Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Властивості аналізаторів

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 2

· надзвичайно висока чутливість до адекватних подразників

· наявність абсолютної, диференційної та оперативної межі

· чутливості до подразника

· спроможність до адаптації

· спроможність тренування

· спроможність певний час зберігати відчуття після припинення дії подразника

· перебування у наступній взаємодії один за одним

Чутливість аналізаторів близька до теоретичної межі й у сучасній техніці поки що не досягнута. Кількісною мірою чутливості є гранична інтенсивність, тобто найменша інтенсивність подразника, вплив якої дає відчуття.

Абсолютна межа чутливості має верхній та нижній рівні. Нижня абсолютна межа чутливості — це мінімальна величина подразника що викликає чутливість. Верхня абсолютна межа — максимально допустима величина подразника, що не викликає в людини біль. Диференційна чутливість визначається найменшою величиною подразника, яка, дає можливість відчути його зміну. Це положення вперше було введено німецьким фізіологом А.Вебером і кількісно описано німецьким фізиком Г. Фехнером.

Спроможність до адаптації — це можливість пристосовувати рівень своєї чутливості до подразників. При високих інтенсивностях подразників чутливість знижується і, навпаки, при низьких — підвищується. Спроможність тренуватися виражається як у підвищенні чутливості, так і в прискоренні адаптації (наприклад, часто говорять про музичний слух, чуттєві органи дегустаторів і тощо). Спроможність певний час зберігати відчуття після припинення дії подразника полягає в тому, що людина може відновити у серій свідомості на коротку мить побачену характеристику або почуті звукові інтонації. Така «інерція» відчутті? визначається як наслідок. Тривалість послідовного образу сильно залежить від інтенсивності подразника і навіть у деяких випадках обмежує можливість аналізатора. Відомо, що навколишній світ багатогранний і лише завдяки властивості аналізаторів взаємодіяти один з одним відбувається повне сприйняття людиною об'єктів і явищ зовнішнього середовища.

3. Причини погіршення стану здоров’я населення України.

Протягом останнього десятиліття наша країна переживає тяжкі часи, а життєвий рівень дитячого населення як стратегічно значущої частини народу України падає Батьки і державні заклади неспроможні задовольнити елементарні потреби життєдіяльності дітей, забезпечити нормальні умови навчання, виховання, оздоровлення та медико-санітарного забезпечення - усього того, що має вирішальне значення в формуванні здоров"я дітей і підлітків - майбутнього трудового та інтелектуального потенціалу
країни. За період перебування в дошкільних закладах хронічна захворюваність зростає на 7-9%. На кінець дошкільного періоду життя дітей відхилення в опорно-руховому апараті мають 30-32%, носоглотки - 21-25%, нервовій системі - 27-30%, органах травлення - 27-30%. Алергічні прояви реєструються у 25% дітей старшого дошкільного віку. Рівня "шкільної зрілості" в 6 років досягає лише половина дошкільників.

За даними спеціальних медичних епідеміологічних спостережень, за період навчання в школі здоров"я дітей значно погіршується. В чотири рази зростає частота виявлення порушень зору, в два рази - органів травлення, в 3,5 раза - нервової і ендокринної систем та функціональних відхилень у серцево-судинній системі.

В середньому в Україні лише 10,0% випускників шкіл можна вважати здоровими, 52,6% - мають серйозні морфофункціональні відхилення, а 36,0% - 40,0% школярів страждають на хронічні захворювання (М. М. Коренєв та ін.). Останніми роками також спостерігається зростання нервово-психічних захворювань у школярів. Тільки 23% дітей можна визнати благополучними, 77% учнів становлять групу ризику, причому 28% з них мають дисфункціональні стани, які виходять за межу норми (М. М. Коренєв та ін.).

Темпи зростання захворюваності підлітків 15-17 років значно вищі порівняно з дітьми молодших вікових груп. На сьогодні в Україні діє 23 тис. дошкільних закладів і 22,2 тис. загальноосвітніх навчальних закладів, де щоденно перебуває більше 9 млн. дітей і підлітків, тобто більше 1/6 частини всього населення України. Умови виховання, навчання та проведення дозвілля в цих закладах стають все більш агресивними щодо здоров"я дітей і підлітків.

Без урахування негативних наслідків щодо впливу на підростаючий організм порушуються гігієнічні принципи організації навчального процесу.
Збільшується термін навчання в школі (до 12 років), зменшується вік дітей, що навчаються в школах, підвищується навчальне навантаження на учнів, зменшується кількість класів та груп у загальноосвітніх навчальних закладах, професійно-технічних училищах та збільшується їх наповнюваність, що

Сучасна загальноосвітня школа та репродуктивне здоров"я 23 призводить до значного погіршення мікрокліматичних умов і підвищення бактеріального забруднення шкільних приміщень.

Змінюються і вводяться нові навчальні програми та підручники, в т. ч. і комп"ютерні, які повинні мати гігієнічну оцінку щодо їх безпеки для фізичного і психічного здоров"я школярів.

Проведене за єдиною схемою в 2001-2002 рр. обстеження всіх загальноосвітніх закладів України виявило, що матеріально-технічний стан середніх загальноосвітніх навчальних закладів і їх оснащення не відповідають гігієнічним вимогам до умов для повноцінного і гармонійного розвитку дітей: спортивні зали мають 68% із обстежених 13 620 закладів, актові зали - 45%, обідні зали - 70%, приміщення для подовженого дня - лише 9%.

Кабінети комп"ютерної техніки обладнані в 30% навчальних закладів, комп"ютерне обладнання яких відповідає гігієнічним вимогам в 75% випадків, а спеціальні комп"ютерні меблі є лише в 31% кабінетів. Навчальними меблями повністю забезпечено 77% навчальних закладів.

Навчальні приміщення за функціонально-планувальними показниками та освітленням не відповідають гігієнічним вимогам більш як у 20% шкіл. Фактична наповнюваність навчальних закладів перевищує проектну серед міських - в 28%, сільських - 5,3% шкіл.

Навчання у 2-2,5 зміни здійснюють у 14% (серед міських - в 33%, серед сільських - в 7% шкіл), а початок занять раніше, ніж о 830 - у 23% навчальних закладів, що призводить до систематичного порушення хронобіологічних режимів життєдіяльності дітей.

