Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Теоретичні відомості

Засоби індивідуального захисту

Мета: ознайомитися з засобами індивідуального захисту органів дихання, тулубу, рук, ніг, обличчя, очей, органів слуху; навчитися розрізняти їх за класифікацією з метою використання у різних галузях промисловості.

Прилади і обладнання: протигаз, респіратор, спеціальне взуття, рукавиці, щиток захисний, захисні окуляри, навушники.

Теоретичні відомості

Засоби індивідуального захисту (313) — це засіб захисту, що надягається на працівника або його частину, або використовується під час праці. 313 застосовують то; коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією та розміщенням устаткування організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та інші засобами колективного захисту.

Відповідно до ГОСТ 12.4.011-89 засоби індивідуального захисту залежно від призначення або частини тіла, яку потрібно захистити, підрозділяють на 12 класів: ізолювальні костюми, засоби захисту органів дихання, спеціальний одяг, спеціальне взути, засоби захисту голови, рук, обличчя, органів слуху, очей, захисні дерматологічні засоби, запобіжні засоби та пристосування, комплексні засоби захисту.

Засоби індивідуального захисту органів дихання (313 ОД) — це пристрої, що забезпечують захист органів дихання людини від небезпечних і шкідливих виробничих чинників, котрі діють інгаляційно. Такі пристрої повинні забезпечувати ефективний захист органів дихання не лише від різноманітних забруднень (парів, газів, аерозолі, суміші парів і аерозолі, пилу), котрі знаходяться в повітрі робочої зони, а також і при нестачі кисню.

За принципом дії 313 ОД підрозділяють на фільтрувальні (Ф) та ізолювальні (І). Перші подають у зону дихання очищене повітря із робочої зони, а другі — повітря із спеціальних ємкостей або чистого середовища, що знаходиться поза робочою зоною.

Класифікація 313 ОД наведена на рис. 7.1.

Рис. 7.1. Класифікація ЗІЗ ОД

У разі дуже великих концентрацій шкідливих речовин (вище 2000 ГДК), при недостатньому вмісті кисню в повітрі (менше 18%), наявності в повітрі речовин невідомого складу та концентрацій, великій загазованості та запиленості, під час проведення зварювальних робіт у замкнутих об'ємах, при роботі в колодязях та ємкостях, а також у інших випадках, коли не забезпечується захист фільтрувальними респіраторами чи протигазами необхідно застосовувати тільки ізолювальні 313 ОД.

Ізолювальні 313 ОД забезпечують людину повітрям, що придатне для дихання та ізолюють органи дихання від навколишнього середовища. За своїми конструкційними особливостями вони поділяються на шлангові та автономні (рис. 7.2). У перших — повітря для дихання подається по шлангу із зони чистого повітря, розташованої поза робочою зоною. Подавання повітря здійснюється безпосередньо самим працівником (під час вдихання) або повітроподавальною установкою (шлангові 313 ОД з примусовим подаванням повітря).

Рис. 7.2 Протигази: а – фільтрувальні; б – ізольовані шлангові;

В – ізольовані автономні

Видихання повітря відбувається в навколишнє середовище.

Автономні 313 ОД мають у своєму складі власне джерело дихальної суміші, яке знаходиться в корпусі. Вони поділяються на резервуарні та генеративні. У перших — весь запас повітря (кисню), що вдихається, зберігається у стисненому чи зрідженому стані в балоні 313 ОД, а видихання здійснюються в атмосферу. В генеративних — повітря, що видихається, після очищення його від вуглекислого газу та вологи, добавлення кисню із запасу, який зберігається в балоні 313 ОД, повторно використовується для дихання. Тому їх ще називають системами замкнутого типу.

До основних 313 ОД належать протигази та респіратори.

