¨ До 1919 р. Афганістан – залежна від Великобританії держава, частина його земель входила в англійську колонію Індію.
¨ У лютому 1919 р. емір Афганістану Аманулла-хан виголосив незалежність Афганістану.
¨ У 1921 р. Великобританія визнала незалежність Афганістану, зазнавши поразки в англо-афганській війні 1919 р.
¨ У 1919-1928 рр. проведено реформи, що сприяли подоланню феодальної відсталості, приймається конституція (1923 р. ).
¨ У 1928 р. за сприяння Англії Амануллу-хана було скинуто. Почалась боротьба за владу, внаслідок якої королем було виголошено М. Надіра – військового міністра в уряді Аманулли-хана (у 1933 р. королем стає його син – Захір-шах).
¨ У 1931 р. було прийнято нову конституцію, згідно з якою зміцнювалися позиції духовенства в освіті і судочинстві; племінна знать набула права брати участь в управлінні країною. Створено виборну Народну раду з дорадчим правом.
Економіка
¨ Економіка країни була розвинута слабко, панували феодальні відносини, рівень життя був низьким.
¨ Розвивався капіталізм, формувався внутрішній ринок, з’явилася національна буржуазія.
¨ У 30-ті роки за підтримки уряду почалося створення фабричної промисловості, створювались об’єднання національного купецтва.
Іран
Внутрішньополітичне становище
¨ Іран до 1917 р. – напівколонія Великобританії та Росії.
¨ У 1919 р. під контролем англійців було створено уряд, політика якого викликала потужну хвилю національно-визвольного руху.
¨ У 1921 р. Реза-хан здійснив державний заколот. Новий уряд очолив Зія-ед-дін (Реза-хан став військовим міністром). Уряд веде боротьбу –за централізацію країни.
¨ В 1925 р. Реза-хана було виголошено шахом Ірану під іменем Реза-шах-Пехлеві.
¨ Реза-шах проводив реформи, що сприяли розвитку капіталізму, перетворенням у сферах культури і побуту (створення світських шкіл, вищих навчальних закладів; видається декрет про скасування носіння чадри, проводиться реформа вбрання тощо).
¨ Уряд Реза-шаха придушує робітничі, селянські і демократичні рухи.
Економіка
¨ Економіка країни знаходилась у залежності від Великобританії, Росії, а наприкінці 30-х років – Німеччини.
¨ Зберігались (особливо у сільському господарстві) феодальні відносини.
¨ Незважаючи на створення торгівельних, нафтових, шляхових, промислових та ін. компаній і підприємств, капіталістичні відносини розвивались повільно, національна промисловість не витримувала конкуренції з іноземними товарами.
¨ Рівень життя населення був низьким.
Туреччина
Внутрішньополітичне становище
¨ У 1919 р. зміцнився національний рух під керівництвом Мустафи Кемаля-паші (Ататюрк).
¨ У 1920 р. за вимогою прибічників Аататюрка – кемалістів – парламент прийняв декларацію незалежності Туреччини. У відповідь на це війська Антанти окупували Стамбул, розігнали парламент.
¨ У 1920 р. в Анкарі кемалісти виголосили єдиною законною владою Туреччини створений ними парламент – Великі національні збори під голосуванням Ататюрка.
¨ Радянська Росія підтримала уряд Ататюрка, надала йому матеріальну і морально-політичну допомогу, уклала в 1921 р. договір про дружбі і братерство.
¨ У 1923 р. національна армія вигнала грецьких окупантів, що сприяло анулюванню Севрського договору 1920 р.
¨ Згідно з Лозаннським мирним договором 1923 р. Туреччину було визнано незалежною державою.
¨ У 1923 р. в Туреччині виголошена республіка.
¨ В 20-30-ті роки в Туреччині були впроваджені буржуазні реформи, втілені європейські побутові, правові, культурні норми. Це викликало опір феодалів та духовенства.
¨ Ататюрк спирається на створену ним у 1923 р. Народно-республіканську партію.
¨ КПТ (Комуністичну партію Туреччини) піддано репресіям, виступи селян і робітників придушувались.
¨ Після смерті Ататюрка у 1938 р. президент республіки Ісмен Іненю призначив на посади ряд діячів, які були в опозиції до Ататюрка. Починається поступовий відхід від реформ, проведених в попередні роки.
Економіка
¨ Економіка Туреччини до 1924 р. залежала від іноземного капіталу.
¨ У 1924-1934 рр. іноземні концесії були частково викуплені державою, частково анульовані.
¨ У 1932 р. СРСР надав Туреччині довгостроковий кредит і технічну допомогу у будівництві текстильних комбінатів.
¨ Важкої індустрії створено не було.
¨ В сільському господарстві радикальні реформи проведені не були.
ТЕМА № 14
Країни Африки і Латинської Америки
ПЛАН
Антиколоніальна боротьба африканців.
Особливості політичної ситуації в Латинській Америці.
Економічні особливості Латинської Америки.
Література:
Внутрішньополітичне становище
¨ Юридично незалежними з країн Африки напередодні 1918 р. залишалися лише дві – Ефіопія та Ліберія.
¨ Колишні африканські колонії Німеччини були анексовані країнами-переможницями і надані Лігою Націй як підмандатні території в управління Англії, Франції, Бельгії, ПАС.
¨ В усіх країнах Африки продовжувалася національно-визвольна боротьба, утворювались громадські організації, політичні партії, які боролися за визволення від колоніальної залежності (Східно африканська асоціація, Національний конгрес Британської Західної Африки, Спілка робітників промисловості і торгівлі, комуністичної партії... ).
¨ В авангарді боротьби за незалежність йшли країни Північної Африки: Єгипет, Судан, Марокко.
¨ В країнах Тропічної Африки відбулися великі повстання: у Нігерії, Гамбії, Сьєра-Леоне, Того, Камеруні тощо.
¨ Колоніальна влада, занепокоєна можливістю подальшого розширення національно-визвольної боротьби, пішла на певні поступки: в законодавчі ради багатьох колоній були введені представники місцевого населення. У 1922 р. скасовано протекторат Англії над Єгиптом.
¨ У 1935 р. Італія вчинила напад на Ефіопію. Розпочалась італійсько-ефіопська війна (1935-1938 рр. ). Ефіопія була переможена та включена до складу колонії „Італійська Східна Африка”.