Аналіз організації медичного обслуговування засвідчив: - лише 18,0% загальноосвітніх навчальних закладів України мають медичні приміщення, що відповідають вимогам ДСанПіН 5.5.2.008-01 "Державні санітарні правила і норми по устаткуванню, утриманню загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу"; - забезпеченість медичними працівниками недостатня (лікарями-педіатрами забезпечено в цілому лише 8,9% шкіл: серед них міських шкіл - 24,7% та сільських - 1,4%); - медичними оглядами в 2002-2002 навчальному році були охоплені 86,7% учнів у міській місцевості і лише 51% - в сільський; - в умовах навчального закладу лише в 20,5% шкіл проводяться профілактичнооздоровчі заходи щодо оздоровлення учнів з порушеннями у стані здоров"я. Результати гігієнічного вивчення фактичного харчування учнів різних регіонів України виявив ряд суттєвих порушень харчування школярів: - раціони харчування мають недостатній енергетичний вміст: енергетична цінність раціонів в деяких регіонах (сільська місцевість Херсонської та Київської областей) нижча від нормативної на 20-25%; - раціони харчування розбалансовані за вмістом білків, жирів, вуглеводів, тобто порушено співвідношення основних нутрієнтів (у більшості регіонів раціони не містять достатньої кількості тваринного білка та рослинного жиру); - в раціонах харчування - дефіцит вітаміну А (19-38% від потреби у дівчат та 19-47% у хлопців) та мікронутрієнту кальцію (27-42 % від потреби у дівчат та 34- 44% у хлопців); 24 - серед шестирічних учнів перших класів функціонально не готові до систематичного навчання в школі ("незрілі") 46,4% дітей, серед семирічних - 22,5%; - серед "зрілих" учнів вірогідно вище (в 5,9 раза) кількість учнів, у яких протягом навчального дня не спостерігаються ознаки стомлюваності: відповідно 25,0% серед "зрілих" і 4,2% серед "незрілих" учнів; - серед
семирічних учнів у динаміці навчання не спостерігаються ознаки стомлюваності у

22,9%, серед шестирічних - лише у 10,7%, що в 2,1 раза менше (рі 0,05); - лише половина учнів (50,0%) має середній та високий рівень функціонального стану організму, а решта дітей відчуває напруження функцій серцево-судинної, дихальної та нервової систем, що вимагає подальшого поглибленого вивчення реакцій організму школярів в динаміці їх
навчання;

Для забезпечення необхідних для збереження здоров"я дітей умов життєдіяльності науковцями та фахівцями практики з гігієни дітей і підлітків розроблено ряд нормативних документів, які регламентують гігієнічно обґрунтовані умови навчання, виховання і оздоровлення: -
ДСанПіН 5.5.2.008-01 "Державні санітарні правила і норми по устаткуванню, утриманню загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу"; - ДСанПіН 5.5.6.009-98 "Влаштування і обладнання кабінетів комп"ютерної техніки в навчальних закладах та режим праці учнів на персональних комп"ютерах"; - ДСанПіН 5.5.5.23-99 "Улаштування, утримання і організація режиму діяльності дитячих оздоровчих закладів"; - розроблено проект "Державних санітарних правил і норм щодо
улаштування, утримання та організації діяльності позашкільних навчальних закладів"; - на розв"язання соціальної проблеми припинення дитячої бездоглядності в Україні спрямовані ДСанПіН 5.5.3.052-99 "Тимчасові санітарні правила і норми улаштування, обладнання, утримання притулків для неповнолітніх та організація харчування і медичного забезпечення дітей"; - розпочата розробка державних санітарних правил і норм "Гігієнічні вимоги до влаштування, утримання та режиму роботи комп"ютерних ігрових клубів".

Гігієнічне забезпечення оптимальних умов життєдіяльності дітей - основа збереження їх здоров"я.

Для створення нормальних умов виробничої діяльності необхідно забезпечити не лише комфортні метеорологічні умови, а й необхідну чистоту повітря. Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище приміщень можуть надходити різноманітні шкідливі речовини, що використовуються в технологічних процесах.

Шкідливі речовини можуть проникати в організм людини через органи дихання, органи травлення, а також шкіру та слизові оболонки. Через дихальні шляхи потрапляють пари, газо- та пилоподібні речовини, через шкіру переважно рідкі речовини. Через шлунково-кишкові шляхи потрапляють речовини під час ковтання, або при внесенні їх в рот забрудненими руками.

Основним шляхом надходження промислових шкідливих речовин в організм людини є дихальні шляхи. Завдяки величезній (понад 90 м2) всмоктувальній поверхні легенів утворюються сприятливі умови для потрапляння шкідливих речовин у кров.

Шкідливі речовини, що потрапили тим, чи іншим шляхом в організм можуть викликати отруєння (гострі чи хронічні). Ступінь отруєння залежить від токсичності речовини, ЇЇ кількості, часу дії, шляху проникнення, метеорологічних умов, індивідуальних особливостей організму. Гострі отруєння виникають в результаті одноразової дії великих доз шкідливих речовин (чадний газ, метан, сірководень).

Хронічні отруєння розвиваються внаслідок тривалої дії на людину невеликих концентрацій шкідливих речовин (свинець, ртуть, марганець). Шкідливі речовини потрапивши в організм розподіляються в ньому нерівномірно. Найбільша кількість свинцю накопичується в кістках, фтору — в зубах, марганцю — в печінці. Такі речовини мають властивість утворювати в організмі так зване „депо" і затримуватись в ньому тривалий час.

При хронічному отруєнні шкідливі речовини можуть не лише накопичуватись в організмі (матеріальна кумуляція), але й викликати "накопичення" функціональних ефектів (функціональна кумуляція).

Ступінь несприятливого впливу шкідливих речовин, що присутні в повітрі робочої зони визначається також низкою інших чинників. Наприклад, підвищена температура і вологість, як і значне м'язеве напруження, в більшості випадків, підсилюють дію шкідливих речовин.

Суттєве значення мають індивідуальні особливості людини. З огляду на це для робітників, які працюють у шкідливих умовах проводяться обов'язкові попередні (при вступі на роботу) та періодичні (1 раз на 3, 6, 12 та 24 місяці, залежно від токсичності речовин) медичні огляди.

Шкідливі речовини, що потрапили в організм людини спричинюють порушення здоров'я лише в тому випадку, коли їхня кількість в повітрі перевищує граничну для кожної речовини величину. Під гранично допустимою концентрацією (ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони розуміють таку концентрацію, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 годин чи іншої тривалості (але не більше 40 годин на тиждень) за час всього трудового стажу не може викликати професійних захворювань або розладів у стані здоров'я, що визначаються сучасними методами як у процесі праці, так і у віддалені строки життя теперішнього і наступних поколінь.

4. Вражаючі, шкідливі та небезпечні фактори навколишнього середовища.

Можливість реалізації небезпеки і ступінь несприятливого впливу її на

людинузалежитьвідвідповідних факторів.

Фактор (лат. factor – діючи, що вчиняє) – причина, рушійна сила будь-

якого процесу, яка визначаєйогохарактер абоокреміриси.

У виробничі сфері факториподіляються на вражаючі, небезпечніта шкід-

ливі.

Вражаючі факториможутьпризвестидозагибелілюдини.

Небезпечні фактори викликають в окремих випадках травми чи раптове

погіршення здоров’я (головни біль, погіршення зору, слуху, зміни психологіч-

ногота фізичногостану).

Шкідливі фактори можуть спричиняти захворювання чи зниження працез-

датностілюдиниякуявні, так іприховані формах.

Розподіл факторівнавражаючі, небезпечніта шкідливі – доситьумовни.

Один і то же фактор може спричинити загибель людини, захворювання,

чинезавдати ніякоїшкодизавдякиїї силі, здатності організмудо протидії.

5. Ризик як оцінка небезпеки.

Ризик – це кількісна характеристика оцінки ступеня небезпеки. Ризик є

критеріємреалізації небезпеки. Нескінченномали (“нульови ”) ризик свідчить

про відсутність реальної небезпеки в системі, і навпаки: чим вищи ризик, тим

вищареальність впливунебезпеки.

Величина ризику (R) визначається як відношення кількості поді з неба-

жаними наслідками (n) до максимально можливого їх числа (N) за конкретни

періодчасу:

Наведена формуладозволяєрозрахувати величинузагального та групового

ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кіль-

кістьусіх поді, апри оцінцігруповогоризику – максимальну кількість поді у

конкретні групі.

