Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Поняття валютної біржі. Українська Міжбанківська Валютна біржа.

Тема 7. Валютна біржа.

Мета:

Освітня: Ознайомити студентів з діяльністю валютної біржі. Вивчення правового статусу біржі, гарантій майнових прав біржі. Складання угод та договорів на валютній біржі

Виховна: моделювання поведінки студента як майбутнього спеціаліста на основі отриманих знань та навичок.

Розвиваюча: Оволодіння, знаннями з предмету для взаємопов’язання їх з раніше набутими для формування інформаційної бази майбутнього юриста.

План

Поняття валютної біржі. Українська Міжбанківська Валютна біржа (УМВБ).

Операції з валютою.

Література

1. Правила проведення торгів на Валютній Секції Української Міжбанківської Валютної біржі: затверджені Біржовим комітетом УМВБ, протокол № 30 від 16.07.97

2. Дегтярева О. Биржевое дело: Учебник для вузов. ~ М., 1997

3. Дмитрук Б.П. Організація біржової діяльності в агропромисловому комплексі. - К.: Либідь, 2001.

4. Єщенко П. Біржа: функції і завдання // Економіка України. - 1994. -№3

5. Колесник В.В. Введение в рынок ценных бумаг. - К., 1995

6. Кузнєцова Н.С., Назарчук І.Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та функціонування. - К.: Юрінком інтер, 1998.

7. Сохацька О.М. Ф'ючерсні ринки. Історія, сучасність, перспективи становлення в Україні. - Тернопіль: Екон. думка, 1999.

Питання для самоконтролю

1. Підзвітність Української міжбанківської валютної біржі.

2. Порядок прийняття до Валютної секції УМВБ.

3. Брокерське місце, його ціна на УМВБ.

4. Правила проведення торгів на УМВБ.

5. Оформлення угод на УМВБ.

Поняття валютної біржі. Українська Міжбанківська Валютна біржа.

Валютна біржа - це постійно діючий ринок по проведенню операцій з купівлі та продажу іноземної валюти і цінних паперів, що виражені в іноземній валюті.

В Україні за постановою правління Національного банку від 08.06.93 № 50 відповідно до декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та з метою подальшого вдосконалення порядку обігу валютних цінностей було створено Українську Міжбанківську Валютну біржу (далі УМВБ). УМВБ існує як постійно діючий центр по проведенню на території України операцій з купівлі та продажу іноземної валюти уповноваженими комерційними банками, цінних паперів, домінованих у валюті.

На УМВБ було також покладено функції контролю, встановлені НБУ відповідно до правил валютного регулювання. УМВБ не займається комерційною діяльністю і не має на меті отримання прибутку. Вона підзвітна Національному банку України. Ця підзвітність проявляється в тому, що УМВБ подає НБУ квартальні та річні звіти, а також звіт за результатом торгів не пізніше як через чотири години після їх закінчення. Голова біржового комітету обирається за рекомендацією керівництва НБУ і працює на цій посаді як штатний працівник біржі. Головою біржового комітету може бути особа яка пропрацювала на керівних посадах у банківській системі не менше п'яти років. Заступник Голови Правління Національного банку України з питань валютного регулювання бере участь у роботі керівних органів УМВБ з правом дорадчого голосу. За рішенням Правління Національного банку України діяльність УМВБ може бути припинено в разі порушення нею правил валютного регулювання, діючих в Україні, положень її валютної ліцензії, Статуту та Правил УМВБ.

Операції на міжбанківському валютному ринку України дозволяється здійснювати лише суб'єктам цього ринку, до яких належать:

· Національний банк України;

· уповноважені банки (комерційні банки, що отримали ліцензію Національного банку України на право здійснення операцій з валютними цінностями);

· уповноважені фінансово-кредитні установи (які отримали ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями);

· валютні біржі.

Уповноважені банки та уповноважені фінансово-кредитні установи здійснюють операції з купівлі-продажу іноземних валют на міжнародних валютних ринках відповідно до правил, що встановлені на цих ринках, та нормативно-правових актів Національного банку України, що регулюють здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України.

2. Операції з валютою

Валютні операції в широкому розумінні є конкретною формою прояву валютних відносин у народногосподарській практиці. Валютні операції - це операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності; використанням цінностей як засобу платежу в міжнародному обігу; ввезенням, переказом та пересиланням на територію країни та вивезенням, переказом і пересиланням за її межі валютних цінностей. Як правило, виділяють:

поточні валютні операції (перекази іноземної валюти, отримання і надання фінансових кредитів на строк не більше 180 днів, переказ відсотків, дивідендів та інших доходів за вкладами, інвестиціями тощо);

валютні операції, пов'язані з рухом капіталу (прямі інвестиції, портфельні інвестиції, придбання цінних паперів, надання й отримання фінансових кредитів на строк понад 180 днів тощо).

