 |
Антропогенне забруднення повітря закритих
|
|
|
|
АНТРОПОГЕННЕ ЗАБРУДНЕННЯ ПОВІТРЯ ЗАКРИТИХ
ПРИМІЩЕНЬ
Проблема забруднення повітря житлових приміщень – одна з найважливіших гігієнічних проблем, оскільки вона тісно пов'язана з впливом на здоров'я людей.
Джерела забруднення повітря житлових приміщень надзвичайно різноманітні
У великих містах із великою щільністю населення має місце забруднення атмосферного повітря та повітря приміщень людьми. Кожна людина щоденно видихає близько 10 м3 повітря, насиченого парами води, і яке містить до 4% вуглекислого газу, і виділяє 600 — 900 г поту. Так, у місті з 5 млн. населенням люди щодобово виділяють в атмосферу майже 2 млн. м3 водяної пари і до 600 м3 секрету потових залоз. Повітря, яке видихають люди, містить мало кисню, у сотню разів більше діоксиду вуглецю, нагрітого до температури тіла і деіонізованого. Воно також містить леткі продукти метаболізму – антропотоксини, яких існує майже 30 (чадний газ, аміак, ацетон, сірководень, альдегіди, органічні кислоти та ін. ).
Крім них у повітря приміщень потрапляє майже сотня летких речовин, які утворюються у процесі розкладання органічних речовин на поверхні шкіри, одягу, на кімнатному і пилу, на опалювальних приладах, виділяється з меблів та інших предметів.
При цьому в мешканців погіршується самопочуття, вони скаржаться на
задуху, утруднене дихання, головний біль, пітливість, сонливість, зниження розумової й фізичної працездатності.
8. ЗНАЧЕННЯ ВОДИ В ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ
Вода, як повітря та їжа, є тим елементом зовнішнього середовища, без котрого неможливе життя людини. Це пояснюється тим, що тіло людини складається в середньому на 65 % із води. В організм вона надходить із питвом і харчовими продуктами, деяка кількість утворюється в самому організмі внаслідок окислення їжі.
|
|
|
У фізико-хімічному відношенні природна вода є складною дисперсною
системою, в якій дисперсним середовищем виступає вода, а дисперсною фазою – різні мінеральні солі, колоїди, гази, органічні речовини, живі організми. Донедавна вважали, що вода – це проста хімічна сполука, формула якої Н2О. Дослідження останнього часу показали, що вода має складнішу будову.
Проблеми гігієни водопостачання стосуються інтересів багатьох людей, оскільки воді відведено значну роль у життєдіяльності людини. Вона має важливе фізіологічне значення (участь у процесах обміну, терморегуляції), гігієнічне значення (умивання, приймання душу, прання, підтримання чистоти житла тощо), бальнеологічне значення (широко використовується для гідротерапії - грязі, ванни, душі), лікувально-оздоровче значення (загартування, фізкультурні та спортивні заходи), епідеміологічне значення (із водним чинником пов'язано багато інфекційних захворювань).
Воду використовують для гігієни міста, гігієни підприємств, поливного
сільського господарства, гігієни лікувально-профілактичних закладів тощо.
ДЖЕРЕЛА ТА СИСТЕМИ ВОДОПОСТАЧАННЯ
Джерела господарсько-питного водопостачання населення поділяють на поверхневі та підземні.
До поверхневих джерел відносять озера, річки, водосховища, канали, ставки. Якість води залежить від походження: талі, дощові, снігові, льодовикові, болотні, джерельні.
Для водопостачання найчастіше використовують річкові води змішаного походження. Вони мають різний хімічний склад, але належать до м'яких. При цьому відзначають велику ймовірність забруднення, але й водночас здатність до самоочищення, значні коливання хімічного складу й чисельності мікроорганізмів протягом року.
Підземні джерела. Підземні води утворюються внаслідок фільтрації атмосферних опадів через ґрунтовий шар. Вони поділяються на верховодку, ґрунтові, джерельні, міжпластові безнапірні та напірні, або артезіанські, берегові інфільтраційні води.
|
|
|
9. ГІГІЄНІЧНЕ НОРМУВАННЯ ЯКОСТІ ПИТНОЇ ВОДИ
Вода, яку використовує населення з різною метою, має відповідати пев
ним гігієнічним вимогам. Перший у Європі стандарт якості питної води прийнятий 1937 р. у СРСР, він мав назву «Тимчасовий стандарт якості водопровідної води». До 2000 р. якість води визначали за нормативом ДСТ 2874-82 «Вода для пиття. Гігієнічні вимоги й контроль якості».
З 2000 р. уведені в дію Державні санітарні правила й норми «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання» (ДСанШН) № 383-96. Цей ДСанПіН регламентує гігієнічні вимоги до якості питної води і поширюється на воду, яку подають системами централізованого господарсько-питного водопостачання і використовують для питних та побутових цілей, виробництва харчових продуктів.
Якість води має відповідати таким вимогам:
- бути безпечною в епідемічному відношенні;
- бути нешкідливою за хімічним складом і фізіологічно повноцінною;
- бути радіаційне безпечною;
- мати сприятливі органолептичні властивості.
Санітарними нормами й правилами передбачені кілька груп показників.
Це мікробіологічні, паразитологічні, хімічні, радіаційні, органолептичні, показники фізіологічної повноцінності.
Мікробіологічні показники — показники безпеки питної води, які виключають наявність у ній бактерій, вірусів та інших біологічних включень, небезпечних для здоров'я споживачів.
Токсикологічні показники характеризують наявність у воді небезпечних для здоров'я хімічних речовин (компонентів), що зустрічаються у природних водах і з’являються внаслідок забруднення джерела у процесі обробки води.
|
|
|
