Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!
МегаЛекции

Загальні методичні вказівки при відкритті катіонів




Кожний вид катіонів відкривається з розчину, який містить суміш різнойменних катіонів, за допомогою таких аналітичних реакцій, а відповідно, і реактивів, які для даного виду катіонів є характерними.

При відкритті кожного катіону користуються або систематичний, або дробний хід аналізу, або той і інший разом. При систематичному ході аналізу всі катіони спочатку за допомогою обробки їх у визначеній послідовності груповими реактивами розділяють на групи, а потім уже із складу цих груп кожний вид катіонів виділяється і відкривається характерними реакціями у індивідуальному порядку. Іншими словами, за цим ходом аналізу характерні реакції для відкриття даного виду катіонів використовуються у відсутності всіх або майже всіх інших катіонів. При дрібному аналізі характерні реакції на кожний вид катіонів використовуються у відсутності не всіх, а лише катіонів, які заважають цьому виявленню. Відповідно, при дрібному аналізі відкриття катіонів робиться специфічними реакціями, в якості яких при визначених умовах може слугувати і будь-яка характерна реакція. Тому будь-який вид катіонів можливо відкрити дрібними реакціями із якої завгодно суміші різнойменних катіонів. Для цього потрібно:

1. знати, які катіони в цій суміші заважають відкриттю катіонів, які нас цікавлять, при використанні даної характерної для них реакції;

2. знайти найбільш раціональний спосіб видалення цих катіонів з розчину.

Перед розв’язанням контрольного завдання студент повинен:

1. навчитися чітко виконувати загальноаналітичні і характерні реакції на кожний катіон з дотриманням всіх необхідних умов при проведенні цих реакцій;

2. виконувати характерні реакції на кожні однойменні катіони у тому випадку, якщо вони знаходяться у розчині: а) тільки самі, б) у присутності інших катіонів, що не заважають їх виявленню і в) після видалення з розчину катіонів, які заважають відкриттю даного катіону;

3. з розчинів, які містять катіони, що заважають відкриттю даних катіонів вміти: а) добиватись повноти їх осадження і б) виконувати перевірку повноти цього осадження;

4. виконувати в робочому зошиті чіткі і ясні записи в молекулярній і іонній формі рівняння кожної виконуваної аналітичної реакції з детальним описом отриманого при цьому зовнішнього ефекту (колір і форма осаду, зміна кольору розчину, швидка або повільна поява осаду тощо).

Для правильного вибору і виконання дрібних реакцій при відкритті катіонів цим шляхом дуже важливою і цілком необхідною умовою є вміння „читати” таблиці реакцій на катіони, що вивчаються, тобто вміння обґрунтовано вибирати ті реакції для відкриття кожного виду катіонів, які з врахуванням їх чутливості не потребують видалення інших катіонів з розчину; якщо ж за даних умов подібних аналітичних реакцій немає, то необхідно навчитися за цими таблицями вибирати той реактив, який практично видаляє з розчину усі заважаючи катіони з найменшою затратою часу і з найменшою кількістю виконуваних при цьому реакцій.

Так, наприклад, із суміші катіонів К+, Na+, Ba2+ і Sr2+ потрібно відкрити катіон К+. Для відкриття користуємось кислим виннокислим натрієм, з яким іони К+ в нейтральному середовищі дають білий, дрібнокристалічний осад КНС4Н4О6.

При цьому відомо (з таблиці реакцій), що іони Na+ з цим реактивом осаду не дають, а іони Ba2+ і Sr2+ аналогічно іонам К+ утворюють білі осади. Звідси робимо висновок, що для відкриття К+ з цієї суміші необхідно Ba2+ і Sr2+ видалити. Це видалення можна виконувати за допомогою Na2CO3 або Na2SO4 (див. ту ж таблицю), так як першим і другим реактивом іони Ba2+ і Sr2+ осаджуються в такому ступені, що після цього вони в розчині вже не заважають відкриттю іонів К+. Найбільш вигідно виконувати видалення цих іонів за допомогою Na2SO4, так як при цьому зберігається нейтральне середовище розчину, що є однією з головних умов при відкритті іонів К+. Якщо ж осадження Ba2+ і Sr2+ виконувати розчином Na2CO3, то при цьому буде створюватися лужне середовище розчину, яке потім перед відкриттям К+ слід нейтралізувати, тобто виконувати додаткову операцію; при цьому розчин стає більш розведеним, що може створити перепони при відкритті іонів К+.