Респіратор — полегшений засіб захисту органів дихання від шкідливих газів, парів, аерозолі, пилу. Він, як правило, складається з двох елементів: півмаски, що ізолює органи дихання від забрудненої атмосфери, та фільтрувальної частини. За призначенням респіратори поділяються на протигазові, протиаерозольні та універсальні.

Рис. 7.3 Респіратори: а – «Лепесток»; б – РУ – 60; г – У-2к.

До спецодягу належать: костюми, куртки, комбінезони, халати, плащі, фартухи тощо. Основні вимоги, яким повинен відповідати спецодяг зводяться до наступного: забезпечувати необхідний захист від дії несприятливих чинників, бути зручним, не обмежувати рухових можливостей працівника. Відповідно до ГОСТ 12.4.103-83 спеціальний одяг залежно від захисних властивостей поділяється на групи (підгрупи), які мають наступні позначення: М — для захисту від механічних пошкоджень; 3 — від загальних виробничих забруднень; Т - від підвищеної чи пониженої температури; Р — від радіоактивних речовин; 3 - від електричного струму, електричних і електромагнітних полів; П — від пилу; Я — від токсичних речовин; В — від води; К — від розчинів кислот; Щ - від лугів; О — від органічних розчинників;

Н — від нафти, нафтопродуктів, мастил та жирів; Б — від шкідливих біологічних чинників.

Виходячи із необхідних захисних властивостей, вибираються матеріали для виготовлення спецодягу.

Спеціальне взуття (рис. 7.4) поділяється на групи залежно від захисних властивостей аналогічно спецодягу. До спецвзуття належать: чоботи, півчоботи, черевики, півчеревики, валянки, бахіли, калоші, боти і т. п. Працівників необхідно забезпечити спецвзуттям при виконанні будівельних, ливарних, сталеплавильних, ковальських робіт, коли існує небезпека падіння предметів, а також у приміщеннях, де підлога залита водою, мастилами і т. п. Деякі види спецвзуття мають посилену підошву для захисту ступні від гострих предметів (наприклад цвяхів, що можуть стирчати на будівельному майданчику). Взуття із спеціальними підметками призначене для таких умов праці, при яких існує ризик падіння на слизькій підлозі. Знаходить застосування на виробництві й спеціальне віброзахисне взуття.

Рис. 7. 4. Спеціальне взуття: а-чоботи комбіновані,для захисту від

механічних впливів та низьких температур; б - чоботи гумові; в -

діелектричні чоботи; г - колоші; д - черевики шкіряні ВЗР для

працівників запилених та вибухонебезпечних цехів; є - черевики, для

захисту від контакту з нагрівними поверхнями.

Рис. 5. Засоби захисту рук: а, б,в - рукавиці спеціальні (тип А, Б, В); г -

рукавиці хутряні (тип Б); д - рукавиці зимові тканинні двопальцеві; є -

рукавички п'ятипальцеві тканинні.

Засоби захисту голови (каски, шоломи, підшоломники, шапки, берети, косинки, шляпи) призначені для захисту від:

— механічних пошкоджень;

— дії теплового;

— води;

— бризок кислот, лугів та інших агресивних речовин;

— загальних забруднень;

— атмосферних опадів;

— ураження електричним струмом; - іонізуючого випромінювання

Рис. 7.6. Засоби захисту обличчя: а - щиток захисний; б - щиток електрозварювальника.

До засобів захисту обличчя належать ручні, наголовні та універсальні щитки, а також захисні маски.

Найбільш часто на виробництві використовуються: щиток електрозварювальника універсальний ЩЗУ-1, щиток захисний ЩЗ (рис. 7.6), захисна маска С-40, захисна сітчаста маска С-39.

Для захисту очей від твердих часточок, бризок кислот, лугів та інших хімічних речовин, а також випромінювань застосовують такі засоби індивідуального захисту, як окуляри. Тип окулярів добирається за ГОСТ 12.4.013-85 залежно від виду роботи. Деякі типи захисних окулярів, які часто використовуються в різних галузях промисловості наведені нарис. 7.7.