Характерним прикладом визначення загального ризику може служитироз-

рахунок числового значення загального ризику побутового травматизму зі сме-

ртельними наслідками. Відповіднодо статистичнихданих, за 1998 рік вУкраїні

загинуло у побутові сфері 68,2 тис. осіб. Наразитись на смертельну небезпеку

в побуті практично міг кожен із загального числа громадян, що проживали в

Україні на це період, тобто N = 50 000 000 осіб. Тоді числове значення загаль-

ногоризику смертельнихвипадківупобутові сферів 1998 році складатиме: R = 68 200 / 50 000 000 = 0,001 362 = 1 362 х 10-6.

Це означає, що з кожного мільйона громадян, які проживали в Україні, у

побутові сферізагинулоу 1998 році 1 362 осіб.

5.Концепція прийнятного ризику

. Сучасні вчені висувають концепцію прийнятногоризику, сутьякої полягає

у напрямідо такої безпеки, яку суспільствоможеприйняти (дозволити) у дани

період часу. Нині з’ясувалося, що не можна досягти абсолютної безпеки; суспі-

льство може собідозволитилише економічновиправдани рівень безпеки.

Введенопоняттяіндивідуальногоризикузагибелілюдини.

Максимально сприятливи рівень індивідуальногоризику:

тобто на 1 млн. населеннягине 1 людина нарік (до цьогорівняризику тре-

бапрагнути).

Забезпечити нульови ризик неможливо. Набула поширення концепція

прийнятого ризику, тобто таки ризик суспільство може прийняти (дозволити)

у дани час і котри може бути економічно виправдани. Прийняти ризик

вміщує технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти, являючи собою

компромісміжрівнем безпекита можливостямиїїдосягнення.

У деяких країнах, наприклад, у Голландії, рівні прийнятого ризику встано-

вленіузаконодавчомупорядку.

6. Складові частини біосфери (атмосфера, гідросфера, літосфера) та їх значення в життєдіяльності людини.

Навколишнє природне середовище у більш широкому розумінні – косміч-

ни простір, ав більшвузькому – біосфера, зовнішня оболонкаЗемлі, яка охоп-

лює частину атмосфери (висотою 10–15 км), гідросферу (глибиною до 12 км) і

верхню частину літосфери (глибиною до 2–5 км), які взаємопов’язані складни-

ми біогеохімічнимицикламиміграціїречовин і енергії.

Земля – одна з планет сонячної системи, найбільша між планетами земної групи (Меркурі, Венера, Марс, Земля), середні радіус – 6 371 км, відстань до

Сонця – 150 млн. км, маса Землі складає 1/330 000 від маси Сонця. Сонце –

найголовніша зірка сонячної системи, температура поверхні близько 6 000о С.

Земля отримує від Сонця всього одну двомільярдну частину сонячного випро-

мінювання. Цього досить, щоб обігріти Землю та постачати необхідною енергі-

єювесьрослинни татваринни світ.

Атмосфера – це газова оболонка Землі, яка обертається разом із нею. Гус-

тина ітиск атмосфери швидко зменшуються з висотою: на поверхні Землі сере-

дня густина повітря складає 1,22 кг/м3, на висоті 10 км вона змінюється від 8,8

кг/м3 до 0,41 кг/м3, а на висоті 100 км – зменшується до 8,8 х 10-7 кг/м3. Тут,

на висоті 100 км, атомам 1 молекули повітря дуже просторо. Наприклад, моле-

кула азотуможе вільно пролетіти близько 10 см, не зіткнувшись із жодною мо-

лекулою. А на поверхні Землі в 1 см3 повітря міститься 2,7 ґ 1019 молекул азо-

ту.

Дуже своєрідні і кліматичні умови в атмосфері. Атмосфера поділяється на

шари, вяких звисотоюзмінюєтьсятемпература. На висоті 8–10 кмтемпература

складає 40–50 оСнижченуля, анависоті біля 60–70 кмзнаходиться повітряни

шар з досить помірною температурою, близькоюдо 0о С. Причини виникнення

цього теплого шару атмосфери пояснюються явищем абсорбції (поглинання)

молекулами озонуі киснюультрафіолетового випромінювання Сонця. Саметут

проходить озонови захист життя Землі від жорсткого, знищуючого все живе

випромінювання Сонця.

Енергія радіації, що абсорбується, переходить у теплову енергію газових

молекул. Сонячнарадіація, яка проходить до земної поверхні, має зовсім безпе-

чні межі, а всі ультрафіолетові промені з меншою довжиною хвилі в’язнуть у

цьомуневидимому, легкому, аленепроникливомушаріповітряногоокеану.

Далі від Землі, на висоті близько 80 км, температура повітря знову падає. І

дуже суттєво – до 85о С, а потім починає неухильно зростати. На висоті між

200–300 кмвонаперевищуєвже 700 оСіпродовжуєзростатидалі.

Як далеко тягнеться наша повітряна оболонка, що надійно захищає нас від

вторгнення космосуз йогохолодом, випромінюваннямита бомбардуваннямко-

смічними тілами? Точно назвати її товщину важко. Газова сфера Землі “реєст-

рується” на висотах до 1 100 км, але простягається, мабуть, і далі, до висоти 20

тис. км.

Гідросфера – це водяна оболонка Землі. До надземної частини гідросфери,

що вкриває 70 % поверхні Земної кулі, належать океани, моря, озера, ріки, ата-

кож льодовики, в яких вода перебуває у твердому стані. Основна частина води

(понад 80 %) перебуває у глибинних зонах Землі – вїї мантії. Підземна частина

гідросфери охоплює ґрунтові, підгрунтові, напірні безнапірні води, тріщинні

води і води карстових порожнин у легкорозчинних гірських породах (вапняках,

гіпсахтощо).

Усі формиводних мас переходять однав однуу процесі перетворення. Во-

да у біосфері перебуває у безперервномурусі, береучасть у геологічномута бі-

ологічномукругообігахречовин.

Вода є основою існування життя на Землі. Для величезної кількості живих

організмів, особливо на ранніх етапах розвитку біосфери, вода була середови- щем зародження та розвитку. Без води неможливи фотосинтез, яки відбува-

ється в зелених рослинах і лежить в основі біологічного кругообігу речовин на

наші планеті. Вода – своєрідни мінерал, яки забезпечує існуванняживих ор-

ганізмів на Землі. Живі організми на 60–98 % складаються з води, і всі їхні

життєві функціональні процеси пов’язані з нею. Цікаво, що чоловіки більшою

мірою містять у собі воду (60–62 %), ніж жінки (приблизно 50 %). Найбільша

кількість води – 70 % – міститься у тканинах тіла людини. Серце людини про-

тягом доби перекачує 10 000 літрів крові (біля 1 000 літрів води). 100 літрів во-

ди фільтруютьнирки.

Обмін речовин в організмах можливи лише за наявності води, бо майже

всі хімічні, колоїдно-хімічні та фізіологічні процеси відбуваються у водних ро-

зчинах органічнихта неорганічнихречовин абоза обов’язкової участі в них во-

ди. Процеси травлення і засвоєння їжі у травному каналі та синтез живої речо-

вини в клітинах організмів відбуваються виключно у рідкому середовищі. Що-

добово людина вживає 2–2,5 літра води. Втрата організмомлише 10–20 % води

ведедо йогозагибелі. Безводилюдинаможепрожитинебільше 5-тидіб.