Перша аналітична група: K+, Na+ і NH4+

(група катіонів, які не мають групового реактиву)

Майже усі солі натрію, калію і амонію, а також їхні гідроксиди розчинні у воді. Тому K+, Na+ і NH4+ у кислих і лужних розчинах осадів не утворюється і відкриття їх у вигляді осадів повинне виконуватися лише в нейтральних розчинах. Добра розчинність солей K+, Na+ і NH4+ обумовлює також відсутність для них загальноаналітичних і групових реактивів. Тому, кожен з цих катіонів можна виявити або в присутності двох інших, або ж при видаленні тільки одного з них. Всі солі амонію, на відміну від солей інших металів, в тому числі калію і натрію, при сильному нагріванні в сухому вигляді розкладаються з виділенням газоподібного аміаку. (виняток складає NH4NO2, який розкладається з виділенням азоту NH4NO2 = N2 + 2H2O). Цією властивістю солей амонію користуються для видалення NH4+-іонів з розчинів амонійних солей, а саме: якщо розчин, який містить NH4+ випарити і отриманий при цьому сухий залишок прожарити, то солі амонію, що знаходяться в цьому залишку будуть розкладатися з виділенням NH3.

 

Якісні реакції катіону К+

I. Винна (виннокам’яна) кислота Н2С4Н4О6 та кислий виннокислий натрій NaНС4Н4О6 осаджують іони калію з нейтральних розчинів у вигляді дуже дрібних кристалів гідротартрату калію:

Н2С4Н4О6 + KCl + CH3COONa = KНС4Н4О6 + NaCl + CH3COOH;

NaНС4Н4О6 + KCl = KНС4Н4О6 + NaCl.

або НС4Н4О6- + K+ = KНС4Н4О6.

Гідротартрат калію являє собою білу дрібнокристалічну речовину, добре розчинну у мінеральних кислотах і лугах, але малорозчинну у воді і в органічних кислотах (оцтовій, мурашиній та інш.). при розчиненні її в мінеральних кислотах утворюється винна кислота, а в лугах – середня сіль або відповідно подвійна сіль цієї кислоти, які у воді добре розчинні.

KНС4Н4О6 + HCl = Н2С4Н4О6 + KCl

KНС4Н4О6 + KOH = K2С4Н4О6 + H2O

KНС4Н4О6 + NaOH = KNaС4Н4О6 + H2O

У зв’язку з тим, що при взаємодії іонів К+ з винною кислотою утворюється вільна мінеральна кислота і тому створюється кисле середовище розчину, цю реакцію слід проводити у присутності ацетату натрію. Останній, взаємодіючи з утворюваною в ході реакції мінеральною кислотою, нейтралізує її і тим самим складає оцтовокисле середовище, в якій осад KНС4Н4О6 нерозчинний:

Н2С4Н4О6 + KCl = KНС4Н4О6 + HCl,

НCl + CH3COONa = NaCl + CH3COOH.

Таким чином, при відкритті іонів К+ кислим виннокислим натрієм або винною кислотою необхідно реакцію проводити при охолодженні і в нейтральному середовищі.

Кислу реакцію середовища нейтралізують їдким натром (за лакмусом), а лужну – кислотою (краще оцтовою).

Із дуже розведених розчинів солей калію осад KНС4Н4О6 не утворюється. Тому при відкритті іонів калію цією реакцією із таких розчинів їх попередньо концентрують випаровуванням. Необхідно також знати, що для утворення кристалів KНС4Н4О6 потрібні центри кристалізації; самовільна ж кристалізація цієї солі проходить з ускладненнями, завдяки чому доволі часто навіть із концентрованих розчинів випадіння осаду KНС4Н4О6 не спостерігається. Тому для прискорення цього процесу необхідно занурити в рідину скляну паличку і злегка потерти нею об стінки пробірки. Це викликає механічний відрив від палички і стінок частинок скла, які і служать початковими центрами кристалізації гідротартрату калію. Крім катіонів К+ з Н2С4Н4О6 і NaНС4Н4О6, цілком однакові за зовнішнім виглядом осади утворюються з катіонами NH4+.

NaHC4H4O6 + NH4Cl = NH4HC4H4O6 + NaCl

З цими реактивами аналогічні осади утворюються більшість катіонів двохвалентних металів (Ba2+, Ca2+, Fe2+ та інш.) і майже всі катіони трьохвалентних металів. Тому, відкриття катіонів К+ цією реакцією можна виконувати тільки за умови відсутності в аналізованому розчині амонію і більшості двох- і трьохзарядних катіонів.

