Смирнному серцю Бог дає благодать.

Сліз каяття чекає від нас Господь. Пекло вже і так наповнено гордими

Смиренною, смиренною бажає бачити людину Господь.

Ця тема потрибує глибинного молитовного разважання. Смирення – це найвищий таємничий стан, якому немає визначення. Ми можемо говорити багато про смирення, але говорити і мати його не є однаковим. Господи, даруй нам дар смирення! Для мене ключовим словом, яке визначає зміст смирення є ПРИЙНЯТИ, безумовно, без докорів та нарікань. Розважати про це можу лише в той мірі, в який пізнала його для себе, через свою хоробу та немічь. Також повчання про нього святих отців.

Хвороба – це школа смирення, де правдиво пізнаєш немічь свою. Хвороба люба є від Бога, з Його відома, вона висмикує нас із повсякденності, та обертає нас в себе. Багатьма скорботами належить нам увійти в Царство небесне. Перенести, очиститись, переродитися в стражданнях. Той що перетерпить до кінця здобуде спасіння! Святі отці це підтвержують. Терпінням скорбот, смиренням перед Богом, вдячністю, які уліковують наші душі, не втіканням, а прийняттям. Участю в церковних Таїнствах, без них людина не може придбати смирення – це великій дар Божий. Не бунтувати, не нарікати, всі події спиймати, як те що сталося по волі Божій, по Його попущенню, все це веде нас в церкву до Таїнств. Покаяння та Причастя, яке випалює причетність до гріха, дарує нам в цьому Таїнстві любов та смирення, терпіння та милосердя та всі дари духовні. За все вдячні Богу, стяжання любові та смирення молитвою Ісусовою – це духовний досвід святих. Смирення – це коли людина приймає безчестя з радістю, скорботи та труднощі – з розкритими обіймами, з думкою про те що таким чином душа зцілюється від гріхів та хвороб... Якщо тебе переслідують невдачі, згадай про смирення і воно вкаже тобі вірний напрямок і немає значення монах ти чі світський.

Людина смиренна, обіймана Богом, занурена в таємницю.Блаженні спраглі Духа... Бідність духовна є синонім смирення. Це дуже рідка якість стан добровільного повного підкорення Господу. Тільки тоді воно є, коли людина має про себе вірне розуміння, роздумує в серці своїм: «...Я ніщо, Ти Господи, все!». Людина не мріє про себе, залишаясь бідною духовно, багатіє в Господі. Якщо має щось, то вважає даром милосердного Бога, та всю славу віддає Йому всеблагому. Вказує на Бога, зменьшує себе, нічого собі не приховує, вірить не собі а Богу. Ми є храмом Святого Духа- пише апостол Павло. Святими вважаються ті, в яких Дух Святий знайшов собі місце. Бідність духовна є творчим станом, як Бог творить все з нічого, також як Він створив всесвіт.

Розважая про це, зауважимо на тому що смирення це дія, а не слова. Дивний спокій духа, сила духа в тяжкіх випробуваннях, кротость та покірність.

Кожна людина – це ікона, яка потребує реставрації, щоб побачити Образ Божий. Серце є орган особистості, мишлення та богопізнання. Так просив в молитві Амвросій Медіоланський: «Забери у мене серце кам яне і дай мені серце тілесне – Тебе любляче, Тебе слухаюче, Тобі тримтяче, Тобою наповнене, Тебе наслідуюче» - словами пророка Єремії. Християнська віра по-суті є переміною серця, духовна кардіохірургія. Господь наш є кардиохірург, Він змінює серце людині, слава Йому! Серце чисте створи в мені, Боже, та духа правди обнови в мені... серця сокрушенного та смиренного Ти не відкінешь, Боже. Гордим та пихатим Бог противиться, а смиренним дає благодать...

Ми маємо невірне розуміння, смирення це не є рабська покора або пасивність. Смиренний не означає похмурий та переможений. У людей смиренних з серця виблискує така благодать, від якої тим що поруч стає радосніше та тепліше. Смиренний – той що завжди споглядає в небо та черпає від Бога велику силу що преображує.

