 |
Протирадіаційні укриття
|
|
|
|
Протирадіаційні укриття (ПРУ) повинні забезпечувати захист людей, що укриваються від впливу іонізуючих випромінювань при радіоактивному забрудненні місцевості і припускати безупинне перебування в них розрахункової кількості людей, що вкриваються протягом до двох діб (за винятком ПРУ, розташованих у зоні можливих слабких руйнувань навколо АЕС).
При розташуванні ПРУ в зоні можливих слабких руйнувань, а також на об'єктах першої категорії, розташованих поза зонами можливих сильних руйнувань, їхні захисні конструкції повинні бути розраховані на надмірний тиск у фронті повітряної ударної хвилі АРф=20 кПа (0,2 кгс/см2).
У залежності від місця розташування ПРУ повинні мати ступінь ослаблення радіації зовнішнього випромінювання коефіцієнт захисту К3 (крім ПРУ, розміщуваних у районах АЕС), рівний:
на об'єктах першої і другої категорії по ЦО, розташованих поза зонами можливих сильних руйнувань, для працюючих змін об'єктів - 200;
у зонах можливого небезпечного радіоактивного забруднення за межею зон можливих сильних руйнувань:
200 - для працюючих змін не категорійних об'єктів, формувань ЦЗ та лікувальних закладів, що розгортаються у воєнний час;
100 - для населення не категорійних міст, селищ, сільських населених пунктів і населення, що евакуюється;
у зонах можливого сильного радіоактивного забруднення:
100 - для працюючих змін не категорійних об'єктів і лікувальних закладів, що розгортаються у воєнний час;
50 - для населення не категорійних міст, селищ, сільських населених пунктів і населення, що евакуюється;
за межами зон можливого сильного радіоактивного забруднення:
20 - для працюючих змін не категорійних об'єктів і лікувальних закладів, що розгортаються у воєнний час;
|
|
|
10 - для населення не категорійних міст, селищ, сільських населених пунктів і населення, що евакуюється.
4.3.4. Захисні споруди в районах розміщення атомних станцій
Захист робочих змін об'єктів і населення в районах розміщення АЕС повинен здійснюватися в захисних спорудах, що відповідають звичайним захисним вимогам, а також додатковим вимогам по впливу надлишкового тиску у фронті повітряної ударної хвилі ядерного вибуху (ΔРф) і вимогам по ступеню ослаблення проникаючої радіації, який характеризується коефіцієнтом захисту (К3), у залежності від місць їхнього розташування:
на АЕС - у сховищах, розрахованих на надлишковий тиск у фронті повітряної ударної хвилі 200 кПа, що мають Кз = 5000;
за межею АЕС, у зонах можливих сильних руйнувань - у сховищах, розрахованих на надлишковий тиск у фронті повітряної ударної хвилі 100 кПа, що мають К3 = 3000;
у зоні можливих слабких руйнувань навколо АС - у ПРУ з К3= 1000, розрахованих на ΔРФ = 20 кПа;
на іншій території зони можливого небезпечного радіоактивного зараження (забруднення) навколо АЕС - у ПРУ з К3 = 500;
у 30-кілометровій смузі, що прилягає до межі зони можливого небезпечного радіоактивного зараження (забруднення) навколо АЕС - у ПРУ з коефіцієнтом захисту Кз= 200.
У захисних спорудах, розташованих у зоні можливих руйнувань АЕС, додатково повинний забезпечуватися захист людей, що укриваються від радіоактивних продуктів руйнування ядерних енергоустановок. Системи життєзабезпечення в цих спорудах повинні бути розраховані на 5-добове перебування населення, що вкривається.
Питання для самоконтролю
1. Яким шляхом створюється фонд ЗС?
2. Для чого призначені сховища?
3. Для чого призначені ПРУ?
4. Які показники захисту використовуються для сховищ і ПРУ?
5. Які є режими повітропостачання сховищ?
6. Яка готовність ЗС до прийому населення?
|
|
|
7. Які особливості ЗС у районах розміщення атомних станцій?
Евакуаційні заходи
Захист населення і територій це система загальнодержавних заходів, які реалізуються центральними і місцевими органами виконавчої влади, виконавчими органами рад, органами управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту, підпорядкованими їм силами та засобами підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, добровільними формуваннями, що забезпечують виконання організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів у сфері запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
Рівень національної безпеки не може бути достатнім, якщо в загальнодержавному масштабі не буде вирішене завдання захисту населення, об'єктів економіки, національного надбання від надзвичайних ситуацій техногенного, природного або іншого характеру.
Зовнішні загрози безпосередньо пов'язані з безпекою життєдіяльності населення і держави у разі розв'язання сучасної війни або локальних збройних конфліктів, виникнення глобальних техногенних екологічних катастроф за межами України (на землі, в навколоземному просторі), які можуть спричинити негативний вплив на населення та територію держави.
