 |
Список використаної літератури
|
|
|
|
Київська гуманітарна академія
Реферат
З дисципліни:
Банківська система
На тему:
Система й органи управління НБУ
Виконав студент
IV курсу МЗЕД
Заочної форми навчання
Шабанов Ю.С.
Київ 2014
Конституція України та Закон «Про Національний банк України» передбачають дворівневу систему органів управління центральним банком — Рада Національного банку і Правління Національного банку. Розділ ІІ названого Закону визначає склад, порядок формування, повноваження та організацію роботи цих керівних органів НБУ.
Рада Національного банку України складається з Голови Національного банку та чотирнадцяти членів. Голова Національного банку входить до складу Ради за посадою. Члени Ради здійснюють свою діяльність на громадських засадах. Сім членів Ради призначає Президент України, а ще сім членів — Верховна Рада України. Закон установлює певні вимоги до осіб, що призначаються членами Ради Національного банку, а саме:
громадянство України;
наявність вищої економічної чи фінансової освіти або на-
укового ступеня в галузі економіки та фінансів;
досвід постійної роботи в органах законодавчої влади або на керівних посадах центральної виконавчої влади чи банківської установи, або наукової роботи за фінансовою чи економічною тематикою.
Члени Ради Національного банку призначаються на посаду на сім років.
Повноваження призначеного складу Ради достроково припиняються у разі оголошення їй недовіри Президентом України або Верховною Радою України. У тому випадку, коли виконання Основних засад грошово-кредитної політики за підсумками року не забезпечило стабільності грошової одиниці України, вони зобов’язані кожен звільнити своїх представників і призначити новий склад Ради Національного банку.
|
|
|
Рада Національного банку засідає не рідше одного разу на квартал. Веде засідання Голова Ради, а в разі його відсутності — його заступник. Голова Ради та його заступник обираються Радою Національного банку строком на три роки.
Засідання Ради Національного банку призначаються Головою Ради або на вимогу Голови Національного банку чи за наполяганням не менше однієї третини членів Ради. У роботі Ради Національного банку можуть брати участь члени Правління Національного банку з правом дорадчого голосу. Крім того, на засідання Ради можуть також бути запрошені керівники центральних органів влади, підприємці, науковці та інші фахівці.
Основні повноваження Ради Національного банку (ст. 9 Закону «Про Національний банк України»):
розробляє Основні засади грошово-кредитної політики, інформує про них Верховну Раду України і здійснює контроль за їх виконанням. Ураховуючи той факт, що Верховна Рада не затверджує Основних засад, термін «розробляє»
доцільніше замінити на термін «визначає», який точніше розкриватиме зміст повноважень Ради Національного банку;
аналізує вплив грошово-кредитної політики на стан соціально-економічного розвитку України та розробляє пропозиції щодо зміни політики;
затверджує кошторис доходів та видатків НБУ, бухгалтерський баланс банку, звіт про виконання кошторису та розподіл прибутку за звітний рік;
визначає аудиторську компанію для проведення аудиторської перевірки Національного банку та розглядає аудиторський висновок;
вносить рекомендації Правлінню Національного банку стосовно окремих заходів грошово-кредитного регулювання, валютної політики, розвитку банківської системи, вдосконалення платіжної системи тощо. Правління зобов’язане протягом п’яти днів розглянути рекомендації і надіслати Раді вмотивовану відповідь;
|
|
|
має право застосування відкладального вето щодо окремих рішень Правління Національного банку, наприклад, стосовно формування резервів на покриття фінансових ризиків, мінімального розміру золотовалютних резервів. Вето не набирає чинності, якщо Правління підтвердить своє рішення протягом п’яти днів двома третинами від загальної кількості членів Правління.
Ідея створення такого органу, як Рада Національного банку, взагалі відповідає світовій банківській практиці. Так, у Європейському Союзі існує орган, досить подібний до Ради Національного банку за повноваженнями — Рада керуючих Європейським центральним банком, у Росії згідно з Федеральним законом «Про центральний банк Російської федерації (Банк Росії)» функціонує Національна банківська Рада. Є подібні органи і в центральних банках деяких інших країн. Вони відрізняються між собою складом, порядком формування, повноваженнями, проте характерним для всіх є те, що саме ці органи так чи інакше формують грошово-кредитну політику.
