 |
Методичні рекомендації вчителю
|
|
|
|
Методичні рекомендації вчителю
щодо здійснення самоаналізу уроку
При здійсненні самоаналізу уроку слід дотримуватися таких принципів:
- принципу цілеспрямованості та системності, що передбачає дотримання лінії зв'язку «мета — результат», спрямованості на покращення навчального процесу шляхом підвищення рівня педагогічної майстерності вчителя. Керуючись цим принципом, учитель може забезпечувати ефективність своєї педагогічної діяльності;
- принципу діагностичного підходу. Цей принцип передбачає встановлення реального стану причин недоліків, утруднень, а непросто констатацію «було», «не було», «необхідно»;
- принципу наукової обґрунтованості, що передбачає максимальне зменшення суб'єктивізму на основі триєдиного підходу в процесі самоаналізу: свідоме оперування основними категоріями й поняттями педагогіки і психології стосовно організації, технології навчання; оцінювання відповідно до сучасних науково-педагогічних, методичних і психологічних досягнень; обґрунтованість і рекомендації щодо засобів усунення виявлених типових недоліків;
- принципу аналізу заняття з позиційдосягнутого результату. Для заняття найсуттєвішою характеристикою є те, якого результату було досягнуто в процесі уроку, а вже потім — як і яким чином це забезпечується. Тому навіть інновації формально не можуть бути підставою для його оцінювання. Отже, акцентування на формах, методах чи сучасних педагогічних технологіях без визначення результативності не забезпечують ефективності уроку, а самоаналіз набуває ознак формалізму;
- принципу демократичності. Під час проведення самоаналізу уроку демократичність розглядається як зосередження уваги як на позитивному, так і на недоліках, маючи на увазі, що самоаналіз уроку сприймається керівником доброзичливо;
|
|
|
- принципу оперативності, що передбачає своєчасність здійснення самоаналізу заняття, а також його оперативне проведення з висновками та пропозиціями, спрямованими на покращення його загалом або окремих його компонентів, якщо це потрібно;
- принципу конструктивності. Дотримання даного принципу передбачає впровадження вчителем сучасних досягнень психолого-педагогічної науки, перспективного досвіду, нових технологій навчання, володіння уміннями самоаналізу та самооцінки;
- принципу ретроспективності. Дотримання даного принципу передбачає володіння вчителем навичками порівняльного аналізу конкретного заняття з попередніми чи іншими аналітичними матеріалами.
Література
1. Конаржевский Ю. А. М.: Центр «Педагогический поиск». – 2003.
2. Конаржевский Ю. А. Педагогический анализ учебно-воспитательного процесса и управление школой. – М., 1986.
3. Кульневич С. В. Педагогика личности от концепции до технологии. Ростов- на/Дону, 2001
4. Менегетти А. Проект “Человек”. – М., 2001.
5. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. – М., 1989.
6. Селевко Г. К. Технология саморазвития личности школьника// Образование в современной школе. – 2002. - № 2.
7. Степанов С. Ю. и др. Управленческая инноватика: рефлепрактические методы. – М., 1993.
8. Сухомлинський В. А. Как воспитать настоящего человека. Киев, 1975.
9. Лук'янова М. Теоретичні аспекти проблеми розвитку здатності вчителя до самоаналізу в процесі роботи / / Педагогіка. - 2005. - № 10. - С. 56-61
10. Корепанова Н. В. Професійно-особистісне становлення і розвиток педагога // Педагогіка. – 2003. - №3. – С. 66-71.
11. Казаріцкая Т. Компетентність вчителя: інструментарій оцінки та самооцінки / / Директор школи. - 2004. - № 6. - С. 16-24
12. Постніков П. Г. Професійна поведінка вчителя: психолого-педагогічний аналіз / / Педагогіка. - 2004. - № 5. - С. 61-66
|
|
|