Смирення на рівні с послухом має велику силу. Наслідувати Господа, щоб навчитися смиренню. Згадаємо, як смиренний серцем Спаситель наш Ісус Христос батагом виганяв торговців з храму, з якою гідністю та внутрішнею силою духа Він відповідав на суді та мовчав перед Пилатом, який обурювався: «... чи мені ти не відповідаєш? Бо я маю владу перед тобою...» Богоматір (споглянь на смирення раби Твоєї...) – Та, якій меч прошив душу, Співспасителька, Величніша діва на Землі.

Згадаємо кроткого та смиренного пастуха, опісля Царя Давида, який за кожну овечку без страху бився с хижаками. Смиренного серцем Моїсея, який говорив с Богом (сама кротка людина, яка колись жила на Землі, так про нього написано в книзі Чисел) який стояв перед фараоном з вимогою відпустити народ з полону, захащая свою паству. Смиренного Митрополита Филипа, яких з гнівом висвітлював гріх Івана Грозного. Смиренних монахів на полі брані, які билися як леви, залишаючі нам зрозок мужності... А також багато славних мученників, яким у Бога нема числа. Смирення николи не забирає людської гідності. Всякий, який вивищуєтся стане смиренним, а який смиренний вознесеться. Сильна душа спасеться смиренням, слаба терпінням.

Чим більше смиренні думкі людині, тим більше Бог їй дасть. Дерево плодовите опускає свої гілки до низу, а пустопорожнє до верху. Господь підніме, Господь прославить, вознесе смиренних своїх людей. Хай Господь змінить нас на краще! Хто має в собі смиренні думки та Любов Божу, той буде прославлений і нагороджений. В житті серця то і є сокровенна людина, любляча Господа, смиренна і скрушенна.

І ще одне, смирення тісно пов язане з правдою. Бути смиренним – це стояти в правді перед Богом та перед братами і сестрами. Жити в правді – це чудово, правда звільняє та робить нас вільними...

Як стяжати смирення? «Підіть та навчиться від Мене,бо Я кроткій та смиренний, візьміть Іго Моє на себе, Іго Моє благе, Іго мое легке то віднайдете спокій душам вашим» - говорить Господь у Євангелії. Взяти на себе Іго Христове це жити по заповідям. Практиковати Ісусову молитву. Смирення робить нас подібними до Бога, та є противага гордині. Христос є єдиним лікарем людських душ, лікарнею ціх душ є Церква, Він назідає та навчає нас смиренню. Головна заповідь – це стяжати любов до Бога і до людей, просити у Бога любові як самий великій дар, як саме правдиве спасіння та святість. Щоб стяжати любов ми повинні з єднатися з Христом В молитвах стяжати смирення та любов, святість і кротость, неосудження та стриманність. Смирення – то благодать Божа, якої неможливо пояснити, на моя сміливу думку сама велика благодать. Осуджувати, ображатися - це ворожість на людину. Війна та ворожість – це протилежність стану смирення. Ми багато повинні зробити, щоб померти і не засоромитись. Тільки смиренним Господь довіряє великі діла.

«Віра є звершеня очікуванного та впевненість у тому що невидеме – наука Апостола Павла. «Вже не я живу,а живе в мені Христос... Христос прийшов щоб спасти гришників, з яких перший я...» - промовляв Павло, він був спасений...

Будь смиренним і тоді Господь сбереже і наповнить тебе своєю мудрістю. Будь смиренним, щоб Господь Бог тебе наповним істинним знаням і дав тобі розуміння любові. Зробив тебе єдиним з ближніми і навчив тебе на шляху до смирення.

Сказав Господь – «Навчиться від Мене, бо Я кроткій та смиренний серцем...» Будь смиренним та будеш перебувати в радості, тому що радість є результатом смирення. Смирення ніколи не приносить відчаю, невпевненості і осуду. Смиренна людина обходить всі спокуси, тому що покладаєтся не на себе, а на Бога, тому ніколи не засоромиться. Господь любить смиренних!

26.06. 15р

Навчи мене, Господи, смиренню!

У вдячності покірна Богу. Наталія Васянович