р.

ДЗВЕНИМИР – який широко відомий в мирі (світі).

ДЗВЕНИСЛАВ – який дзвенить славою (широко відомий своєю славою).

ДИВОЗОР – небесний; народжений на світанку (диво - вранішнє світло, світанкова зоря).

ДІЯН – дійовий.

ДМИТРО* – присвячений мудрому осінньому Сонцю Миру (Митрі). Дмитро Хоробрий - бояр. київський, воєвода Мстислава Ізяславовича, згад 6679 (1171) р. в ЛР.

ДОБРИНЯ, ДОБРЯН – добрий. Добриня – билинний герой, який уособлює Сонце.

ДОБРИВОД – добре водить.

ДОБРИСВІТ – який несе добрий світ,

ДОБРИТ – добрий.

ДОБРОВИД – який має добрий вид.

ДОБРОВИТ – який несе добро.

ДОБРОВІСТ – який несе добру вість.

ДОБРОВЛАД – який має добру владу.

ДОБРОГОСТ – добрий для гостей; добрий гість. Доброгост (? - 1208) - боярин володим.-волинський, червенський.

ДОБРОДАН – дає добро.

ДОБРОЛИК – який має добрий лик.

ДОБРОЛЮБ – який любить добро.

ДОБРОМИЛ – добрий і милий.

ДОБРОМИР – добрий до миру (людей).

ДОБРОМИСЛ – добрий думками.

ДОБРОСЛАВ – про кого йде добра слава; славний добротою. Бояр. галицький Доброслав згадується в ГВЛ під 6742 р.

ДОБРОТВІР – який творить добро.

ДОМИСЛАВ, ДОМОСЛАВ – який славить дім. Домислав - перший король Хорватії (з 925 р.).

ДОМОРАД, ДОМРАД – який приносить радість в дім.

ДОРОГОЛЮБ, ДРАГОЛЮБ – дорогий і любий.

ДОРОГОМИЛ, ДРАГОМИЛ – дорогий і милий. Дорогомил - батько князя Івана, який брав участь в звільнені Пскова від Німців в 1299 р.

ДОРОГОМИР, ДРАГОМИР – дорогий миру.

ДОРОГОМИСЛ, ДРАГОМИСЛ – розумний.

ДОРОГОСЛОВ, ДРАГОСЛАВ, ДРОГОСЛАВ – дорога слава; який дорожить славою.

ДОРОШ – дорогий.

ДРАГОВИТ – який дорожить життям. Князь велетів (789 р.)

ДРЕВАН – нащадок роду деревлян.

ДРЕВОСЛАВ – який славить дерева або рід древлян.

ДРУЖЕЛЮБ – дружній, люблячий.

ДУЖЕСЛАВ – дуже славний; славний силою (дужий).

ДУНАЙ – присвячений річці Дунай. Бояр. володим.-волинський Дунай згад. в ГВЛ під 6789 р.

ЄГОР – див. Ігор.

ЖАДАН – бажаний (від жадати - хотіти).

ЖДАН – очікуваний (від ждати - чекати).

ЖДИМИР – який чекає мир; на кого чекає мир.

ЖДИСЛАВ – який чекає славу; на кого чекає слава.

ЖИВОДАР – який дарує життя.

ЖИВОРОД – людина живучого роду.

ЖИВОСИЛ – живуча сила.

ЖИВОСЛАВ – який славить життя.

ЖИЗНОМИР – мирний у житті. Жизномир згад. у новгородській грамоті поч. ХІІ ст.

ЖИТОМИР – живе для миру.

ЖИТОСЛАВ – живе для слави, який славить життя.

ЖИТТЄЛЮБ – який любить життя.

ЗБЕРИСЛАВ – який збирає славу.

Збислав – дуже славний. Збислав Станіславович, боярин бузький (галицький?), згад. у ЛР під 6717 (1209) р.

ЗБОРИСЛАВ – який зборює (виборює) славу.

ЗВЕНИГОР – дуже дзвінкий.

ЗВЕНИСЛАВ – дзвінкий славою.

ЗВОНИМИР – дзвінкий (відомий) на весь мир (світ).

ЗДРАВОМИР – здоровий і мирний; який здравить мир.

ЗДРАВОСЛАВ – здоровий і славний.

ЗЕЛОМИСЛ – який багато мислить.

ЗЕМИСЛАВ – який славить землю, сім’ю.

ЗЕМОВИТ – господар (віт) зими або сім’ї; можливо, зимове втілення сонця. Ім’я князя Польського, князя Черського і Мазовецького.

ЗЕМОМИЛ – милий для землі, сім’ї.

ЗЕМОМИСЛ – який мислить (дбає) про землю, сім’ю. Ім’я батька польського князя Мечеслава І.

ЗЛАТ, ЗЛАТАН, ЗЛОТАН – золотий.

ЗЛАТОВЛАС – золотоволосий.

ЗЛАТОДАН, ЗЛОТОДАН – який златом (сонцем) даний.

ЗЛАТОДАР – золотий дарунок; який дарує золото.

ЗЛАТОЗАР – сяє, як золота зоря.

ЗЛАТОМИР – золотий мир.

ЗЛАТОСВІТ – золотий світ.

ЗЛАТОСЛАВ – який має золоту (осяйну) славу.

ЗЛАТОУСТ – який вміє добре говорити.

ЗЛАТОЯР – епітет Бога Вогню (дослівно "золотий і ярий").

ЗОРЕГЛЯД – який бачить зорю (зорі).

ЗОРЕМИЛ – зорям милий; який милується зорями.

ЗОРЕМИР – зоряний мир.

ЗОРЕСЛАВ – озорений славою; який славить зорю.

ЗОРЯН – походить від слова "зоря" або "зорі".

ІВАН, ІВАНКО* – життєвий; благородний. Від слів Ява - світ життя; Іва (золота верба) - дерево життя та частини “ган” - народження.

ІВОР – теж саме, що й Явір; можливо “ів” посилення або життєдайна сутність Ява та “Ор” - дух світла, весняне сонце, тобто “дуже світлий, сонячний”. Івор - бояр., посол кн. Ігоря Рюриковича, згад. в 6453 (945) р.

ІГОР – (і)гордий, тобто герой; пор. герць - поєдинок. Ігор Рюрикович - великий князь київський.

ІЗЯСЛАВ – який бере славу. Син Володимира I., кн. полоцький.

ІЛЛЯ, ІЛЬКО, ГІЛЬКО* – від гилити (бити); від гілки-прута, символу чоловічого начала. Ознака Бога битви, що тотожна Перуну.

КАЗИМИР – палкий, полум’яний, шалений; відомий або славний; який каже миру. Ім’я багатьох польських князів.

КАРПО – від священної риби короп (карп), що символізує чоловіче начало і вмістилище насіння (скарбів), звідси й короб.