У вузькому розумінні валютні операції розглядаються як вид банківської діяльності з купівлі-продажу іноземної валюти. Переважна більшість валютних операцій у вузькому розумінні на світовому валютному ринку (близько 80 відсотків) здійснюється на його міжбанківському сегменті, оскільки валютні біржі існують не у всіх країнах світу (наприклад, вони відсутні в англосаконських країнах).

Міжбанківський ринок є основою валютного ринку, оскільки формується попит і пропозиція валюти, ціни на цей специфічний товар.

На макроекономічному рівні ключовим суб'єктом валютних операцій виступають державні центральні банки - Банк Великої Британії, що є найстарішим у цьому клубі, Федеральна Резервна система США, Бундесбанк Німеччини, Національний банк Франції, Центральний банк Росії, Національний банк України. Саме вони відповідають за валютні резерви, підтримують курси валют, стабільність грошового обігу.

Якщо брати за основу обсяги валютних операцій найрізноманітнішого характеру, то тут провідна роль належить комерційним банкам. Деякі з комерційних банків, щоденні обороти яких сягають мільярдних сум, нажили собі заслужену світову славу. Серед них: американські -Чейз Нешенл, Чейз Манхеттен, Сіті-банк; три німецькі банки -Німецький, Комерційний, Дрезденський, банки інших країн. Тільки в Росії їх понад 1000, в Україні - понад 200.

Найпоширенішими формами валютних операцій на міжбанківському валютному ринку є операції "спот", "форвард" і "своп", а на біржовому - "ф'ючерс" та "опціон". Дещо особливою формою валютних операцій виступає "валютний арбітраж".

Валютна операція "спот" - це купівля-продаж валюти на умовах її поставки протягом двох робочих днів від дня укладання угоди за курсом, зафіксованим в угоді (її ще називають терміновою).

Основними учасниками спот-ринку виступають комерційні банки, які здійснюють такі валютні операції:

· напряму з клієнтами - підприємствами приватного і державного секторів;

· на міжбанківському ринку напряму з іншими комерційними банками;

· через брокерів з банками і клієнтами;

· із центральними банками країн.

Існують "звичаї" спот-ринку, не зафіксовані в спеціальних міжнародних конвенціях чи міждержавних угодах, однак їх беззастережно виконують усі учасники цього ринку.

"Звичаї" спот-ринку:

· здійснення платежів протягом двох робочих банківських днів без нарахування відсоткової ставки на суму поставленої валюти;

· операції здійснюються в основному на базі комп'ютерної торгівлі з підтвердженням електронними повідомленнями (авізо) протягом наступного робочого дня;

· існування обов'язкових валютних курсів: якщо дилер великого банку цікавиться котируванням іншого банку, то повідомлені йому валютні курси є обов'язковими для виконання операції з купівлі-продажу валюти.

Хоча спот-операції належать до "швидких" валютних операцій, все-таки і вони підвладні валютному ринку. Це пов'язано насамперед з технічними особливостями клірингових розрахунків, що існують у більшості країн світу, а також з часовими різницями в роботі валютних ринків. Наприклад, валютні ринки СІЛА і Західної Європи розділені п'ятигодинними поясами і тому платежі в доларах можуть направлятися на кілька годин пізніше від платежів у західноєвропейських валютах, все ж встигаючи до відведеного строку валютування по операції, що може призвести до можливості виникнення ризику збитків. Крім того, особливістю багатьох клірингових систем є те, що інформація про одержання платежу від контрагента стає відомою лише на наступний день після дати валютування, а за цей час різка зміна валютного курсу може призвести до збитків або до упущення вигоди. Такі операції, як "форвард" і "своп" прийнято вважати строковими.

Строковими операціями є валютні операції, пов'язані з поставкою валюти на строк понад три дні з дня її укладання. Стандартними термінами виконання строкових контрактів є, як правило, 1, 3, 6, 9 і 12 міс.

Форвардні валютні операції - це контракти з обміну валют, які відбуватимуться в майбутньому, але за курсом, зафіксованим на поточну дату. Укладаються, як правило, на строк до одного року, проте, в окремих випадках, коли йдеться про ринок стабільних валют (наприклад, долар США відносно до англійського фунта стерлінгів, чи японської єни), можливе оформлення угод на п'ять або більше років наперед.

