 |
Гриб діткам купив шапки
|
|
|
|
МИХАЙЛО СТЕЛЬМАХ
(1912 – 1983)
Народився Михайло Панасович Стельмах 24 травня 1912 року в селі Дяківцях Літинського району на Вінниччині в незаможній селянській сім'ї. Від матері, доброї й невтомної трудівниці, з'явилось у дитячому серденьку обожнення вранішніх рос і туманів, дзвонів-клекотів піднебесних гусей-лебедів. Ганна Іванівна навчила сина бачити красу природи, таємничий довколишній світ у найвищих поетичних проявах. Розповідь про неї ніжно звучатиме в спогадах сина-письменника: «…не раз вона нарікала на свою мужицьку долю з її вічними супутниками – нестатками й злиднями, проте нічого так не любила, як землю. Мати вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, що вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила на долю всякого: і роботящого, і ледащого».
Великий вплив на формування письменницького таланту в малого Михайлика мали батько, який привчав сина до стельмахування, до роботи в полі, також бабуся і дід Дем'ян – мудрий філософ, працелюб.
Казково-поетичний світ дитинства, сповнений незвичайного, дивного, романтичного, постане в повістях М.Стельмаха «Гуси-лебеді летять» (1964) та «Щедрий вечір» (1967).
Хлопчик самотужки навчився рано читати, писати. Читав усе, що потрапляло до рук, найбільше захопили Михайлика дві книжки – «Кобзар» Тараса Шевченка і «Тарас Бульба» Миколи Гоголя.
До школи Михайлика віддали в дев'ять років. Але хлопчик настільки вмів читати й писати, що його одразу прийняли в другий клас. Це були важкі роки розрухи й голоду. В малого не було чобіт, то батько носив його в школу на руках, загорнувши в свою кирею.
|
|
|
Вистава в сільській хаті-читальні, побачена хлопчиком вперше, захопила його настільки, що й сам взявся за перо і написав п'єсу. Це було наївне, дитяче писання, але то був і перший прояв природного таланту майбутнього письменника.
Після початкової сільської школи М.Стельмах навчається в школі колгоспної молоді й працює в полі, допомагає батькові теслярувати й стельмахувати. З 1928 року працює бригадиром молодіжної бригади.
Майбутній письменник вступає до Вінницького педагогічного технікуму, потім – до Вінницького педагогічного інституту, після закінчення якого (1938) майже шість років учителює в сільських школах Поділля і Полісся, глибоко вивчає народну розмовну мову, фольклор, звичаї і побут селян.
Перші поетичні публікації М.Стельмаха з'являються в газетах і журналах у 1936 році. Велике значення для творчого зростання початківця мало знайомство з Максимом Рильським.
В 1939 році Михайло Стельмах був призваний на військову службу. Радісною подією став для нього вихід першої поетичної збірки «Добрий ранок» в 1941 році.
Та незабаром почалася війна…
М.Стельмах рядовим воїном-гармашем пішов на фронт у перші ж дні війни. Його було двічі поранено.
Після першого поранення Михайло Панасович працював військовим кореспондентом у фронтовій газеті «За честь Батьківщини».
За роки війни вийшло кілька поетичних збірок М.Стельмаха: «За ясні зорі» (1942, Уфа), «Провесінь» (1942, Воронеж), «Украине вольной жить» (1944, Москва).
Перша прозова збірка письменника «Березовий сік» вийшла в Уфі в 1944 році. Вона відзначалася глибоким поетичним сприйманням дійсності, умінням цікаво, по-своєму самобутньо розповісти про бачене і пережите в роки війни.
Велика проза Михайла Стельмаха починається романом-хронікою «Велика рідня», яку письменник розпочав одразу після війни.
Кілька років у післявоєнний час він працював в Інституті мистецтвознавства, фольклору й етнографії, упорядковував збірки фольклору, писав наукові статті. Одна за одною виходять його поетичні книги: «Шляхи світання» (1948), «Жито сили набирається» (1954), «Поезії» (1958), «Мак цвіте» (1968).
|
|
|
Романи М.Стельмаха – це твори про українське село за піввікову його історію: «На нашій землі» (1949), «Великі перелоги» (1951), «Кров людська – не водиця» (1957), «Хліб і сіль» (1959).