Так, Рада керуючих Європейським центральним банком (яка складається з Правління Європейського центрального банку та президентів центральних банків країн єврозони) визначає основні засади грошово-кредитної політики в єврозоні. Інший підхід у Росії. Національна банківська Рада, члени якої, крім голови Банку Росії, не працюють у центральному банку на постійнй основі[1], тільки розглядає проект Основних засад єдиної державної грошово-кредитної політики, а розробляє цей документ Рада директорів Банку Росії, члени якої працюють у Банку на постійній основі. В Україні ж повноваження щодо розроблення Основних засад грошово-кредитної політики, тобто програмного документа, що визначає основні глобальні питання діяльності Національного банку, покладаються на Раду Національного банку — орган, члени якого здійснюють свою діяльність на громадських засадах. Таке рішення не можна вважати достатньо обґрунтованим.
Другий керівний орган Національного банку — Правління. Правління НБУ забезпечує реалізацію Основних засад грошово-кредитної політики через відповідні монетарні інструменти. Зокрема, Правління приймає рішення стосовно зміни процентних ставок Національного банку, розміру і порядку формування обов’язкових резервів для банків, установлення для них економічних нормативів, емісії грошових знаків, визначення мінімально-
|
|
|
го розміру золотовалютних резервів Національного банку, установлення лімітів на проведення операцій на відкритому ринку. Крім того, Правління визначає організаційні основи та структуру Національного банку, затверджує штатний розпис Національного банку та форми оплати праці, видає нормативно-правові акти Національного банку. Раді Національного банку Правління подає на затвердження річний звіт НБУ, проект кошторису доходів і видатків на наступний рік, бухгалтерські, статистичні та інші відомості щодо діяльності Національного банку та банківської системи.
Слід підкреслити, що Рада Національного банку не має права втручатися в оперативну діяльність Правління Національного банку.
Склад Правління — кількісний та персональний — формується Головою Національного банку і затверджується Радою Національного банку. Очолює Правління Голова Національного банку. До складу Правління входять заступники Голови Національного банку, директори найбільш важливих департаментів Банку та начальники головних територіальних управлінь Банку.
Персональний склад Правління Національного банку за станом на 1 вересня 2004 р. такий:
Голова Національного банку;
перший заступник Голови Національного банку;
три заступники Голови Національного банку;
директор Департаменту монетарної політики;
директор Департаменту аудиту;
директор Департаменту бухгалтерського обліку;
директор Генерального департаменту банківського нагляду;
директор Юридичного департаменту;
директор Фінансового департаменту;
директор Департаменту інформатизації;
директор Департаменту персоналу;
директор Генерального економічного департаменту;
|
|
|
начальник Головного управління НБУ по м. Києву та Київській області.
Голову Національного банку призначає Верховна Рада України за поданням Президента України строком на п’ять років. Статус, повноваження, обов’язки та підстави для звільнення з посади голови Національного банку передбачаються в Законі «Про Національний банк України» (ст. 18—21).
Голова Національного банку керує діяльністю Банку і забезпечує таким чином реалізацію покладених на банк функцій. Він діє від імені Національного банку і представляє його інтереси без доручення у відносинах з органами державної влади, банками, міжнародними організаціями та іншими установами і організаціями. Голова Національного банку веде засідання Правління НБУ; підписує протоколи, постанови Правління Національного банку, угоди, що укладаються Банком; видає розпорядчі акти, обов’язкові для всіх службовців Національного банку; призначає та звільняє з посади своїх заступників за погодженням з Радою Національного банку; призначає та звільняє з посад директорів департаментів та начальників територіальних управлінь Національного банку. Він може брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу. У свою чергу, члени Кабінету Міністрів України можуть брати участь у засіданнях Правління Національного банку теж з правом дорадчого голосу.
Закон передбачає одноосібну відповідальність Голови Національного банку перед Верховною Радою України та Президентом України за діяльність НБУ. Водночас Голова Національного банку не є одночасно Головою Ради Національного банку. Це положення викликає зауваження з правового погляду. Зокрема, як уже зазначалося, Основні засади грошово-кредитної політики розробляє Рада Національного банку, і в тому разі, коли Голова Національного банку не очолює Раду, він не може нести відповідальність (одноосібно) за реалізацію грошово-кредитної політики.
У країнах, де існує дворівнева система керівних органів центрального банку, Голова банку зазвичай очолює як орган, що визначає грошово-кредитну політику (Раду), так і виконавчий орган (Правління), наприклад Голова (Президент) Європейського центрального банку.
З 1991 р. Головою Правління, або просто Головою, НБУ були:
Матвієнко В. П.
1991—1992 рр.
Гетьман В. П.
1992 р.
Ющенко В. А.
1993—1999 рр.