II. Кобальтонітрит натрію Na3[Co(NO2)6] з катіонами калію утворює жовтий кристалічний осад подвійної комплексної солі кобальтинітриту калію-натрію:

Na3[Co(NO2)6] + 2KCl = K2Na[Co(NO2)6] + 2NaCl

Осад K2Na[Co(NO2)6] в слабких кислотах нерозчинний. Тому вказану реакцію при відкритті іонів К+ можна проводити і в слабкокислому середовищі. Однак в лужному середовищі відкриття катіонів калію цією реакцією проводити не можна, так як кобальтинітрит натрію з лугами також вступає у хімічну взаємодію з утворенням темно-бурого осаду гідроксиду кобальта:

Na3[Co(NO2)6] + 3NaOH = Co(OH)3 + 6NaNO2.

Іони NH4+ з кобальтонітритом натрію також утворюють жовтий осад, аналогічний кобальтонітриту калію-натрію.

Na3[Co(NO2)6] + 2NH4Cl = (NH4)2Na[Co(NO2)6] + 2NaCl.

З інших катіонів з цим реактивом утворюють осади тільки наступні катіони: Ag+, Hg22+, Pb2+, Sn2+, Bi3+, Fe2+.

Відповідно, при відсутності в аналізованому розчині перерахованих вище катіонів, кобальтинітрит натрію може бути використаний як специфічний реактив на катіони калію.

III. Забарвлення полум’я. Якщо вушко платинового дроту змочити розчином солі калію і внести в полум’я пальника, то полум’я забарвиться в фіолетовий колір. Перед дослідом дріт повинен бути добре прожарений і не повинен змінювати забарвлення полум’я. Відкриття калію в присутності солей натрію цим способом виконувати не можна, тому що останній дає жовте забарвлення полум’я, яке маскує фіолетове забарвлення. Якщо ж полум’я пальника розглядати через синє скло або через розчин фіолетових чорнил, то синє скло і чорнила поглинаючи жовті промені, дають можливість чітке спостереження фіолетового забарвлення полум’я, яке утворюють солі калію.

Солі багатьох інших металів і в особливості купрума, стронцію і хрому також заважають відкриттю калію на полум’ї пальника.

Якісні реакції катіону Nа+

I. Дигідроантимонат калію KH2SbO4 з катіонами натрію в нейтральному і слабко лужному розчинах утворює білий кристалічний осад NaH2SbO4:

NaCl + KH2SbO4 = KCl + NaH2SbO4

В розведених лугах цей осад не розчиняється, а з мінеральними кислотами вступає у хімічну взаємодію з утворенням ортосурм’яної кислоти, яка відразу ж розкладається з виділенням ортосурм’яної кислоти у вигляді аморфного осаду:

NaH2SbO4 + HCl = NaCl + H3SbO4,

H3SbO4 = HSbO3 + H2O.

Відповідно, в кислому середовищі відкривати катіони натрію дигідроантимонатом калію не можна, тому що в цьому середовищі утворюється, навіть за відсутності іонів натрію:

KH2SbO4 + H+ = HSbO3 + K+ + H2O.

Хоча осад, який при цьому утворюється і аморфний, однак за зовнішнім виглядом відрізнити його від кристалічного осаду NaH2SbO4 доволі важко. Таким чином, кисле середовище завжди викликає „перевідкриття” катіонів натрію (дигідроантимонатом калію), тому що будь-який кислий розчин, якщо він і не містить ці катіони, буде давати осад.

Катіони всіх аналітичних груп (за винятком Ag+, Ni2+, Co2+) також утворюють осади: або у вигляді відповідної солі сурм’яної кислоти, або ж у вигляді HSbO3 за рахунок гідролізу їхніх солей і створення тим самим кислого середовища розчину.

Таким чином, при відкритті катіонів Na+ дигідроантимонатом калію повинні дотримуватись певні умови: розчин повинен бути нейтральним або слабко лужним, але ні в якому випадку не кислим; в ньому повинні бути відсутні всі інші катіони (за виключенням NH4+, Ag+, Ni2+, Co2+); концентрація катіонів Na+ повинна бути достатньо високою; проводити цю реакцію слід при охолодженні.

II. Забарвлення полум’я пальника. Якщо платинову проволоку, змочену розчином солі натрію, внести у полум’я пальника, то полум’я при цьому має інтенсивно жовте забарвлення. Наявність в розчині інших катіонів і особливо стронцію, калію, купру му, барію, хрому заважає відкриттю натрію цим способом, тому що вони також дають забарвлене полум’я пальника: калій – фіолетове, стронцій – карміново-червоне, кальцій – цеглисто-червоне, купрум – лазурно-синє.