В 60-80-х роках письменник виступив із правдивими, глибокопоетичними романами «Правда і кривда» (1961), «Дума про тебе» (1969), «Чотири броди» (1978).
За роман «Чотири броди» М.Стельмаху було присуджено звання лауреата Державної премії України імені Т.Г.Шевченка.
Успішно працював М.Стельмах як драматург. Кращими творами української драматургії є його п'єси «Золота метелиця» (1955), «На Івана Купала» (1966), «Зачарований вітряк» (1967), «Кум королю» (1967).
Він створив ряд кіносценаріїв за своїми однойменними романами.
Серед книжок поезій М.Стельмаха, призначених дітям, привертають увагу збірки «Журавель», «Колосок до колоска», «У сестрички дві косички», «Як журавель збирав щавель», «Маленька Оленка», «Ой весна-зоряночка» та ін.
Його вірші легко сприймаються дітьми, вони музичні, з веселою іронією, доброзичливим гумором, дотепні. В основі поетичних казок М.Стельмаха лежать народні казки, вигадки, дотепні небилиці.
За заслуги в розвитку літератури письменника було обрано в 1978 році академіком Академії наук України.
27 вересня 1983 року Михайло Панасович Стельмах помер.
ВІРШІ
| ЗАЄЦЬ СПАТИ ЗАХОТІВ Заєць спати захотів, Сам постелю постелив. Сам собі приніс подушку, Підмостив її під вушко, Та й зайця довге вушко – Все звисає із подушки. | ЯК ЖУРАВЕЛЬ ЗБИРАВ ЩАВЕЛЬ На болоті журавель Цілий день збирав щавель. Назбирав собі на борщ, Та якраз вперіщив дощ, І щавель знесла водиця, - Без борщу лишилась птиця. З того часу журавель Сировим жує щавель. |
ГУСАК
| Наш гусак піднявсь на кладку, Став, як завше, на зарядку, Повернувся вліво, вправо, Чітко робить вільні вправи. От зробив гусак зарядку | Та й у річку – бух із кладки! Миє крила, чистить лапки. Каже качур: - Так-так-так, Фізкультурник наш гусак! |
ГРИБ ДІТКАМ КУПИВ ШАПКИ
Гриб діткам купив шапки.
|
|
|
Повдягалися грибки
І стають аж на носочки,
Щоб їх бачили в лісочку.
Гриб говорить їм: - Дітки,
Не спинайтесь на носки,
Не показуйте шапки:
Ходить баба за дубами –
Попадете в борщ з грибами.
ЧЕРЕПАХА
Кіт побачив черепаху,
Черепаху-костомаху,
Та й говорить: - От невдаха!
Зверху миска,
Знизу миска,
А між ними черепаха.
Де взялось на тебе лихо?
Черепаха каже тихо:
- Ще давно колись мій дід
В косаря украв обід.
Той обід у двох мисках
Над лугами смачно пах.
Дід підважив першу миску,
В другу вліз, мов у колиску,
І кисель до смерку їв,
А кисель миски зліпив.
Так з'явилась черепаха,
Черепаха – костомаха.
І ти, коте, не кради,
Не минеш тоді біди.
КНИЖКА М.СТЕЛЬМАХА
«КОЛОСОК ДО КОЛОСКА»
Ось тобі ще книжка, з якої ти багато чого пізнаєш, багато про що довідаєшся. Книжку цю написав для тебе український радянський письменник Михайло Стельмах. «Колосок до колоска» - так назвав її поет, бо, як повні тугого зерна колосочки, добирав він найкращі слова, складав їх у віршовані рядки, щоб легко було їх читати і приємно запам'ятати.
Сам письменник Михайло Стельмах народився і виріс в селі Дяківці, Літинського району, на Вінниччині, - у квітучій красі українського Поділля. З дитинства бачив він розлогі поля і в полях то чорну теплу та запахущу ріллю, то зелене море ярини, то жовтий прибій спілого колосистого врожаю, то взимку білу ковдру снігів. Бачив зелені переліски та квітучі врожайні сади, бачив луги заквітчані, де і пташки співають і клопітливі бджоли збирають мед. Бачив нашу чудову землю, полюбив її назавжди, і тебе, маленький друже, вчить любити дорогі рідні простори:
І луки широкі,
І ріки глибокі,
І поле веселе,
І рідні оселі,
І цвіт у маю –
Всю землю свою!