КИЄСЛАВ – який славить кий, Київ.

КИЙ, КИЯН – від "кий" - палиця з навершям (атрибут князівської влади). Кий - легендарний князь, засновник Києва, син отця Ора, згад. у ВК, ПВЛ.

КИР, КИРИЛО – володар, правитель (керівник).

КОЗЬМА, КОС(Ь)МА, КУЗЬМА – від "косми" – волосся. Тотожне західним іменам чеш. Kosmas, лат. Cosmas. За легендою Козьма і Дем'ян – два коваля (пор. кузня), що подолали Змія, і проорали ним Змієві Вали. Міфологічно мають символізувати дві протилежності – верх (космос) і низ (демон). Свято Кузьми і Дем’яна (як носа і корми човна-місяця) - 1 липня і 1 листопада.

КОЛОДАР – який дарує коло (сонце).

КОЛОМАН – коло. Можливо ім'я символізує місячне коло і близьке до імені Соломон, що може бути тотожним Велесу (пор. за "Словом": шоломянь – вал, холм, або шолом – військовий захисний обладунок). В ЛР Коломан (Кальман) згадуються як угорський князь, але це не відкидає його слов'янського відповідника.

КОНРАД, Ко(І)ндрат – ратник; радник. Кон(д)рад І, п. 1092 - кн. моравський. Це ім’я може бути ототожнене з І(о)ндрою, який є також кіннотником.

КОНСТАНТИН, КОСТЯНТИН, КОСНЯТИН, КОСТЬ* – той, хто закони устійнює і охороняє, стійкий, постійний. Коснятин Сірославич - бояр. галицький, згад. 6665 (1157) р. в КЛ.

КОРНІЙ – корінь.

КРАСИМИР – який прикрашає мир (світ).

КРАСИСЛАВ – славний красою.

КРАСНОМИР – красивий людям (миру).

КРАСНОСЛАВ – красою славний.

КРУТ – крутий, грізний. Князь бодричів (1066-1105).

ЛАД – ладний, порядний.

ЛАДИМИР, ЛАДОМИР, ЛАДИМ – який налагоджує (впорядковує) мир: це ознаки осіннього мирного Сонця. Руський полковник Ладим згад. в ІР під 1320 р.. Див. Владимир.

ЛАДИСЛАВ, ЛАДОСЛАВ – який славить лад (порядок). Див. Владислав.

ЛАДО – Бог порядку (ладу).

ЛАДОЛЮБ – яка любить лад, Бога Лада.

ЛЕБЕДЯН, ЛЕБЕДЕНЬ – син Лебедя. Лебедян був сином Кия і княжив після нього 20 років (ВК,36б).

ЛЕВ, ЛЕВКО – лев - символ сили і влади.

ЛЕЛЬ – на честь Бога весняного оживлення природи, опікун закоханих.

ЛЕСЛАВ – славний ласкою, коханням.

ЛЕСЬ – божественний, ласкавий; скорочення від Леслав. Див. Олесь.

ЛУКА, ЛУКАШ – від лук, луг; луговий.

ЛЮБИМ – любимий.

ЛЮБИСЛАВ, ЛЮБОСЛАВ – який любить славу.

ЛЮБОДАР – який дарує любов; дарунок любові.

ЛЮБОЗАР – осяяний любов'ю.

ЛЮБОЗОР – який любить зорі; любий, приємний на вигляд.

ЛЮБОМИЛ – любий і милий.

ЛЮБОМИР – який любить мир; любий для миру (людей).

ЛЮБОМИСЛ – який любить мислити.

ЛЮБОМУДР – який любить мудрість.

ЛЮБОСЛАВ – який любить славу.

ЛЮБОЯР – який яро любить.

ЛЮДИСЛАВ, ЛЮДОСЛАВ – уславлений людьми.

ЛЮДМИЛ, ЛЮДОМИЛ – людям милий.

ЛЮДОВИТ – який живе серед людей.

ЛЮДОМИР – який приносить людям мир; мирний з людьми.

ЛЮТОБОР – лютий в боротьбі.

ЛЮТОМИСЛ – який суворо (люто) мислить.

МАКСИМ – сьомий мак, означає сьому найвищу маківку серед семи основних родників людини. Кошовий отаман Максим згад. 1695 р.

МАРКО – водяний, морський; який прийшов із духовного світу.

МЕЖИБОР – який находиться в борні; славний воїн.

МЕЖИМИР, МЕЗЕНМИР – який утримує мир поміж людей. Князь антів Мезенмир згад. у ВК,24а.

МЕЖИСЛАВ, МЕЗИСЛАВ – який перебуває між славою. Князь русів Мезислав згад. у ВК,25.

МЕЧЕСЛАВ, МЕЧИСЛАВ – лицар, прославлений мечем; від метати (кидати) жереб на славу: який ворожить..

МИКИТА – від „микитити” – думати, хитрувати.

МИКОЛА, МИКУЛА* – ма (мати) і коло - материнське коло; може означати вмістилище роду (курган-могилу, оселю). Св. Микола у своєму значенні близький до Велеса - Бога нижнього світу, володаря зародку-яйця. Велика Хроніка згад. легендарного короля слов’ян Микла. Микула Силянинович - відомий билинний герой, що „підняв тягу з під землі, яку не міг підняти Святогор”. Свято Миколи припадає на 9 травня (весняний) і 6 грудня (зимовий).

МИЛАД – милий Ладі.

МИЛАН – милий.

МИЛОВАН – милований.

МИЛОГОСТ – милий для гостей; милий гість.

МИЛОДАР – милий дарунок.

МИЛОМИР – милий миру (людям).

МИЛОРАД – який милий і кому всі раді.

МИЛОСЛАВ, МИСЛАВ – милий і славний.

МИР, МИРКО – мирний; той, хто примирює.

МИРОГОСТ – мирний гість.

МИРОЛЮБ – який любить мир; улюбленець народу.

МИРОН – мирний.

МИРОСЛАВ – який славить мир; уславлений миром (людьми).

МИХАЙЛО, МИШКО, МИХА* – мішок, міхур - вмістилище; той, що носить мішок; від мешкати. Ім’я первісно означає Місяць. В Х ст. згад. польського князя Мешка І, який прийняв хрещення. Існує легенда про Миху Потоку. Свято – 8 листопада.

МЛАД, МЛАДЕН – молодий, юний.

МОІСЛАВ – який має славу. Князь мазовшан, згад. під 6555 (1047) р.

МОЙМИР – кому належить мир. Князь Моравії, IX ст.

МОЛИБОГ – який молиться до Бога. Ім’я батька галицького боярина Івора Молибоговича.

МСТИСЛАВ – "мостити славою"; мостити - платити взаємністю. Ім’я кількох князів Русі.

МУДРОЛЮБ – який любить мудрість.

МУДРОСЛАВ – уславлений мудрістю.