 

Якісні реакції катіону NH 4+

Для відкриття катіонів амонію загальновживаними є дві реакції: а) виділеня газоподібного амоніаку і б) утворення погано розчинної солі йодистого димеркурамонію [HgONH2]I.

I. Їдкі луги NaOH і KOH взаємодіють з солями амонію з утворенням гідроксиду амонію, який при нагріванні легко розкладається з виділенням газоподібного амоніаку:

NH4Cl + NaOH = NaCl + NH4OH (на холоду)

NH4OH = NH3 + H2O (при нагріванні)

Амоніак, що при цьому виділяється можна розрізнити за запахом. Найбільш надійними способами розрізнення амоніаку, які дають можливість відкривати навіть його сліди, є наступними:

а) почорніння папірця, змоченого Hg2(NO3)2, завдяки виділенню металічного Гідраргіруму

4NH3 + 2Hg2(NO3)2 + H2O = [OHg2NH2]NO3 + 2Hg + 3NH4NO3.

б) поява білого „диму” навкруги скляної палички, змоченої концентрованою соляною кислотою, яка обумовлена утворенням дрібних кристалів NH4Cl:

NH3 + HCl = NH4Cl

в) зміна кольору червоного лакмусового папірця на синій, яка обумовлена лужними властивостями NH4OH, що утворюється на папері:

NH3 + H2O = NH4OH

Виконання реакції. До 3-5 крапель досліджуваного розчину в пробірку додають 3-5 крапель 2н розчину NaOH. Зверху на пробірку вміщують червоний лакмусовий папірець, змочений водою, або смужку фільтрувального паперу, змоченого нітратом ртуті (1) і нагрівають пробірку. В присутності іонів амонію лакмусовий папірець синіє, а фільтрувальний – чорніє. Якщо ж піднести до отвору пробірки скляну паличку, змочену концентрованою соляною кислотою, то з’явиться білий „дім”.

II. Лужний розчин тетрайодомеркурат калію K2[HgI4] (реактив Несслера) при додаванні до розчину солей амонію утворює червоно-бурий аморфний осад йодистого димеркурамонію NH2Hg2I3:

NH3 + 2K2[HgI4] + KOH = NH2Hg2I3 + 5KI + H2O

NH4Cl + 2K2[HgI4] + 2 KOH = NH2Hg2I3 + 5KI + KCl + H2O

„Сліди” іонів NH4+ замість осаду викликає жовте забарвлення розчину. Катіони K+ та Na+ не заважають відкриттю NH4+ реактивом Несслера. В присутності катіонів інших груп відкривати NH4+ цим реактивом не можна, тому що всі вони з останнім утворюють осади (гідроксиди), із-за наявності в реактиві Несслера лугу.

 

З таблиці 1 видно, реактив Неслера утворює осад лише з катіонами NH4+. Катіони Na+ і К+ не заважають утворенню цього осаду. Ці ж катіони не заважають відкриттю NH4+ і реакцією нагрівання розчину з лугами. Із цієї ж таблиці витікає, що дигідроантимонат калію, а також ураніл-ацетат, в нейтральному або слабо лужному середовищі утворюють осади лише з катіонами натрію, а з катіонами NH4+ і К+ осаду не утворюють. Відповідно, катіони NH4+ і Na+ можна відкривати в окремих пробах аналізованого розчину в присутності інших двох катіонів, тобто катіони NH4+ можна відкривати без видалення з розчину К+ та Na+, а катіони Na+ без видалення - NH4+ і К+. Катіони ж К+ можна виявляти лише за відсутності катіонів NH4+. Відповідно, якщо у досліджуваному розчині виявлені іони NH4+, їх перед відкриттям іонів К+ необхідно з розчину видалити.

Таблиця 1

Хід аналізу катіонів першої аналітичної групи:

 

  Реактиви Катіони
Na+ К+ NH4+
КОН або NaOH при кип’ятінні     Виділення газоподібного аміаку
H2C4H4O6 або NaHC4H4O6 в нейтральному або оцтовокислому середовищі   Білий кристалічний осад KHC4H4O6 Білий кристалічний осад NH4HC4H4O6
Na3[Co(NO2)6] або Na2Pb[Co(NO2)6] в нейтральному або слабкокислому середовищі   Жовтий кристалічний осад: K2Na[Co(NO2)6] або бурий кристалічний осад K2Pb[Co(NO2)6] Жовті кристалічні осади, аналогічні осадам, що утворюються з іонами калію
KH2SbO4 в нейтральному або слаболужному середовищі Білий кристалічний осад NaH2SbO4    
UO2(CH3COO)2, або ZnUO2(CH3COO)4 або MgUO2(CH3COO)4, Жовті кристалічні осади: NaUO2(CH3COO)3 NaZn(UO2)3(CH3COO)9 або NaMg(UO2)3(CH3COO)9    
Реактив Несслера   NH2Hg2I3 Червоно-бурий аморфний осад NH2Hg2I3  
Забарвлення полум’я Жовте Фіолетове  

 

1. Відкриття катіонів NH 4+.

Виділення газоподібного аміаку.

До окремої проби (2-3 мл) аналізованого розчину приливають їдкій луг і нагрівають до кипіння. При цьому з розчину за наявності в ньому NH4+ виділяється газоподібний NH3, який легко пізнати: а) за запахом, б) за почорнінням папірця, змоченого розчином Hg2(NO3)2, в) за утворенням білого „диму”, г) за зміною кольору червоного лакмусового папірця у синій.

Реактивом Неслера.

До 0,5-1,0 мл аналізованого розчину приливають декілька крапель реактиву Неслера. Випадання червоно-бурого осаду або забарвлення розчину у жовтий колір вказує на наявність у розчині іонів амонію.

2. Відкриття катіонів Na+.

Дигідроантимонатом калію.

До окремої проби (1-2 мл) аналізованого розчину (нейтрального) приливають 1-2 краплі КОН, потім декілька крапель дигідроантимонатом калію. Випадання при цьому білого кристалічного осаду є ознакою наявності в розчині іонів натрію.

Забарвлення полум’я пальника.

Якщо добре прожарити платиновий (або алюмінієвий) дріт змочити аналізованим розчином і внести у полум’я пальника, то за наявності у розчині іонів Na+ полум’я забарвлюється в жовтий колір.

3. Відкриття іонів К+. Як зазначалось вище, відкриття катіонів К+ заважають катіони NH4+. Тому, якщо у розчині виявлені катіони NH4+, то їх попередньо слід з розчину видалити. Для цього невелику пробу розчину (3-5 мл) вміщують у фарфорову чашку та випаровують. Потім отриманий сухий залишок прожарюють (на слабкому вогні) до припинення виділення з нього NH3, контролюючи повноту видалення NH3 папірцем, змоченим розчином Hg2(NO3)2. після видалення з сухого залишку NH3, залишок розчиняють у невеликій кількості води, і якщо потрібно, нейтралізують їдким або вуглекислим натрієм та відкривають з розчину катіони К+ кобальти нітритом натрію або кислим виннокислим натрієм. Утворення при цьому відповідних осадів вказує на наявність у розчині іонів калію.

 

 

Друга аналітична група: Ag+, Pb2+, Hg22+

(катіони групи хлоридної кислоти)

 

Катіони Ag+, Pb2+, Hg22+ утворюють осади з усіма мінеральними кислотами (за виключенням нітратної, нітратної і частково сульфатної кислоти), їх розчинними солями та лугами. Тому всі реакції цих катіонів з вказаними кислотами та з лугами є загально аналітичними і можуть слугувати як групові. Однак з усіх реактивів хлоридна кислота утворює важкорозчинні осади лише з катіонами цієї групи (Ag+, Pb2+, Hg22+), а з усіма іншими катіонами хімічно не взаємодіє. Відповідно, ця кислота є груповим реактивом на вказані катіони, тобто їх можна виділити (у вигляді осаду) хлоридною кислотою з суміші катіонів усіх аналітичних груп. Майже всі осади, що утворюються при взаємодії катіонів Ag+, Pb2+, Hg22+ з мінеральними кислотами, їх солями та лугами, мають різні властивості. Так, катіони Hg22+ на відміну від катіонів Ag+ та Pb2+ у багатьох випадках утворюють чорні осади. Розчинність PbCl2, PbBr2 та PbI2 у воді збільшується більш, ніж у 2 рази на кожні 20ºС, а розчинність тих же солей Ag+ та Hg22+ практично не змінюється. Майже всі осади солей плюмбуму легко переходять у розчин під дією їдких лугів, а осади солей Ag+ та Hg22+ у них не розчиняються.

