Ремонт основних фондів і його фінансування

Однією з форм відтворення основних фондів є їх ремонт. Своєчасний ремонт діючих основних виробничих фондів запобігає передчасному їх зносу і вибуттю, подовжує термін служби, підвищує експлуатаційні можливості й ефективність використання.

Ремонт основних фондів — це усунення ушкоджень, поломок, вад основних засобів з метою відновлення їх експлуатаційних якостей.

Розрізняють поточний, середній і капітальний ремонти основних засобів.

Поточний ремонт — це ремонт, при якому заміняються зношені деталі машин, устаткування, ліквідуються незначні дефекти, несправності і поломки з метою підтримки в робочому стані машин, устаткування тощо [12].

Середній ремонт — це ремонт, при якому заміняються зношені деталі, вузли, конструкції обмеженої номенклатури без повного розбирання об'єкта, що ремонтується.

Капітальний ремонт — це ремонт, що передбачає повне розбирання об'єкта, що ремонтується, заміну всіх зношених вузлів, деталей, конструкцій тощо з метою відновлення робочого ресурсу, поліпшення експлуатаційних показників об'єкта, що ремонтується [1].

Обсяг витрат на капітальний ремонт, що здійснюється підприємством у відповідному році, визначається при складанні плану капітального ремонту. План складається на основі кошторисно-фінансових розрахунків з ремонту окремих об'єктів виходячи з видів і кількості ремонтних матеріалів, вузлів, агрегатів, деталей, конструкцій, що витрачаються, витрат живої праці та діючих на них цін і тарифів. Складений план затверджується керівником підприємства.

Капітальний ремонт основних фондів може здійснюватись як підрядним, так і господарським способами. Залежно від цього вибирається і порядок його фінансування ремонту [4].

При підрядному способі виконання капітального ремонту машин, устаткування, транспортних засобів на підставі договорів або на-рядів-замовлень розрахунки з підрядником (виконавцем) здійснюються на підставі актів приймання цілком завершених ремонтом вузлів, агрегатів, машин тощо.

При господарському способі виконання капітального ремонту об’єктів основних фондів розрахунки здійснюються, як правило, за елементами витрат (виплата заробітної плати ремонтникам, оплата матеріалів, деталей, використовуваних запасних частин тощо) [5].

Витрати на всі види ремонтів (поточний, середній, капітальний) об’єктів основних виробничих фондів протягом звітного року підприємства можуть включати у валові витрати в розмірі щонайбільше 10 % сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року. У таких самих розмірах зазначені витрати відносять на собівартість виробленої продукції.

Витрати на ремонти, що перевищують 10 % балансової вартості основних фондів, відносяться на збільшення балансової вартості фондів другої та третьої груп або балансової вартості окремих об’єктів основних фондів першої групи з наступним нарахуванням на цю вартість амортизації за нормами, передбаченими для відповідних видів основних фондів.

Витрати на ремонти в межах встановлених обмежень можуть включатись у собівартість двома методами:

1. повного їх віднесення на собівартість в обсязі вартості фактично виконаних ремонтів за відповідний звітний період;

2. віднесення цих витрат на ремонтний фонд, створюваний за рахунок собівартості продукції [11].

Витрати на ремонт основних невиробничих фондів покриваються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Витрати на капітальний ремонт орендованих основних фондів здійснюються за рахунок коштів орендаря, якщо це передбачено договором оренди. У цьому разі відрахування на капітальний ремонт не повинні включатися в суму орендної плати.У разі виконання капітального ремонту орендованого майна орендодавцем витрати на такий ремонт включаються в орендну плату й оплачуються орендодавцем.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бородина О. И. Финансы предприятий. — М.: ЮНИТИ, 1995.

2. Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. — К., 1997.

3. Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. — К., 2000.
4. Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. — М.: Финансы и статистика, 1995.

5. Коробов М. Я. Фінанси промислового підприємства. — К.: Либідь, 1995.

6. Павлова Л. Н. Финансы предприятия. — М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998.

7. Податкова система України / За ред. В. М. Федосова. — К.: Либідь, 1994.

8. Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних корпорацій. — К.: Либідь, 1993.

9. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. посіб. -К.:Вид-воКНЕУ, 2003.

10. Філімоненков О. С Фінанси підприємств: Навч. посіб. — К: МАУП, 2003.

11. Финансы /Под ред. А. М. Ковалевой. — М.: Финансы и статистика, 1996.

12. Фінансова діяльність підприємств: Підручник / О. М. Бандурка та ін. — К.:Либідь, 2002.