Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Особливість проведення спеціальної обробки під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС

Особливістю робіт із дезактивації було те, що вони велися в основному, у сільських населених пунктах, що характеризуються різнотипними будівлями і спорудами, великою кількістю господарських споруд, великими присадибними ділянками, засадженими деревами і чагарниками.

Для визначення обсягу робіт проводилася рекогносцировка населеного пункту. При рекогносцировці визначалися:

- маршрути висування техніки до населеного пункту і маршрути прямування техніки усередині населеного пункту;

- кількість та ступінь забруднення житлових, господарських і адміністративних будинків і споруд і орієнтозані площі, що підлягають дезактивації;

- наявність і розміри ділянок, що утворюють пил.

Зазначені дані використовувалися для розробки технологічного проекту на проведення робіт по дезактивації у населеному пункті.

Дезактивації місцевості проводилася зрізанням, перекопуванням, оранням, грейдеруванням та відсипанням чистим грунтом

Дезактивація доріг із твердим покриттям проводилося шляхом змивання з полотнини дороги РВ водою або розчином СФ-2У з подальшим грейдеруванням узбіч і закріпленням їх розчином ССБ (сульфітно-спиртова барда) або латексом (продукт для готування гуми).

Як правило, після дезактивації рівень їхнього забруднення був значно нижче припустимого розміру.

Для дезактивації доріг використовувалися поливально-миючі машини типу ПМ-130 або АРС-14(12).

Основним методом дезактивації доріг, що не мають твердого покриття, є метод зняття поверхневого шару фунту за допомогою грейдерів або бульдозерів. Застосовувана техніка дозволяла виконати великий обсяг робіт із дезактивації дорожньої полотнини.

Одним із найбільш масових методів проведення робіт для дезактивації у населених пунктах є метод змивання водою або 0,15% розчином порошку СФ-2У будинків і споруд за допомогою АРС-14(12) і ПМ-130.

Дезактивація автотранспортної техніки здійснювалася на стаціонарних пунктах спеціальної обробки (ПуСО) техніки. Усього в секторах до 1.08.86 р. було побудовано і функціонувало 14 ПуСО, із них 6 стаціонарних.

Засоби, що використовувались для дезактивації техніки:

обробка техніки розчином СФ-2У, що дезактивує (попередня обробка);

обробка техніки парорідинним способом (основна обробка).

При попередній обробці виявляються основні забруднені місця, що підлягають обробці парорідинним способом. У якості розчину для дезактивації при основній обробці використовуються розчини №1 і №2 (розчин №1-5%

розчин №2 - 4% СФ-2У+2%Н₂С₂O₄).

Питання для самоконтролю

1. Мета радіаційного захисту населення та територій.

2. Які основні заходи радіаційного захисту населення та територій?

3. Характеристика радіаційного забруднення при аваріях на АЕС?

4. Мета хімічного захисту населення та територій.

5. Які основні заходи хімічного захисту населення та територій

6. Які основні критерії для визначення ступеню хімічної небезпеки об'єктів господарської діяльності та адміністративно-територіальних одиниць?

7. Що прийнято називати спеціальне майно ЦЗ?

8. Що розуміється під санітарною обробкою?

9. Що розуміється під спеціальною обробкою?

10. Що передбачає дозиметричний та хімічний контроль у системі ЦЗ?

11. Які основні дозиметричні одиниці вимірювання?

12. Основні методи виявлення іонізуючих випромінювань, НХР та ОР.

13. Основні заходи хімічного захисту населення та територій.

Біологічний захист

Біологічний (бактеріологічний) захист - це комплекс адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних і спеціальних протиепідемічних та медичних заходів, направлених на своєчасне виявлення чинників бактеріологічного зараження и захист населення і територій.

Бактеріологічний захист передбачає:

- виявлення осередку біологічного зараження;

- прогнозування масштабів розвитку наслідків біологічного зараження;

- своєчасне використання колективних та індивідуальних засобів захисту;

- запровадження режимів карантину та обсервації;

- знезаражування осередку ураження, людей, тварин тощо;

- своєчасну локалізацію зони біологічного ураження;

- проведення екстреної та специфічної профілактики;

- додержання протиепідемічного режиму підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і господарювання та населенням.

4.11.1. Біологічні засоби ураження

Біологічні засоби ураження - це збудники ряду важких інфекційних хвороб, які можуть бути застосовані для поразки людей, тварин і рослин.

У якості біологічних засобів можуть бути використані збудники біологічних, вірусних, грибкових захворювань, а також отруйні бактерії (токсини), що останнім часом стали відносити до бойових хімічних речовин:

- для поразки людей: збудники чуми, холери, туляремії, віспи, і ін.;

- для поразки тварин і птахів: збудники ящуру, чуми, сапу, і ін.;

- для знищення рослин: збудники іржі хлібних злаків, фітофтороз картоплі й ін., а також комахи — шкідники сільськогосподарських рослин і різні хімічні речовини (гербіциди і дефоліанти).

Застосування біологічних засобів здійснюється у виді біологічних рецептур. Для цього вони споряджаються в спеціальні боєприпаси: ракети, авіаційні бомби, міни, генератори аерозолів, розпилювальний пристрій, а для поширення комах - переносників хвороб застосовуються контейнери, спеціальні (ентомологічні) бомби, мішки й ін.

Для доставки біологічних боєприпасів і приладів до мети використовуються ті ж засоби, що і для доставки ядерної і хімічної зброї. Крім того, біологічні рецептури можуть бути застосовані диверсантами.

Основним способом застосування біологічних засобів вважається зараження приземного шару повітря. При вибуху боєприпасів спрацьовуванні генераторів утвориться аерозольна хмара, по шляху руху якого частки рецептури заражають місцевість на величезних площах.

Збудники хвороб можуть бути поширені і за допомогою штучно заражених чи комах гризунів (бліх, москітів, кліщів, мишей і т.п.).

Застосування біологічних засобів і переносників хвороб може бути виявлене на підставі наступних видимих зовнішніх ознак:

- утворення аерозольної хмари після вибуху чи боєприпасів при спрацьовуванні генераторів;

- виявлення залишків спеціальних контейнерів, боєприпасів, і інших видів озброєння;

- наявність великої кількості комах, кліщів, гризунів, невідомих для даної місцевості, і т.п.

Хвороботворні мікроби не можуть бути виявлені органами почуттів людини. Це можливо тільки за допомогою технічних засобів.

Характерною рисою поразки біологічними засобами є наявність різного по тривалості схованого періоду дії. Наприклад, при зараженні чумою і холерою схований період може бути від декількох годин до 3 діб, туляремією — до 6 діб, висипним тифом до 14 діб. При значній розмаїтості ознак і клінічної картини загальним для багатьох інфекційних хвороб є висока температура тіла і значна слабість, а також схильність цих хвороб до швидкого поширення, що приводить до виникнення вогнищ масових захворювань і епідемій. В умовах біологічного зараження важливе значення має особиста дисципліна і строге виконання правил поведінки. Для підвищення несприйнятливості до заразних хвороб весь особовий склад піддається вакцинації (специфічна профілактика), а при необхідності і профілактичному лікуванні (екстрена профілактика).

⇐ Предыдущая 30 31 32 33 343536 37 38 39 Следующая ⇒