Без води не може існувати людська цивілізація, бо вода використовуєть-

ся людьми не лише для пиття, а для забезпечення своїх санітарно-гігієнічних

та господарсько-побутових потреб. Вода використовується у промисловості,

побуті, сільськомугосподарствіяк джерело енергії.

Багатоджерел іводоймищмаютьлікувальне призначення.

Але для більшостілюдських потреб придатнане будь-яка вода, апрісна – з

вмістом мінеральних соле до 1 г/л. Незважаючи на величезні обсяги гідросфе-

ри (16 млрд. м3 води), прісні води становлять менше 3 % її об’єму. Доступною

для використання є лише невелика частина прісних вод, зосереджена у прісно-

водних озерах, водосховищах, річках та підземних водоносних горизонтах. За-

безпеченість річковою водою України дуже мала. Це дефіцит річкової води

доводиться надолужувати використанням підземних вод, яких у наші країні

чимали запас. Головними джерелами річкової води в Україні є: Дніпро, Дніс-

тер, Південни Буг, Тиса, Прут, малірічки (понад 63 000).

Літосфера – тверда оболонка Землі. Наша планета Земля – є стиснута з по-

люсів куля – геоїд. Будова Землі неоднорідна. Вона складається ізтрьох оболо-

нок – земної кори, мантії та ядра, де різко змінюються швидкості пружних се -

смічниххвиль, викликанихземлетрусами абоштучнимивибухами.

Товща земної кори під ложем океану досягає 5–12 км, у рівнинних регіо-

нах – 30–40 км, а під горами – 50–70 км. Мантія Землі простягається нижче зе-

мної кори до глибини 2 900 км від поверхні, ядро – до її центру, тобто глибини

6 370 км. Відповідно до глибини зростає тиск і щільність гірських порід, під-

вищуєтьсяїх температура. Вважають, що температура ядра Землі не перевищує

5 000 оС. Джерела внутрішньої теплової енергії Землі ще не достатньо

з’ясовані. Головними з них вважають радіаційни розпад елементів та перероз-

поділ матеріалу за щільністю в мантії, яки супроводжується виділенням знач-

ноїкількостітепла.

Зовнішнятверда оболонкаЗемлі, яка включає земну коруз частиною верх-

ньої мантії Землі і складається з осадових, вивержених і метаморфічних порід,

називається літосферою. Товщина літосфери на континентах і під океанами ві-

дрізняється і становить у середньому 25–200 і 5–100 км. Переважна частина зе-

мної поверхні – це рівнини континентів і океанічного дна. Основна частина лі-

тосфери складаєтьсяз вивержених магматичних порід (95 %), середяких на ко-

нтинентахпереважаютьграніти, авокеані – базальти.

Літосфера є середовищем усіх мінеральних ресурсів, одним з основних

суб’єктів антропогенної діяльності людини. У верхні частині континентальної

земної кори розвинені ґрунти, значення яких для людини важко переоцінити.

Ґрунт – органічно-мінеральни продукт багаторічної (сотні тисяч років) спіль-

ної діяльності живих організмів, води, повітря, сонячного тепла та світла є од-

ним з найважливіших природних ресурсів. Залежно від кліматичних і геолого-

географічнихумов, ґрунти маютьтовщинувід 15 – 25 смдо 2 – 3 м. Ґрунти виникли разом із живою речовиною ірозвивалися під впливом дія-

льності рослин, тварин і мікроорганізмів, доки не сталидуже цінним для люди-

ниродючим субстратом. Сучасні ґрунти складаються із суміші мінеральних ча-

сток (продукти руйнування гірських порід) та органічних речовин (продукти

життєдіяльності біоти та мікроорганізми і гриби). Ґрунти відіграють величезну

рольукругообігуводи, речовин івуглекислогогазу.

Ґрунти мають велике значення для життя. Без ґрунту не можливе життя

рослин і тварин на суші, бо ґрунт для них є основою їх життя. Він є джерелом

мінеральних, органічних і органічно-мінеральнихречовин іунікальною лабора-

торією, в які відбуваються процеси розкладу та синтезу органічнихречовин, а

також фотохімічні процеси. Ґрунти є основним джерелом отримання продуктів

харчування люде.

7. Органи чуття як складова частина аналізатора.

Сучасни етап розвитку фізіології органів чуття пов’язани з іменами та-

ких учених, як І.М. Сєченов (1829–1905) та І.П. Павлов (1849–1936). І.П. Пав-

лов розвинув працю І.М. Сєченова про рефлекси головного мозку, створив

учення про аналізатори як про сукупність нервово-рецепторних структур, що

забезпечують сприйняття зовнішніх подразників, трансформацію їх енергії у

процес нервового збудження і проведення його в центральну нервову систему.

За думкою І.П. Павлова, будь-яки аналізатор складається з трьох частин: пе-

риферичної (або рецепторної), провідникової і центральної, де завершуються

аналітично-синтетичніпроцесиза оцінкоюбіологічноїзначимостіподразника.

У дани час наука про відчуття використовує декілька термінів, дуже бли-

зьких за значенням: “органи чуття”, “аналізатори”, “аферентні системи”, “сен-

сорнісистеми”, щочасторозглядаютьсяякрівнозначні.

У сучасні фізіології, враховуючи анатомічнуєдність і спільність функці,

розрізняють вісім аналізаторів (хоч, звичайно, людина вважає, щоїх у неї лише

5, припускаючи, що шосте чуття близьке до інтуїції): зорови, слухови, сма-

кови, нюхови, шкірни (або тактильни), вестибулярни, рухови і вісцера-

льни (або аналізатор внутрішніх органів). Проте в системі взаємодії людини з

об’єктами навколишнього середовища головними або домінуючими при вияв-

ленні небезпеки все ж таки виступають зорови, слухови та шкірни аналіза-

тори. Інші виконують допоміжну абодоповнюючу дію. Але необхідно врахову-

вати також іту обста-вину, що в сучаснихумовах єціли ряд небезпечних чин-

ників, що створюють надзвичайно важливу біологічну дію на людськи орга-

нізм, але для їх сприйняття немає відповідних природних аналізаторів. Це, на- самперед, стосується до іонізуючих випромінювань і електромагнітних полів

надвисоких діапазонів час-тот (так названі НВЧ-випромінювання). Людина не

спроможна їх відчути безпосередньо, а починає відчувати лише їх опосередко-

вані (в основному дуже небезпечні для здоров’я) наслідки. Для усунення цієї

прогалини розроблені різноманітні технічні засоби, що дозволяють відчувати

іонізуюче випромінювання, “чути” радіохвилі та ультразвук, “бачити” інфраче-

рвоні випромінюванняіт. д.

