Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Поняття про фольклор та його елементи.

Тема 1: Український фольклор для дітей.

План

1. Поняття про фольклор.

2. З історії української усної народнопоетичної творчості.

3. Колективність як важлива ознака фольклору.

4. Жанрово-родова структура фольклору.

5. Специфіка дитячого фольклору.

6. Народна творчість та писемна література (на самостійне вивчення).

7. Фольклористика як наука. Зв’язок фольклористики з лінгвістикою, літературознавством, історією, музикознавством (на самостійне вивчення).

Рекомендована література

Грицай М.С., Бойко В.Г., Дунаєвська Л.Ф. Українська народнопоетична творчість / За ред. М.С.Грицая. – К.: Вища шк., 1983.

Кіліченко Л.М. Українська дитяча література. – К.: Вища шк., 1988. – С. 26 – 54.

Костомаров М.І. Слов’янська міфологія / Упоряд., прим. І.П. Бетко, А.М. Толстой, вступна ст. М.Т. Яценка. – К.: Либідь, 1994.
Невінчана Н. Теорія літератури в школі: У 2 ч. – К.: Редакції загальнопедагогічних газет, 2004. – Ч. 1. – С. 72 – 126.
Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології. – К.: АТ „Обереги”, 1993.

Поняття про фольклор та його елементи.

Термін „ фольклор ” запровадив англієць Вільям Томс 1846-го р. („folk” – народ, „lore” – мудрість). Під цим терміном науковець розумів „неписану історію, що фіксує залишки давніх вірувань, звичаїв і подібного в сучасній цивілізації”.

Існують дві точки зору на цей термін:

1. Народне мистецтво в усіх його виявах, народний побут, народна медицина, вірування тощо. У такому тлумаченні, фольклор – сукупність усіх проявів народного побуту, вірувань, навичок, майстерності, звичок, поведінки, обрядів.

2. Народна творчість – сукупність творчої діяльності народу, яка виявляється у різних видах мистецтва: в усній словесній поезії, музичних вокально-інструментальних творах, танцях, хороводах, сценічній драмі, в народній архітектурі та найрозмаїтіших різновидах малярської, декоративно-ужиткової творчості (вишивання, різьблення, художнє ткання, писанкарство, кераміка, витинання тощо).

Отже, фольклор не все народне мистецтво загалом, а та його сфера, в якій художнє відображення дійсності відбувається в словесно-музично-хореографічних і драматичних формах колективної народної творчості, що виражають світогляд трудящих мас і нерозривно пов’язані з їхнім життям та побутом.

Естетичні функції народної творчості вивчає фольклористика, етнічні функції її – етнографія (наука, предметом якої є етнічні процеси, етнічні спільноти).

Поняття „фольклор України” та „український фольклор” не тотожні. Так склалося історично, що споконвіку на території України жили й представники інших етносів. І тепер фольклор України складають, окрім українського, фольклори росіян, білорусів, євреїв, вірмен, поляків, болгар, греків, кримських татар, німців та представників деяких інших народів, які проживають у нашій країні.

Але й власне ж український фольклор – явище синтетичне, що включає в себе усну творчість не лише українців (та іноетнічних носіїв традиційної української культури) – жителів України, але й тих, хто, опинившись за її державними кордонами, зберігає свою мову та культуру. Український фольклор не є механічним поєднанням регіональних усних традицій, а їх узагальненням, що поєднує в собі світоглядні, соціально-психологічні та естетичні особливості.