Главная | Обратная связь
МегаЛекции

П — продуктивність праці.





Фаза пристосування до праці (0—t1) — це час,протягом якого людина адаптується до майбутніх умов праці.Основний показник поступово досягає свого встановленого значення.Тривалість періо­ду пристосування організму до умов праці залежить від багатьох чинників, серед яких основними є інтенсивність роботи (чим інтенсивніша робота, тим цей період коротший) та рівень готов­ності людини до майбутньої роботи.

Значного скорочення фази пристосування до праці можна до­сягти за рахунок попередньої підготовки людини до роботи (вико­нання фізичних вправ, адаптації зору,слуху та ін.) та шляхом поси­леного навчального навантаження. Суть останнього полягає в то-му,що оператор перед початком роботи проводить короткочасне тренування щодо розв'язання однієї чи кількох задач підвищеної складності.

Фаза стійкої працездатності (t1 —12) характеризується найвищою якістю праці при оптимальних рівнях функціонування фізіоло­гічних систем організму. Тривалість цього періоду залежить від інтенсивності роботи. Чим інтенсивніша праця, тим коротший цей період. Найоптимальніша динамічна робота, коли цей період може бути вдесятки разів довшим, ніж при статичній діяльності.

На процес стійкої працездатності великий вплив справляють емоції. Негативні (страх, невпевненість, поганий настрій) знижу­ють працездатність. Позитивні (впевненість, спокій, бадьорий настрій) значно продовжують період стійкої працездатності.

Продовження періоду стійкої працездатності можна забезпе­чити:

- оптимальним рівнем напруги психофізіологічних функцій;

- комфортними умовами праці;

- правильним поєднанням режимів праці та відпочинку;

- емоційним розвантаженням;

- використанням тонізуючих напоїв (кава, чай), фармакологія -них засобів, зокрема препаратів рослинного походження (віта­міни, препарати, які впливають на енергетичні та метаболічні процеси);

- інформуванням людини про наслідки їїдіяльності,наглядом та контролем її роботи.


/. Основи безпеки життєдіяльності

Практичний досвід свідчить, шо вживання легких стимуля­торів допомогає знизити сонливість, сприяє підвищенню праце­здатності на короткий період. Однак активні стимулятори на відповідальних видах робіт здатні викликати негативний ефект —погіршується самопочуття, знижується рухливість та швидкість реакцій. Поширене серед населення вживання транквілізаторів, викликаючи заспокоєння та запобігаючи розвитку неврозів, може знизити психічну активність, сповільнити реакції, спричинити апатію та сонливість.

Фаза субкомпенсації (t2—13) розглядається як початок розвитку втоми. В цей період якість праці ще зберігається на високому рівні, але тільки за рахунок перенапруги відповідних функцій організму.

Фаза втоми (з моменту t3) характеризується чітко вираженим зниженням якості роботи при подальшому погіршенні функціо­нального стану людини. Об'єктивними показниками втоми є зміна частоти пульсу, дихання, зорової та слухової чутливості.

Наступною фазою життєдіяльності людини повинна бути фаза відновлення працездатності (відпочинку), яка може тривати від З до 5 хвилин; 60 — 90 хв і навіть декілька діб.






Рекомендуемые страницы:




Читайте также:


Воспользуйтесь поиском по сайту:
©2015- 2021 megalektsii.ru Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.