НАДІЙ – надійний, міцний, добросовісний.

НАУМ – на ум (на розум); розумний. Ім’я може позначати Нового змія (Шума), символу мудрості, який відроджується, після подолання його Андрою, 1-го грудня.

НОВОМИР – який прийшов в новий мир.

НОВОСЛАВ – який славить нове.

НОВОЯР – присвячений новому весняному сонцю; народжений на свято Ярила. Ім’я князя, який воював з греками і варягами, згад. у ВК,23.

ОГЕН – вогонь.

ОЛЕГ – священний, божественний; олень. Олег Віщий - великий кн. київський (882-912).

ОЛЕКСАНДР – олекс - олень, андр - ядро: олень-запліднювач, що тотожне воїну. Похідні імена: Олег, Олесь, Андра, Дір.

ОЛЕСЬ – див. Лесь, Олег.

ОНДРІЙ, ОНДРІАН, ОНДРАШ – у ВК згадується Бог Інтра (Індра, Ондер) від якого походить це ім’я. Див. Андрій.

ОР, ОРІЙ – дух весняного світла, теж саме що й Ярило; орієць; землероб (орач);. Ім’я прабатька слов’ян-русів, згад. у ВК.

ОРЕЛ – від "орел" - цар птахів.

ОРИМИР, ОРІМИР – який освітлює мир.

ОРИСЛАВ – який прославляє Ора (Яра); яра слава.

ОРІАН, ОРІОН, ОРІЯН – орієць, оріянський чоловік.

ОРЛИГОРА – орлина гора. Ім’я засновника РУНВіри Лева Силенка, яке він отримав в Ордені Бога Сонця.

ОРЛАН, ОРЛИН – орлиний, син орла.

ОРОГОСТ – ярий (орий) гість. Орогость - бояр. переяславський, згад в ЛК під 6608 (1100) р. Див. Ярогост.

ОСМОМИСЛ – розумний, мислитель; прізвисько галицького князя Ярослава.

ОСТАП – урівноважений, розсудливий, поважний, статечний.

ОСТРОГЛЯД – далекоглядний.

ОСТРОМИР – "гострий" (розумний, сильний) мир. Новгородський воєвода згад. в 6572 (1064) р.

ПАВЛО – великий; повелитель, володар.

ПАЛАК – правитель, цар, полководець; володар палки (палиці) - символа влади.

ПАН, ПАНАС* – пан, який всім володіє; за хорватською легендою, Пан – батько Чеха, Леха і Руса.

ПЕРЕДСЛАВ, ПРЕДСЛАВ, ПРЕДИСЛАВ, ПРЕСЛАВ – якого слава випереджає; відомий своєю славою.

ПЕРЕМИСЛ – який добре мислить, розумний.

ПЕРЕСВІТ – найбільш світлий; ім’я воїна-дружинника, який виступив у поєдинку з татарином Челубеєм перед початком Куліківської битви в 1380 р.

ПЕРЕСЛАВ, ПРЕСЛАВ – найбільш славний.

ПЕРЕЯР – найбільш ярий: потужний, мужній, збуджений, плодючий, весняний.

ПЕРЕЯСЛАВ – який перейняв славу.

ПЕРУНАД – присвячений Перуну. Руський полковник Перунад згад. в ІР під 1320 р.

ПЕТРО – камінь, опора; батько. ВК подає ім’я Бога нижнього світу як Питаре (Діяє).

ПОЛЯН – присвячений полю; полянин.

ПОПЕЛЬ – попіл - символ домашнього вогнища.

ПРАВДОЛЮБ – яка любить правду, правдивий.

ПРАВОМИР – який правує миром (світом і людьми).

ПРАВОСЛАВ – який славить світ Прави.

ПРЕДИСЛАВ, ПРЕДСЛАВ – який випереджає славу.

ПРЕМИСЛ – який добре мислить, наймудріший; ім’я чеських королів ХІІ–ХІІІ ст. (Пржемисл).

ПРЕНЦЕСЛАВ – славний битвою. Руський воєвода Пренцеслав згад. в ІР під 1320 р.

ПРИБИСЛАВ – який прибирає (бере) славу; ім’я князя бодричів відоме в 1125 р.

ПУТИМИР – який має мирний шлях.

ПУТИСЛАВ – який має шлях слави.

РАД, РАДАН – який несе радість; радісний.

РАДИЛО – радіючий; ім’я боярина київського відому в ІХ ст.

РАДИМИР, РАДОМИР, РАДМИР, РАДИМ – якому радіє мир (народ); любить мир; порадник людей. Від Радима походить плем’я радимичів (ПВЛ).

РАДИСЛАВ, РАДОСЛАВ – який славить радість; який радіє славі.

РАДИВИД – який радість видить.

РАДОВАН – який радує.

РАДОВИТ – радіючий за життя.

РАДОГОСТ – який радий гостям; радісний (приємний) гість.

РАДОМИСЛ – радник.

РАДОСВІТ – який радіє світлу.

РАЙ – райський, сонячний, царський.

РАТИБОР – ратний борець; воїн. Посадник кн. Всеволода в Тмутаракані (6587 (1079) ПВЛ); західно-поморський кн. XII ст.

РАТИМИР, РАТОМИР, РАТМИР – борець за мир; захисник миру. Ратимир – хоробрий воїн Олександра Невського.

РАТИСЛАВ – уславлений ратник (воїн); ім’я боярина ХІІ ст.

РОГВОЛОД – володар Рогу багатства. Князь Полоцька, батько Рогнеди, вбитий Володимиром I в 980 р.

РОДАН – родинний.

РОДИМИР, РОДОМИР – родючий; мирний рід.

РОДИСЛАВ, РОДОСЛАВ – славного роду. Родослав – син князя Олега Дмитровича Рязанського.

РОДОМИЛ – милий родові.

РОДОМИСЛ – який мислить (дбає) про рід.

РОДОСВІТ – який народжений світлом; світлого роду.

РОЖДЕН – народжений.

РОЛАН – мешканець сонячної країни.

РОМАН, РОМЕН – сонячний; пор. рама віконна, рамено, ремінь – утворення хреста (символ сонця); рахмани - блаженні люди, що живуть у сонячній країні.

РОСЛАВ – див. Родослав, Ростислав.

РОСТИМИР – який росте в мирі.

РОСТИСЛАВ – який росте у славі. Князь Моравії (846-870) Ростислава Володимирович – князь Тмутаракані (XI ст.).

РУС, РУСАН – русявий, світловолосий; русин. Рус - син Богумира від якого пішли руси (ВК,9а).

РУСИСЛАВ – який славить Русь.

РУСЛАН – рус (назва народу) і лан (земля).

САВЛО, САВЛ, Савур, САВА* – сивий, святий. Можливе порівняння з ведичним Шивою. Савл – скіфський цар, згадується Геродотом; Сава – ім’я ватажка, за яким названа Савур-Могила. День Сави - 5 грудня.