Ринок форвардних операцій терміном до шести місяців, як правило, досить стабільний, а на довший термін - нестійкий. При цьому, окремі операції можуть викликати сильні коливання обмінних курсів.

Форвардний валютний курс і курс "спот" тісно пов'язані між собою. З теоретичної точки зору форвардна ціна валюти може дорівнювати спот-ціні, однак на практиці такий збіг буває досить рідко.

Якщо форвардний курс більший за спот-курс, то в такому випадку кажуть, що валюта котирується з премією; а якщо навпаки, валюта котирується з дисконтом, тобто із знижкою.

Премії і дисконти по валюті, як правило, розраховуються на базі року для того, щоб мати можливість порівняти прибутковість від вкладу валюти у форвардну операцію з відповідною прибутковістю від укладання валюти в інші форми валютних операцій.

До позитивних моментів проведення форвардних валютних операцій можна віднести те, що вони надають більше можливостей для маневру. Тоді як операцію "спот" має бути виконано або відкладено практично негайно, форвардні контракти залишають час для здійснення аналізу, контролю і проведення необхідного котирування.

Однак слід мати на увазі той факт, що при укладанні форвардного контракту валютний ризик значно зростає, оскільки збільшується ймовірність непередбачуваної зміни курсу валюти на дату поставки, а також ризик щодо неплатоспроможності партнера. Тому під час укладання форвардної операції клієнт обов'язково повинен мати відповідні кошти - залишок на рахунку чи кредитну лінію - для покриття цього ризику.

Операція "своп" - це валютна операція, при якій поєднуються форвардні умови та умови "спот". При такій валютній операції продаж готівкової валюти ("спот") здійснюється з одночасною купівлею на строк ("форвард"), або навпаки. Ці операції створюють можливості одержувати додаткові економічні вигоди або пов'язані з валютними втратами.

Операції "своп", як правило, здійснюються на строк від одного до шести місяців значно рідше зустрічаються своп-операції з терміном виконання до п'яти років.

Операції "своп" здійснюються як між комерційними банками, так і між комерційними банками та центральним банком країни, а також безпосередньо між центральними банками країн. В останньому випадку вони являють собою угоди із взаємного кредитування в національних валютах відповідних країн. З 1969 року діє багатостороння система взаємного обміну валют через Банк міжнародних розрахунків у Базелі на основі використання операцій "своп". Ці двосторонні операції здійснюються центральними банками країн в основному для здійснення ефективних валютних інтервенцій, їх використовують як центральні, так і комерційні банки для диверсифікації своєї валюти з метою здійснення міжнародних розрахунків, задоволення потреб клієнтів у певній валюті, для тимчасового збільшення своїх валютних резервів тощо.

Якщо банк має запаси доларів, а йому тимчасово на шість місяців потрібні франки, то він може продати долари за франки з негайною оплатою і одночасно укласти договір про купівлю такої самої суми доларів через шість місяців у свого партнера.

Приблизний розподіл угод з іноземною валютою на світових валютних ринках такий: "спот" - 67 відсотків, "форвард" - 5 відсотків, "своп" - 28 відсотків.

Ареною валютних операцій виступають також біржі, які здійснюють валютні обміни та визначають залежно від попиту та пропозиції ринкові ціни валют. За деяких обставин валютні біржі стають головною ланкою міжбанківських операцій. Як учасники біржових ігор можуть виступати і центральні банки, що провадять операції з підтримки національних валют.

Валютна біржа - це природний і стихійний ринок, дещо схожий з ринком цінних паперів - фондів (фондова біржа) чи товарів (товарна біржа).

Учасниками валютних операцій стають і приватні (фізичні) особи, які їздять за кордон, здійснюють перекази валют, купують валюту з метою накопичення та здійснюють інші неторговельні операції.

Безпосереднім зведенням покупців і продавця валюти, її "зберігачів" і позикодавцям можуть займатися брокерські контори. Вони володіють інформацією, пропонують консультативні послуги і прогнозні оцінки.

Послугами брокерських контор користуються:

· комерційні банки;

· компанії, що зорієнтовані на зовнішній ринок;

· фірми та приватні особи.

До строкових валютних операцій, які здійснюються на валютних біржах та валютних відділах товарних і фондових бірж, належать також ф'ючерсні валютні операції і опціони.

