 |
З криміналістичною ідентифікацією безпосередньо пов'язана і криміналістична діагностика.
|
|
|
|
Самостійна робота
1. Методика ідентифікаційних досліджень.
2. Співвідношення ідентифікаційних та діагностичних досліджень.
3. Значення криміналістичної ідентифікації і діагностики для розкриття та розслідування злочинів.
4. Використання результатів криміналістичної ідентифікації при розслідуванні податкових злочинів.
Поняття криміналістичної ідентифікації та діагностики.
Термін „ідентифікація" в перекладі з латинської означає ототожнення, тобто встановлення тотожності об'єкта за якимись ознаками, властивостями.
Тому ідентифікація - це процес дослідження пізнання об'єкта і отримання якоїсь інформації для себе.
Одним з основних завдань криміналістичного дослідження є встановлення одного і того ж об'єкта (людини, тварини, предмета, сукупності предметів, маси речей або матеріалів, джерела походження) за його різними проявами або встановлення загальної родової чи групової приналежності ряду об'єктів.
Вирішення питань про тотожність має важливе значення при розслідуванні різних злочинів. Встановлення тотожності різних об'єктів (взуття - за слідами, особи - за прикметами зовнішності, знаряддя зламу - за відбитками, тощо) здійснюється різними методами.
Теорія ідентифікації вивчає найзагальніші прийоми, методи і принципи, які притаманні усім випадкам встановлення тотожності.
Для того, щоб вирішити питання про тотожність або відмінність необхідно:
1. В одних випадках здійснити більш-менш складне дослідження (криміналістичну експертизу)
2. В інших - провести слідчі дії (наприклад, пред'явлення для впізнання).
Тому розрізняють:
1. Оперативно-слідчу ідентифікацію.
2. Експертну ідентифікацію.
|
|
|
Головне в теорії криміналістичної ідентифікації - це положення діалектичної тотожності, а саме:
1. Немає двох речей, предметів матеріального світу, які б були абсолютно подібні за всіма рисами та ознаками;
2. Кожний об'єкт тотожний тільки сам собі, відрізняється від усіх інших, хоча б подібних.
Криміналістична ідентифікація в судовій та слідчій практиці неоцінна, вона дозволяє встановити:
1. Конкретні події злочину;
2. Осіб, що вчинили злочин;
3. Розшукувати та розпізнавати будь-які об'єкти злочинного вчинку.
Існує кілька класифікацій криміналістичної ідентифікації:
1. Ідентифікація за матеріальним відображенням.
2. Ідентифікація за ідеальним відображенням (це сліди пам'яті, уявні образи).
3. За об'єктом ототожнювання:
а. Дактилоскопічну
б. Судово-балістичну
в. Трасологічну, тощо
Якщо за основу класифікації використовувати процесуальну форму, то ідентифікацію можна розділити на:
1. Процесуальну
2. Не-процесуальну
Процесуальна - здійснюється в ході слідчих дій.
Не процесуальна - при оперативно-розшуковій діяльності.
І дентифікацію за суб'єктом розрізняють:
1. Слідчу
2. Експертну
3. Судову
КРИМІНАЛІСТИЧНА ДІАГНОСТИКА
З криміналістичною ідентифікацією безпосередньо пов'язана і криміналістична діагностика.
Слово „діагноз" з грецької мови перекладається як „розпізнавання", „різновид", „визначення", але розпізнання не всього підряд, а лише сутності та особливостей, наприклад, хвороби на основі всебічного дослідження хворого.
Криміналістична діагностика - це процес дослідження властивостей і стану об'єкта (ситуації) з метою встановлення змін, які відбулися у ньому, причини цих змін і ЇХ: зв'язок із вчиненим злочином.
Іншими словами, діагностика являє собою уявну реконструкцію вчиненого злочину, у ході якої мають перевагу висновки „зворотного напрямку":
|
|
|
1. від наслідку - до причини;
2. від явища - до його суті;
3. від відображення - до аналізу властивостей і стану відображення об'єкта.
Дослідження діагностичного напрямку дозволяють, наприклад:
1. Визначити компонентний склад речовини, що досліджується.
2. Визначити ступінь зміни матеріалів у результаті дії тих чи інших зовнішніх факторів;
3. Встановити наявність чи відсутність в об'єкті, що досліджується, відповідних складових, а також його фактичний стан.
Діагностика встановлює фактичну обставину на основі самих матеріальних об'єктів, їх слідів, інших відображень, що супроводжують здійснення злочину, шляхом дослідження властивостей об'єкта, його відображень, співвідношення фактів, тощо.
Діагностика встановлює види зв'язків між об'єктами. Діагностичні дослідження відповідають на запитання:
1. що або хто це;
2. який;
3. для чого;
4. наприклад, якою рукою і якими пальцями залишені сліди;
5. чи наявні ознаки травлення документа;
6. чи є представлений предмет вогнепальною зброєю, тощо.
Виділення діагностики в самостійне завдання криміналістичного дослідження відповідає послідовності роботи слідчого чи оперативного співробітника з матеріальною обстановкою по справі:
1.Спочатку обстановка сприймається в цілому;
2.Потім ділиться на частини (елементи);
3. Надалі визначається сутність кожного елемента;
4. І нарешті, встановлюється зв'язок елементів з обставинами справи.
|
|
|
