 |
Коротка характеристика іонізуючих випромінювань
|
|
|
|
РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ:
Захист від іонізуючого випромінювання
Підготувала:
Студентка хіміко – біологічного
факультету
ХП-44 групи
Мельник Мар’яна Володимирівна
Перевірила:
Гаврищак Галина Романівна
ТЕРНОПІЛЬ-2014
План:
Вступ. 3
1. Коротка характеристика іонізуючих випромінювань. 4
2. Вплив іонізуючого випромінювання на живі організми. 6
3. Захист людини від впливу іонізуючих випромінювань. 7
3.1. Законодавчий захист людини від впливу радіації в Україні 7
3.2. Лімітування змісту радіонуклідів у воді та їжі 8
3.3. Захист від іонізуючого випромінювання на робочому місці 9
4. Організація радіаційного контролю в Україні 10
Список літератури. 11
Вступ
Радіоактивністю називають здатність деяких хімічних елементів або їх радіонуклідів самочинно розпадатися, випускаючи при цьому невидиме випромінювання, що не відчувається людиною. Хімічні елементи, які зазнають радіоактивний розпад і не мають стабільних ізотопів, називають радіоактивними. До природних радіоактивних елементів відносяться уран, торій, радон, полоній, францій, актіній, протактіній. Штучні радіоактивні елементи утворюються в ході ядерних реакцій (технецій, прометій, нептуній, актіноїди).
Радіоактивні елементи та радіонукліди входять до складу земної кори, що обумовлює різні види опромінення. Крім того, різні види випромінювання поступають на поверхню Землі з космосу. Кожен мешканець Землі зазнає опромінення від природних джерел, при чому 5/6 дози, яку отримує населення, виділяють земні джерела радіації.
З кінця 19 ст. на Землі з'явилися штучні джерела іонізуючого випромінювання (дослідницькі, медичні, контролюючі прилади, промислові та енергетичні установки, ядерна зброя). Це призводить до зміни природного радіаційного поля Землі, що створює загрозу здоров'ю людини і самому її існуванню. Для стримування небезпечного розвитку процесів і захисту людини від впливу радіації були розроблені міжнародні й національні системи норм і лімітів у цій області.
|
|
|
Коротка характеристика іонізуючих випромінювань
Іонізуючим випромінюванням називають таке випромінювання, взаємодія якого із середовищем приводить до утворення в цьому середовищі іонів (позитивно або негативно заряджених часток) з нейтральних атомів чи молекул.
Іонізуюче випромінювання може мати корпускулярну чи хвильову природу. Корпускулярний потік може складатися з a- і b- часток, нейтронів, іноді інших елементарних часток. Хвильове випромінювання підрозділяють на g– і рентгенівське випромінювання (табл. 1).
Таблиця 1 – Шкала електромагнітних хвиль
| Довжина, м | Частота, Гц | Найменування |
| 106 – 104 | 3·102 – 3·104 | Наддовгі |
| 104 – 103 | 3·104 – 3·105 | Довгі |
| 103 – 102 | 3·105 – 3·106 | Середні |
| 102 – 101 | 3·106 – 3·107 | Короткі |
| 101 – 10-1 | 3·107 – 3·109 | Ультракороткі |
| 10-1 – 10-2 | 3·109 – 3·1010 | Телебачення |
| 10-2 – 10-3 | 3·1010 – 3·1011 | Радіолокація |
| 10-3 – 10-6 | 3·1011 – 3·1014 | Інфрачервоні |
| 10-6 – 10-7 | 3·1014 – 3·1015 | Світло, яке ми бачимо |
| 10-7 – 10-9 | 3·1015 – 3·1017 | Ультрафіолетові |
| 10-9 – 10-12 | 3·1017 – 3·1020 | Рентгенівські |
| 10-12 – 10-14 | 3·1020 – 3·1022 | Гамма-випромінювання |
| <= 10-14 | => 3·1022 | Космічні |
a-випромінювання являє собою потік позитивно заряджених часток (ядер атомів гелію), що рухаються зі швидкістю близько 20 000 км/с. Іонізуюча здатність a-часток величезна: при проходженні 1 см атмосферного повітря вони утворюють 40 – 100 тис. пар іонів. Довжина пробігу в повітрі складає близько 2,5 см, у рідких і твердих середовищах – соті частки міліметра.
b-випромінювання складається з потоку негативно заряджених часток – електронів, швидкість якого може наближатися до швидкості світла (до 300 000 км/с). При проходженні 1 см нормального атмосферного повітря частка створює 50 – 70 пар іонів, а в біологічній тканині 8 – 10 пар іонів на 0,1 мм пробігу. Максимальна довжина пробігу b-частки в повітрі 20 м, у живих тканинах і воді – 3 см.
|
|
|
Нейтронне випромінювання поширюється зі швидкістю до 20 000 км/с. Нейтрони, що не мають електричного заряду, легко проникають у речовину, включаючи живу тканину, і захоплюються ядрами атомів.
До g-випромінювання відносять високочастотне електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі від 0,1 до 0,001 нм, що випускається ядрами атомів при радіоактивних перетвореннях. Швидкість його розповсюдження близька до швидкості світла. У повітрі g-випромінювання може поширюватися на сотні метрів, вільно проходить крізь тіло людини та інші більш щільні середовища.
Рентгенівське випромінювання має ті ж характеристики, що і g‑випромінювання, відрізняючись від нього неядерним походженням. Рентгенівське випромінювання різної енергії одержують у рентгенівських трубках, прискорювачах та інших установках.
Вплив названих видів іонізуючого випромінювання на людину приводить до його опромінення. Виділяють зовнішнє опромінення, коли його джерело знаходиться поза організмом людини, і внутрішнє, коли джерело опромінення виявляється усередині організму, потрапляючи туди з вдихуваним повітрям, їжею, водою, медичними препаратами.
Високі дози опромінення можуть призводити до генетичних уражень, розвитку променевої хвороби і навіть летального результату. Вплив малих доз стимулює розвиток хронічних захворювань і може мати генетичні наслідки.
|
|
|
I. Характеристика группы
I. Характеристика профессиональной деятельности.
II. ОСНОВНЫЕ СВОЙСТВА ЖИДКОСТЕЙ, ИХ ХАРАКТЕРИСТИКА. ЖИДКОСТИ И ИХ ВИДЫ.
II. Порівняльна характеристика н/ц Прокаріоти та н/ц Еукаріоти.
II. Характеристика класса, в котором учится школьник.
II. Характеристика помещений и учебного режима
II. Характеристика слоёв коры
III. Характеристика методів контролю і самоконтролю у навчанні
III. ХАРАКТЕРИСТИКА НАПРАВЛЕНИЯ ПОДГОТОВКИ ПЕДАГОГИЧЕСКОЕ ОБРАЗОВАНИЕ (с двумя профилями подготовки)
III. ХАРАКТЕРИСТИКА ПОДГОТОВКИ ПО СПЕЦИАЛЬНОСТИ
