 |
Особистість учня як об’єкт педагогічної діяльності.
|
|
|
|
Головним об’єктом навчально-виховної педагогічної діяльності майстра виробничого навчання є особистість учня.
Особи́стість - соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю учня до суспільних, культурних та історичних відносин [1].
Поняття “особистість” характеризує суспільну сутність учня, пов’язану з засвоєнням різноманітного виробничого і духовного досвіду суспільства. Біологічна характеристика в нього не входить.Вона виявляється і формується в процесі свідомої діяльності спілкування. Поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно значущого та індивідуального, неповторного.
Особистість учня характеризують такі ознаки:
- розумність (визначає рівень інтелектуального розвитку);
- відповідальність (рівень розвитку почуття відповідальності, уміння керувати своєю поведінкою, аналізувати свої вчинки і відповідати за них);
- свобода (здатність до автономної діяльності, прийняття самостійних рішень);
- особиста гідність (визначається рівнем вихованості, самооцінки);
- індивідуальність (несхожість на інших).
Особистість визначають: 
- неповторні фізичні якості,
- психічні процеси,
- темперамент,
- риси характеру,
- здібності,
- її потреби,
- інтереси.
Вони позначаються на її пізнавальній діяльності, навчанні, праці, вчинках, ставленні до себе, взаєминах з іншими [8].
Формування особистості учня — процес соціального розвитку людини, становлення її як суб’єкта навчально-виховного процесу, члена суспільства, громадянина.
Відбувається цей процес завдяки навчанню - засвоєнню гуманітарних дисциплін, виховному впливу сім’ї, школи, ПТНЗ, суспільства, взаємодії з мистецькими явищами, здатності людини пристосовуватися до зовнішнього оточення, участі у громадс 
ькому житті, свідомій її підготовці до самостійного дорослого життя[1].
|
|
|
Мета навчання і вихованя особистості - гармонiйне формування i всебiчний розвиток в суспільстві активної особистості з науковим, світоглядом, високим моральним рівнем розвитку, що бажає і вміє працювати, духовно багатої та фізично досконалої[5].
Для цього педагог повинен допомогти учневi знайти самого себе, пiдтримати та розвинути людину в людинi, закласти в неї механiзми адаптацiї, самовизначення, саморозвитку, самореалiзацiї, самовдосконалення в умовах навчально-пiзнавальноi дiяльностi, якi сприятимуть становлению творчої особистостi.
Єдність педагогічних вимог навчального закладу, сім'ї і громадськості. Повинна охоплювати всі сторони навчально-виховної роботи, всі форми діяльності учнівського та педагогічного колективів, сім'ї, знаходити свій вияв у змісті, формах навчання та виховання, у правилах поведінки учнів, у стилі життя навчального закладу, її традиціях. Така єдність є однією з умов оптимізації виховного процесу. ПТНЗ та ВУЗи як провідна ланка в системі виховання учнівської молоді повинна не лише залучати до цієї справи сім'ю, громадські та інші організації, а й озброювати їх основами психолого-педагогічних знань, передовим досвідом виховання.
Цілеспрямоване формування особистості здійснюється в соціальній системі шляхом виховання.
Основні чинники формуваня і розвитку особистості
Формування особистості відбувається у процесі розвитку її інтересів, потреб. Чинниками, що розвивають особистість О.Духнович визнає природу, науку і звичай. Він зазначає, що природні нахили людина дістаєві самої природи, що становить її темперамент, а 
науку і звичай дають вправи і наставлення, або виховання[5].
Головними чинниками, що впливають на розвиток особистості є:
|
|
|
- біологічна спадковість;
- правильно організоване навчання;
- навколишнє середовище;
- безпосереднє виховання [11].
Як вирішальний чинник розвитку людини, виховання виконує такі функції: організовує діяльність, в якій розвивається і формується особистість; підбирає зміст навчання і виховання, який сприяє розвиткові й формуванню особистості; усуває впливи, які можуть негативно позначитися на розвитку і формуванні особистості; ізолює особистість від несприятливих для її розвитку та формування умов, які неможливо усунути.
Передусім виховання спрямовується на створення умов для розвитку успадкованих фізичних особливостей і природних задатків та набуття нових рис і якостей, що формуються впродовж життя людини. Звісно, воно не може змінити кольору шкіри чи конституції тіла, успадкованих особистістю, але може зробити її фізично здоровою, витривалою, загартованою. Виховання не може докорінно перебудувати й тип темпераменту, але здатне внести до нього певні корективи. Вихованням, особливо самовихованням, людина розвиває та зміцнює гальмівні процеси або збільшує силу й динамічність нервових процесів[2].
Виховання не лише визначає розвиток, а й само залежить від нього, постійно спирається на досягнутий рівень розвитку. Проте головне його завдання — йти попереду розвитку, просувати його й зумовлювати в ньому новоутворення
Отже, виховання формує особистість, сприяє її розвитку, орієнтує на процеси, які ще не визріли, але перебувають у стадії становлення.
|
|
|
А. Оцінка стійкості елементів об’єкту до зміщення ударною хвилею
Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
АНІМАЦІЯ ОБ’ЄКТІВ СЛАЙДА
Анкета «Чи конфліктна ви особистість»
Безпека життєдіяльності — це галузь наукових знань, що охоплює теорію та практику захисту від небезпечних та шкідливих чинників в будь-якій сфері діяльності.
В. Оцінка стійкості елементів об’єкту до ударних перенавантажень (інерційне зруйнування)
Види ризиків за критеріями наслідків, об’єкта, обсягу та причин
Визначення по топографічній карті координат об’єктів (цілей)
Вимоги до ведення щоденника педагогічної практики
Вказівний тип. Створення динамічних об’єктів. Операції над змінними вказівного типу та покажчиками. Знищення динамічних об’єктів.
