Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Правовідносини у сфері банківської діяльності.

Розділ 12. Банківське право України.

Заняття №23

Загальні положення банківського права України.

Правовідносини у сфері банківської діяльності.

Банківська система України. Правовий статус Національного банку України, комерційних банків і кредитних спілок. Правове регулювання банківської діяльності.

Заняття №23

Загальні положення банківського права України.

Банківське право України — самостійна галузь права України, яку складає система норм права і інститутів, що регулюють банківську діяльність, організацію і функціонування банківської системи України

Банківське право України, як і будь яка інша галузь права, має притаманний їй предмет і метод. Предметом банківського права є банківська діяльність.

Банківську діяльність можна уявити як сукупність систематично здійснюваних з фінансовими активами операцій різних видів, об’єднаних єдиною метою — отримання прибутку

У вузькому розумінні банківська діяльність — це залучення на вклади грошових коштів і розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб, тобто операції, які у сукупності дозволяється здійснювати тільки банкам.

Таким чи інакше можна стверджувати, що банківська діяльність є виключною, оскільки вона не допускає можливості об’єднання її з іншими видами підприємницької діяльності. Винятковість банківської діяльності необхідна для досягнення двох цілей: а) відокремлення спеціальної групи суб’єктів, які обслуговують грошовий обіг; б) забезпечення державного контролю за цією групою суб’єктів.

Метод банківського права України це — сукупність способів і прийомів регулюючих суспільні відносини у сфері банківської діяльності. Метод банківського права України включає публічно-правовий і приватно-правовий методи, або імперативний (владних приписів) і диспозитивний (автономії волі).

Перший метод має місце у правовідносинах, з одного боку, між Національним банком України, який наділений державою владними повноваженнями реєстрації банків, встановлення для них економічних нормативів, застосування санкцій та, з іншого, — банками, іншими фінансово-кредитними установами, які зобов’язані неухильно дотримуватись вимог законодавства і Національного банку.

Другий метод базується на юридичній рівності сторін і застосовується в правовідносинах між банками, банками і клієнтурою. Підставою для виникнення таких правовідносин, як правило, є договір.

Правовідносини у сфері банківської діяльності.

Банківські правовідносини — це врегульовані нормами банківського права України суспільні відносини, які складаються в процесі банківської діяльності, учасники яких мають суб’єктивні права і обов’язки, гарантовані державою.

Банківські правовідносини складаються з наступних елементів:

1) суб’єкти правовідносин — державні органи (НБУ), банки, клієнти банків (фізичні і юридичні особи), особливий суб’єкт — держава;

2) об’єкти — те, відносно чого виникають правовідносини, тобто фінансові активи;

3) зміст — суб’єктивні права та обов’язки учасників банківських правовідносин. Наприклад, при укладенні кредитного договору банк зобов’язаний надати клієнту певну суму грошей і має право отримати їх через певний проміжок часу з нарахуванням процентів, а клієнт зобов’язаний через певний час повернути кредит з процентами і має право вимагати від банку своєчасного надання йому грошових коштів;

4) юридичні факти — дії або події, з якими закон пов’язує настання, зміну або припинення правовідносин. Події — це такі юридичні факти, настання яких не залежить від волі суб’єктів. Дії — юридичні факти, які залежать від волі і свідомості суб’єктів (укладення договорів, подання документів тощо).

Особливістю банківських правовідносин є пряма або опосередкована участь держави в цих правовідносинах, оскільки через ці правовідносини держава здійснює грошово-кредитну політику.

12 Следующая ⇒