Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Суть поняття «глобальні проблеми» та причини їх виникнення.

Класифікація глобальних проблем.

Діяльність «Римського клубу».

1. Наша епоха - це епоха техніки та технологій, різних за призначенням, складністю, впливом на оточуюче середовище. Людство настільки звикло до світу сучасних машин, механізмів, технологій, що не задається питанням, що нового вони внесли в наше життя. Однак зростання кількості проблем, пов'язаних з появою машинного світу, примусило його замислитись над перспективою розвитку цивілізації, їх впливам на людську спільноту планети. Перша машина з'явилася 11 серпня 1807 року. Це був пароплав Фултона "Клермонт", що плив по річці Гудзон в Нью-Йорку. З появою машин заявляються і противники їх розповсюдження. Руссо був першим, хто передбачив їх майбутній не тільки позитивний, а й негативний вплив на таку складну систему, як людина-природа.

Суть поняття «глобальні проблеми» та причини їх виникнення.

Кінець XX - початок XXI ст. у порівнянні з попередніми періодами характеризується небаченим прискоренням розвитку усіх сфер суспільного життя. За останні 100 років усі соціально-економічні показники в декілька разів перевищили досягнення людства за всю його попередню історію. Зокрема, чисельність населення зросла більш як у тричі з 1,4 млрд. до понад 6 млрд. Тільки у одному Китаї щорічно народжується біля 15 млн. людей. Зазначимо, що за попередні 19 століть цей приріст склав лише 1,2 млрд. У XX ст. світове промислове виробництво зросло майже у 20 разів. Тут відбувся не просто кількісний ріст. Принципово змінилася його якість. За цей період людство оволоділо електричною та атомною енергією, принципово іншими стали предмети праці і умови виробництва, набагато зросли можливості передачі інформації.

Сукупність означених вище факторів поряд із позитивними наслідками одночасно призвела до виникнення невідомих досі проблем, що зачіпають життєві інтереси всього людства. Вони отримали назву глобальних. Розв'язання даних проблем не підсильне жодній з країн світу зокрема. Необхідні скоординовані зусилля всієї спільності землян, адже під загрозою їх подальша доля. Подібні проблеми дістали назву глобальних (від лат. " globus " - куля, фр. " global " - всеохоплюючий, загальний). На виникнення подібних проблем вперше звернули свою увагу західні учені в 60-х роках ХХ ст.

Проблеми класифікується як глобальні, якщо:

- вони мають загальносвітовий характер, тобто відносяться до сфери інтересів усіх або великої кількості країн;

- не вирішення їх викликає загрозу всьому людству, регрес в умовах життя людей, у розвитку виробничих сил;

- вони вимагають невідкладних та рішучих дій на основі колективних та скоординованих дій світового співтовариства.

Глобальність – не географічне поняття. Воно означає, що подібні проблеми стосуються всіх верств населення, всіх країн та народів планети, впливають на всі сфери суспільного життя та впливають тим чи іншим чином на стан справ у всіх регіонах планети.

Отже, глобальні проблеми – це сукупність життєвоважливих проблем, від яких залежить виживання і соціальний прогрес людства.

Існує спеціальна галузь знань, яка займається вивченням глобальних проблем, яка отрмала назву глобалістики. Отже, глобалістика – це галузь наукових знань про генезу та сучасний стан глобальних проблем, класифікацію цих проблем та визначення практичних шляхів їхнього вирішення.

Причини виникнення глобальних проблем різноманітні. Їх можна поділити на три групи:

1) причини природного і демографічного характеру;

2) негативні наслідки господарської діяльності людей;

3) побічні наслідки розвитку науки і техніки.

Розглянемо детальніше причини виникнення глобальних проблем.

Першою причиною можна назвати невідповідність масштабів та темпів росту світової економіки і природніх можливостей та ресурсів Землі. Одними з перших, хто звернув увагу на глибокий зв’язок між економічним розвитком та біосферою Землі, були американські вчені Деніс і Донелла Медоузи. В 1972 р. побачила світ колективна монографія «Межі росту», підготовлена під їх керівництвом і під егідою Римського клубу. На основі презентабельного дослідження був зроблений висновок про те, що кінечність розмірів Землі передбачає і допустимі межі людської експансії, господарського росту. Книга розійшлася величезними тиражами на 30 мовах, стала навчальним посібником у понад 100 університетів та коледжів світу.