Стельмах В. С.
2000—2002 рр.
Тігіпко С. Л.
2002—2004 рр.
Стельмах В. С.
з 2004 р. до теперішнього часу.
Голова Національного банку може бути звільнений з посади лише Верховною Радою за поданням Президента України у зв’язку із закінченням строку повноважень, поданням особистої заяви про відставку, смертю, припиненням громадянства та в деяких інших випадках, передбачених законом.
|
|
|
До системи Національного банку входять такі ланки:
центральний апарат;
філії (територіальні управління) Національного банку України;
структурні підрозділи (Відомча охорона, Центральна бібліотека, Навчальний центр, Центр наукових досліджень, Управління організації будівництва і реконструкції);
структурні одиниці (Оперативне управління, Центральне сховище, Державна скарбниця України, Центральна розрахункова палата, Господарсько-експлуатаційне управління, Група управління проектами міжнародних кредитних ліній);
спеціалізовані підприємства (Фабрика банкнотного паперу, Банкнотно-монетний двір);
навчальні заклади (Львівський банківський інститут, Українська академія банківської справи (УАБС), Харківська філія УАБС, Черкаська філія УАБС).
Кількість працівників Національного банку на початок 2004 р. становила 11 425 осіб.
Службовці НБУ є державними службовцями. Умови їх найму, звільнення, оплати праці, службові обов’язки та права визначаються законом України «Про державну службу». У Національному банку впроваджена відповідна нормативна база щодо кадрового забезпечення і затверджені Положення про:
порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад службовців;
порядок проведення атестації державних службовців;
формування кадрового резерву на посади державних службовців НБУ.
Для службовців НБУ згідно з Законом «Про Національний банк України» установлені певні обмеження. Зокрема, службовцям Національного банку забороняється:
розголошувати інформацію, що становить державну і банківську таємницю, а також конфіденційну інформацію, яка стала їм відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків;
входити до керівних органів та бути акціонерами банків;
отримувати позики від будь-яких інших кредитних установ, за винятком Національного банку.
Службовці Національного банку згідно з переліком посад, затвердженим Правлінням НБУ, не можуть бути народними депутатами України, членами Уряду України, займатися підприємницькою діяльністю, виконувати роботу за сумісництвом, крім викладацької, наукової та іншої творчої діяльності.
У Національному банку проводиться значна робота з підвищення кваліфікації персоналу банку з урахуванням тенденцій та перспектив розвитку банківської справи в Україні та за кордоном. Протягом останніх років у Національному банку простежується тенденція поліпшення таких якісних характеристик персоналу, як рівень освіти (вчений ступінь), досвід банківської роботи. Так, за 2003 р. чисельність спеціалістів, які мають повну вищу освіту, зросла на 5,5 % і становила 5,7 тис. осіб, фахівців з ученим ступенем (доктори і кандидати наук) — на 2,4 %, їх кількість становила 274 особи.
Структуру окремих ланок системи НБУ визначає Правління Національного банку.
Центральний апарат Національного банку. Основними функціональними підрозділами центрального апарату Національного банку є департаменти, що відповідають за основні напрями діяльності НБУ. У межах департаментів можуть створюватися додаткові структурні одиниці (управління, відділи). Основні департаменти, відокремлені управління та структурні підрозділи центрального апарату Національного банку України, перелічені нижче:
Керівництво;
Управління розвитку банківського сектору — група економічних радників Голови;
Секретаріат Голови;
Апарат Ради Національного банку України;
Управління зв’язку з громадськістю та засобами масової інформації;
Управління контролю ризиків;
Департамент монетарної політики;
Департамент бухгалтерського обліку;
Департамент готівково-грошового обігу;
Департамент перевезення цінностей та організації інкасації;
Департамент валютного регулювання;
Генеральний департамент банківського нагляду;
Департамент інформатизації;
Фінансовий департамент;
Юридичний департамент;
Департамент персоналу;
Департамент платіжних систем;
Департамент аудиту;
Департамент зовнішньоекономічних відносин;
Управління діловодства;
Департамент банківської безпеки;
Департамент організації виробництва і господарської діяльності;
Управління методологічного та нормативно-організаційного забезпечення фінансового моніторингу;
Управління аналізу банківських операцій;
Управління контролю за виконанням кошторису;
Генеральний економічний департамент;
Редакція періодичних видань;
Музей грошей.
Правління Національного банку постійно вносить зміни в організаційну структуру банку, ураховуючи зміни в умовах і напрямах його діяльності, зміни в реальному секторі економіки, а також орієнтуючись на світовий досвід. Протягом останніх років спостерігається посилення контрольних і аналітичних служб у системі Національного банку України.