Ф'ючерсні валютні операції - це строкові угоди на біржах, що являють собою купівлю-продаж золота, валюти, фінансових та кредитних інструментів за фіксованою в момент укладання контракту ціною, з виконанням операції через певний проміжок часу (більше від трьох днів і до двох-трьох років). Розрахунки здійснюються через клірингову палату, яка виступає посередником між продавцем та покупцем і гарантує виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як видно, сутність ф'ючерсних валютних операцій дещо подібна до форвардних. Так, ф'ючерсні операції, як і форвардні, здійснюються з поставкою валюти на термін понад три дні з дня укладання контракту, при цьому ціна виконання контракту в майбутньому визначається в день його підписання.

При видимій зовнішній подібності Існують суттєві відмінності ф'ючерсних валютних операцій від форвардних:

• якщо форвардні операції здійснюються на міжбанківському валютному ринку, то ф'ючерсні - переважно на біржовому, що приводить до визначення термінів і обсягів операцій за форвардними контрактами на основі взаємної домовленості сторін, тоді як умови виконання ф'ючерсних контрактів прив'язані до певних дат роботи бірж (наприклад, перший понеділок кожного третього місяця), тобто стандартизовані за термінами, обсягами та умовами поставок;

• індивідуальні контракти, що укладаються між клієнтом і банком при форвардних валютних операціях, як правило, більш дорогі порівняно із стандартизованими ф'ючерсними контрактами. Завдяки цьому форвардні операції супроводжуються більшою маржею (спредом) і призводять до більших витрат для клієнта порівняно з ф'ючерсними;

• доступ на форвардні валютні ринки для невеликих фірм обмежений, оскільки мінімальна сума для укладання контракту становить у переважній більшості випадків 500 тис. доларів США. Ф'ючерсний ринок доступний як для індивідуальних так і малих інституціональних інвесторів;

• якщо форвардні валютні операції на 95 відсотків закінчуються поставкою валюти за контрактом, то ф'ючерсні операції, навпаки на 95 відсотків закінчуються укладанням зворотної (офсетної) угоди при якій не здійснюється реальної поставки валюти, а учасники цієї операції одержують лише різницю між початковою ціною укладання контракту і ціною, що існує на день здійснення зворотної (офсетної) угоди;

• при формуванні форвардного валютного контракту набір валют практично не обмежений. Ф'ючерсні валютні операції здійснюються з обмеженим набором, як правило, резервних валют - долара США, японської єни, англійського фунта стерлінгів тощо.

Часті коливання валютних курсів, відсоткових ставок, ринкових цін на золото в умовах плаваючих валютних курсів викликали потребу в нових методах захисту від валютних ризиків. Тому з 1972 року почали використовувати ф'ючерсні валютні операції з інвалютою і золотом, із 1975 року - з сертифікатами, векселями, облігаціями, депозитами. У 1982 році з'явилися ф'ючерсні операції, де ціною контракту виступають різні фондові індекси.

Валютний опціон - це договірне зобов'язання, що дає право (для покупця) і зобов'язання (для продавця) купити або продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу за фіксованим у момент укладання угоди курсом на наперед узгоджену дату або протягом узгодженого періоду.

В обмін на одержання такого права покупець опціону сплачує продавцю певну суму, яку називають премією. Ризик покупця опціону обмежений розміром цієї премії, а ризик продавця опціону знижується на величину одержаної премії. При цьому виділяється:

1. опціон пут - право продати валюту для захисту від її потенційного знецінення або в розрахунку на її потенційне знецінення;

2. опціон кол - право купити валюту для захисту від потенційного її подорожчання або в розрахунку на потенційне підвищення курсу.

Крім того, розрізняють:

· європейські валютні опціони – опціони, які можуть бути реалізовані тільки в день закінчення терміну дії контракту;

· американські валютні опціони, які дають право купити чи продати базовий актив у будь-який час від дня закінчення терміну дії контракту.

Оскільки у випадку реалізації американських валютних опціонів продавець зазнає більш високого ризику, за них, як правило, сплачується і більш висока премія, ніж за європейські валютні опціони.

Основною характеристикою валютних опціонів є те, що його власнику надається вибір: або реалізувати опціон за наперед фіксованою ціною, або взагалі відмовитися від його виконання. Отже, у власника опціону є право, а не зобов'язання на здійснення певних дій.