Дійсно, як уже згадувалось, масштаби економічної діяльності у ХХ ст. зросли в багато разів, що призвело до формування світової економіки, яка на 1998 р. становила 39 трільйонів доларів сукупного ВВП. У порівнянні з 1900 р. світовий ВВП виріс більше ніж у 17 разів. Світове промислове виробництво зросло за цей час більше ніж у 50 разів, і понад 4/5 цього приросту припадає на період з 1950 р. В результаті тільки за перші три чверті століття споживання енергії у світі зросло в 11 разів, нафти більше ніж у 100 разів, сталі у 25 разів, алюмінію – в 2000 разів. Все це створило величезне навантаження на біосферу землі і її природні ресурси та викликало негативні екологічні наслідки.

Однак питання про те, яким чином узгодити зростаючі потреби людства в матеріальних благах із все більш жорсткими екологічними та іншими обмеженнями, довгий час залишалось відкритим. Тільки в 1987 р. Міжнародна комісія з навколишнього середовища і розвитку ООН на чолі з тодішнім прем’єр міністром Норвегії Г.Х. Брундтланд запропонувала Концепцію стійкого і довготривалого розвитку. Згідно з цією концепцією, яка викладена у доповіді Комісії «Наше спільне майбутнє», певні обмеження в області експлуатації природних ресурсів повинні розглядатись як невідворотні. Крім того, масштаби експлуатації ресурсів повинні орієнтуватись не тільки на нинішній стан, але й на майбутнє.

Друга причина – наслідки науково-технічного прогресу. Світ починаючи з другої половини ХХ ст. широко використовує безпрецендентні досягнення в області науки, техніки, технології для розвитку виробництва товарів та послуг. Завдяки їм вдалось різко підняти продуктивність праці, підвищити соціальний статус громадян та рівень їх благополуччя в ряді країн. Однак, науково-технічний прогрес має не тільки позитивні, а й негативні наслідки. Відомо якого великого прориву було досягнуто в ядерній енергетиці. Однак не варто недооцінювати серйозних небезпек, пов’язаних із використанням атомних реакторів, видобутком, переробкою, транспортуванням і зберіганням запасів ядерного палива, захороненням відходів. Ця недооцінка вже вартувала життів багатьох тисяч людей та мала інші негативні наслідки. Інший наслідок науково-технічного прогресу – техногенні катастрофи, які стали тривожним явищем останнього часу.

Третя причина – ріст населення у світі, який перевищує можливості задоволення його потреб у ресурсах. Нині сотні мільйонів людей страждають від голоду. 1,2 мільярда залишаються неграмотними, 1,6 мільярда не мають доступу до чистої питної води, 2 мільярда позбавлені можливості користуватись елетрикою. Спостерігається величезна прірва між багатими та бідними у глобальному масштабі.

Ще донедавна важалося, що існує лише один шлях вирішення цієї проблеми – це нарощування темпів світового економічного росту, створення більшої маси сукупних матеріальних благ. Однак, правильнішим сьогодні вважається інший шлях – це поряд із дальшим економічним розвитком, контролювати народжуваність у світі і досягнення у майбутньому певної стабілізації кількості населення.

Четверта причина – відставання національних інститутів влади і політики, яка ними проводиться від зростаючих потреб вирішення глобальних проблем. Коли в 50-60 рр. вперше з’явились симптоми різкого погіршення якості природного середовища, першими, хто заговорив про небезпеку, були вчеіні та міжнародна спільнота. Саме завдяки їх зусиллям з’явились впливові рухи захисників природи, як от Грінпіс. Головним їх завданням було і залишається у значній мірі до сьогодні змусити національні уряди вжити невідкладних заходів для охорони навколишнього середовища і попередження нових небезпек. Відтак, спочатку у США, а поітм і в країнах Західної Європи та Японії була прийнята низка законів, які стосувалися навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів. Сформувалось так зване екологічне право – система норм, які регулюють взаємовідносини суспільства та природи.

Загалом сьогодні розвинуті держави світу чинять найбільший негативний вплив на біосферу. США будучи світовим лідером, залишається найбільшим джерелом забруднення навколишнього середовища. Велике навантаження на природне мередовище та ресурси планети здійснюють також Японія, Німеччина, Китай тощо.

2. Весь комплекс глобальних проблем можна згрупувати навколо трьох фундаментальних напрямків розвитку, що описують спосіб існування індивідів у світі. Це взаємозв'язки:

1. "людина - техніка",

2. "людина -культура",

3. "людина - природа".

