СО – 32, Іванюк Тетяна, Драбчук Марія

Гуманістична теорія Е. Фромма.

 

Достатньо поширеною є гуманістична теорія особистості Е.Фромма. Аналізуючи особистість, Е. Фромм підкреслю­вав роль соціальних, економічних, політичних і релігійних факторів у процесі її формування.

Складові його концепції:

• поведінку людини можна зрозуміти лише через уплив культури, що існує на певному історичному етапі;

• потреби, притаманні лише людині, еволюціонують у про­цесі розвитку людства;

• різні соціальні системи впливають на формування потреб;

• особистість є продуктом динамічної взаємодії між при­родними потребами та тиском соціальних норм і приписів.

Учений описав екзистенціальні потреби, що притаманні лише людині. Ці потреби базуються на суперечливих між собою потягах до свободи й безпеки. Основні потреби, за Е. Фроммом, такі:

- потреба у встановленні зв'язків;

- потреба в подоланні;

- потреба в корінні;

- потреба в ідентичності;

- потреба в системі поглядів і відданості.

Е. Фромм першим сформулював теорію типів характеру, що базувалася на соціологічному аналізі активного форму­вання людьми соціального процесу та культури.

 

http://djerelo.com/sociology/57-sociologia-zagalna/3527-53-soc%D1%96olog%D1%96chn%D1%96-teor%D1%96yi-osobystost%D1%96

 

 

Як і Еріксон, багато інших постфрейдистів, які дотримувались психодинамічної орієнтації (визнавали значення досвіду раннього дитинства, погоджувались з концепцією динаміки тривоги і захис­них механізмів), надавали особливо великого значення ролі культур­них і міжособистісних факторів у формуванні особистості. Жоден теоретик не зміг так виразно змалювати соціальні детермінанти осо­бистості, як Еріх Фромм (1900-1980). Як представник гуманістично­го напрямку, Фромм стверджував, що поведінка людини може бути зрозумілою лише у світлі впливів культури, що існують в даний кон­кретний момент історії. З точки зору Фромма, особистість є продук­том динамічної взаємодії між вродженими потребами і тиском со­ціальних норм. Він підкреслював, що потреби, які властиві тільки лю­дині, еволюціонували в ході історії людства, а різні соціальні систе­ми, в свою чергу, здійснили вплив на виявлення цих потреб.

Фромм перший сформулював теорію типів характеру, в основі якої соціологічний аналіз того, як люди в суспільстві активно фор­мують соціальний процес і саму культуру.

Фромм розширив горизонти психоаналітичної теорії особис­тості, підкреслюючи значення соціологічних, політичних, економі­чних, релігійних і антропологічних факторів у формуванні особис­тості. На основі історичного аналізу умов існування людини та їх змін, Фромм зробив висновок про те, що невід’ємною рисою людсь­кого існування в наш час є самостійність, ізоляція і відчуження. В той же час він підкреслював, що для кожного історичного періоду був характерним прогресивний розвиток індивідуальності завдяки боротьбі людей за досягнення більшої особистої свободи у розвит­ку своїх потенційних можливостей.

В той же час, як стверджує Фромм, свобода від соціальних, по­літичних, економічних і релігійних обмежень супроводжується втра­тою почуття безпеки і почуття належності до соціуму. З точки зору Фромма, перед сучасними людьми стоїть дилема: або свобода або без­пека. Люди борються за свободу і автономію, але сама ця боротьба викликає почуття відчуження від природи і суспільства. Отже, вини­кає конфлікт: з одного боку, люди потребують влади над собою і праг­нуть мати право вибору, з другого — їм також потрібно відчувати себе об’єднаними і зв’язаними з іншими людьми. Інтенсивність цього кон­флікту (між свободою і безпекою) і способи його розв’язання зале­жать, за Фроммом, від економічних і політичних систем суспільства.

Аналізуючи конфлікт між свободою і безпекою, Фромм стверд­жує, що сучасна людина долає почуття самотності і відчуження одним шляхом — відмовляється від свободи і придушує свою індивідуальність. В своїй книзі “Втеча від свободи” (1941) він описав декілька стратегій, які використовуються людьми, щоб “втекти від свободи”.

1. Авторитаризм, який визначається як тенденція з’єднати себе з кимось або чимось зовнішнім, щоб отримати силу, яка втрачена індивідуальним “Я” (підкорення іншим або експлуатація інших).

2. Деструктивність — цей варіант передбачає подолання почут­тя неповноцінності через знищення і підкорення інших.

3. Конформність автомата. Цей термін Фромм застосовував до стратегії, яка полягає в підпорядкуванні індивіда соціальним нор­мам, що регулюють його поведінку. Людина, яка використовує дану стратегію, стає абсолютно такою, як і всі інші.

Фромм вважав, що така втрата індивідуальності міцно вкоріни­лась в соціальному характері більшості сучасних людей. На протива­гу цим трьом механізмам втечі від свободи, Фромм пропонує інший спосіб розв’язання конфлікту між свободою і безпекою. Це - пози­тивна свобода, як такий вид свободи, при якій люди можуть бути ав­тономними і унікальними і в той же час не втратити відчуття єднан­ня з іншими людьми і суспільством. Досягнення позитивної свободи вимагає від людей спонтанної активності в житті. В роботі “Мистец­тво любові” (1956-1974) Фромм підкреслював, що любов і праця - це ключові компоненти, завдяки яким здійснюється розвиток позитив­ної свободи, об’єднання людей без втрати індивідуальності.

Дихотомія “свобода - безпека” є обумовленою унікальними ек­зистенціальними потребами, які закладено в природі людини. Фромм виділив п’ять основних екзистенціальних потреб людини.