Покупця валютного опціону приваблює те, що:

· валютний опціон забезпечує повний захист від несприятливого руху валютного курсу;

· покупець виграє від сприятливої зміни валютного курсу;

· володіння опціонним валютним контрактом дає змогу гнучко реагувати в разі невизначеності майбутніх зобов'язань.

Отже, на відміну від ф'ючерсних контрактів валютні опціони покликані обмежити ризик, пов'язаний з несприятливим розвитком курсів валют, зберігаючи при цьому шанси на одержання прибутку у випадку їх сприятливого розвитку. Саме тому валютні опціони як відносно новий інструмент валютного ринку наразі досить поширені на валютних ринках світу.

Особливою формою валютних операцій виступає валютний арбітраж, оскільки він як основна операція в роботі дилерів комерційних банків використовується і небанківськими учасниками валютного ринку.

Валютний арбітраж - це операції з валютами з метою одержання прибутку через використання у визначений момент часу існуючих на фінансових ринках розривів між курсами і відсотковими ставками за касовими і строковими операціями. Основний принцип валютного арбітражу - купити той чи інший фінансовий актив дешевше і продати його дорожче.

Це пов'язано з відхиленнями валютного курсу на валютних ринках, яке визначається величиною операційних витрат на переказ даної валюти з одного валютного ринку на інший. Отже, курс долара США в Нью-Йорку відрізняється від курсу цього долара в Токіо на величину операційних витрат, пов'язаних з переказом долара із Нью-Йорка в Токіо. У випадку, якщо курси валют відрізняються на величину більшу, ніж величина операційних витрат, виникає можливість гри на курсових різницях, яка має назву валютного арбітражу.

Розрізняють часовий і просторовий (локальний) валютний арбітраж.

Часовий валютний арбітраж - це валютна операція з метою одержання прибутку від різниці валютних курсів у часі.

Просторовий (локальний) валютний арбітраж передбачає одержання доходу за рахунок різниці курсу валют на двох різних територіальне віддалених ринках.

Кожний валютний арбітраж водночас може бути простим і складним (крос-курсовим). Простий арбітраж виконується з двома валютами, складний (крос-курсовий) - з трьома і більше валютами.

Слід підкреслити, що арбітражні операції мають велике економічне значення для всього фінансового ринку, оскільки втручання арбітражерів дає змогу забезпечити взаємозв'язок курсів валют і регулювання ринку, що сприяє тимчасовому вирівнюванню курсів на різних ринках, стиранню різних кон'юнктурних стрибків, підвищуючи стійкість валютного ринку.

Торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами здійснюється через уповноважені банки на Міжбанківському валютному ринку України. Правила здійснення операцій на Міжбанківському валютному ринку України було затверджено постановою Правління НБУ 7 червня 1993 року.

Уповноважені банки від свого імені купують і продають іноземну валюту на Міжбанківському валютному ринку України за дорученням та за рахунок резидентів і нерезидентів. Уповноважені банки мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб, а також продавати її фізичним особам.

Операції з продажу-купівлі іноземної мови здійснюються уповноваженими банками за письмовими дорученнями клієнтів з оплатою комісійної винагороди за домовленістю.

Будь-яка операція уповноваженого банку із купівлі іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України, у тому числі через інший уповноважений банк, в якому відкриті кореспондентські рахунки як у гривнях, так і в іноземній валюті, має бути в обов'язковому порядку відображено в балансі банку. Для комерційних банків України запроваджена звітність про здійснення валютних операцій на Міжбанківському валютному ринку в розрізі продажу та валютних надходжень на користь резидентів, а також про здійснення на рахунку "лоро".

УМВБ проводить такі основні операції:

· організовує торги та укладає угоди з купівлі і продажу іноземної валюти з членами УМВБ;

· організовує та проводить розрахунки в іноземній валюті і в гривнях за укладеними на УМВБ угодами;

· визначає поточний курс іноземних валют до гривні за угодами на УМВБ.

Право на участь у торгах УМВБ мають тільки засновники УМВБ, НБУ та установи прийняті в члени УМВБ.

Біржові торги відбуваються не рідше ніж один раз на тиждень. Операції на УМВБ здійснюються членами УМВБ через своїх представників, які діють на підставі доручення, - дилерів. Проведення торгів та визначення поточного курсу іноземних валют до гривні здійснює спеціально уповноважений співробітник УМВБ - курсовий маклер.

Певна мінімальна сума купівлі або продажу іноземної валюти називається лот. Розмір лота встановлюється рішенням біржового комітету.

Уся інформація про валютні операції членів УМВБ є банківською таємницею.