В кожній із цих систем по-своєму проявляється загроза людству. Зокрема, в системі "людина - техніка" загроза виникає з боку використання таких видів енергії, як атомна, термоядерна тощо. Система "людина - культура" зачіпає сутнісні риси людського буття. Як зазначають культурологи, скорочення культурного поля людини загрожує всім. Зокрема, Річард Пек, американський письменник, вважає, що існує тенденція втрати національних культур. Тут же важливою є проблема моралі. Система "людина - природа" складалась тисячоліттями. На початку людської історії в ній діяли табу, ритуали, культи, що досить адекватно часу забезпечували єдність природного і штучно створеного. Людина мислила синкретично, не виділяючи себе із природного середовища. Матеріалістичний же погляд на світ не тільки сприяв появі нових машин і механізмів, а й відділив людину від першооснов буття. Екологічна проблема віддзеркалює обмеженість сучасної стадії прогресу людства і реалізується в процесах, що загрожують глибинним засадам людського буття. Протягом всього історичного розвитку людства індивід вбачав у природі, навіть у прояві її всемогутності, невід'ємний елемент свого існування. На сучасному етапі, внаслідок нерозумного втручання людини в природу, остання все більше починає проявляти себе як могутня "кимось керована" сила, що зможе знищити все людство.

В останні двадцять років різко погіршилась екологічна ситуація, біосфера почала втрачати життєпридатність для людини, впливи зовнішнього світу почали накопичуватись в спадковості людей. Є дані про те, що "відплата" природи за порушення її законів на 30 відсотків вплинула на здоров'я людини. Сьогодні природні катаклізми забирають із життя десятки тисяч людей. Зростає частота їх проявів. Техногенні катастрофи стають нормою життя людської спільноти.

Становлення сучасної глобальної проблематики примусило дослідників зайнятися її типологізацією. Насамперед, якими мають бути критерії виділення глобальних проблем, яка їх ієрархія? Аналіз та наступний синтез напрацьованого досі матеріалу дає підставу поділити глобальні проблеми на дві групи. До першої слід віднести ті, без вирішення яких неможливо розв'язати усі інші. Просто їх не буде кому розв'язувати. Людство зникне. До другої групи відносяться проблеми, від вирішення яких залежить прогрес людської цивілізації, але, в свою чергу, їх вирішення можливе тільки при концентрації зусиль усієї людської спільноти.

Дві групи глобальних проблем сучасності

Перша група - Проблеми, що загрожують існуванню всього людства:
1. Запобігання термоядерній війні;

2. Запобігання забрудненню оточуючого середовища;

3. Запобігання виникненню нових епідеміологічна небезпечних хвороб.
Друга група - Проблеми, вирішення яких забезпечує прогресивний розвиток людства:
1. Непоновлюваність сировинних запасів;

2. Демографічний вибух;

3. Голод;

4. Виснаження ресурсів світового океану;

5. Подолання економічної відсталості країн;

6. Використання альтернативних джерел енергії;

7. Освоєння космосу;

8. Перебудова міжнародних відносин.

Слід зазначити, що усі глобальні проблеми взаємозалежні, взаємообумовлені. їх розв'язання не може бути ізольованим одне від одного і розподіленим в якійсь хронологічній послідовності. Однак це не означає, що принцип "ієрархії"", певної їх послідовності за своєю значущістю не діє. Він визначає пріоритети. Зокрема, збереження миру становить не тільки вищу соціальну цінність, а й попередню умову успішного розв'язання інших глобальних проблем. Припинення накопичення озброєнь вивільнило б величезні економічні ресурси, науково-технічний потенціал для практичного розв'язання інших проблем.

Існує велика кількість класифікацій глобальних проблем. Серед них однією із найпоширеніших є класифікація за сферами діяльності або за джерелами виникнення.

До першої сфери належать проблеми, які виникають у процесі взаємодії природи та суспільства (людина-природа). Серед них: надійне забезпечення людства продовольством, сировиною, енергією тощо, збереження природного навколишнього середовища, освоєння ресурсів Світового океану, космічного простору. Джерела таких проблем закладені в тенденціях та закономірностях розвитку світових виробничих сил, які сприяють розширенню можливостей задоволення потреб людства в засобах до існування, а також збільшенню старих виробничих потреб та виникненню нових. Особливості перетворення таких проблем у глобальні полягають в тому, що сьогодні як ніколи споживання відновлювальних та не відновлювальних ресурсів досягло величезних обсягів і характеризується подальшим зростанням. Виникла ситуація, коли з найбільшою гостротою виявилась суперечність між потребами суспільства у природних джерелах та можливостями природи задовольняти такі потреби. Відносна обмеженість природних ресурсів спричинює пошук подальших радикальних рішень проблем у світовому масштабі.