Так, у 1999 р. на базі Департаменту валютного регулювання було створено ще один Департамент — Департамент валютного контролю та ліцензування. В умовах високого рівня відкритості вітчизняної економіки зусилля органів валютного регулювання, у тому числі і Національного банку України, повинні бути спрямовані на:
збільшення валютних ресурсів держави з метою забезпечення погашення зовнішнього боргу і збільшення офіційних золотовалютних резервів;
забезпечення стабільності обмінного курсу гривні;
вирівнювання платіжного балансу країни;
створення ефективної системи регулювання руху капіталу, і насамперед системи, спрямованої на запобігання втечі капіталу з країни.
Усі ці чинники зумовили збільшення обсягу й ускладнення завдань, що стоять перед НБУ як органом валютного регулювання і контролю, і відповідно до цього необхідність розподілу повноважень між Департаментом валютного регулювання і Департаментом валютного контролю та ліцензування. У 2003 р. з метою забезпечення цілісної системи банківського нагляду, оперативного й адекватного вжиття заходів щодо усунення порушень, виявлених у діяльності банків та інших фінансових установ з валютними цінностями, Правління НБУ прийняло рішення функції Департаменту валютного контролю та ліцензування передати Генеральному департаменту банківського нагляду.
У 1999 р. було прийнято рішення про створення на базі одного з управлінь Економічного департаменту ще одного департаменту, а саме Департаменту економічного аналізу, досліджень та прогнозування. Основні завдання створеного Департаменту: проведення концептуальних і прикладних досліджень у галузі формування і реалізації грошово-кредитної політики, аналіз і прогнозування макроекономічних тенденцій і ситуацій на грошових ринках.
У 2003 р. у структурі Національного банку створено Центр наукових досліджень. Основні завдання центру:
підвищення ефективності інформаційно-аналітичного та наукового забезпечення діяльності Національного банку;
сприяння поліпшенню нормативної і методологічної бази, що розробляється Національним банком;
координація наукових досліджень у системі Національного банку;
дослідження та узагальнення досвіду діяльності центральних банків провідних країн світу;
використання результатів наукових досліджень у практичній роботі Національного банку.
Ще один новий структурний підрозділ у Центральному апараті Національного банку — Управління методологічного та нормативно-організаційного забезпечення фінансового моніторингу. Створення цього Управління пов’язане з тим, що Україна поступово включається в боротьбу з відмиванням грошей, одержаних злочинним шляхом. Однією з передумов ефективності цієї боротьби є наявність чіткої законодавчої та правової бази. У 2002 р. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» та Закон «Про внесення змін до деяких законів України з питань запобігання використанню банків та інших фінансових установ з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом». У цьому ж році було утворено Державний департамент фінансового моніторингу як урядовий орган державного управління, основним завданням якого є реалізація державної політики у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. До процесу відмивання грошових коштів можуть бути втягнуті різні суб’єкти, але слід зазначити, що без банків цей процес об’єктивно неможливий. Усе це зумовило створення спеціального управління в Центральному апараті НБУ — Управління методичного та нормативно-організаційного забезпечення фінансового моніторингу.
У 2003 р. Правління НБУ прийняло рішення про створення двох комітетів, які є консультативно-дорадчими колегіальними органами, — Комітет з управління активами і пасивами і Комітет з монетарних питань.
Комітет з управління активами і пасивами Національного банку очолює перший заступник Голови Національного банку. Кількісний та персональний склад комітету затверджується Головою Національного банку за поданням голови комітету.
Основні завдання Комітету:
розроблення рекомендацій з формування та реалізації політики ефективного управління фінансовими активами і пасивами Національного банку;
постійний моніторинг ризиків і фінансових результатів за операціями з активами і пасивами Національного банку;
забезпечення взаємодії структурних підрозділів та одиниць системи Національного банку з питань управління фінансовими активами та пасивами Національного банку.
Комітет з монетарних питань очолюють голова — Голова Національного банку та співголова — перший заступник Голови Національного банку. Персональний склад Комітету затверджує Голова Національного банку. До складу комітету входять працівники Національного банку, які визначають та реалізують монетарну політику, а також працівники наукових, навчальних установ, органів державної та законодавчої влади, які досліджують проблеми монетарної політики.
