Настроювання та перевірка каналу передачі інформації

1. Проаналізуйте макет лабораторної роботи. Нарисуйте схему підключення модулів у систему з вказівкою назв використаних модулів, нумерацією та назвою виводів. Визначить до якого порту ПК підключена система.

2. Проведіть настроювання каналу передачі інформації за допомогою програми 7000 Utility. Викличіть програму 7000 Utility з робочого столу комп'ютера або по шляху F:\DAQPro\7000 Utility\7000Util. У вікні, що з'явиться, виберіть СОМ -порт, до якого підключена система, задайте швидкість передачі даних, затримку опитування модулів і наявність перевірки контрольної суми інформації, що передається. Встановіть СОМ 1 або СОМ 2, швидкість передачі 9600 Бод, час затримки – 100 ms, дезактивуйте контрольну суму і натисніть кнопку «ОК».

3. Проведіть пошук установлених модулів системи. Для цього запустіть програму 7000Util в режимі пошуку, натиснувши кнопку Search або вибравши команду Start Search. У випадку виявлення підключених модулів у програмному вікні з'явиться список, кожний рядок якого містить тип модуля (Module), його адресу (Addr), встановлену швидкість передачі даних (Baudrate), стан функції сигналізації (Alarm), стан перевірки контрольної суми (CheckSum) і опис режиму роботи (Description). Унизу вікна розміщається інформація про поточний стан пошуку. У випадку тривалої відсутності інформації про встановлені компоненти слід змінити номер COM-порту зв'язку.

При виявленні всіх підключених модулів, зупиніть пошук кнопкою ПАУЗА на лінійці керування вікна. Отриману інформацію про модулі системи запишіть в протоколі лабораторної роботи. Інформацію про модулі системи можна зберегти в пам'яті комп'ютера.

4. Проведіть перевірку працездатності модуля та його конфігурування. У списку вікна пошуку виберіть модуль, працездатність якого перевіряється. Подвійним клацанням ПКМ викличіть вікно Configuration Setting, у якому спостерігайте інформацію, отриману від модуля. Якщо система працездатна, то у вікні буде показана величина, що вимірюється модулем та стан його внутрішнього лічильника.

У цьому ж вікні виконайте конфігурування модуля І-7011. У вікні виводиться інформація про режим роботи модуля. За допомогою вікна Configuration Setting можна перевстановити режими роботи модуля, у тому числі його поточну адресу. Установіть або переконайтесь, що адреса модуля дорівнює 01, значення діапазону відповідає вимірюванню температури термопарою типу К, форма відображення результатів – інженерна, швидкість передачі даних – 9600 Бод, контрольна сума дезактивована. За допомогою додаткових табло, кількість і найменування яких залежатиме від типу вибраного модуля, можна проконтролювати і перепрограмувати інші вузли модулів.

Перевірити працездатність модуля можна також вибравши в меню команду Run. Перевірте працездатність за допомогою цієї команди.

Конфігурування модуля можна провести подаючи окремі команди програмного забезпечення модуля. Виберіть опцію меню Terminal і у вікні, що з'явилося, задайте команди управління № 2, 5, 8 з табл. 2. Після натиснення кнопки Go результати з'являться у вікні Response. Запишіть та проаналізуйте відповіді модуля на ці команди.

5. Відкалібруйте канал вимірювання температури (з дозволу викладача). Увімкніть модуль та прогрійте його впродовж 30 хвилин перед початком калібрування. Розмістіть близько до модуля й також прогрійте зразковий датчик температури. Калібрування виконується за допомогою програми 7000 Utility шляхомадитивної корекції вимірюваної температури холодного спаю термопари. Для цього виберіть опцію меню Terminal. У ведіть нульове корегуюче зміщення значення температури холодного спаю СССС=0 командою $AA9S0000 (табл. 2). Зробіть вимірювання температури холодного спаю командою $AA3 та порівняйте із температурою зразкового датчика. Послідовно підбираючи та уводячи корегуючі значення зміщення виміру температури холодного спаю СССС, знайдіть таке значення, коли вимірювана температура холодного спаю зрівняється із температурою зразкового датчика.

Калібрування каналу вимірювання температури можна проводити також використовуючи фізичні явища, що протікають при фіксованій температурі, наприклад, таяння чи кипіння води. Розмістіть термопару в середовище з відомою температурою, добийтеся зчитування модулем відповідної температури за допомогою корекції значення температури холодного спаю.

6. Відкалібруйте канал вимірювання напруги (з дозволу викладача). Калібрування каналу проведіть, використовуючи спеціально передбачені команди калібрування нульового і граничних значень вимірюваної напруги (табл. 2). Перед початком виконання команд калібрування, переведіть модуль в режим вимірювання напруги (наприклад, в діапазоні ±1,0 В, див.п. 4), на вхід модуля подайте відповідне нульове або граничне значення напруги (наприклад, +1,0 В) чи струму від зразкового джерела. В результаті виконання відповідних команд калібрування внутрішнім контролером будуть обчислені та зафіксовані в пам’яті модуля поправкові коефіцієнти для граничних значень та зсув для нульового значення, які в подальшому будуть використані для корекції результату вимірювання. Занесіть до протоколу використані команди калібрування.

7. Перевірте правильність калібрування модуля в режимі вимірювання напруги у діапазоні ±1 В. Переведіть модуль в режим вимірювання напруг у діапазоні ±1 В. Подайте на вхід напругу 1В від зразкового джерела (її можна проконтролювати зразковим вольтметром). Виконайте зчитування вхідної напруги модуля командою #AA (табл. 2). У разі невідповідності виконайте калібрування граничного значення командою $AA0 (див.п.6). Подайте на вхід напругу 0 В. Аналогічно виконайте зчитування та, при необхідності, калібрування нульового значення командою $AA1. Повторіть вказані процедури 2-3 рази.