СВІТАН – світанковий.

СВІТЛАН – світлий.

СВІТЛОГОР – світлочолий (світлий вгорі).

СВІТЛОЗОР – народжений під світлими зорями.

СВІТОБОР – борець за світло.

СВІТОГОР – світла гора.

СВІТОДАН, СВІТЛОДАН – світлом даний.

СВІТОДАР, СВІТЛОДАР – який дарує світ (світло).

СВІТОЗАР – який "озаряє" світлом; озорений світлом.

СВІТОЛЮБ, СВІТЛОЛЮБ – який любить світ (світло)

СВІТОВИТ(Д), СВЯТОВИТ(Д) – світ життя; володар (віт) світу. Бог Праві і Яві Свентовит згадується у ВК, особливе вшанування було у балтійських слов’ян. Свентовит тотожний східнослов’янському Дажбогу. Див. Вітовт.

СВІТОЛАД – той, що творить лад у світі, світ ладить. Руський воєвода Світольд згад. в ІР під 1320 р.

СВІТОЛИК – який має світле лико.

СВІТОМИР – який несе світ в мир (для людей).

СВІТОМИСЛ – який має світлі мислі.

СВІТОСЛАВ, СВІТЛОСЛАВ – який славить світ (світло).

СВІТОЯР – яре (життєве) світло.

СВОБОДАН – який дає (приносить) свободу, волю.

СВЯТОБОР – величний (священний) у боротьбі.

СВЯТОГОР, СВЯТИГОР – освячений згори. Ім’я казкового героя.

СВЯТОДАР – який дарує свято; святий дарунок.

СВЯТОЗАР – свята зоря; освячений зорями.

СВЯТОЛЮБ – який шанує святість, любить свята.

СВЯТОМИР – освячений миром (людьми); миролюбний.

СВЯТОПОЛК – захисник, охоронець; святий полководець. Ім’я кількох князів Київської Русі; кн. Святополк Моравський (870-894).

СВЯТОРАД – радий святості.

СВЯТОСЛАВ – свята слава; славний святістю. Ім’я Великого князя Русі Святослава Хороброго, загинув 972 р.

СВЯТОЯР – який має святу ярість.

СЕВЕРИН – суворий; належний до сіверян - північно-руського народу.

СЕЛИМИР – який заселяє мир.

СЕМЕН – який уособлює духовний світ; сьомий; сім’я (семена - рос.); камінь.

СЕМИБОР – який поборює сімох.

СЕМИРАД – семикратна радість; який дає сім порад (мудрий, розумний).

СЕРГА, СЕРЬОГА, СЕРЕЖЕНЬ* – присвячений місяцю (серга означає місяць). Князь Сережень згадується у ВК,36б.

СИЛА, СИЛАН – сильний, міцний, силач.

СИЛОБОР – сильний борець.

СИЛОЛЮБ – який любить хизуватися силою.

СИЛОСЛАВ – який прославляє силу; прославлений силою.

СІРОСЛАВ – той, що славить місяць, вовк (пор. Сірко). Сірослав - бат. Коснятина Сірославича, бояр. галицького, згад. 6665 (1157) р. в КЛ.

СЛАВЕН, СЛАВЯН, СЛОВЕН – слов'янин; славний; який славить Бога. Славен – князь русів, брат Сківа (ВК,17а).

СЛАВИБОР, СЛАВОБОР – прославлений боротьбою.

СЛАВІР, СЛАВЕР – слов'янської віри; славетний. У ВК,36б Славер (він же Лебедян) був сином Кия.

СЛАВОЛЮБ – який любить славу.

СЛАВОМИР, СЛАВМИР – якого прославляє мир (люди).

СЛАВОМИСЛ – мислить про славу.

СЛАВУТА – прославлений.

СЛОБОДАН – вільний, який відійшов на слободу (свободу).

СНІЖАН – народжений в снігову пору.

СНОВИД – який видить сни. Конюх Святополка Ізяславича (1050-1113).

СОБІБОР – який себе боронить, захищає.

СОБІМИР – який здобуває мир для себе.

СОБІСЛАВ – який дбає про славу; прославляє себе.

СОКІЛ – від “сокіл” (священний птах).

СОНЦЕВИД – який бачить Сонце.

СОНЦЕДАР – Сонцем дарований.

СОНЦЕСЛАВ – який славить Сонце; прославлений Сонцем.

СТАН – стійкий.

СТАНИМИР – який дбає про встановлення миру.

СТАНИСЛАВ – який зміцнює славу; постійно славетний.

СТЕП, СТЕПАН – присвячений степу; мешканець степів.

СТОЖАР – надзвичайно "гарячий" (сильний, мужній); народжений під сузір'ям Стожари.

СТОЯН – стійкий. Ім’я батька Вороб’я, посадника в Новгороді від Володимира.

СУДИМИР – який роздумує (складає судження) про мир.

СУДИСЛАВ – який роздумує (складає судження) про славу. Син кн. Володимира I.

СУМИР – дуже мирний (спокійний).

ТАРАС – сильний, буйний; присвячений Туру.

ТАНАС* – захисник, охоронець (тан - битва, танець - ритуальне дійство); див. Панас.

ТВЕРДИМИР – твердий (міцний) мир; яка утверджує мир.

ТВЕРДИСЛАВ, ТВЕРДОСЛАВ – тверду (міцну) славу має.

ТВЕРДОПОЛК – стійкий воїн.

ТВОРИЛАД – який створює лад (спокій).

ТВОРИМИР – який створює мир. Боярин Творимир згадується в 1216 р.

ТВОРИСЛАВ – який створений для слави.

ТИХОМИР – тихий мир; спокійний.

ТИХОН – тихий, спокійний, пор. "тихоня".

ТОМА, ТОМАШ, ТОМИСЛАВ* – утомлений славою; у темряві славний (Місяць). Томислав - ім’я Хорватського князя Х ст.

ТРИМИР – три мири, єдність трьох вимірів (світів: Прави, Яви і Нави).

ТРОЯН – присвячений трійці. Бог триєдності у слов’ян; у "Слові" згадується “тропа Трояна”, “віки Трояна”; у ВК, 3б згадується “вік Троянь”, а також римський імператор Троян (ВК,29).

ТУР – сильний. Тур - степовий бик, на території України був поширений до XVII ст. В ПВЛ згадується “Тур княжив у Турові, від нього туровці прозвалися”; відомі імена боярина Київського та боярина Туровського.

ТУРНИЛ – присвячений Турові, сильний; від турнути - відштовхнути. Руський полковник Турнил згад. в ІР під 1320 р.

УЛАС – див. Влас.

УЛІБ – див. Гліб. Уліб - брат Святослава Хороброго, згадується в договорі Ігоря з греками в 945 р. як посол.