Основними завданнями Комітету є розгляд і підготовка рекомендацій на розгляд Правління Національного банку з таких питань:
визначення ефективної монетарної політики та використання інструментів її реалізації;
аналіз результатів проведення монетарної політики;
структура та розмір державного боргу, а також методи управління боргом;
визначення економічних нормативів, що регламентують діяльність банків, порядку формування та використання резервів на покриття банківських ризиків;
координація монетарної та фіскальної політики, співробітництва з Міжнародним валютним фондом та Світовим банком.
Територіальні управління (філії) НБУ — структурні підрозділи Національного банку створені в усіх обласних центрах, Автономній республіці Крим та по м. Києву і Київській області. Створення, реорганізація та ліквідація територіальних управлінь здійснюється за рішенням Правління НБУ.
Статус територіальних управлінь визначений у Законі «Про Національний банк України». Територіальні управління не наділені правами юридичної особи, тому вони мають право діяти лише від імені Національного банку в межах отриманих від нього повноважень на визначеній території. Відносини територіальних управлінь з банками та з іншими організаціями й установами, наприклад відносини стосовно рефінансування банків, оформляються договорами, що укладаються управліннями від імені Національного банку.
Основні завдання, функції та права територіальних управлінь регламентуються «Положенням про філії (територіальні управління) Національного банку України». Положення покладає на територіальні управління низку завдань. Основні з них — проведення грошово-кредитної політики, спрямованої на підтримування внутрішньої та зовнішньої стабільності гривні, зміцнення банківської системи, ефективне управління грошовим ринком згідно з Основними засадами грошово-кредитної політики.
Функції та права територіальних управлінь реалізуються у різних сферах діяльності Національного банку як центрального ба-
нку країни, зокрема у сфері регулювання грошового обороту, валютного регулювання та валютного контролю, організації готівково-грошового обороту, банківського нагляду, організації розрахунків, бухгалтерського обліку, звітності банків, економічного аналізу, статистики та в деяких інших сферах відповідно до положення НБУ. Так, наприклад, у сфері регулювання грошового обороту територіальні управління здійснюють нагляд за дотриманням банками норм обов’язкового резервування, укладають з банками від імені НБУ кредитні угоди за відповідними механізмами рефінансування, здійснюють контроль за виконанням цих угод тощо. У сфері організації готівково-грошового обороту територіальні управління аналізують обіг готівки на відповідній території і складають прогнози касових оборотів банків, здійснюють касове обслуговування банків (приймання та видача готівки, експертиза грошових знаків, обмін готівки), організовують та здійснюють інкасацію та перевезення грошових знаків, здійснюють контроль за дотриманням банками чинного законодавства щодо ведення операцій з готівкою тощо.
Права територіальних управлінь певною мірою обмежені. Так, вони не мають права видавати нормативні акти, але можуть вносити до Юридичного департаменту Національного банку пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства та нормативно-правових актів НБУ, можуть брати участь за завданням НБУ у підготовці проектів нормативно-правових актів.
Національний банк забезпечує територіальні управління майном — рухомим і нерухомим. Вартість майна відображається на балансі територіального управління, який є складовою консолідованого балансу НБУ. Територіальні управління самостійно витрачають кошти за напрямами та в межах, що передбачені кошторисом. Доходи і видатки територіальних управлінь є складовими кошторису доходів і видатків Національного банку.
Територіальне управління НБУ очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з неї за наказом Голови Національного банку.
Список використаної літератури
1. Банківські операції: Підручник / За ред. В. І. Міщенка, Н. Г. Слав’янської. – К.: Знання, 2006. – 727 с.
2. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., випр. і доп. / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М.Мороза. – К.: КНЕУ, 2002. – 476 с.
3. Васюренко О. В., Волохата К. О. Економічний аналіз діяльності комерційних банків: Навч. посіб. – К.: Знання, 2006. – 463 с.
4. Вовчак О. Д., Завійська О. І. Страхові послуги: Навчальний посібник. – Львів: Вид-во “Компакт – ЛВ”, 2005. – 656 с.
5. Говорушко Т. А. Страхові послуги: Навчальний посібник. – К.: Цент навчальної літератури, 2005. – 400 с.
6. Клапків М. С. Страхування фінансових ризиків: Монографія. – Тернопіль: Економічна думка, Карт-бланш, 2002. – 570 с.
7. Косова Т.Д. Аналіз банківської діяльності: Навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 486 с.
8. Ротова Т. А., Руденко П. С. Страхування: Навч. посіб. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001. – 256 с.
9. Скоморович І. Г. Банківські операції: навч. посібник. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. – 556 с.
|
|
|
