Адаптація дітей до дошкільного закладу

Адаптація дітей дошкільного віку до нових умов є об’єктом численних досліджень. Коли змінюються умови навколишнього середовища, в організмі дитини проходять зміни, спрямовані на пристосування до нових умов. Ці зміни можна визначити, як проміжний стан між здоров’ям і хворобою.

Вступ дитини до навчального закладу завжди супроводжується психологічним стресом для неї. Це пояснюється тим, що вона переходить з відомого звичного їй сімейного середовища в невідоме середовище дитячого дошкільного закладу. Особливостями перебування в закладі є насамперед те, що ньому разом перебуває значна кількість дітей одного віку. Це викликає зміни в емоційному стані, порушується поведінка, дитина плаче, погіршується сон, апетит. Виникають також зміни в інших функціональних системах, знижуються захисні сили організму, що сприяє частим захворюванням.

Пристосування дітей до нових умов у дошкільному закладі можна розділити на три періоди:

1). Гострий період. У цей час спостерігаються найбільші зрушення у поведінці дитини: сон, апетит, мовна активність, спілкування з дорослими та ровесниками. Крім того, адаптаційний синдром характеризується блідістю шкірних покривів (не зважаючи на нормальний рівень гемоглобіну в крові), легким ціанозом носо-губного трикутника, синюшністю навколо очей, незначною пастозністю обличчя, кисті рук та стоп холодні на дотик. У всіх дітей у період гострої адаптації підвищена сухість слизових оболонок, спостерігається спрага, іноді збільшуються шийні та підщелепні лімфатичні вузли. Описані симптоми спостерігаються протягом 50-ти днів перебування в дошкільному закладі.

2). Підгострий період. У цей час дитина активно освоює нове середовище та виробляє стереотип поведінки в умовах існування. Зрушення в системах організму, які мали місце в гострому періоді поступово зменшуються. Найшвидше відновлюється апетит, спілкування з ровесниками та дорослими.

3). Період компенсації. В цей час нормалізуються всі вищевказані параметри поведінки дітей. Крім того, адаптацію дітей до умов перебування в дошкільному закладі можна поділити на легку, середньої важкості та важку. В основі цієї класифікації лежать строки нормалізації поведінки, частота появи та тривалість простудних захворювань, темпи наростання маси тіла та росту.

Легка адаптація. Порушення поведінки дитини спостерігаєтьсяпротягом 20-30 днів, а також незначне зниження апетиту. Проте апетит нормалізується на протязі 10 днів перебування в дошкільному закладі. Поганий апетит компенсується підвищенням його в той період, коли дитина знаходиться в колі сім’ї. Сон відновлюється також на протязі 10 днів. Вдома сон не порушений. Взаємовідносини з дітьми встановлюються впродовж 15-20 днів. Що ж до стосунків з дорослими, то вони майже не порушені. Зміни функціональних систем організму незначні та нормалізуються впродовж 15-30 днів перебування дитини у дошкільному закладі. Діти, які легко переносять адаптацію, як правило не хворіють.

Адаптація середньої важкості. Всі порушення в поведінці дитини спостерігаються протягом більшого проміжку часу та виражені сильніше. Зокрема, нормалізація сну та апетиту проходить протягом місяця, контакт з дітьми відновлюється впродовж 40 днів. Функціональні порушення систем організму призводять до простудних, які перебігають без ускладнень. Взаємовідносини з дорослими людьми, зокрема з обслуговуючим персоналом, не порушені.

Важка адаптація. Кількість дітей, що важко переносять адаптацію у дошкільному закладі, невелика, але саме вони потребують значної уваги. Цей вид адаптації протікає у дітей по різному: одні хворіють простудними захворюваннями 6-8 разів на рік. Вони практично не бувають здоровими і знаходяться в стані реконвалесценції або в гострій фазі захворювання. Лише через рік після вступу до дошкільного закладу частота захворювань поступово знижується., дитина починає відвідувати заклад і адекватно реагувати на обставини, які виникають.

У інших дітей тривалий час спостерігається неадекватна поведінка. Апетит зменшується до 1,5-2 місяців. Дитина зовсім не спить вдень, емоційний стан її порушений: вона або плаче або пасивна.

Дані анамнезу дозволяють прогнозувати ступінь важкості адаптаційного періоду. Розглянемо окремо біологічні та соціальні фактори анамнезу. Серед біологічних факторів мають значення:

- токсикози першої та другої половини вагітності;

- ускладнення під час пологів;

- захворювання дітей в період немовляти та в перші три місяці життя.

Серед соціальних факторівслід відзначити наступні:

- відсутність режиму дня (відповідно до віку);

- неправильне виховання в сім’ї.

Щоб дитина легше пристосовувалася до нових умов перебування, необхідно її підготувати до цього. Насамперед треба, щоб режим дня у сім’ї максимально наближався до режиму дня у дошкільному закладі, а саме: годувати дитину треба в певні визначені години, ввести до режиму денний сон, навчити самостійно одягатися, пити з чашки, їсти ложкою.

Вихователь повинен намагатися полегшити проходження адаптації у дітей, які вступили у ДДЗ. Треба сказати дітям про появу нової дитини в групі, визначити де вона буде сидіти під час приймання їжі, на якому ліжку спати. Цих дітей треба оточити підвищеною увагою. Кількість годин, на які дитина буде залишатися в дошкільному закладі, треба збільшувати поступово. Впродовж перших 5-6 днів можна залишати дитину в дошкільному закладі не більше, як на дві-три години на добу. Час перебування можна збільшувати в залежності від емоційного стану. Необхідно, як мінімум два тижні, поки дитину можна буде залишити в дошкільному закладі на 10-12 годин. На час адаптації треба, по можливості зберігати ті звички, до яких дитина звикла в сім’ї. Неприпустимо в адаптаційному періоді проводити будь-які травмуючи процедури, профілактичні щеплення.

Основними об’єктивними показниками закінчення періоду адаптації є глибокий сон, хороший апетит, бадьорий настрій, активна поведінка, відповідний до віку та росту приріст маси тіла.