Внутрішні загрози пов'язані з НС техногенного, природного характеру або можуть бути спровоковані терористичними діями.
В організації захисту населення у НС мирного та воєнного часу основна роль відведена укриттю в захисних спорудах, використанню засобів індивідуального захисту та евакуації.
Евакуація, як спосіб захисту людей та матеріальних цінностей, відома давно. Вона використовувалась у громадянську та Велику Вітчизняну війну. Масштаби переміщення людських контингентів були дуже великими. Тільки з України було вивезено понад 4 мільйони чоловік, а загальна чисельність евакуйованих досягла понад 25 мільйонів чоловік. Евакуйовувалися також і об'єкти народного господарства. До кінця 1941 року були евакуйовані 1523 підприємства, в тому числі із м. Харкова - 500, із м. Києва - 197 підприємств.
Евакуація виконується для захисту тієї частини населення, котра потрапляє в зони (осередки) великих виробничих аварій, катастроф, стихійних лих та застосування противником засобів масового ураження.
|
|
|
У мирний час евакуація, наприклад, проводилась при аварії на ЧАЕС, під час катастрофічного паводку у Закарпатті, та в інших випадках.
Забезпечити ефективність цього способу можливо лише при умові якісного планування та високій організації евакозаходів.
4.4.1. Загальні положення з евакуації
Евакуація - комплекс заходів щодо організованого вивезення (виведення) населення з районів (місць), зон можливого впливу наслідків надзвичайних ситуацій і розміщення його у безпечних районах (місцях) у разі виникнення безпосередньої загрози життю та заподіяння шкоди здоров'ю людей [45].
Безпечний район (місце) - придатний для життєдіяльності район (місце) розміщення евакуйованого населення (працівників), який визначається рішенням відповідного органу виконавчої влади за межами зон можливого впливу наслідків НС.
Залежно від обстановки, яка склалася на час НС, може бути проведено загальну або часткову евакуацію населення (працівників).
Загальна евакуація в особливий період здійснюється в окремих регіонах держави за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення. Часткова евакуація здійснюється, як правило, в умовах переведення за рішенням Кабінету Міністрів України системи ЦЗ на воєнний стан до початку застосування агресором сучасних засобів ураження. Під час проведення часткової евакуації завчасно вивозиться не зайняте у виробництві та сфері обслуговування населення: студенти, учні спеціальних навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, пенсіонери та інваліди, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом з викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їхніх сімей.
Згідно з [8] у воєнний час евакуації підлягає населення з місць і районів, небезпечних для проживання, а також підприємств, установ, організацій та матеріальних цінностей, які мають важливе державне, господарське і культурне значення. До таких районів і зон належать:
райони можливих бойових дій;
|
|
|
зони небезпечного радіоактивного забруднення;
зони можливого катастрофічного затоплення.
У разі введення надзвичайного стану у зв'язку із НС техногенного або природного характеру з підстав, передбачених [7] можуть здійснюватися такі заходи:
тимчасова чи безповоротна евакуація людей з місць, небезпечних для проживання, з обов'язковим наданням їм стаціонарних або тимчасових жилих приміщень;
встановлення для юридичних осіб квартирної повинності для тимчасового розміщення евакуйованого або тимчасово переселеного населення, аварійно-рятувальних формувань та військових підрозділів, залучених до ліквідації НС;
Загальна евакуація проводиться шляхом вивезення основної частини населення з міст і небезпечних районів усіма видами наявних транспортних засобів на відповідній адміністративній території та виведення найбільш витривалої його частини пішки.
Часткова евакуація проводиться з використанням транспортних засобів, що експлуатуються за діючим графіком. Для прискорення евакуації за рішенням керівника відповідного органу виконавчої влади залучаються додаткові транспортні засоби.
Евакуація, населення (працівників) здійснюється за виробничо-територіальним принципом.
Виробничий принцип евакуації населення (працівників) передбачає вивезення (виведення) і розміщення в безпечних районах (місцях) робітників, службовців і членів їх сімей, студентів, учнів спеціальних навчальних закладів і професійно-технічних училищ по об'єктах.
Територіальний принцип евакуації населення (працівників) передбачає вивезення (виведення) в безпечні райони населення (працівників) з місць проживання. Здійснення евакуації населення (працівників) по територіальному принципу, як правило, здійснюється через житлово-експлуатаційні організації.
Залежно від рівня НС рішення щодо здійснення евакуації населення (працівників) приймають:
на загальнодержавному рівні - Кабінет Міністрів України;
на регіональному рівні - Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голова обласної. Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;
на місцевому та міському рівні - керівник відповідного місцевого органу виконавчої влади;
на об'єктовому рівні - керівник об'єкту.
Оповіщення населення про загрозу і виникнення НС здійснюється з використанням усіх систем оповіщення, мережі зв'язку, засобів радіомовлення і телебачення із залученням у разі потреби сил і засобів органів МВС.
|
|
|
