Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Методи дослідження гігієнічних умов праці

Мікроклімат визначають за температурою, відносною вологістю і швидкістю руху повітря. Вологість визначають, застосовуючи спеціальні таблиці, залежно від різниці показу сухого і мокрого термометрів психрометра.

Крильчастим анемометром вимірюють швидкість руху повітря від 0,5 до 10 м/с. Він складається з легкого колеса, яке має алюмінієві лопаті, закріплені під певним кутом на осі колеса; вісь з'єднана черв'ячною передачею з механізмом обертання стрілок циферблата, градуйованого в метрах. При вимкненому механізмі відліку анемометр установлюють так, щоб вісь колеса була розміщена паралельно потоку повітря, і вмикають одночасно анемометр та секундомір на 30—60 с. Швидкість повітря визначають за графіком у паспорті анемометра залежно від величини відношення відліку за анемометром до відліку за секундоміром. Є також термоанемометри ЛИОТ і типу ЭА-2м.

Малі швидкості повітря (0,1 — 1,5 м/с) визначають за допомогою кататермометра, тобто спеціального спиртового термометра з циліндричним або кульовим резервуаром внизу і циліндричним розширеним капіляром вгорі.

Рис. Аспіраційний психрометр

1 – завідна ручка; 2 – підвіска; вентиляційний отвір для виходу повітря; 4 – основа вентилятора; 5 – термометри; 6 – повітряний канал; 7 – обкладинка з тканини ртутного резервуару.

Рис. Анемометри:

1 – крильчастий; 2 – чашковий.

Циліндричний кататермометр має шкалу, проградуйовану від 35 до 38°С. Резервуар кататермометра нагрівають у воді, яка має температуру 70°С, доти, поки спирт, пройшовши капіляр, не заповнить половину верхнього розширення. Потім кататермометр витирають насухо і підвішують у досліджуваній точці приміщення. Секундоміром заміряють час τ (с), протягом якого покази змінюються від 38 до 35°С. Обчислюють охолодну силу повітряного потоку за формулою , де F —постійна (фактор приладу), зазначена в його паспорті. Швидкість руху повітря визначають за формулою:

де t_о —температура навколишнього повітря, виміряна звичайним термометром, °С; K₁ = 0,2 (або 0,13) і K₂ = 0,4 (або 0,47) — емпіричні коефіцієнти, які залежать від значення f/(36,5—t₀). Якщо ця величина менша 0,6, тоді беруть перші значення К₁ і К₂, а якщо більша, то другі (в дужках).

Інтенсивність теплових випромінювань визначають актинометром.

Рис. Актинометр: а – лицева сторона приладу; б – задня сторона.

Одна з його конструкцій являє собою трохи зігнуту пластинку з константану, що покрита платиновою черню і прикріплена на основі з інвару, який має незначний коефіцієнт розширення. Під впливом теплового випромінювання пластинка згинається, і з'єднана з нею стрілка відліку відхиляється. Шкала проградуйована в Дж/(м2с).

Запиленість повітря визначають гравіметричним методом, тобто вимірюють у міліграмах масу пилу, що міститься в 1 м³ повітря. Для цього спеціальним пристроєм (аспіратором) або ручним насосом перекачують певну кількість повітря, яку вимірюють газовим лічильником, через фільтр-алонж, заповнений скляною ватою. Відношення маси затриманого пилу до об'єму перекачаного повітря і визначає вміст його в повітрі. Пил так само характеризується хімічним складом і дисперсністю (ступенем подрібнення). Його визначають під мікроскопом на склі, на яке пил осідає в спеціальній камері з відомим об'ємом.

Рис. Установка для визначення концентрації пилу в повітрі:

1 – патрон з фільтром; 2 – штатив; 3 – гумовий шланг; 4 – аспіратор.

Освітленість, тобто поверхневу густину світлового потоку, вимірюють люксметром. На контрольоване робоче місце ставлять селеновий фотоелемент, в якому виникає електричний струм, пропорційний світловому потоку, що падає на нього. Струм вимірюють гальванометром, градуйованим у люксах.

Напруженість електричного і магнітного полів вимірюють приладами ИЭМП-1 для діапазону 1,5 МГц — 100 кГц і ИЭМП-2 для діапазону 100 кГц — 50 Гц. Електричне поле створює ЕРС в антені-диполі, напруження випрямляється діодом, посилюється ламповим підсилювачем і вимірюється магнітоелектричним приладом. Для вимірювання магнітного поля замість диполя використовують рамкову антену. Для вимірювання на лініях електропередачі напругою 400 кВ і більше ГОСТ 12.1.002—75 рекомендує прилад ПЗ-1, але можна застосовувати й інші, якщо вони мають границі вимірювання напруги електричного поля від 0,5 до 60 кВ/м і основну похибку не більш як ±5% від кінцевого позначення шкали.

Для виявлення і вимірювання радіоактивного випромінювання або радіоактивної зараженості найчастіше використовують іонізаційний метод, на якому грунтується застосування різних рентгенометрів і радіометрів. Сприймаючий орган у цих приладах — іонізаційна камера, в якій стінки служать одним електродом, а другий введено всередину камери і ізольовано від стінок. Газ, що є в камері, іонізується під дією випромінювання. При підведенні напруги до електродів виникає струм, який залежить від потужності дози випромінювання.

Визначення вмісту газу і пари в повітрі. Прилади, які використовують для визначення вмісту газу і пари в повітрі, називаються газоаналізаторами. Переносний газоаналізатор типу ПГФ дає можливість визначити вміст горючих газів у повітрі кабельного тунелю, колодязя або будь-якого іншого приміщення перед початком роботи в ньому.

Схема газоаналізатора ПГФ являє собою електричний вимірювальний місток, зрівноважений при відсутності горючих газів. У вимірювальну камеру 9 газоаналізатора поршневим насосом, змонтованим у приладі, нагнітають суміш повітря з газом, що аналізується. Якщо натиснути кнопку в колі джерела живлення, струм розжарює платинову спіраль, яка міститься у вимірювальній камері, і на цій спіралі відбувається каталітичне згоряння газоповітряної суміші, що аналізується (якщо вона горюча). В результаті додаткового нагрівання від згоряння суміші опір платинової спіралі у камері 9 змінюється порівняно з опором у камері 10. Це порушує рівновагу містка, і стрілка гальванометра відхиляється.

Рис. Схема (а) і загальний вигляд (б) газоаналізатора ПГФ:

1 — батарея; 2 і 3 — змінні резистори; 4 — гальванометр; 5 і 6 — постійні резистори; 7 і 8 — додаткові резистори гальванометра; 9 — вимірювальна камера; 10 — камера порівняння.

⇐ Предыдущая 12