Будова аналізаторів. У цілому аналізатори являють собою сукупність вза-

ємодіючих утворень периферичної і центральної нервової системи, що здійс-

нюють сприймання та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у на-

вколишньому середовищі, так і всередині самого організму. Усі аналізатори в

принциповому структурному відношенні однотипні. Вони мають на свої пе-

риферії апарати, що сприймають – рецептори, у яких і відбуває-ться перетво-

рення енергії подразника у процес збудження. Від рецепторів по сенсорних

(чуттєвих) нейронах і синапсах (контактах між нервовими клітинами) надхо-

дять у центральну нервову систему. Розрізняють такі основні види рецепторів:

механорецеп-тори, що сприймають механічну енергію: до них належать рецеп-

тори слухової, вестибулярної, рухової, тактильної, частково віс-церальної чут-

ливості; хеморецептори – нюх, смаки судин і внутрішніх органів; терморецеп-

тори, що мають шкіряни аналізатор; фоторецептори – зорови аналізатор та

інші види. Кожен рецептор виділяє із множини подразників зовнішнього і вну-

трішнього се-редовища сві адекватни подразник. Цим і пояснюється дуже

високачутливістьрецепторів.

8. Психофізіологічний закон Вебера-Фехнера.

Закон Вебера — Фехнера — психофізіологічний закон, що описує сприйняття різних фізичних величин органами чуттів.

Цей закон полягає в тому, що коли інтенсивність якої-небудь фізичної величини збільшувати в геометричній прогресії, то відчуття цієї величини буде збільшуватись в арифметичній прогресіїї. Іншими словами, при збільшенні інтенсивності стимулу в певну кількість разів його відчуття зростає на певну величину. Тобто, відчуття пропорційне логарифму інтенсивності стимулювання.

Закон Вебера — Фехнера справедливий, наприклад, для людського сприйняття гучності звуку, інтенсивності світла, сили механічного навантаження. Через це шкала рівнів гучності звуку та блиску зір є логарифмічною (збільшення гучності на 1 бел відповідає збільшенню інтенсивності звуку у 10 разів, а збільшення блиску на 1 зоряну величину — зменшенню інтенсивності світла у ≈ 2,512 разів).

Цей закон можна записати таким чином:

де:

, — відчуття двох стимулів, різних за величиною (точніше, чисельні значення цих відчуттів за відповідною логарифмічною шкалою),

, — інтенсивність відповідної фізичної величини для цих стимулів,

— коефіцієнт, що залежить від способу побудови шкали. Для шкали гучності звуку у белах k = 1, у децибелах — k = 10, а для шкали зоряних величин k = −2,500.

Цей закон встановив німецький психофізіолог та анатом Ернст Генріх Вебер за результатами своїх досліджень, здійснених у 1830–1834 роках. Остаточно його сформулював Густав Фехнер 1858 року^[1].

9. Безпека харчування та водопостачання.

Безпе́ка харчови́х проду́ктів (англ. Food safety) — є науковою дисципліною, яка описує обробку, підготовку та зберігання харчових продуктів таким чином, щоб запобігти хворобам харчового походження. Це включає в себе ряд процедур, яких слід дотримуватися, щоб уникнути потенційно серйозних небезпек для здоров'я.

Європейський Союз визначив безпеку харчових продуктів одним з головних пріоритетів своєї політики. Це основна мета, яку слід завважувати в різних сферах діяльності Спільноти, як-от спільна сільськогосподарська політика, зокрема та її ділянка, що стосується розвитку села; захист природного довкілля, охорона здоров'я, захист споживачів та внутрішній ринок.

Публічні дебати, зініційовані зеленою книгою про головні принципи безпеки харчових продуктів, привели до появи в січні 2000 року відповідної білої книги. Вона стала важливим кроком на шляху до ухвалення нового закону про харчові продукти. В цьому документі Комісія оголосила про розроблення правових рамок, які охоплюватимуть весь харчовий ланцюг — «від лану до столу» — відповідно до глобального, інтегрованого підходу. За цією логікою, безпека харчових продуктів — це й здоров'я тварин та їхнє харчування, захист тварин та їхній добробут, ветеринарний контроль і піклування про здоров'я рослин, і дотримання санітарних норм за обробки та приготування харчових продуктів. У Білій книзі також наголошується на необхідності діалогу зі споживачами, яких треба слухати, навчати й інформувати.

У лютому 2002 року ухвалено постанову, що заклала підвалини нового законодавства з безпеки харчових продуктів. Вона визначає п'ять основних загальних принципів:

· твердження про нерозривність усіх ланок харчового ланцюга;

· аналіз ризиків як наріжний камінь політики безпеки харчових продуктів;

· відповідальність операторів у цій сфері;

· можливість контролювати продукт на кожній стадії харчового ланцюжка;

· право громадян на точну й достовірну інформацію.

Цією ж постановою засновано Європейське агентство з безпеки харчових продуктів. Його основними завданнями є надання незалежних наукових висновків стосовно безпеки харчових продуктів, збір та аналіз даних про будь-які потенційні або наявні ризики та підтримка постійного діалогу з громадськістю.

Зміст [показати]

[ред.]Регулюючі органи

[ред.] Канада

У Канаді питаннями регулювання безпечності харчових продуктів, розробленням директив і норм займається Федеральна служба охорони здоров’я Канади (НС), контролем і наглядом за дотриманням вимог стандартів — Канадська інспекція контролю якості харчових продуктів (CFIA).^[1]

[ред.] Франція

У Франції оцінку ризиків, пов’язаних із харчовими продуктами, здійснює Французьке агентство з безпечності харчових продуктів (AFSSA), а контроль і нагляд — Головне управління з харчових продуктів (DGAL), підпорядковане Міністерству сільського господарства.^[1]

[ред.] ЗДА

В ЗДА — це Управління харчових продуктів і ліків (FDA) та Служба інспекції безпечності харчових продуктів (FSIS).^[1]

[ред.] Україна

В Україні система гарантування безпечності харчових продуктів включає чотири міністерства:^[2]

· Міністерство охорони здоров’я,

· Міністерство аграрної політики та продовольства,

· Міністерство економічного розвитку і торгівлі,

· Міністерство екології та природних ресурсів,

та сім комітетів і служб:^[2]

· Державна санітарно-епідеміологічна служба,

· Державна служба з карантину рослин,

· Державний комітет ветеринарної медицини,

· Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики,

· Державна митна служба,

· Державна екологічна інспекція,

· Національне агентство з акредитації.

10. Зміст поняття «катастрофа», «надзвичайна ситуація», «надзвичайний стан».