Рис. 7.7. Індивідуальні засоби захисту очей: а - окуляри захисні С-2; б

- окуляри захисні ОЗН; в - окуляри-рамка для сталеварів; г - окуляри

захисні сітчасті С-15; д - окуляри герметичні ПО-2; є - окуляри захисні

від електромагнітних випромінювань ОРЗ-5.

Засоби захисту органів слуху призначені перекрити найбільш чутливий канал проникнення звуку в організм — вухо людини. Такі засоби називають протишумами або антифонами. Вони повинні забезпечувати хороший захист

від шуму та не спричинювати при цьому неприємних або больових відчуттів.

313 органів слуху підрозділяються на протишумові вкладки, навушники та шоломи (рис. 7.8). Перші вкладаються в слуховий хід з метою його перекриття й послаблення тим самим звуків, котрі діють на слухову мембрану вуха. Навушники закривають вушну раковину, а шолом — частину голови та вушну раковину.

Останнім часом серед протишумових вкладок найчастіше використовуються вкладки «Беруши» із матеріалу ФІШ (фільтр Петрянова з перхлорвінілового ультра тонкого волокна). Вони дозволяють знизити шум у 4-7 разів.

Протишумові навушники складаються з чашечок і оголів'я (рис. 7.8, а). Корпус чашечки виготовляють, як правило, з пластмаси і заповнюють його звукопоглиначем. Для забезпечення щільного прилягання чашечки до привушної області на її внутрішній стороні, зверненої до голови, встановлюють м'які ущільнювачі (протектори), заповнені еластичним пористим матеріалом (наприклад, поролоном), або рідинним наповнювачем (наприклад, гліцерином або вазеліном).

Оголів'я слугує для утримування чашечок і

притискання їх до привушної поверхні. Зазвичай його виготовляють металевим або пластмасовим, підпружиненим і регульованим за розміром голови.

Рис. 7.8. Засоби індивідуального захисту органів слуху: а - навушники; б - протишумовий шолом; в - протишумові вкладки.

До запобіжних 313 належать страхувальні канати, запобіжні пояси, кігті-лази монтерські, ручні захоплювачі і т. д. Такі засоби необхідно застосовувати під час проведення робіт на висоті (рис. 7.9), в колодязях та інших обмежених об'ємах, під час виконання верхолазних робіт на повітряних лініях електропередачі.

Оскільки під час виконання роботи на працівника може одночасно діяти ціла низка шкідливих і небезпечних чинників, то виникає необхідність забезпечення захисту відразу кількох органів і частин тіла працівника. Одночасне ж застосування кількох різних 313 досить часто стає неможливим внаслідок їх конструкційних особливостей, що не передбачають такого поєднання. Тому

останнім часом намітилась тенденція до створення комплексних 313, номенклатура яких постійно розширюється. Вони забезпечують комплексний захист працівника від небезпечних та шкідливих чинників, здійснюючи одночасно захист органів зору, слуху, дихання, а також окремих частин тіла людини (рис. 7.10).

Застосування 313 призводить до деяких незручностей: обмежує зону огляду; утруднює дихання; створює певні незручності при пересуванні. В тих випадках, коли робоче місце є постійним, уникнути таких незручностей вдається шляхом застосування захисних кабін, які оснащені системами кондиціонування повітря, вібро- та шумоізоляції, захисту від випромінювання та електричних полів. Такі кабіни застосовуються на транспортних засобах, в гарячих цехах, та ін.

Рис. 7.10. Комплексні 313

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1.Що таке засоби індивідуального захисту?

2.Які засоби індивідуального захисту ви знаєте?

З.У яких випадках застосовуються лише ізолювальні 313

ОД?

3. Заповніть таюлицю:

Таблиця відповідей:

Засоби індивідуального захисту:	Поділяються на:	Призначення
органів дихання
ніг
рук
голови
обличчя
очей
органів слуху