До другої сфери належать проблеми суспільних взаємовідносин (людина-людина, а також між державами), а саме: відносини між державами з різним економічним устроєм, подолання економічної відсталості багатьох країн світу, локальні, регіональні та міжнародні кризи і т.п. На передній план серед них вийшла проблема регіональних конфліктів, у тому числі і в трансформаційних країнах. Про це свідчать події в колишньому СРСР, колишній Югославії, на Близькому Сході та інших регіонах світу. На цьому тлі важливою залишається проблема відведення загрози застосування ядерної зброї. У її вирішенні зацікавлені не лише держави, які мають ракетно-ядерний потенціал, а й народи всієї планети. Тільки спільними зусиллями можна запобігти загибелі людської цивілізації.

Третя сфера – розвиток людини, забезпечення її майбутнього. Вона охоплює перш за все проблеми пристосування сучасної людини до умов, що змінюються під впливом науково-технічного прогресу природного та соціального середовища, питання сучасної урбанізації, боротьби з епідеміями та важкими захворюваннями (серцево-судинними, онкологічними, СНІДом). Проблему людини та її майбутнього вчені розглядають як глобальну проблему, в якій концентруються та посилюються всі інші проблеми людського співіснування.

Класифікація глобальних проблем за сферами діяльності не означає, що вони відокремлені одна від одної. Межі між сферами часто мають умовний характер, а окремі глобальні проблеми зумовлені процесами, які є результатом взаємодії не лише природи та суспільства, а й взаємовідносин між державами. Наприклад, продовольча криза в слаборозвинених країнах у більшості випадків є результатом не лише їх внутрішнього розвитку, а й специфічного розподілу праці в світовій економічній системі, дисгармонії світових господарських зв’язків. Проте до якої сфери не належала б та чи інша глобальна проблема, вона має свої форми суперечностей, диспропорцій та функціональної незбалансованості.
набули глобального характеру.

Відповідно до галузей суспільного життя виділяють:

1. Глобальні військово-політичні проблеми.

• ризик виникнення світової війни;

• зростання озброєнь;

•існування великої кількості заплутаних політичних вузлів та гарячих точок;
• мілітаризація мислення і накопичення недовіри між державами.

2. Глобальні екологічні проблеми.

• погіршення якості біосфери;

• загроза безповоротних змін у кліматі;

• зростання кількості великих стихійних лих;

• широке розповсюдження небезпечних захворювань.

3. Глобальні економічні проблеми.

• виснаження ресурсів (сировинних та природних);

• голод;

• незбалансованість росту народонаселення;

• економічне відставання країн, що розвиваються.

4. Глобальні соціальніпроблеми.

• тероризм;

• наркоманія;

• злочинність;

• захист прав людини.

3. Термін "глобальні проблеми " був уведений у наукову літературу і отримав широке розповсюдження завдяки діяльності Римського клубу.
„Римський клуб” (РК) - міжнародна неурядова суспільна організація, створена з метою «поглиблювати розуміння особливостей розвитку людства в епоху науково-технічної революції». РК заснований у 1968 р. З ініціативи італійського громадського діяча економіста Ауреліо Печчеї. Включає провідних вчених, політичних та суспільних діячів з різних, переважно західних країн, на початку створення об’єднав близько 100 відомих вчених з понад 30 країн світу.

Вперше членами Римського клубу була запропонована методологія оцінювання можливостей природи не взагалі, не просто з точки зору потреб розвитку суспільства, а з позиції врахування можливостей природи витримати антропогенний тиск, я кий в ХХ ст. страшенно зростає.

Члени Римського клубу наголосили на існуванні реальних екологічних меж в науково-технологчному розвитку людства. Вони дійшли висновку, що глобальність екологічних проблем потребує для їх розв"язання колективних зусиль людства, об"єднання держав і народів.

Втім, як вважали члени Римського лубу, безпосередньо людством ніхто не займається, бо домінують класові, національні, державні інтереси. Доля ж людства залишається без конкретного носія, ніхто не відповідає за стан справ в світі.

Тому, саме цю функцию - відповідати за стан справ в світі взяв на себе Римський клуб.

У відповідності з програмою діяльності було поставлено 2 цілі.

По-перше, сприяти швидшому і глибшому пізнанню труднощів розвитку людства.