В останній час в системі цивільної оборони принято вживати наступні визначення та основні терміни, що характеризують ту чи іншу надзвичайну ситуацію, основні із них які:
Надзвичайна ситуація (НС) порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей та (або) значних матеріальних втрат.
Класифікація НС система, згідно з якими НС поділяються на класи і підкласи залежно від їх характеру.
Класифікаційна ознака НС технічна або інша характеристика аварійної ситуації, що дає змогу віднести її до надзвичайної.
Порогові значення класифікаційної ознаки НС – визначене в установленому порядку значення технічної або іншої характеристики конкретної аварійної ситуації, що дає змогу віднести її до надзвичайної.
Екстремальна подія техногенного, екологічного або природного характеру подія, що заключається в істотному різкому відхиленню від норми проходження процесів або явищ.
Під нормою треба розуміти таке проходження процесів або явищ, до якого населення і виробництво пристосувались шляхом тривалого досліду або спеціальних науковотехнічних розробок.
Техногенна надзвичайна ситуація стан, при якому внаслідок виникнення джерела техногенної надзвичайної ситуації на об'єкті, визначеній території або акваторії порушуються нормальні умови життя і діяльності людей, виникає загроза їх життю і здоров'ю, наноситься шкода майну населення, економіці і довкіллю.
Джерело техногенної надзвичайної ситуації небезпечна техногенна подія, внаслідок чого на об'єкті, визначеній території або акваторії виникла техногенна надзвичайна ситуація.
Аварія небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей і приводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів чи завдає шкоди довкіллю.
Катастрофа велика за масштабом аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків.
Техногенна небезпека стан, внутрішньо притаманний технічній системі, виробничому або транспортному об'єкту, що реалізується у виді дії ураження джерела техногенної надзвичайної ситуації на людину і довкілля при його виникненні, або у виді прямої чи побічної шкоди для людини і навколишнього природного середовища в процесі нормальної експлуатації цих об'єктів.
Фактор ураження джерела техногенної надзвичайної ситуації складова небезпечної події, що характеризується фізичними, хімічними і біологічними діями і проявленнями, які виражені відповідними параметрами.
Дія ураження джерела техногенної НС негативний вплив одного або сполучених факторів ураження джерела техногенної надзвичайної ситуації на життя і здоров'я людей, сільськогосподарських тварин і рослин, суб'єкти господарської діяльності та навколишнє природне середовище.
Зона техногенної надзвичайної ситуації територія чи акваторія, в межах якої діє негативний вплив одного або сполучених факторів ураження джерела техногенної НС.
Природна надзвичайна ситуація обстановка на визначеній території або акваторії, що склалася у разі виникнення джерела природної надзвичайної ситуації, яка може потягти або потягла людські жертви, нанести шкоду здоров'ю людей і довкіллю, а також привести до значних матеріальних втрат і порушення життєдіяльності людей.
Джерело природної надзвичайної ситуації небезпечне природне явище або процес, внаслідок якого на визначеній території або акваторії виникла або може виникнути НС.
Фактор ураження джерела природної НС складова небезпечного природного явища або процесу, що викликана джерелом природної НС і характеризується фізичними, хімічними, біологічними діями і проявляннями, які визначені або виражені відповідними параметрами.
Дія джерела ураження природної НС негативний вплив одного або сполучених факторів ураження джерела природної надзвичайної ситуації на життя і здоров'я людей, сільськогосподарських тварин і рослин, об'єкти економіки та довкілля.
Небезпечне природне явище подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об'єкти економіки та довкілля.
Стихійне лихо руйнівне природне або природне антропогенне явище чи процес значного масштабу, внаслідок якого може виникнути або виникла загроза життю і здоров'ю людей, статися руйнування чи знищення матеріальних цінностей і компонентів довкілля.
Природнотехногенна катастрофа руйнівний процес, що розвивається внаслідок порушення нормальної взаємодії технологічних об'єктів з компонентами довкілля, який приводить до масової загибелі людей, знищення і руйнування об'єктів економіки і компонентів навколишнього природного середовища.
Зона природної надзвичайної ситуації територія чи акваторія, на якій внаслідок виникнення джерела природної надзвичайної ситуації або розповсюдження його наслідків з інших районів виникла природна НС.
Зона можливої природної надзвичайної ситуації – територія чи акваторія, на якій існує або не виключена можливість виникнення природної надзвичайної ситуації.
Екологічна надзвичайна ситуація обстановка на визначеній території або акваторії, що склалася у разі виникнення джерела екологічної надзвичайної ситуації, яка привела до гострих несприятливих змін в середовищі проживання людей і, як правило, масової загибелі живих організмів і економічним збиткам.
Фактор ураження джерела екологічної надзвичайної ситуації складова небезпечного стихійного лиха, великої виробничої або транспортної аварії, що привели до гострих несприятливих змін в середовищі проживання людей і, як правило, масової загибелі живих організмів і економічним збиткам.
Дія ураження джерела екологічної надзвичайної ситуації негативний вплив одного або сполучених факторів ураження джерела екологічної надзвичайної ситуації на життя і здоров'я людей, сільськогосподарських тварин і рослин та навколишнє природне середовище.
Зона екологічної надзвичайної ситуації територія чи акваторія, на якій внаслідок виникнення джерела екологічної надзвичайної ситуації або розповсюдження його наслідків із других районів виникла екологічна НС.
Зона можливої екологічної надзвичайної ситуації територія чи акваторія, на якій уже існує або не виключена можливість виникнення екологічної надзвичайної ситуації.
Економічні збитки від НС оцінені відповідним чином втрати, спричинені цією ситуацією.
Загальні ознаки надзвичайних ситуацій: наявність або загроза загибелі людей чи значне порушення умов їх життєдіяльності; заподіяння економічних збитків; істотне погіршення стану довкілля.
Надзвичайні ситуації, які можуть виникати на території України і оказувати негативний вплив на функціонування об'єктів економіки і життєдіяльність населення у мирний і воєнний час, діляться за наступними основними признаками: у сфері виникнення; за галузевою ознакою; за масштабами можливих наслідків.
По першому признаку " у сфері виникнення " надзвичайні ситуації розподіляються за характером виникнення на: техногенні, природні, соціальнополітичні і воєнні.
Техногенні надзвичайні ситуації класифікуються за типами аварій (катастроф).
Надзвичайні ситуації техногенного характеру за характеристиками явищ, що визначають особливості дії факторів ураження на людей, навколишнє природне середовище та суб'єкти господарської діяльності, поділяються на аварії (катастрофи), які супроводжуються викидами (виливами) небезпечних речовин, пожежами, вибухами, затопленнями, аваріями на інженерних мережах і системах життєзабезпечення, руйнуванням будівель і споруд, аваріями транспортних засобів та інші.
Аварії (катастрофи), що пов'язані з викидом небезпечних речовин, додатково поділяються на радіаційні, хімічні, біологічні і, крім цього, поділяються ще за видами розповсюдження речовин в навколишньому природному середовищі.
Природні надзвичайні ситуації класифікують за видами можливих природних явищ, що приводять до їх виникнення: небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами і збудниками, зміна стану водних ресурсів і біосфери тощо.
Кожний клас стихійних лих класифікується за характеристиками явища, які визначають особливості дії факторів ураження на людей, навколишнє природне середовище та суб'єкти господарської діяльності.
Надзвичайні ситуації соціальнополітичного характеру, які пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування діляться на наступні НС: здійснення або реальна загроза терористичного акту, викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення заручників, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.
Надзвичайні ситуації воєнного характеру, які пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення, внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, транспортних та інженерних комунікацій тощо.
По другому основному признаку " за галузевою ознакою" надзвичайні ситуації поділяються на НС, які можуть бути: в будівництві; в промисловості; в житловій, комунальній і побутовій сфері обслуговування населення; на транспорті, в сільському господарстві; в лісному господарстві.
Надзвичайні ситуації на транспорті додатково діляться в залежності від виду транспорту на НС на повітряному, водному, наземному і на підземному транспорті.
По третьому основному признаку " за масштабом можливих наслідків " надзвичайні ситуації поділяються з урахуванням територіального поширення, характеру сил і засобів, що залучаються для ліквідації наслідків на:
загальнодержавного рівня надзвичайна ситуація розвивається на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;
реґіонального рівня надзвичайна ситуація розгортається на території двох та більше адміністративних районів (міст обласного підпорядкування) Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області держави, а також коли у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;
місцевого рівня надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкту, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкту, але не менш одного відсотку обсягів видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житловокомунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів;
об'єктового рівня надзвичайні ситуації, які не підпадають під зазначені визначення.

