Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Створення і державна реєстрація банків

Вступний контроль є важливою складовою банківського нагляду, оскільки обмежує можливість здійснення банківських операцій тільки тими суб'єктами, які мають ліцензію на право займатися банківською діяльністю. Вступний контроль здійснюється на стадії реєстрації нових банків та їх філій, дає змогу ще до вирішення питання про відкриття банку впевнитися в його майбутній надійності.

Головна мета цього контролю - допустити на ринок фінансових послуг України лише ті банки, умови діяльності яких відповідають встановленим НБУ обов'язковим вимогам та діяльність яких не загрожує інтересам їх клієнтів.

Вимоги вступного контролю стосуються:

· - обсягу капіталу, джерел внесків до статутного капіталу банків та складу їх учасників;

· - кваліфікаційних та професійних якостей працівників вищої і середньої ланки управління банками;

· - оптимального бізнес-плану діяльності банків на найближчі один-два роки;

· - мережі установ банків;

· - визначення політики та напрямів діяльності банків;

· - питання щодо іноземних акціонерів (учасників) і кандидатів на керівні посади;

· - відповідних технічних питань;

· - визначення умов, за яких НБУ відмовляє у наданні ліцензій на проведення банківських операцій.

Вступний контроль здійснює Департамент державної реєстрації та ліцензування банків, до функцій якого належить:

· - реєстрація банків, представництв банків нерезидентів, які створюються на території України;

· - змін та доповнень, внесених банками до установчих документів;

· - ведення Книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ;

· - ліцензування банків, зареєстрованих НБУ, які діють на території України;

· підготовка пропозицій щодо надання, розширення або відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій;

· - ведення Книги реєстрації наданих ліцензій.

У вступному контролі розрізняють два етапи: реєстрацію банку як юридичної особи і надання ліцензії на здійснення банківських операцій.

У Законі України "Про банки і банківську діяльність" викладено порядок реєстрації новостворюваного банку, а також наведено перелік документів, які подаються до Національного банку України для державної реєстрації. Реєстрація банків здійснюється Національним банком відповідно до Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 31 серпня 2001 року № 375 шляхом унесення відповідного запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи. Банки створюються в формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.

Банки можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути:

· - ощадними;

· - інвестиційними;

· - іпотечними;

· - розрахунковими (кліринговими).

Банк набуває статусу спеціалізованого банку (крім ощадного) у разі, якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного типу:

для інвестиційного банку - емісія та розміщення цінних паперів, що здійснюються за рахунок грошових коштів приватних інвесторів;

для іпотечного банку - активи, розміщені під заставу землі чи нерухомого майна;

для розрахункового (клірингового) банку - активи, що розміщуються на клірингових рахунках.

Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку в разі, якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України після отримання позитивного висновку Національного банку про намір заснування державного банку.

Статут державного банку затверджується відповідною постановою Кабінету Міністрів України і має відповідати вимогам Закону України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон), інших законів України та нормативно-правових актів Національного банку. Банк має право додавати до свого найменування слово "державний", використовувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України.

Місцевий кооперативний банк створюється юридичними і фізичними особами відповідно до вимог Закону та чинного законодавства України про кооперацію. Мінімальна кількість учасників місцевого кооперативного банку має бути не менше ніж 50 осіб, кожна з яких незалежно від розміру своєї участі в капіталі банку (паю) має право одного голосу.

Найменування банку має містити слово "банк", а також вказівку про організаційно-правову форму банку. Не дозволяється використовувати для найменування банку назву, що повторює вже існуючу назву іншого банку або вводить в оману щодо видів діяльності, які здійснює банк. Уживання в найменуванні банку слів "Україна", "державний", "центральний", "національний" та похідних від них можливе лише за згодою Національного банку.

Учасниками банку можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів. Власники істотної участі в банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та задовільний фінансовий стан.

Учасниками банку не можуть бути:

· - юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації;

· юридичні особи, щодо яких неможливо встановити їх власників і джерела коштів, за рахунок яких такі юридичні особи здійснюють внески до статутного капіталу або купують акції банків.

Місцеві кооперативні банки та центральний кооперативний банк можуть залучати вклади (депозити, у тому числі на поточні рахунки) тільки від своїх учасників.

Мінімальний розмір статутного капіталу на час реєстрації банку має бути повністю сплачений та не може бути менше:

· - для місцевих кооперативних банків, що діють у межах однієї області, - 1 млн євро;

· для банків, що здійснюють свою діяльність на території однієї області (далі - регіональні), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних банків, - 3 млн євро;

· для банків, що здійснюють свою діяльність на території всієї України (далі - міжрегіональні), у тому числі спеціалізованих інвестиційних, розрахункових (клірингових), ощадних та іпотечних, центрального кооперативного, - 5 млн євро.

Національний банк встановлює вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу банку тільки на час створення і реєстрації банків для забезпечення стабільної діяльності банку та виконання ним банківських операцій. Формування та збільшення статутного капіталу банку може здійснюватися виключно шляхом грошових внесків учасників. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти - юридичні особи, фізичні особи - іноземці - в іноземній вільно конвертованій валюті або в гривнях.