УСТИМ – устійнений; від уста.

ХВАЛ, ХВАЛИМ – якого хвалять.

ХВАЛИБОГ – який хвалить Бога.

ХВАЛИМИР – який хвалить мир (люди).

ХВАЛИН – похвальний.

ХОМА, ХОМИСЛАВ* – місячний, той, що славить Місяць, див. Тома.

ХОТИБОР – який прагне боротьби.

ХОТИМИР – який прагне миру.

ХОТИМИСЛ – який прагне мислити.

ХОРТИРАД – який прагне радості.

ХОТИСЛАВ – який прагне слави.

ХРАБР – хоробрий, сміливець. Ім’я болгарського чорноризця Х ст.

ХРАНИМИР – який оберігає мир; хранитель.

ХРАНИСЛАВ – який оберігає славу.

ЦВІТАН – від "цвісти" - квітучий.

ЦВІТИМИР – цвіт миру.

ЦВІТИСЛАВ – цвіт слави.

ЧЕСТИСЛАВ, ЧЕСЛАВ – який цінує, "почетає" славу. Чеслав - ім’я сербського князя Х ст.

ЧЕСТИМИЛ – якому мила честь.

ЧЕСТИМИР – чесний в мирі (серед люду).

ЧЕСТИМИСЛ – чесний мислями.

ЧЕСТИРАД – радий честі.

ЧЕСТИСЛАВ, ЧЕСЛАВ – яка цінує славу; який славить честь.

ЧУДИМИР – чудесний для миру.

ЧУДОРОД – чудово народжений.

ЩАСТИМИР – щастя для людей; який ощасливлює.

ЩАСТИСЛАВ – щасливець; обдарований щастям.

ЩЕДРОГОСТ – щедрий гість; щедрий для гостей.

ЩЕДРОМИР – щедрий для людей.

ЩЕДРОСЛАВ – уславлений щедрістю.

ЮР, ЮРІЙ, ЮРКО, ЮРАСЬ – юркий (швидкий); уособлення весняного сонця; див. Ор.

ЯВІР – світове дерево або дерево життя.

ЯВТУХ – Яв і Дух: дух яви; одухотворений.

ЯН, ЯНКО* – див. Іван. Ян Усмарь в 992 р. переміг у поєдинку печеніга, Ян Вишатич згадується 6579 (1071) р. (ПВЛ).

ЯНИСЛАВ – народжений для слави.

ЯРЕМА – ярий, родючий.

ЯРОБОР – ярий (мужній) в боротьбі.

ЯРОВИТ(Д) – присвячений весняному сонцю; ярий володар.

ЯРОГОСТ – ярий гість. Див. Орогост.

ЯРОЛЮБ – який любить ярість.

ЯРОМИЛ – дуже милий.

ЯРОМИР – весняний мир (світ).

ЯРОМИСЛ – жваво мислячий.

ЯРОМУДР – дуже мудрий.

ЯРОПОЛК – ярий (мужній) воїн. Ярополк Святославович (961-980) - вел. кн. київський (972-980).

ЯРОСВІТ – який дає ярий світ.

ЯРОСЛАВ, ЯРОШ – який уславлений Ярилом (весняним Сонцем); дуже славний. Ярослав Володимирович (Мудрий) (978-1054) - вел. кн. київський (1015-1071).

ЯРТУР – яра сила, дуже сильний; яртурами називали богатирів; див. Артур.

ЯРУН – життєстверджуючий.

ЯСНОВИД – який ясно бачить майбутнє.

ЯСНОГОР – „ясна гора” - просвітлювач.

ЯСНОЗІР – яка має ясний зір; ясна зоря.

ЯСЕНЬ – ясний. Ясень - священне дерево.

ЖIНОЧI IМЕНА

Агна, Агнеса, Агнешка – огняна. Агнешка - дочка короля польського Болеслава ІІІ і руської кн. Збислави; ж. кн. Мстислава Ізяславича.

АННА – див. Ганна. Ім’я жінок Русі, згад. в ЛР.

БАЖАНА, БАЖЕНА – бажана.

БЕРЕГИНЯ – яка оберігає; ім'я Богині, покровительки жіноцтва.

БЕРЕЗА – священне дерево слов'ян; береза - жіночий символ, пов'язаний з Берегинею.

БЕРИСЛАВА – яка бере славу.

БІЛОВИДА – біла з виду, видна.

БІЛОВОЛОДА – яка має священну владу (білий - священний колір).

БІЛОГОРА – біла (священна) гора.

БІЛОГОСТА – священна гостя.

БІЛОЗОРА – біла зірка, світлоока.

БІЛОМИРА – свята для людей (миру).

БІЛОСЛАВА – уславлена своєю чистотою (внутрішньою красою).

БІЛОСНІЖА – білосніжна, чиста, свята.

БІЛОЯРА – освячена Ярилом (весною).

БІЛЯНА – біла, білолиця, білокоса.

БЛАГИНЯ, БЛАЖЕНА – від “благо” - добро, щастя, радість, благополуччя.

БЛАГОВИДА – гарна на вигляд, благовидна.

БЛАГОВІРА – яка несе благу віру; вірна Богу.

БЛАГОВІСТА – яка несе благу вість.

БЛАГОДАРА – благий дар; яка дарує благо.

БЛАГОЛЮБА – любить благо.

БЛАГОМИЛА – блага, мила.

БЛАГОМИРА – блага (добра) до миру.

БЛАГОРОДА – яка має добрий рід, благородна.

БЛАГОСЛАВА – благословенна.

БЛАГОЯРА – благословенна Ярилом (весною).

БЛАЖЕНА – благодатна.

БОГДАНА – дана Богом.

БОГОВИДА – яка видить Бога.

БОГОВІРА – яка несе віру в Бога.

БОГОВІСТА – яка несе Божу вість.

БОГОВЛАДА – яка знаходиться під Божою владою.

БОГОДАРА – дарована Богом.

БОГОЛЮБА – яка любить Бога і любима Богом; набожна.

БОГОРАДА, БОГУРАДА – рада Богові.

БОГОРОДА – Богом народжена, нащадок Божественного роду.

БОГОСВЯТА – освячена Богом.

БОГУМИЛА, БОГОМИЛА – Богові мила.

БОГУМИРА, БОГОМИРА – яка живе в мирі з Богом; присвячена Миробогу.

БОГУРАДА – рада Богу; радість Божа.

БОГУСЛАВА – народжена на славу Богові.

БОГУХВАЛА – яка хвалить Бога.

БОЖЕДАНА – дана Богом; божественна вода (жінка).

БОЖЕДАРА – Божий дар.

БОЖЕМИЛА – Богові мила.

БОЖЕМИРА, БОЖИМИРА – божественний мир.

БОЖАНА, БОЖЕНА – божественно прекрасна.

БОЖЕСЛАВА – народжена на славу Богові.