Надзвича́йний стан — виняткова ситуація, коли під загрозою перебуває «життя нації». Надзвичайний стан повинен бути офіційно проголошений державою. Небезпеку «життя нації» можуть надавати іноземна військова окупація, соціальні заворушення, такі як бунти або інші види внутрішніх розбіжностей, що серйозно загрожують правопорядку в країні.

З 1945 року поняття «надзвичайний стан» замінив вислів «стан війни» і «облогове положення». Надзвичайний стан — поняття, що має обмежене значення. Наприклад, воно не охоплює стихійні лиха, що дуже часто служать виправданням призупинення державою здійснення прав людини. Міри, що держава-учасник може почати по скороченню деяких своїх зобов'язань відповідно до Міжнародного пакту про цивільні і політичні права, повинні відповідати трьом умовам:

1. Вони повинні бути «заходом, зумовленим крайньою необхідністю ситуації».

2. Вони не повинні «суперечити іншим зобов'язанням держави міжнародному праву».

3. Вони не повинні викликати дискримінацію винятково за ознаками раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії або соціального походження.

11. Характеристика природних небезпек.

Природні джерела небезпеки – цеприродні об’єкти, явища природита сти-

хійні лиха, які можуть спричинити шкоду людині або ж становлять загрозу для

життя чи здоров’я людини (землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені, снігові ла-

вини, шторми, урагани, зливи, град, тумани, ожеледі, блискавки, астероїди, со-

нячнета космічневипромінювання, небезпечнітварини, рослини, риби, комахи,

гриби, бактерії, віруси, заразніхвороби)

12. Характеристика техногенних небезпек.

Техногенні небезпеки – це небезпеки, пов’язані з використаннямтранспор-

тних засобів, з експлуатацією підіймально-транспортного обладнання, з вико-

ристанням горючих легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріа-

лів, процесів, що відбуваються при підвищених температурі тиску, електрич-

ної енергії, хімічних речовин, різних видів випромінювання (іонізуючого, елек-

тромагнітного, віброакустичного). Джерелами техногенних небезпек є відпові-дні об’єкти, щопороджуютьїх.

13. Характеристика метеорологічних небезпек.

До метеорологічних небезпечних явищ, що бувають в Україні, належать: сильні зливи (Карпатські та Кримські гори), град (на всій території України); сильна спека (Степова зона); посуха, суховії (Степова та східна Лісостепова зони); урагани, шквали, смерчі (більша частина території); пилові бурі (південний схід Степової зони); снігові заноси (Карпати); значні ожеледі (Степова зона); сильний мороз (північ Полісся та схід Лісостепової зони); сильні тумани (південний схід Степової зони); шторми, урагани, ураганні вітри, смерчі, зливи, ожеледі й заметілі, сильні тумани (узбережжя й акваторія Чорного і Азовського морів).

Щорічно в Україні буває до 150 випадків стихійних метеорологічних явищ: снігопади, сильні дощі, ожеледі, тумани, рідше пилові бурі, крижані обмерзання. В 2004 р. в Україні виникло 2516 НС метеорологічного походження.

Від стихійних метеорологічних явищ зимою і літом частіше потерпають Степова зона, Карпати — від сильних злив, селевих потоків, граду, сильних вітрів, туманів, сильних снігопадів і заметілей.

Тільки за останнє десятиріччя XX ст. в Україні зафіксовано 240 випадків катастрофічних природних явищ метеорологічного походження.

Так, смерч на Волині в 1997 р. забрав життя 4 чоловік, 17 дістали поранення, зруйновано близько 200 будинків, знищено та пошкоджено 60 тис. га посівів. Для ліквідації наслідків смерчу залучалося 1700 чоловік та 100 одиниць спеціальної техніки у складі підрозділів та формувань Цивільної оборони.

У 2004 р. зареєстровано 25 небезпечних метеорологічних надзвичайних ситуацій.

Урагани, бурі, смерчі — це рух повітряних мас з величезною швидкістю (до 50 м/с і більше) і руйнівною силою зі значною тривалістю (табл. 4).

Таблиця 4. Шкала Бофорта для визначення сили вітру

Бал

Швидкість вітру, м/с

Характеристика вітру

Дії вітру

0—0,5

Штиль

Повна відсутність вітру. Дим із труб піднімається вертикально

0,6—1,7

Тихий

Дим із труб піднімається не зовсім вертикально

1,8—3,3

Легкий

Рух вітру відчувається обличчям. Шелестить листя

3,4—5,2

Слабкий

Шелестить листя, коливаються дрібні гілки. Розвиваються легкі прапори

5,3—7,4

Помірний

Коливаються гілки дерев. Вітер піднімає пил і папір

7,5—9,8

Свіжий

Коливаються великі гілки. На воді з'являються хвилі

9,9—12,4

Сильний

Коливаються великі гілки. Гудять телефонні дроти

12,5—15,2

Міцний

Коливаються невеликі стовбури дерев. На морі піднімаються хвилі, які піняться

15,3—18,2

Дуже міцний

Ламаються гілки дерев. Важко йти проти вітру

18,3—21,5

Шторм

Невеликі руйнування. Зриваються труби і черепиця

21,6—25,1

Сильний шторм

Значні руйнування. Дерева вириваються з корінням

25,2—29,0

Жорстокий шторм

Значні руйнування

Понад 29

Ураган

Призводить до спустошливих наслідків

Причиною виникнення таких явищ є різке порушення рівноваги в атмосфері, яке проявляється у незвичних умовах циркуляції повітря з дуже високими швидкостями повітряного потоку.

Ураган, який виник 23 червня 1997 р. на Волині, завдав величезних збитків регіону. Було пошкоджено 3500 житлових будинків, 1380 промислових і сільськогосподарських будівель, 505 об'єктів соціально-культурного призначення. Вітер порвав дроти 266 ліній електропередач, вивів з ладу 129 електропідстанцій та 177 АТС, позбавив зв'язку 603 населені пункти. Стихія знищила 14 тис. та пошкодила 35 тис. га посівів.

У липні 2000 р. шквальний вітер з дощем і градом на території 9 областей України (Вінницької, Івано-Франківської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Тернопільської, Хмельницької, Харківської та Чернівецької) пошкодив 25 069 будинків, 1357 ЛБП, 212 489 га сільгоспугідь, було знеструмлено 827 населених пунктів.

7—8 березня 2002 р. внаслідок бурі в дев'ятнадцяти областях було знеструмлено 1985 населених пунктів, пошкоджено 2829 будівель, повалено 270 га лісових насаджень.

Ураганний вітер — це вітер силою до 12 балів за шкалою Бо-форта, зі швидкістю більше 25 м/с. Буває на більшості території України майже щорічно, частіше на Донбасі, в Криму і Карпатах.

Шквали — це короткочасне різке збільшення швидкості вітру зі зміною його напрямку. Таке посилення вітру (на декілька або десятки хвилин), інколи до 25—70 м/с, частіше буває під час грози, є загрозою для всієї території України. Спостерігається закономірність виникнення шквалів раз на 3—5 років у Київській, Житомирській, Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Кіровоградській, Львівській, Херсонській, Харківській, Одеській областях і в Криму.

