Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Тема: порядок звернення по судовий захист

На щастя чи нещастя, але майже кожному з нас доводиться звертатися в місцевий суд для вирішення якогось спору, конфлікту, для розірвання шлюбу, а також для встановлення юридичного факту, стягнення боргу чи компенсації за завдану шкоду, оскарження незаконних дій посадових осіб.

Якщо у Вас виникла конфліктна ситуація, спір, в яких хоча б однією з сторін є фізична особа (громадянин України, громадянин іншої держави чи особа без громадянства). Ви маєте право звернутися за захистом своїх прав та законних інтересів в місцевий (районний або міський) суд з відповідним позовом.

Спори між юридичними особами (державними органами, підприємствами різних форм власності, тощо) вирішуються господарськими судами.

Місцевий (районний або міській – в містах, що не мають районного поділу) суд розглядає: справи по спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових і кооперативних правовідносин, якщо хоча б однією з сторін у спорі є громадянин;

Хочу одразу зазначити, що особа, яка звертається за захистом своїх прав до суду з позовною заявою називається “позивачем ”, а особа, до якої звернуто позовні вимоги – “відповідачем ”.

За загальним правилом, позов подається до суду за місцем проживання відповідача – фізичної особи (громадянина) або за місцем знаходження (юридичної адреси) відповідача – юридичної особи.

Позовна заява подається до суду виключно у письмовій формі.

Позовна заява повинна містити в собі:

а) назву суду, до якого подається заява;

б) точну назву позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, а також назву представника позивача, коли позовна заява подається представником;

в) зміст позовних вимог;

г) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

д) зазначення доказів, що стверджують позов;

е) зазначення ціни позову;

є) підпис позивача або його представника з зазначенням часу подання заяви.

До позовної заяви додаються письмові докази, а якщо позовна заява подається представником позивача - також довіреність чи інший документ, що стверджує повноваження представника.

Позовна заява подається з копіями відповідно до кількості відповідачів (на кожного відповідача – одна копія).

Подавши до суду ксерокопії документів, Ви зобов’язані по першій вимозі суду представити оригінали для огляду. Тому, з’явившись до суду для співбесіди або в судове засідання – майте при собі оригінали всіх документів, копії яких додані до позовної заяви. Суддя під час співбесіди або в судовому засіданні перевірить їх відповідність з оригіналом і засвідчить своїм підписом.

Ще одним обов’язковим додатком до позовної заяви є квитанція про сплату державного мита. Виключення складають позови, які не обкладаються держмитом (зокрема – позови, які випливають з кримінальних справ, позови про стягнення заробітної плати) та позови позивачів, які за законом звільненні від сплати держмита.

Ставки державного мита, що сплачується при зверненні до суду, встановлено в таких розмірах:

а) із позовних заяв матеріального характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

б) із скарг за неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що ущемляють права громадян - 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

в) із позовних заяв про розірвання шлюбу - 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

г) із заяв (скарг) у справах окремого провадження - 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

д) із позовних заяв про розгляд питань захисту честі та гідності - 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою;

2) у позовах про витребування майна - вартістю відшукуваного майна;

3) у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше як за один рік;

4) у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше як за три роки;

5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або видач за три роки;

6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач - сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше як за один рік;

7) у позовах про припинення платежів або видач - сукупністю платежів або видач, що залишилися, але не більше як за один рік;

8) у позовах про дострокове розірвання договору майнового найму - сукупністю платежів за користування майном протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше як за три роки;

9) у позовах про право власності на будинки, що належать громадянам на праві приватної власності, - дійсною вартістю будинку, а для будинків, що належать державним, кооперативним та іншим громадським організаціям, - не нижче їх балансової вартості;

10) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог, за винятком вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Ціну позову вказує позивач. Якщо в момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір мита попередньо визначає суддя. У тому разі, якщо в ході судового розгляду буде встановлено інший розмір держмита, недоплачена сума стягується судом, а переплачена – підлягає поверненню.

Бувають випадки, коли сплатити держмита Вам не “по кишені ”. Законодавством передбачено, що враховуючи майновий стан позивача, суддя може відстрочити або розстрочити сплату держмита на строк не більше як до закінчення розгляду справи в суді першої інстанції, проте в усякому разі не більше як на три місяці з дня пред'явлення позову. Для отримання такої розстрочки чи відстрочки необхідно одночасно з поданням позову звернутися до суду з відповідною заявою, додавши до неї документи, які підтверджують майновий стан позивача. Це можуть бути: копії пенсійного посвідчення, медичних документів про інвалідність Ваших близьких родичів, що перебувають на Вашому утриманні, свідоцтва про народження Ваших неповнолітніх дітей, довідка про Вашу невелику заробітну плату, копія трудової книжки (як Вашої так і дружини/чоловіка). Але слід зазначити, що суди вкрай неохоче застосовують таку розстрочку чи відстрочку.

Державне мито сплачується позивачем через установи ощадбанку на розрахунковий рахунок того суду, до якого подається позовна заява. Номер розрахункового рахунку суду та інші необхідні банківські реквізити можна отримати в канцелярії суду.

Слід мати на увазі, що державне мито відноситься до судових витрат. Стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі судові витрати (у тому числі – державне мито), хоча б ця сторона і була звільнена від оплати судових витрат на користь держави. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорціональну до розміру задоволених судом позовних вимог, а відповідачеві - пропорціональну до тієї частини позовних вимог, в якій позивачеві відмовлено.