По-друге, використати всі наявні знання для стимуляції формування нових відносин, політичних орієнтацій, що б сприяли покращенню ситуації.

Основні напрямки діяльності: обговорення і стимулювання досліджень глобальних проблем, сприяння формуванню світової суспільної думки у відношенні до цих проблем, діалог з керівниками держав. Основні форми роботи — заохочення спеціальних дослідницьких проектів, зібрання, на яких обговорюються проекти відповідних наукових досліджень, приймаються рішення про публікації їхніх результатів тощо. РК не фінансує проекти, а лише рекомендує їх урядовим установам, а також корпораціям Заходу, для яких такі асигнування служать рекламою.

Результати своїх досліджень і рекомендації щодо розумних і необхідних дій людства члени Римського клубу представляли у формі доповідей. З 1968 р. за підтримки РК були проведені дослідження: «Межі росту» [«The limits to growth», 1972, під кер. Д. Медоуса (США)]; «Людство на поворотному пункті» [«Mankind at the turning point», 1974, під кер. М. Месаровича (США) і Е. Пестеля (ФРН)]; «Перегляд міжнародного порядку» [1976, під кер. Я. Тинбергена (Нідерланди), рос. пер. 1980]; «Цілі людства» [«Goals for mankind», 1977, під кер. Э. Ласло (США)]; «За межами століття марнотратства» [«Beyond the age of waste», 1978, під кер. Д. Габора (Великобританія) і У. Коломбо (Італія)]; «Немає меж навчанню: звуження розриву в рівні освіти людей» [«No limits to learning: bridging the human gap», 1979, під кер. М. Малиці (Румунія), Дж. Боткіна (США) і М. Ельманджри (Марокко)], «Діалог про багатство і добробут» [«Dialogue on welth and welfare: an alternative view of world capital formation», 1980, під кер. О. Джаріні (Італія)]; «Путівники в майбутнє: до більш ефективних суспільств» [«Road maps to the future — towards more effective societies», 1981, під керівництвом Б. Гаврилишина (Швейцарія)], і ін. Члени РК провели також кілька зустрічей з державними діячами ряду країн.

Доповіді РК, особливо перша, викликали сенсацію, тому що автори робили висновок: при збереженні існуючих тенденцій науково-технічного прогресу і глобального економічного розвитку протягом 1-ї половини 21 століття очікується глобальна катастрофа. Перша доповідь Римського клубу була підготовлена професорами з США Д.Медоузом і Дж.Форрестером у вигляді математичної моделі розвитку світової ситуації на засадах врахування таких взаємозалежних змін, як капіталовкладення, використання ресурсів, забруднення середовища, виробництво продуктів споживання. Доповідь і особливо її висновки викликали світову сенсацію.

Так, за оцінками групи Д.Форрестера, кам"яного вугілля мало вистачити на 110 років, хрому - на 96, нафти - на 36, природного газу - на 24. Подібних же висновків дійшли в 1976 р. експерти ЮНЕСКО. Саме з цього часу такі вичерпні копалини, як мідь, олово, срібло отримали позначку "стратегічні" і стали предметом особливої уваги розвинених країн в країнах "третього світу".

За висновком авторів доповіді, за умови збереження існуючих тенденцій науково-технічного прогресу, неконтрольованих демографічних процесів, забруднення середовища на людство в першій половині ХХ1 ст. чекає глобальна катастрофа. Висновок викликав шок і розгубленість у одних, недовіру - у інших.

Як шлях запобігання глобальній екологічній катастрофі Д.Медоуз і Дж.Форрестер запропонували ідеї, що стали основою концепції встановлення глобальної рівноваги між природою і людством. Такого стану можна досягнути і підтримати, якщо не нарощувати виробництво і звести приріст народонаселення до нуля. Ця концепція отримала назву концепції нульового приросту.

Ця робота зазнала критики за ігнорування розходжень окремих регіонів світу і недостатню увагу до нормативного прогнозування, здатного виявити шляхи рішення назріваючих проблем при екстраполяції тенденцій, що спостерігаються, у майбутнє. Тому в двох наступних роботах був прийнятий регіональний підхід і посилені нормативні розробки, але висновки вийшли не набагато більш оптимістичними. Подальші роботи в основному стосуються нормативних аспектів і спрямовані на виявлення шляхів рішення конкретних глобальних проблем. Вони також викликали полеміку в середовищі світової громадськості і загострили боротьбу течій у сучасній західній філософії, політекономії, соціології і футурології. У своїй діяльності РК орієнтується на багатонаціональні фінансово-промислові корпорації (ТНК), інтелектуальну «еліту», науково-технічну інтелігенцію.