Рідну землю і все, що на ній росте, все, що на ній живе, все, що створене людьми, їхньою щирою працею, - вчить тебе любити поет. Він виріс у труді, змалечку допомагав батькам і в полі, і на городі, і вдома. Він змалечку полюбив труд, навчився шанувати людей, що працюють на землі, у саду і в полі, на заводі в цеху і в шахті, що водять поїзди по залізній колії та машини по грейдерних дорогах, що трудяться в містах і селах, трудом прикрашають землю, збагачують життя. Він з дитинства знає про те, що
|
|
|
Треба вчасно навесні
Посадити яблуні,
Груші, персики, горіхи
Добрим людям для утіхи…
Бо він же любить їх, добрих трудових людей, і тебе, маленький друже, вчить любити їх, любити і шанувати їхній труд. Він хоче, щоб і ти виріс трудівником і будівником. Щоб любив не тільки яблука, вишні та виноград їсти, а любив і вмів садити і доглядати сади і виноградники. Щоб умів, як виростеш, вирощувати казкові врожаї, винаходити, вдосконалювати нові, дивовижні машини. Щоб своїми руками, своїм трудом, розумом, кмітливістю ти полегшив людську працю, зробив її ще радіснішою, приємнішою.
Поглянь, у книжці Михайла Стельмаха всі трудяться, працюють. І не тільки люди – працюють і звірята і пташки. Кожен робить своє діло, що йому по силі, що найкраще вміє робити. Люди засівають землю, вирощують ліси і сади. Пташки виловлюють комах, щоб не шкодили врожаю. Сонце зігріває, дощ поливає поля, сади та баштани… А от бобер – «у бобра добра багато… бо охоче дні і ночі він робив: він і сіяв, він і віяв, і косив і молотив. А тепер… вчить маляток-бобреняток майструвати». Своє діло у дятла і в бджоли, у їжака і ведмедя… Зайняті справами і хлопчики та дівчатка. Вони допомагають старшим вирощувати, збирати врожай, вчаться в школі і вчаться в полі, в саду, на пасіці. І навіть той хлопчик Невмій у казочці «Невмій та Урожай», що нічого робити не вмів і не хотів, а хотів і вмів тільки їсти, врешті і він хоче працювати і вчитися. І він хоче навчитися працювати так, щоб за працю
Перша тепла похвала
В серце глибоко лягла…
Ледачого не похвалять і не пошанують. Люблять і шанують того, хто любить і шанує труд, хто вміє вчитись і працювати.
Закоханий у чарівне українське слово, поет і тебе, маленький друже, всіх дівчаток та хлопчиків учить любити нашу чудову, співучу, барвисту та багату рідну мову. Учить берегти її чисту красу, як і красу та багатство рідної землі.
Ти ще малий, але вже багато де бував і багато чого бачив – і тварин, і рослин, і машин усяких. Бачив зелень і цвіт, пташок і комах, та якось не дуже примічав їх. А ось ти прочитав чи прослухав оцю книжку Михайла Стельмаха, і поет тобі підказав своїм теплим поетичним словом, як треба дивитись на все довколишнє, навчив тебе бути уважнішим. І ти пильніше тепер дивишся, ти навчився бачити й те, чого раніше не бачив і не помічав. Ти вже дивишся не просто на пташку чи квітку, а хочеш знати, яка то пташка, яка квітка і яку користь має від неї людина. Тобі хочеться більше знати, більше вміти.
|
|
|
І ти будеш багато знати, багато вміти. В цьому тобі допоможе і ця книжка, книжка Михайла Стельмаха – «Колосок до колоска».
Читаючи її, ти і навчатимешся, і розважатимешся, бо всі вірші в ній написані легко, весело, з гумором – такою собі хорошою посмішкою.
Саме для тебе ця книжка, любий маленький друже!
|
|
|