Статутний капітал банку не повинен формуватися за рахунок коштів, джерела походження яких не підтверджені. Забороняється використовувати для формування статутного капіталу банку бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначення, а також банківські метали. Розподіл прибутку з метою збільшення статутного капіталу може здійснюватися шляхом нарахування дивідендів учасникам банку та прийняття ними рішення про їх направлення до статутного капіталу. Банкам забороняються зустрічні інвестиції у статутні капітали один одного та зустрічні інвестиції в статутні капітали їх учасників.

Реєстрація змін, що вносяться до статуту банку

Зміни, що вносяться до статуту банку, набирають чинності після внесення відповідного запису до Державного реєстру банків. Банк зобов'язаний у місячний термін після прийняття загальними зборами акціонерів, зборами учасників або пайовиків рішення про внесення змін до статуту подати до Національного банку пакет документів, потрібних для їх реєстрації.

Територіальному управлінню Національного банку за місцезнаходженням банку подаються:

а) клопотання про реєстрацію змін до статуту банку за підписом голови правління (ради директорів) банку;

б) рішення зборів банку про збільшення статутного капіталу банку, а також про внесення змін до статуту. Банк, створений як відкрите акціонерне товариство, додатково подає рішення зборів банку про затвердження результатів відкритої підписки на акції банку;

в) зміни до статуту банку, засвідчені підписом голови правління (ради директорів) банку або уповноваженої особи та відбитком печатки банку, у чотирьох примірниках;

г) висновки аудиторських фірм (аудиторів) щодо учасників банку - юридичних осіб, що ввійшли до складу двадцяти найбільших акціонерів (учасників) банку, у разі здійснення ними додаткових внесків до статутного капіталу банку або придбання акцій (паїв, часток) на вторинному ринку за рахунок власних коштів (власного капіталу);

ґ) довідки Державної податкової адміністрації України про наявність доходів у фізичних осіб - учасників, які увійшли до складу двадцяти найбільших акціонерів (учасників) банку та внесли кошти до статутного капіталу банку в розмірі, що перевищує 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, установлених на день сплати коштів, та здійснили додаткові внески в рахунок сплати оголошеної кількості акцій (паїв, часток) до статутного капіталу банку або придбали акції (паї, частки) на вторинному ринку;

д) фінансова звітність юридичних осіб - учасників, які матимуть істотну участь у банку та здійснили внески в рахунок сплати оголошеної кількості акцій (паїв, часток) до статутного капіталу банку або придбали акції (паї, частки) на вторинному ринку, за останні чотири звітних періоди (квартали) та за станом на перше число місяця, у якому здійснюється внесок до статутного капіталу банку. У разі порушення банком термінів подання вищезазначених документів для реєстрації змін до статуту додатково подається фінансова звітність юридичних осіб - учасників банку за станом на перше число місяця, в якому подано документи до територіального управління Національного банку за його місцезнаходженням;

е) копії платіжних документів про здійснення кожним учасником банку, який увійшов до складу двадцяти найбільших акціонерів (учасників), сплати за акції (паї, частки) банку у розмірі, визначеному чинним законодавством України;

є) копія свідоцтва про реєстрацію попереднього випуску акцій, що видана Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку та засвідчена в нотаріальному порядку;

ж) копія звіту про наслідки підписки на акції (для банку, що створюється у формі відкритого акціонерного товариства), зареєстрованого Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку з доданням переліку акціонерів банку, які увійшли до складу двадцяти найбільших акціонерів (учасників) банку. У переліку зазначаються повне найменування акціонера, його місцезнаходження, платіжні реквізити, паспортні дані (для фізичних осіб) та кількість акцій, на які він підписався, їх загальна вартість і частка у статутному капіталі банку;

з) установчі документи нових учасників банку, які увійшли до складу двадцяти найбільших акціонерів (учасників), а також тих учасників, в установчі документи яких унесено зміни (нотаріально засвідчену копію);

и) нотаріально засвідчені копії установчих документів власників (акціонерів, учасників), істотної участі нового учасника, який матиме істотну участь у банку, а також їх фінансову звітність за останні чотири звітних періоди (квартали) та висновки аудиторських фірм (аудиторів) про підтвердження їх звітності за останній звітний період (квартал). Якщо в учасника, який на час унесення змін до статуту банку вже мав істотну участь у банку, змінилися власники (акціонери, учасники), то подаються нотаріально засвідчені копії установчих документів нових власників (акціонерів, учасників), істотної участі в цьому учасника банку, а також їх фінансова звітність за останні чотири звітних періоди (квартали) та висновки аудиторських фірм (аудиторів) про підтвердження їх звітності за останній звітний період (квартал);

і) копії свідоцтв про державну реєстрацію нових учасників банку;

ї) копія ліцензії Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку на здійснення діяльності зберігача або торговця цінними паперами (якщо вони здійснюють таку діяльність), засвідчена в нотаріальному порядку;

й) копія платіжного документа про внесення плати за реєстрацію змін до статуту банку.