Свого часу увагу вчених і громадськості всього світу привернула робота 1-го президента Римського клубу А.Печчеї "Людські якості"(1977). Вона носила програмний характер. А.Печчеї сформулювал видатні ідеї стосовно майбутнього існування людства, якщо спосіб його існування радикально зміниться.

Розглядаючи витоки і причини глобальних проблем, в тому числі і екологічної кризи, А.Печчеї вважав, що вони знаходяться не поза людиною, а саме всередені її. Проблеми виникають тому, що люди в процесі соціального розвитку не встигають адаптувати свою культуру до тих змін, які самі ж вносять в цей світ.

Отже, за висновками дослідника, розв"язання екологічних проблем потребує передусім змін самої людини, її власної сутності.

Міркуючи таким чином, А.Печчеї пропонує відповідний проект практичних дій, які націлені на подолання глобальних проблем. Він адресує його видатним вченим, політичним діячам, широкій громадськості. Головна думка дослідника полягає в тому, що для розв"язання глобальних проблем світове суспільство має згуртуватися. Потрібна інтеграція навіть попри відмінність класових, національних чи групових інтересів.

Програма А.Печчеї націлює людство на реалізацію 6-ти провідних цілей.

1 - перша ціль визначається дослідником як "зовнішні межі". Вона орієнтує на бережливе ставлення до природи, її ресурсів, життєвого потенціалу.

2 - друга ціль - "внутрішні межі". Вона звертає увагу на важливість врахування такого важливого фактору, як внутрішні можливості людини. Дійсно, як підкреслює А.Печчеї, неможна безкінечно експлуатувати її властивості до приросування. З цього випливає, що науково-технологічна діяльність і соціополітичні зміни мають відбуватися таким чином, щоб не піддавати людину новим напругам і стресам.

3- третя ціль в програмі А.Печчеї визначається як "культурна спадщина". Вона формує соціальну установку на перетворення загальнокультурних надбань в визначальний орієнтир прогресу і самовизначення людства. Культурна самовизначеність, на думку дослідника, є принипом нового світового економічного порядку, суттєвою орієнтацією стратегії розвитку людства.

Водночас, як наголошує А.Печчеї, треба рятувати цінності культури від руйнування. Це принципово важливо для можливості подальшого існування людства, оскільки саме культура є світом людської традиції. Зберігаючи культурну традицію, людство отримує шанс на майбутнє.

4 - четверта ціль - "світове співтовариство". Вона має спрацювати в об"єднання міжнародних зусиль для вирішення глобальних проблем сучасності. Для цього А.Печчеї пропонує створити центри, що скоординують прийняття розумних виважених рішень на всіх рівнях людської організації - від локального до глобального.

5 - п"ята ціль названа "людське житло". На думку дослідника, важливе значення для розв"язання глобальних проблем має оптимальне розселення людей на планеті. Для цього потрібно створити всезагальний план, який би передбачав заходи національного і регіонального масштабу.

6 - шоста ціль визначена як "виробнича система" і орієнтує на створення оптимальної, розумної, єдиної в масштабах цивілізації економічної і фінансової систем, єдиної системи ресурсозабезпечення і зберігання, територіального розміщення виробництва.

Визначивши ці 6 глобальних цілей людства А.Печчеї зауважує, що головним для їх здійснення і для процвітання людства в майбутньому є відродження людського духу. Без цього людство може прямувати лише до власного знищення.

Таким чином, проаналізувавши науково-аналітичну і суспільну діяльність Римсього клубу можна дійти висновку, що творчість членів клубу суттєвим чином вплинула на світову суспільну думку і оцінку "стану справ" в планетарному масштабі. Діяльність Римського клубу сформувала певну межу між попереднім (до ідей членів клубу) і подальшим (починаючи з доповідей Римського клубу) розумінням взаємин людини і природи. Стало очевидним, що настав такий момент в існуванні техногенної цивілізації, коли в прогнозах соціоекономічного і культурного розвитку людства треба виходити не з абстрактно безмежних можливостей людини, а зі стану природного середовища.

Саме завдяки творчості Римського клубу екологічні проблеми набули величезного міжнародного суспільного резонансу. Доповіді членів клубу заклали теоретичні і світоглядні основи формування екологічної свідомості як глобальної, як планетарного явища.