 |
Опис порівняльно-історичного методу дослідження мови.
|
|
|
|
Практичне заняття
Тема. Порівняльно-історичний метод
План
1. Опис порівняльно-історичного методу дослідження мови.
2. Порівняльно-історичне мовознавство: поняття, принципи, прийоми.
Література
Дащенко Н. Лінгвістика тексту й основи лінгвоаналізу: методичні рекомендації. – Тернопіль, 2002. – 63 с.
Єрмоленко С. Нариси з української словесності; стилістика та культура мови. – К.: Довіра, 1999. – 431с.
Ковалик І. І., Мацько Л. І., Плющ М. Я. Методика лінгвістичного аналізу тексту. – К.: Вища школа, 1984. –120 с.
Крупа М. Лінгвістичний аналіз художнього тексту. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. – 416 с.
Миронюк Н. П. Лінгвістичний аналіз художнього тексту. Збірник вправ і завдань. – К.: Вища школа, 1993. – 159 с.
Теоретичний блок
Опис порівняльно-історичного методу дослідження мови.
На думку американського мовознавця Леонарда Блумфільда, відкриття порівняльно-історичного методу є одним із тріумфальних досягнень науки XIX ст.
Порівняльно-історичний метод (компаративний, лінгвогенетичний) – сукупність прийомів і процедур історико-генетичного дослідження мовних сімей і груп, а також окремих мов для встановлення закономірностей їх розвитку.
Цей метод ґрунтується на наукових прийомах відтворення (реконструкції) не зафіксованих писемністю наявних у минулому мовних фактів шляхом планомірного порівняння відповідних пізніших фактів двох чи більше конкретних мов, відомих за писемними пам’ятками або безпосередньо за їх уживанням у мовленні.
Як свідчить сам термін, техніка порівняльно-історичного методу складається з двох паралельних процедур: порівняння мовних явищ (причому для цього залучають тільки споріднені мови) та їх розгляд в історичному аспекті.
|
|
|
Як уже зазначалося, порівняльно-історичний метод виник на початку XIX ст. Його основоположниками є німецькі вчені Ф. Бопп і Я. Грімм, датський мовознавець Р. Раск і росіянин О. X. Востоков.
Поштовхом до зародження порівняльно-історичного мовознавства стало знайомство з давньоіндійською мовою санскрит, яка буквально вразила дослідників надзвичайною подібністю до форм європейських мов, особливо латинської.
Новий етап в історії мовознавства ознаменувало відкриття на початку XIX ст. санскриту (від санскр. sanskrta – штучний, доведений до досконалості) – літературної мови Стародавньої та Середньовічної Індії. Водночас було виявлено спорідненість між мовами, які тоді ж дістали назву індоєвропейських. Відтоді становлення наукової лінгвістики відбувалося в рамках порівняльно-історичної граматики.
Порівняльно-історичний метод, випробуваний на європейських мовах, став загальноприйнятим зразком генетичних досліджень у мовознавстві
Порівняльно-історичному методові відповідає певна теорія мови, основний зміст якої зводиться до таких чотирьох положень:
1) порівняння мов виявляє їх спорідненість, тобто походження від одного джерела – мови-основи (прамови);
2) за рівнем спорідненості мови об’єднуються в сім’ї, групи і підгрупи;
3) відмінності споріднених мов можуть бути пояснені тільки безперервним їх розвитком;
4) зміни звуків у споріднених мовах мають строго закономірний характер, через що корені та флексії є стійкими впродовж тисячоліть, що дає можливість установити (реконструювати) архетипи.
Порівняльно-історичний метод був і залишається найважливішим інструментом установлення спорідненості мов і пізнання їх історії. Головна мета порівняльно-історичного методу – це відкриття законів, за якими розвивалися мови в минулому.
Розрізняють прийоми зовнішньої і внутрішньої реконструкцій. Прийом зовнішньої реконструкції пов’язаний з виходом за межі однієї мови і залученням матеріалу споріднених мов. Прийом внутрішньої реконструкції базується на використанні даних тільки однієї мови, але ці етимологічно споріднені дані повинні співвідноситися як мовні елементи різної давності.
|
|
|
З порівняльно-історичним методом пов’язаний метод глотохронології М. Сводеша, борейська теорія В. М. Ілліча-Світича, теорія моногенезу мов, а також метод лінгвогеографії.
|
|
|
II. ОСНОВНІ ЕТАПИ ПРОВЕДЕННЯ ТЕОРЕТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
V. Вимоги до дослідників та ЛПЗ/місця проведення клінічного дослідження
Актуальність дослідження.
Актуальність дослідження.
Актуальність теми дослідження
АКТУАЛЬНІСТЬ, МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
Алгоритм процесу маркетингового дослідження.
Аналіз психодіагностичного дослідження психологічної готовності до шлюбу
Аналіз як категорія пізнання і його додаток до дослідження економічних систем
Безпосередність дослідження показань, речей і документів