Хотілося б звернути Вашу увагу на таке. Існують випадки, коли відповідач, отримавши копію позовної заяви, яка містить вимоги матеріального характеру, намагається унеможливити виконання можливого судового рішення: переоформлює своє майно на інших осіб, знімає кошти з рахунків тощо. Щоб запобігти цьому ЦПК України передбачає, що суд чи суддя на просьбу осіб, які беруть участь у справі, або за своєю ініціативою може вжити заходів до забезпечення позову.

Такими заходами є:

а) накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

б) заборона провадити певні дії;

в) заборона іншим особам провадити платежі або передавати майно відповідачеві;

г) зупинення продажу описаного майна, якщо подано позов про право власності на дане майно або про виключення його з опису;

д) зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріального органу, коли боржник оспорює цей напис у позовному порядку.

Вжиття заходів до забезпечення позову можливе на будь-якій стадії процесу але ми рекомендуємо подавати заяву про забезпечення позову одночасно з поданням позовної заяви.

В Україні не існує чітко визначеного порядку подання позовної заяви до суду. Тому існує декілька варіантів подання позову:

— подання позовної заяви безпосередньо судді під час прийому громадян;

— подання позовної заяви в канцелярію суду;

— пересилка позовної заяви до суду поштою.

Суддя відмовляє в прийнятті заяви:

а) якщо заява не підлягає розглядові в судах;

б) якщо заінтересованою особою, що звернулася до суду, не додержано встановленого законом для даної категорії справ порядку попереднього позасудового вирішення справи;

в) якщо є таке рішення суду чи ухвала суду про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, що набрало законної сили, постановлене по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

г) якщо в провадженні суду є справи по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;

д) якщо між сторонами укладено договір про передачу даного спору на вирішення третейського суду;

е) якщо справа не підсудна даному судові;

є) якщо заява подана недієздатною особою;

ж) якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Суддя, відмовляючи в прийнятті заяви, зобов’язаний постановити про це мотивовану ухвалу (яку Ви можете оскаржити, якщо вважаєте, що вона не справедлива). Якщо суддя відмовив в прийнятті Вашої заяви з підстав, передбачених пунктами б), е), є), ж), після усунення допущених порушень, Ви можете повторно звернутися до суду з заявою в тій же справі.

Якщо Ви подали позов з порушенням вимог цивільного процесуального законодавства, суддя постановляє ухвалу про залишення Вашої заяви без руху. Одночасно суддя встановлює строк для усунення виявлених недоліків (цю ухвалу Ви також можете оскаржити, якщо вважаєте, що вона не справедлива). У разі їх усунення в строки встановлені судом, провадження по Вашому позову буде продовжено. Якщо ж ці недоліки не будуть усунені, то позовна заява, з усіма доданими до неї матеріалами, буде Вам повернута. Така заява вважається неподаною, що надає Вам право, виконавши всі вимоги закону, повторно звернутися до суду.

Підготовка справи до судового розгляду в тому числі і розгляд заяв, пов’язаних з підготовкою справи до розгляду (заява про витребування документів, про забезпечення позову, тощо) повинна бути проведена не більше як у семиденний строк, а у виключних випадках по складних справах цей строк може бути продовжений до двадцяти днів з дня прийняття заяви.

Це означає, що протягом зазначених строків з дня надходження справи до суду, суддя зобов’язаний здійснити підготовку справи до розгляду, після чого постановити ухвалу, в якій зазначити, які підготовчі дії ним проведені, і встановити час розгляду справи.

Всі цивільні справи, призначені до слухання повинні бути розглянуті в такі строки:

а) трудові справи - в семиденний строк;

б) справи про стягнення аліментів і про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника, - у десятиденний строк;

в) всі інші справи - у п'ятнадцятиденний строк.

В деяких випадках ЦПК України передбачає інші строки розгляду справ судом.

Не зважаючи на те, що цивільним процесуальним кодексом України чітко визначено строки підготовки справи до розгляду та строки її розгляду, фактично суди не дотримуються цих строків. Здебільшого, це пов’язано з надмірним завантаженням судів іншими справами.

У тому випадку, коли Ви обґрунтовано вважаєте, що розгляд Вашої справи по суті з умисно затягується рекомендуємо Вам звернутися зі скаргою на бездіяльність судді до:

- відповідної кваліфікаційної комісії суддів, виклавши припущені суддею порушення закону, та з проханням вжити заходів для їх усунення;

- до голови цього суду (або до вищестоящого суду) з заявою про відвід судді та проханням передати справу для розгляду іншому судді.

За загальним правилом, з позовною заявою до суду Ви маєте звернутися протягом трьох років, тобто протягом строку позовної давності. Проте, в деяких випадках передбачені скорочені строки позовної давності.

Скорочені строки давності тривалістю в шість місяців діють, зокрема, за позовами:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

2) про недоліки проданих речей;

3) що випливають з поставки продукції неналежної якості;

4) про явні недоліки в роботі, виконаній за договором підряду;

5) про недоліки в роботі, виконаній за договором побутового замовлення.

До позовів про приховані недоліки в роботі, виконаній за договором підряду, застосовується скорочений строк давності в один рік.

До позовів, що випливають з перевозки вантажів, пасажирів і багажу, застосовуються скорочені строки давності в два місяці.

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Не зважаючи на пропуск строків позовної давності, суд зобов’язаний прийняти Вашу заяву до розгляду та прийняти по ній рішення. Проте, слід знати, що пропуск строків позовної давності є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Одначе, за наявності поважних причин пропуску строків давності, за заявою позивача, суд може поновити пропущений строк. Поважними обставинами пропуску строків позовної давності можуть бути визнані обставини, пов’язані з особою позивача (наприклад, важка хвороба).

Заява про поновлення строків пропущеного строку позовної давності подається до суду одночасно з позовною заявою. Рішення по цій заяві приймається судом одночасно з ухваленням рішення по Вашому позову.

12 Следующая ⇒