Особливості фінансової діяльності приватних підприємств

Приватне підприємство (ПП) – це юридична особа заснована на власності окремого громадянина (в т.ч. нерезидента) з правом найму робочої сили.

Фізична особа – засновник ПП є власником 100% капіталу такого підприємства. Якщо власників підприємства буде двоє і більше, то воно належатиме до колективної форми власності.

ПП повинно мати статут, власну печатку, складає самостійний баланс, відкриває рахунки в банку, тобто має всі атрибути юридичної особи. Суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності обов’язково повинні мати статутний капітал, хоча жоден законодавчий або нормативно-правовий акт не містить вказівок щодо мінімального розміру і строків наповнення статутного капіталу приватного підприємства.

Переваги організації бізнесу у вигляді ПП зводяться до наступного:

· максимально повне використання власником права на участь у управлінні підприємством;

· спрощений порядок реалізації права на правонаступництво;

· власник несе обмежену відповідальність за зобов’язаннями підприємства;

· оплата внесків може здійснюватись як у грошовій так і в майнових формах.

До основних недоліків, які перешкоджають ефективній фінансовій діяльності підприємства, можна віднести наступні:

· низький рівень мобільності прав власності на ПП (право власності передається у разі ліквідації ПП);

· фактична неможливість залучення власного капіталу від інших, крім власника, інвесторів;

· відсутність детального нормативного регулювання діяльності ПП, що створює умови для свавілля і бюрократії.

Фінансування ПП здійснюється на підставі внесків власника, нерозподіленого прибутку, одержання комерційних чи банківських позик.

ПП в основному належить до сфери малого бізнесу, тому можуть обирати спрощену систему звітності та оподаткування. Згідно з чинними нормативними актами юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності будь якої організаційно-правової форми (ПП, АТ, ТзОВ тощо) та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції за рік не перевищує 1 млн.грн., можуть перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва. Юридична особа, яка перейшла на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з таких ставок єдиного податку: 6% суми виручки від реалізації продукції без врахування акцизного збору в разі сплати ПДВ або 10% суми виручки від реалізації продукції за винятком акцизного збору, в разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

Суб’єкт підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на прибуток підприємств; плати за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; нарахувань на заробітну плату; комунального податку, інших податків і зборів, передбачених системою оподаткування України.