1. Потреба у встановленні зв’язків. Щоб подолати відчуття ізо­ляції від природи, людям потрібно про когось піклуватися. Якщо потреба у встановленні зв’язків не задоволена, люди стають нарци- стичними, егоїстичними.

2. Потреба в подоланні. Всі люди потребують подолання своєї па­сивної тваринної природи, щоб стати активними творцями свого життя. Неможливість задовольнити цю потребу є причиною деструктивності.

3. Потреба в коріннях. Люди мають потребу відчувати себе не­від’ємною частиною світу. Ця потреба виникає з самої появи люди­ни на світ, коли розривається біологічний зв’язок з матір’ю. Ті, хто зберігає симбіотичні зв’язки з батьками як спосіб задоволення по­треби в коріннях, не здатні відчувати свою особистісну свободу.

4. Потреба в ідентичності - це потреба в ототожненні з самим собою. Завдяки ідентичності люди відчувають свою несхожість з іншими, усвідомлюють свою індивідуальність, сприймають себе як господарів свого життя.

5. Потреба у системі поглядів і відданості. Люди відчувають потребу в системі поглядів, завдяки якій вони сприймають і осяга­ють реальність. Крім того, люди потребують об’єкта, якому вони себе присвятили б, отримавши через це смисл життя.

 

http://bookbrains.com/book_420_chapter_59_%3Cspan_style='font-size:12.0pt;font-style:normal'%3EGuman%D1%96stichna_teor%D1%96ja_osobistost%D1%96_Er%D1%96kha_Fromma.html

 

 

Найбільш "соціалізованим" ученням неофрейдизму визнається теорія відчуження Еріка Фромма (1900-1980), який стверджував, що проблема відчуження, яку висунув К. Маркс у суспільно-економічному аспекті, слід поширити й на психічну діяльність людини. В умовах науково-технічного поступу людина втрачає зв'язки зі світом таз іншими людьми. Виникає відчуження людини, яке Б. Фромм називає "негативною свободою". Людина стає "вільною від усього* і тому відчуженою. Цей стан пригнічує людину і породжує неврози. Людина потерпає під тягарем свободи, вона не хоче бути "вільною"" вона прагне мати певні стосунки з іншими людьми, спілкуватися з ними, але навколишній світ не дає їй такої можливості. Внаслідок чого людина стає самотньою.

Для Б. Фромма відчуження є фатальною основою людських взаємин. Нестерпність тягаря відчуження може перерости в почуття агресії і виявлятися або в реакціях садизму та мазохізму, або в протилежному стилі поведінки - конформізмі, коли люди, що не витримують самотності, пристосовуються одне до одного, рятуючись від відчуження.

Е. Фромм підкреслював двоїсту природу людини. З одного боку, вона тягнеться до незалежності, а з іншого - хоче позбавитися цієї незалежності, яка призводить до відчуження. Для подолання відчуженості Е. Фромм пропонує прищеплювати людям гуманістичні засади, в основі яких лежить почуття любові. Це почуття притаманне найбільш розвиненому типу соціального характеру людини - духовному, продуктивному. Потреба в любові передбачає два її види - любов до себе і любов до інших людей. Відчуження згубно діє на людину, породжує неврози, а любов сприяє її оздоровленню і загалом - покращанню суспільства.

У прагненні до подолання відчуженння стимулюючими чинниками є чотири екзистенціальні потреби: у встановленні зв'язків (зближення з іншим через підпорядкування, владу або любов), у подоланні себе (здатність піднятися над своїм пасивним існуванням, будуючи або руйнуючи власне життя), у почутті укорінення (яке породжує почуття стабільності світу, що знову стає для людини рідною домівкою), у самоідентичності ("Я - це Я, і ніхто інший"), у системі поглядів (розвиток послідовного, виваженого погляду на дійсність). Е.Фромм вважав, якщо незадоволена хоча б одна з цих потреб, результатом стає психічне захворювання людини.

Е. Фромм був упевнений, що для кожного історичного періоду характерний прогресивний розвиток індивідуальності відповідно прагненню людей до особистої свободи. Проте, значного рівня автономії і свободи вибору люди досягають ціною втрати почуття безпеки і появою почуття особистої незначущості. Подолання почуття самотності, власної незначущості і відчуженості вимагають відмови від особистої свободи і пригнічують розвиток індивідуальності. Б.Фромм описав декілька стратегій "утечі від свободи":

- авторитаризм, що визначається як "тенденція поєднати себе з іншим, щоб набути сили, втраченої індивідуальним "Я". Ма-зохічна форма авторитаризму виявляється в надмірній залежвторності особистості, або приречення на безвихідь. Теорія Бріксона про періоди розвитку Его суттєво вплинула на психологію і суміжні галузі наукового знання.

Усі напрями неофрейдизму можна розглядати як спробу соціологізації біологізаторської за своєю суттю фрейдистської концепції особистості. Неофрейдисти висунули фундаментальні проблеми - внутрішньої структури особистості, місця "Я" в ній, механізмів формування та функціонування особистості, ролі свідомого й несвідомого, регуляції поведінки та діяльності, механізмів психологічного захисту особистості тощо. Загалом же, завдяки фрейдизму та неофрейдизму, психологічна наука збагатилася багатьма ідеями, які не втратили свого значення й досі.

http://pidruchniki.ws/12281128/psihologiya/gumanistichniy_psihoanaliz_fromma

 

 

12Следующая ⇒

Поделиться:

Читайте также:

Каленик Тетяна, Олійник Інна
Ы15. Місце Марка Вовчка (Марія Олександрівна Вілінська 1833-1907) в українському літературному процесі.

Воспользуйтесь поиском по сайту: