Патрони - замінники (замінювачі).

Нерідко злочинець використовує патрони не призначені для даної зброї. Споряджені боєприпаси порівняно рідко знаходять на місці пригоди, а якщо і знайдені, то їх місцезнаходження відмічають в протоколі і на схемі, фотографують, після чого вилучають і вивчають. Спочатку шукають на патроні відбитки пальців рук, потім детально фіксують всі зовнішні ознаки патрону, кулі, гільзи, форму, колір металу, розміри, маркувальні позначення.

Експертне дослідження дозволяє вирішувати такі питання:

1. Чи являється виявлений об'єкт боєприпасом до вогнепальної зброї, заводського чи саморобного виготовлення;

2. Чи можливо вести стрільбу даними боєприпасами;

3. Для якого виду (системи, моделі) зброї вони призначені;

4. Якщо є патрони, виявлені на місці пригоди, і патрони, взяті у обвинуваченого (підозрюваного), то ставиться експерту питання про спільність їх походження, приналежності до однієї партії, групи.

Стріляні кулі - їх на місці пригоди виявити дуже важко. При виявлені кулі в перепоні, в протоколі і схемі відмічають місцезнаходження кулевого отвору, фіксують його зовнішні ознаки (положення, пробоїни, її форму, розмір, діаметр, глибину, напрям каналу).

І лише після цього кулю виймають:

1. З дерев'яних перепон кулю вибивають стамескою;

2. З цегляних - шлямбуром (інструмент не повинен зачепити кулю і залишити там сліди).

Слідчий огляд кулі:

1. Відмічають зовнішні ознаки кулі (оболонкова, напівоболонкова, безоболонкова);

2. Колір металу (кулі оболонки);

3. Наявність окрасу (для кулі спеціального призначення);

4. Форми головної частини (гострокінцева, тупокінцева, сферична);

5. Розміру (довжина, діаметр);

6. Наявність на поверхні кулі слідів від нарізів.

Ці загальні ознаки дозволяють встановити до якого виду зброї і яких систем призначався патрон, частиною якого була куля. Експертне дослідження таких ознак і в особливості слідів від нарізів дозволяє звузити коло і визначити зі зброї якої системи була вистріляна куля. Куля, що направляється на експертизу упаковується в окрему коробку. Коли буде знайдено зброю, то по слідах від полів нарізів на кулі проводиться її ідентифікація.

В ході експертизи пред'явленої для ідентифікації зброї проводиться відстріл декількох куль в кульоприймач, що дозволить забезпечити збереження утворювальних слідів. Отримані кулі зіставляють між собою для виявлення стабільних, проведених ознак в кожному сліді поля. Потім досліджувану кулю (наприклад, вилучену на місці пригоди чи з трупу) зіставляють з експериментальною.

Найбільш зручним і розповсюдженим для цього методом є порівняльна мікроскопія. Деталі відповідних слідів порівнюють під мікроскопом. Порівняльний мікроскоп дозволяє спостерігати обидва об'єкти в одному полі, розділеному на дві половинки, переміщувати їх по вертикалі і горизонталі для пошуку співпадаючих ознак, і їх фотографування.

Гільзи стріляні - вони викидаються при перезарядці бойової зброї всіх систем, крім револьверів і напівавтоматичної мисливської зброї. Для виявлення гільз використовують металошукачі. Виявивши гільзу, в протоколі і на схемі фіксують її місцезнаходження, потім фотографують і вилучають.

Відмічають її зовнішні дані: форму корпусу, влаштованість шляпки, колір металу корпусу і капсуля, маркувальні позначення на шляпці, розміри (довжина гільзи, зовнішній діаметр її корпусу, внутрішній діаметр дульця), сліди кріплення кулі в гільзі.

Відмічають також наявність копоті (копоти) на поверхні гільзи, незгорілого пороху з внутрішньої частини. На поверхні стріляної гільзи залишається комплекс слідів, загальні ознаки яких дозволяють встановити систему зброї.