БОЛЕМИЛА – дуже мила.

БОЛЕСЛАВА – дуже славетна. Болеслава - дочка Святослава Всеволодовича, згад. 6675 (1167) р.

БОРИМИРА – яка поборює мир.

БОРИСЛАВА – яка бореться за славу; славна борнею (войовнича).

БРАНИМИРА – яка бореться за мир.

БРАТИМИРА – яка бере (завойовує) мир.

БРАТИСЛАВА – яка бере славу.

БРОНИСЛАВА – яка в боротьбі славна (мужня жінка).

БРЯЧИСЛАВА – яка дзвенить (бряцає) славою.

БУДАНА – яка пробуджує.

БУДИМИРА – яка будить мир (людей).

БУДИСЛАВА – яка будить славу.

ВАДИМИРА – яка веде за собою мир (людей).

ВАСИЛИНА, ВАСИЛИСА* – намісниця, селянка (весь - село); весела; Василь - прояв Бога Місяця. Василиса Премудра – казкова діва. Василиса – ж. Ярополка Ярославича, кн. новгородського, згад. в ХІІ ст.

ВАРВАРА* – одне з імен вечірньої зорі, тотожна Матері Сва з ВК, Богині кохання і війни, в весільному обряді відповідає "сварці у дворі". Свято – 4 грудня.

ВАТРОСЛАВА – яка славить ватру (вогонь).

ВЕСЕЛКА – яка веселить, від веселки (радуги).

ВЕДАНА, ВІДАНА – яка знає, відає.

ВЕДИСЛАВА – яка славно веде; славить веди.

ВЕЛИМИРА – дуже мирна; та, що "повеліває" миром (людьми).

ВЕЛИСЛАВА – славна величчю.

ВЕНДЕСЛАВА – уславлена венедка, яка славить венедів.

ВЕНЦЕСЛАВА – увінчана славою.

ВЕРБА, ВЕРБАВА – присвячена Вербі - священному дереву.

ВЕРХУСЛАВА – яка має високу славу. Донька князя Всеволода Мстиславича Псковського (1095-1138).

ВЕСЕЛАНА, ВЕСЕЛИНА – весела; яка веселить.

ВЕСНА – присвячена Весні.

ВЕСНЯНА, ВЕСНЯНКА – народжена навесні.

ВИТА, ВИТАНА – яка несе життя; яка вітає.

ВИТОМИРА – яка вітає мир.

ВИТОСЛАВА – славна своєю привітністю.

ВИШЕЗОРА – народжена під високими зорями.

ВИШЕНА – вишня; присвячена Всевишньому Богу.

ВИШЕСЛАВА – яка має високу славу. Вишеслава (Вислава); бл.1065 р. - дочка Святослава Ярославича, кн.(за польськими джерелами і Татіщевим).

ВИШНЯ – вишня, божественна.

ВІРА – від “віра”; вірна, правдива.

ВІРОДАНА – яка дає віру.

ВІРОДАРА – яка дарує віру.

ВІРОСЛАВА – яка віру славить.

ВІСТА, ВІСТАНА, ВІСТИНА – вістунка; яка несе вісті.

ВЛАДА, ВЛАДАНА – володарка.

ВЛАДИМИРА, ВОЛОДИМИРА – яка повеліває миром (людом).

ВЛАДИСЛАВА, ВОЛОДИСЛАВА – уславлена володарка.

ВЛАСТЕЛИНА, ВЛАСТА – яка має власть (владу) над людьми. Чеська княгиня Х ст. Власта очолювала дружину, що складалася з дівчат-воїнів.

ВЛАСТИМИЛА – яка має милу владу.

ВЛАСТИМИРА – яка має владу над миром.

ВОГНЕДАРА – яка дарує вогонь.

ВОГНЕДАНА – вогнем дана.

ВОГНЕМИРА – вогонь для миру (людей).

ВОГНЕСЛАВА – яка уславлена вогнем.

ВОГНЯНА – вогняна.

ВОЛЕЛЮБА – яка любить волю; волелюбна.

ВОЛЕМИРА – яка прагне миру.

ВОЛЕСЛАВА – яка славить волю.

ВОЛОДАРА – яка подарована влада.

ВОЛОДИМИРА – володарка світу (громади); владою велика.

ВОЛОДИСЛАВА – яка володіє славою; славна владою.

ВОЛЯ – вільна; яка повеліває.

ВРАТИСЛАВА – яка повернула славу.

ВСЕВЕДА – все відає.

ВСЕВИДА – яка все бачить.

ВСЕВОЛОДА – володарка всього; всесильна.

ВСЕЛЮБА – усіма любима.

ВСЕМИЛА – мила всім людям.

ВСЕМИРА – всім мирна, всеохоплююча.

ВСЕСЛАВА – всіма славна. Ім’я дочки Всеволода Велике Гніздо – кн. Володимирівського (1176-1212 рр.)

ВЯЧЕСЛАВА – дуже славна.

ГАЇНА – присвячена гаю.

ГАЛИНА – глина (земля), чиста, освітлена. Можлива тотожність з іменем Олена.

ГАННА* – жінка-рожаниця, народжуюча.

ГАРНОСЛАВА – славна красою.

ГОДИМИРА – народжена в мирну годину; яка годить людям.

ГОРДАНА – горда.

ГОРДИСЛАВА, ГОРДОСЛАВА – горда славою.

ГОРИМИСЛА – яка має високі думки; яка горить думками.

ГОРИСЛАВА – горіти славою, осяяна славою.

ГОРОДИСЛАВА – городити славу, охороняти славу. Ім’я дочки Святослава Всеславовича (ІХ покоління від Рюрика).

ГОСТЕНА – гостинна.

ГРАДИМИРА – яка "огороджує" (зберігає, охороняє) мир.

ГРАДИСЛАВА – яка охороняє славу.

ГРАНИСЛАВА – від "грань" (розжарене вугілля) - палаюча слава.

ГРЕМИСЛАВА – яка гримить славою. Ім’я дочки Інгваря Ярославовича.

ГУДИМИРА – яка "гуде для миру"; відома миру (людям).

ГУДИСЛАВА – відома славою.

ДАЛЕБОРА, ДАЛІБОРА – сильна.

ДАЛЕВИДА – передбачлива.

ДАЛЕМИЛА – дуже мила.

ДАЛЕМИРА – дуже мирна.

ДАЛЕСЛАВ – далеко прославлена.

ДАНА, ДАНИЛА – від імені Богині води Дани; втілення жіночого первоначала буття.

ДАНИСЛАВА – дана славою.

ДАРА, ДАРИНА – дарована.

ДАРИСЛАВА – яка дарує славу.

ДАРОМИРА – яка дарує мир; подарована для миру (людей).

ДЕНИСЛАВА – та, що прославляє день; див. Денниця.

ДЕННИЦЯ – денна. Ім’я Богині ранкової зорі, що провіщає день.