На відміну від солей Pb2+ та Hg22+, майже усі нерозчинні у воді солі Аргентуму, легко переходять у розчин при взаємодії їх з гідроксидом амонію з утворенням комплексного іону [Ag(NH3)2]+.

Всі нерозчинні солі Hg22+ при взаємодії з гідроксидом амонію розкладаються з утворенням нерозчинного меркурамонію та металічної ртуті, яка надає осаду меркурамонію чорного кольору.

Ці ознаки окремих малорозчинних сполук Ag+, Pb2+, Hg22+ служать для окремого відкриття катіонів цих елементів.

I. Розведена хлоридна кислота з усіма катіонами другої группи утворює білі осади хлоридів, з яких PbCl2 – кристалічний, а хлориди Ag+ та Hg22+ - аморфні, сирнисті:

AgNO3 + HCl = AgCl + HNO3

Pb(NO3)2 + 2HCl = PbCl2 + 2HNO3

Hg2(NO3)2 + 2HCl = Hg2Cl2 + 2HNO3

Хлориди катіонів цієї групи мають різну розчинність у воді. Найбільшу розчинністю має PbCl2. тому, якщо осад, який складається з суміші PbCl2, Hg2Cl2 та AgCl облити гарячою водою, то хлорид плюмбуму з осаду доволі легко і в значній кількості перейде у розчин, а хлориди Ag+ та Hg22+ залишаться нерозчинними. Ця властивість PbCl2 використовується при аналізі для видалення його від Hg2Cl2 та AgCl.

Крім того, PbCl2 розчинний у концентрованій хлорид ній кислоті, а Hg2Cl2 розчиняється лише у концентрованій нітратній кислоті та царській водці.

З розчином аміаку Hg2Cl2 взаємодіє з утворенням хлористого димеркурамонію, який відразу ж розкладається на меркурамоній та металічну ртуть:

Hg2Cl2 + 2NH4OH = [NH2Hg2]Cl + NH4Cl + 2H2O

[NH2Hg2]Cl = [NH2Hg]Cl + Hg.

Відповідно, якщо облити осад Hg2Cl2 (білого кольору) розчином аміаку, то внаслідок вказаної реакції осад набуде чорного кольору. Ця реакція є характерною на іони Hg22+ і служить для їх виявлення;

AgCl у кислотах та лугах нерозчинний, але легко переходить у розчин під дією NH4OH з утворенням комплексної солі аміак ату аргентуму

AgCl + 2NH4OH = [Ag(NH3)2]Cl + 2H2O,

який розкладається при додаванні нітратної кислоти.

II. Йодистий калій з катіонами Ag+, Pb2+, Hg22+ утворює важкорозчинні кристалічні осади AgI, PbI2 та Hg2I2. Властивості цих йодидів дуже сильно відрізняються один від одного та можуть бути використані при відкритті катіонів цих груп.

а) Колір осадів AgI та PbI2 – жовтий, а Hg2I2 – зелений. Відповідно катіони Hg22+ можна відкривати КI у присутності іонів аргентуму та плюмбуму, тому що зелений осад Hg2I2 добре видно на фоні жовтих осадів.

б) йодиди AgI, PbI2 та Hg2I2 відрізняються за розчинністю у воді. Найбільш розчинним є PbI2. Розчинність цього йодиду різко збільшується при підвищенні температури до 100ºС, в той час як AgI та Hg2I2 залишаються практично нерозчинними.

При охолодженні гарячих розчинів PbI2 йодистий плюмбум знову випадає у вигляді золотисто-жовтих кристалів. Ця властивість PbI2 широко використовується для виявлення Pb2+ з розчинів. Так, якщо до розчину, що містить іони Pb2+ прилити КI, потім нагріти до кипіння і нерозчинний при цьому осад відфільтрувати, то через декілька хвилин з фільтрату почнуть випадати золотисті кристали PbI2 – так званий „золотистий дощик”.

III. K2CrO4 з катіонами Ag+, Pb2+, Hg22+ утворює осади: жовтий - PbCrO4, червоний - Hg2CrO4, червоно-бурий Ag2CrO4:

K2CrO4 + 2AgNO3 = Ag2CrO4 + 2KNO3,

K2CrO4 + Hg2(NO3)2 = Hg2CrO4 + 2KNO3,

K2CrO4 + Pb(NO3)2 = PbCrO4 + 2KNO3.

 

Поделиться:





Читайте также:





Воспользуйтесь поиском по сайту:



©2015 - 2024 megalektsii.ru Все авторские права принадлежат авторам лекционных материалов. Обратная связь с нами...