Для території України небезпечними є не тільки урагани, а й пилові бурі й смерчі.

Пилові бурі — це довготривале перенесення великої кількості пилу і піску сильним вітром зі швидкістю більше 15 м/с і тривалістю від 10 до 24 год., інколи більше доби.

За кольором та складом пилу, що переноситься, пилові бурі бувають: чорні (чорноземи), бурі й жовті (суглинок, супісок),червоні (суглинки з домішками окисів заліза) і білі (солончаки). Червоні бурі можуть тривати декілька днів. Пил таких бур може підніматися до 1—1,5, інколи до 2—3 км.

Пилові бурі виникають щорічно в Україні в різних областях, але частіше в Степовій зоні. У зимово-весняний період у центральних та східних областях України бувають сніжно-пилові бурі.

Особливо небезпечні пилові бурі для сільського господарства: знищується орний шар ґрунту, зносяться і руйнуються посіви, засипаються шаром пилу, піску великі території сільськогосподарських посівів, засипаються піском сільськогосподарські рослини.

Смерч — це сильний вихор, який опускається з основи купчасто-дощової хмари у вигляді темної вирви чи хобота і має вертикальну вісь, невеликий поперечний перетин і дуже низький тиск у своїй центральній частині. Це явище супроводжується грозою, дощем, градом і, досягаючи поверхні землі, втягує в себе все, що трапляється на його шляху — людей, техніку, воду, піднімаючи високо над землею.

Смерчі поділяються за співвідношенням довжини та ширини — на змієподібні (чи лійкоподібні) та хоботоподібні (чи колонкоподібні); за місцем виникнення — на такі, що формуються над сушею і над водою; за швидкістю руйнувань — на швидкі (секунди), середні (хвилини) та повільні (десятки хвилин).

Виникають смерчі майже щорічно то в одній, то в іншій області (1—2 рази на рік), переважно в серпні, мають невелику тривалість (до десяти хвилин). Частіше вони виникають у Центральному Поліссі і Степовій зоні, особливо в Запорізькій, Херсонській областях і в Криму. За останні 20 років XX ст. в Україні зареєстровано 34 випадки смерчів з людськими жертвами і значними збитками, особливо в сільському і лісовому господарствах. Тому руйнівну силу смерчів можна порівняти з ударною хвилею осередку ядерного ураження. Ураганні вітри руйнують будівлі, лінії електропередачі та зв'язку, розкидають скирти сіна і соломи, спустошують посіви, пошкоджують транспортні магістралі й мости, призводять до аварій на комунально-енергетичних мережах, а головне — до людських жертв.

Зараз є можливість зафіксувати час виникнення урагану, бурі й вказати можливий напрямок їх переміщення, ймовірну потужність і час підходу до певного району. Ось чому в зоні урагану і бурі треба провести попереджувальні роботи, а після стихійного лиха зусилля спрямувати на ліквідацію наслідків.

Гідрометеослужба попереджає про наближення урагану, бурі, адміністративні органи областей, районів, органів управління цивільного захисту, сільськогосподарські, лісогосподарські і промислові об'єкти. Місцеві органи повинні повідомити населення, а керівники, власники підприємств і органи управління цивільного захисту — працюючих і привести в готовність формування цивільного захисту для ліквідації наслідків стихійного лиха.

Населення, робітники, службовці приступають до проведення запобіжних заходів. Укріплюють споруди, будівлі, закривають двері, вікна, горища, прибирають предмети, які можуть травмувати людей, закривають тваринницькі й комірні приміщення, сільськогосподарських тварин переводять у приміщення, а в польових умовах переганяють у яри, долини. Вживають заходів для збереження техніки. Прибирають зерно з токів у комори. Людей направляють у захисні укриття, а тих, хто знаходиться в лісі, — виводять на відкриту місцевість.

Треба зупинитися, якщо ви їдете автомобілем. Не залишайтеся в ньому, а виходьте і швидко ховайтеся у міцній будівлі або на дні будь-якого заглиблення. Уникайте різноманітних споруд підвищеного ризику, мостів, естакад, трубопроводів, ліній електропередач, водойм, дерев, потенційно небезпечних промислових об'єктів.

Сильні вітри здіймають величезні хвилі на морі, які накочуються на берег, і це небезпечно для життя, тому не наближайтеся до води.

Під час бурі небезпечними є розірвані електропроводи, уламки шиферу, черепиці, покрівельного заліза, тому, перебуваючи просто неба, потрібно якнайдалі відійти від небезпечних місць. Якщо буря застала людей у полі, в дорозі, необхідно укритися в яру, у крайньому випадку лягти на землю і щільно притиснутися до неї.

При виході з будинку слід бути обережним; остерігатися обірваних дротів від ліній електропередач, радіо, частин конструкцій та предметів, що нависають на будівлях, розбитого скла. Крім цих рекомендацій, характерних при бурях, всі інші дії населення такі ж, як і при землетрусах.

Не можна виходити на вулицю відразу після бурі, тому що через кілька хвилин шквал вітру може відновитися. Після бурі перевірте, чи немає загрози пожежі. У разі необхідності треба сповістити пожежну охорону.

Сильні снігопади і заметілі — це інтенсивне випадання снігу більше 20 мм за півдоби (визначається шаром талої води), що призводить до погіршення видимості та припинення руху транспорту.

По території України в середньому снігових опадів — 20—ЗО мм, інколи до 70, а в Карпатах буває до 100 мм.

Снігові замети утворюються під час інтенсивного випадання снігу при буранах, заметілях. При низових заметілях багато снігу нагромаджується в населених пунктах, на території тваринницьких ферм. Снігом заносяться залізничні й автомобільні шляхи. Порушується нормальне життя населених пунктів. У багатьох районах через великі замети може тимчасово припинитися доставка продуктів харчування і кормів.

Шість населених пунктів Закарпаття перебувають під загрозою снігових лавин. Райони хребтів Горгани, Чорногори, Полининській у лютому — березні та в період відлиг є лавинонебезпечні, з обсягом снігових лавин до 300—350 тис. м3.

Великі снігопади один раз на три роки спостерігаються в Черкаській, Київській, Вінницькій, Чернівецькій областях і в Криму, а один раз на п'ять років у Чернігівській, Сумській, Дніпропетровській, Рівненській, Тернопільській, Миколаївській і Запорізькій областях.

Майже щорічно виникають заметілі в різних регіонах України, особливо в Донбасі, Криму і Карпатах.

При наближенні снігопадів, буранів, заметілей, важливо, щоб система повідомлення своєчасно попередила підприємства, сільськогосподарські об'єкти та населення.

При загрозі виникнення снігової бурі запобіжні заходи в основному такі самі, що й при наближенні урагану. Снігова буря може тривати кілька днів, тому необхідно створити запаси продуктів харчування, води, предметів першої необхідності, кормів для сільськогосподарських тварин, обмежити пересування, закрити школи, дитячі садки і ясла.

Сильні ожеледі — це шар щільного прозорого або матового льоду діаметром більше 20 мм, що наростає на дротах, земній поверхні, деревах, будівлях, предметах і техніці внаслідок замерзання крапель дощу, мряки або туману. Виникнення такої стихії пов'язане з надходженням південних циклонів, частіше при температурі трохи нижче 0 °С. Вона триває більше 12 г

⇐ Предыдущая 12