ДЕРЖИСЛАВА – яка держить славу, володарка слави.

ДЗВЕНИМИРА – яка широко відома в мирі (світі).

ДЗВЕНИСЛАВА – яка дзвенить славою (широко відома своєю славою).

ДЗВІНКА – дзвінка, гучна.

ДИВАНА – дивна, гарна.

ДИВОЗОРА – небесна; народжена на світанку (диво - вранішнє світло, світанкова зоря).

ДІЯНА – дійова.

ДОБРАВА, ДОБРИНА, ДОБРИЦЯ, ДОБРЯНА – добра. Добрава - моравська княжна Х ст.

ДОБРОВИТА – яка несе добро.

ДОБРОВІСТА – яка несе добру вість.

ДОБРОГНІВА – "добро" і "огніва" (огонь, гени) – добронароджена. Сестра київського кн. Ярослава Мудрого.

ДОБРОДІЯ – яка робить добро; відома добрими діяннями. Добродія - дочка Мстислава Володимировича, згад. 6630 (1122) р.

ДОБРОЛЮБА – яка добро любить.

ДОБРОМИЛА – добра і мила.

ДОБРОМИРА – добра до миру.

ДОБРОМИСЛА – добра думками.

ДОБРОНІГА – добра і ніжна. Доброніга (бл.1012-1087) - дочка Рогніди і Володимира І.

ДОБРОНРАВА – яка має добрий нрав.

ДОБРОСЛАВА – про яку іде добра слава.

ДОЛЕСЛАВА – славна доля.

ДОЛИНА – приналежна Богині Долі; від долини - пониззя (лугу).

ДОЛЯ – від імені Богині Долі, яка уособлює жіночий прояв Місяця, звідси доля – частка Місяця.

ДОЛЯНА – улюблениця Долі.

ДОМНА, ДОМАХА – домова.

ДОМОРАДА, ДОМРАДА – приносить радість в дім.

ДОМОСЛАВА – яка славить дім.

ДОРОТА – дорідна, плодюча, багата.

ДРАГОМИРА – дорога миру, людям. Ім’я матері чеського князя Вячеслава.

ДРАГОСЛАВА – дорога слава.

ДРЕВА – з роду древлян. Древа – дочка отця Богумира, від якої пішов рід древлян (ВК,9а).

ДРЕВОСЛАВА – яка славить дерева або рід древлян.

ДРУЖЕЛЮБА – дружелюбна; яку друзі люблять.

ДУБРАВА, ДУБРОВКА – присвячена діброві. Дубровка, дочка кн. Юрія Всеволодовича (1188-1238).

ЖАДАНА – бажана (від жадати - хотіти).

ЖАННА* – див. Ганна.

ЖДАНА – очікувана (від ждати - чекати).

ЖДИМИРА – яка чекає мир; на яку чекає мир.

ЖДИСЛАВА – всіма славлена і очікувана.

ЖИВОСИЛА – живуча сила.

ЖИВОСЛАВА – живуча слава.

ЖИТОМИРА – живе для миру.

ЖИТОСЛАВА – живе для слави, яка славить життя.

ЖИТТЄЛЮБА – яка любить життя.

ЗАБАВА – та, що бавить, дає відпочинок. В руський билині (галицького циклу) згадується Забава Путятична, яка стала жінкою Соловія Гудимировича.

ЗБЕРИСЛАВА – яка збирає славу.

Збислава – дуже славна. Збислава - дочка Святополка Ізяславича (1024-1078), ж. Болеслава Кривоустого.

ЗБОРИСЛАВА – яка зборює (виборює) славу.

ЗВЕНИГОРА – дуже дзвінка; весела.

ЗВЕНИСЛАВА – дзвінка славою. Ім’я дочки Всеволода ІІ Ольговича князя київського (1139-1146 рр.).

ЗВЕНИМИРА – дзвінка для миру.

ЗДРАВОМИРА – здорова і мирна; яка здравить мир.

ЗДРАВОСЛАВА – здорова і славна.

ЗЕМИСЛАВА – яка славить землю, сім’ю.

ЗИМАВА – дочка Зими; народжена взимку.

ЗІРКА – зірка (небесна).

ЗЛАТА, ЗЛАТАНА – золота.

ЗЛАТОВЛАСА – золотоволоса.

ЗЛАТОДАНА – золотим сонцем дана.

ЗЛАТОДАРА – золотий дарунок.

ЗЛАТОМИРА – яка несе золотий мир.

ЗЛАТОСЛАВА – золотим сонцем уславлена; та, що має золоту (осяйну) славу.

ЗЛАТОУСТА – яка вміє добре говорити.

ЗЛАТОЯРА – епітет Бога Вогню (дослівно "золота і яра").

ЗЛАТОЦВІТА – яка цвіте золотом; золота квітка.

ЗОРЕГЛЯД А– яка бачить зорю (зорі).

ЗОРЕМИЛА – зорям мила; та, що милується зорями.

ЗОРЕМИРА – зоряний мир.

ЗОРЕСЛАВА – яка уславлена зорею.

ЗОРИНА – блискуча, сяюча.

ЗОРЯ, ЗОРЯНА, ЗОРИНА – від слова “зоря”. Зоря - Богиня вранішньої зорі згад. у ВК,8(2). Зориня - варіант імені Богині вранішньої зорі, згад. у ВК,7ж.

ІВА, ІВАННА, ІВАНКА – життєва; від Ява - світ життя; Іва (золота верба) - дерево життя.

ІЗЯСЛАВА – яка бере (ізимає) славу. Ім’я вихованки князя Володимира Васильковича, згад. у ПВЛ.

ІРИНА* – присвячена Ірію (раю) - країна, куди відлітають птахи і душі предків. Ірина, дочка Володаря Ростиславича, згад. 6612 (1104) р. Див. Ярина, Орина.

КАЗИМИРА – палка, полум’яна, шалена; відома або славна; яка каже миру.

КАЗКА – гарна як казка.

КАЛИНА, КИЛИНА – від назви куща і ягід; символ жіночості й краси.

КАРИНА – від карий - коричневий, кара - покарання. Можливе скорочення від Катерини. Богиня скорботи Карина згад. у ВК,8,25 і "Слові".

КАРИСЛАВА – яка сумує за славою.

КАТЕРИНА* – яка вирішує долю людини; означення вмертвляючої і народжуючої жіночої сутності; запліднена. Катраниця - ім’я однієї з русалок. Свято Катерини-Долі припадає на 24 листопада.

КВІТА, КВІТАНА – квітуча.

КВІТКА – квітка; символ цвітіння і краси.

КВІТОСЛАВА – яка славить квіти; славна (гарна) як квітка.

КОЛОДАРА – подарована сонцем (колом).

КРАСАВА – від слова “краса” - красива.