Якщо банк збільшує свій статутний капітал за рахунок нарахованих учасникам банку дивідендів у вигляді акцій (паїв, часток) банку, то ним подається виписка з протоколу зборів учасників про прийняте рішення, копії платіжних документів про нарахування дивідендів і направлення відповідних сум до статутного капіталу банку, реєстр нарахованих дивідендів за підписами керівника і головного бухгалтера учасникам, які увійшли до складу двадцяти найбільших акціонерів (учасників) банку. Кошти, унесені учасниками в рахунок сплати акцій (паїв, часток) банку, перераховуються на кореспондентський рахунок банку, який відкрито в Національному банку (або відповідному територіальному управлінні Національного банку). Національний банк приймає рішення про реєстрацію змін до статутів банків, перелік яких визначає Комісія Національного банку. Територіальні управління Національного банку приймають рішення про реєстрацію змін до статутів банків у межах своєї компетенції, яку визначає Комісія Національного банку.

У разі прийняття Національним банком рішення про реєстрацію змін до статуту банку територіальне управління Національного банку подає до Національного банку пакет документів та висновок про відповідність поданих змін вимогам чинних законодавчих актів України і нормативно-правових актів Національного банку. Висновок має бути підготовлений у двотижневий термін із часу отримання від банку повного пакета документів, разом із таблицею збільшення статутного капіталу банку.

Зміни до статуту банку набирають чинності після внесення відповідного запису до Державного реєстру банків. Запис здійснюється згідно з датою прийняття територіальним управлінням Національного банку рішення про реєстрацію змін до статуту банку. Про здійснення запису щодо реєстрації змін до статуту банку Національний банк повідомляє банк і територіальне управління Національного банку листом за підписом директора Генерального департаменту банківського нагляду.

Порядок надання банкам ліцензій і письмових дозволів на здійснення банківських операцій

З моменту реєстрації у Державному реєстрі банків банк набуває статусу юридичної особи, однак здійснювати банківські операції він може тільки після отримання відповідної ліцензії Національного банку України.

Ліцензування є важливим аспектом регулювання допуску банків на ринки та контролю за банківською діяльністю взагалі. В Україні до 1996 р. після реєстрації в НБУ комерційні банки мали право виконувати операції, зазначені у їх статутах, без отримання відповідної ліцензії. Перший етап ліцензування банків розпочався із внесення змін до Закону України "Про банки і банківську діяльність" та введення в дію Положення "Про порядок ліцензування банків в Україні" [11], яким визначалися порядок та умови надання банкам ліцензії на здійснення банківських операцій. Протягом 1996 р. Національний банк надав ліцензії усім діючим банкам. Тобто, в той період на ринок через процес ліцензування були допущені всі банки, які вже функціонували, а виконання ліцензійних вимог вимагалося тільки від новостворюваних банків. На наш погляд, якби в 1996 р. діючі банки також були перевірені й підтвердили виконання кожного пункту ліцензії, то можна було б далі уникнути низки проблем, пов'язаних із капіталізацією, ліквідністю та якістю активів банків.

Згодом виникла потреба в розробленні єдиного нормативного акта, який би регламентував надання й розширення ліцензії на здійснення банківських операцій у національній та іноземних валютах. З урахуванням цього було розроблено Положення про порядок видачі банкам ліцензії на здійснення банківських операцій [13]. Це Положення містило перелік ЗО банківських операцій, а також особливі умови видачі ліцензії на здійснення окремих операцій: за більш ризиковими операціями встановлено підвищені вимоги до статутного капіталу банку та до якості його кредитного портфеля.

Сьогодні в Законі України "Про банки і банківську діяльність" закладено принципово нові підходи до ліцензування банків. Якщо раніше ліцензуванню підлягали всі здійснювані банком операції, то тепер НБУ здійснює ліцензування банківської діяльності. Згідно із Законом, банк дістав право здійснювати банківську діяльність після отримання в НБУ банківської ліцензії. Жодна особа не має права залучати вклади та інші кошти, що підлягають поверненню, надавати кредити, а також вести рахунки без банківської ліцензії. Встановлено чіткі критерії надання банківської ліцензії, на підставі якої банки можуть приймати вклади (депозити) від юридичних і фізичних осіб, відкривати рахунки клієнтів і банків-кореспон-дентів та розміщувати залучені кошти від свого імені. Ці операції належать виключно до банківських операцій, здійснювати які в сукупності дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію. Операції з валютними цінностями, їх перевезення та інкасацію, емісію власних цінних паперів, операції на ринку цінних паперів від свого імені та за дорученням клієнтів, інвестиції у статутні фонди та акції інших юридичних осіб банки можуть здійснювати тільки за письмовим дозволом Національного банку України.

З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи України, забезпечення захисту інтересів кредиторів, вкладників банків, а також згідно із законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України" та іншими законами і нормативно-правовими актами України Національний банк України визначає порядок видачі банкам та банківським корпораціям банківських ліцензій, письмових дозволів і ліцензій на виконання окремих операцій.