КРАСИМИРА – яка прикрашає мир (світ).

КРАСНОВИДА – дуже видна.

КРАСНОЛИКА – гарна з лиця.

КРАСНОМИРА – красива миру (людям).

КРАСНОСЛАВА – красою славна.

КРАСУНЯ – вродлива, гарна.

КУПАВА – купавою називають водяну лілею; слово "купавий" означає красивий, гарно вбраний.

ЛАДА – від імені Богині кохання і шлюбу Лади з первісним значенням "мила, люба, кохана".

ЛАДИМИРА, ЛАДОМИРА – людьми (миром) любима.

ЛАДИСЛАВА, ЛАДОСЛАВА – яка прославляє Ладу.

ЛАДОГА – ладна.

ЛАДОЛЮБА – яка любить лад, Бога Лада.

ЛАДОМИЛА – Ладі мила; ладна (гарна) і мила.

ЛАРИСА, ЛАРИСЛАВА* – лоно, вмістилище скарбів (чоловічого насіння, дитини), звідси ларець (скринька).

ЛЕБІДЬ, ЛИБІДЬ – лебідка. Ім’я легендарної княжни, сестри Кия, Щека і Хорива.

ЛЕДА – льодяна, спокійна.

ЛЕЛЯ – на честь Богині кохання; дитина.

ЛЕСЯ – божественна, ласкава.

ЛЕСЛАВА – славна ласкою, коханням.

ЛІЛЕЯ, ЛЬОЛЯ – “леліяти” - пестити, викохувати, плекати; виплекана.

ЛІЛІЯ – від назви квітки, гарна, ніжна.

ЛУКИНА – від “лук”, “луг”.

ЛЮБА, ЛЮБАВА – улюбленка, кохана.

ЛЮБИМА, ЛЮБИНА – любима.

ЛЮБИСЛАВА, ЛЮБОСЛАВА – яку люблять і славлять.

ЛЮБОВ – любов, кохання, бажання.

ЛЮБОДАРА – яка дарує любов; дарунок любові.

ЛЮБОЗОРА – яка любить зорі; люба, приємна на вигляд.

ЛЮБОМИЛА – люба й мила.

ЛЮБОМИРА – яка любить мир.

ЛЮБОРАДА – бажана, любима; яка любові радіє.

ЛЮБОСЛАВА – яка любить славу.

ЛЮБОЯРА – яка яро любить.

ЛЮДИСЛАВА, ЛЮДОСЛАВА – уславлена людьми.

ЛЮДМИЛА – людям мила.

ЛЮДОМИРА – яка приносить людям мир; мирна з людьми.

МАВКА – присвячена мавці.

МАЇНА, МАЯ – народжена в травні, коли розпускаються листя і маються предки.

МАЛУНЯ, МАЛУША – маленька. Малуша - ім’я наложниці кн. Святослава і матері кн. Володимира.

МАЛЬВА – від назви квітки – пишна, рум’яна.

МАРЕНА, МАРИНА – водяна, морська; уособлення жіночої сутності. Жіноча пара Купалі.

МАРИСЯ, МАРУСЯ – див. Марена.

МЕДОРАДА – приємна як мед.

МЕЖИМИРА – яка утримує мир поміж людей.

МЕЖИСЛАВА – яка перебуває у славі.

МЕЧИСЛАВА – від метати (кидати) жереб на славу: який ворожить.

МИЛАДА – мила Ладі.

МИЛАВА, МИЛАНА, МИЛАНЯ, МИЛЕНА, МИЛИЦЯ – мила.

МИЛОВАНА – милована.

МИЛОВИДА – мила з виду.

МИЛОГОСТА – мила для гостей; мила гостя.

МИЛОДАРА – яка дарує милість.

МИЛОМИРА – мила миру.

МИЛОРАДА – мила і якій всі радіють.

МИЛОСЛАВА – мила і славна.

МИРА, МИРАНА, МИРЕНА, МИРИНА – яка примирює; мирна. Мирина - болгарська царівна X ст.

МИРОГОСТА – мирна гостя.

МИРОЛЮБА – яка любить мир; улюблениця народу (миру).

МИРОСЛАВА – яка славить мир; уславлена миром (людьми).

МИХАЙЛИНА* – від чоловічого Михайло.

МЛАДА, МЛАДЕНА – молода, юна.

МОЛИБОГА – яка молиться до Бога.

МОКРИНА – мокра, волога - жіночий першопочаток.

МСТИСЛАВА – мостити славою, платити взаємністю.

МУДРОЛЮБА – яка любить мудрість.

МУДРОСЛАВА – уславлена мудрістю.

НАДІЯ – надійна, міцна, добросовісна.

НОВОМИРА – який прийшов в новий мир.

НОВОСЛАВА – яка славить нове.

НІЖАНА – ніжна.

ОБАВА – чарівниця, спокусниця.

ОГНЯНА – вогняна.

ОДАРКА – одарована; див. Дарина.

ОКСАНА – окошена, оксамитова. Або та, що скошує - один і з проявів Макоші – місячної коси, що жне чоловічий колос для запліднення. Свято - 24 січня.

ОЛЕСЯ, ОЛИСАВА – див. Леся. Олисава - ім’я жінки Ізяслава Ярославовича, згад. в літописах у др. пол. ХІ ст.

ОЛЕНА, ОЛЯНА – священна, божественна; присвячена Оленю - священній тварині і міфологічно відноситься до місячної сутності. Можлива тотожність імені до Галина, Долина.

ОЛЬГА – священна, божественна. Ім’я матері кн. Святослава Великого.

ОРИМИРА – яка освітлює мир.

ОРИНА – плодюча, сильна; див. Ярина.

ОРИСЛАВА, ОРИСЯ – яка прославляє Ора (Яра); яра слава.

ОРІАНА, ОРІЯНА – орійка, оріянська жінка.

ОРЛИНА – орлина, донька орла.

ОСТРОМИРА – "гострий" (розумний, сильний) мир.

ОСМОМИСЛА – розумна, мислителька.

ПАВА – жінка, яка має горделиву постать.

ПАВЛА, ПАВЛІНА – велика; повелителька, володарка.

ПАЛАЖКА, ПАЛАГНА, ПАЛАГА – яка народжує (від пологи, положатися); з тим же значенням: та, що дає палаючий (палахати) огонь.

ПЕРЕДСЛАВА, ПРЕДСЛАВА – яку випереджає слава; відома своєю славою. Ім’я руських княгинь: Предслави Ігорівни, Предслави Святославівни та ін.

ПЕРЕМИСЛА – яка добре мислить, розумна.

ПЕРЕСВІТА – найбільш світла.

ПЕРЕСЛАВА, ПРЕСЛАВА – найбільш славна.

ПЕРЕЯРА – найбільш яра: потужна, збуджена, плодюча, весняна.

ПЕРЕЯСЛАВА – яка перейняла

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