Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Поточний / слідкуючий

Лекція 17

Контроль у навчанні іноземної мови на початковому етапі

1. Роль та функції контролю.

2. Об’єкти контролю в межах різних видів мовленнєвої діяльності.

3. Види та форми контролю.

Ключові слова: контроль, функції контролю, об’єкти, види, форми контролю

Література

1. Роман С.В. Методика навчання англійської мови у початковій школі: Навчальний посібник. – К.: Ленвіт, 2005. – С.120-124.

2. Рогова Г.В., Верещагина И.Н. Методика обучения английскому языку на начальном этапе в общеобразовательных учреждениях: Пособие для учителей и студентов пед. вузов. – 3-е изд. – М.: Просвещение, 2000. – 232 с.

3. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. Вид. 2-е, випр. і перероб./ Кол. авторів під керівн. С.Ю.Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 2002. – 327с

4. Ніколаєва С.Ю. Практикум з методики тестування іншомовної лексичної компетенції (на матеріалі англійської мови). – К.: ІЗМН, 1996. – 312с.

5. Контроль в обучении иностранным языкам в средней школе / Ред.-сост. В.А. Слободчиков. – М., 1986. – 111с.

6. Коккота В.А. Лингво-дидактическое тестирование. – М.,1989. – 127с.

7. Рапопорт И.А., Сельг Р., Сот тер И. Тесты в обучении иностранным язикам в средней школе. – Таллин, 1987. – 360с.

В центрі уваги процес навчання іноземної мови на початковому етапі середньої школи. Отже, суб’єктами навчання є молодші школярі, частка самостійної роботи яких не є дуже питомою, тому що у них ще тільки формуються навички самоконтролю та самокорегування. Таким чином, контроль на початковому етапі є не тільки важливим компонентом навчального процесу, але й засобом систематичної перевірки ступеню засвоєння матеріалу й оволодіння мовленнєвими навичками та уміннями.

Значущість методу контролю з умовлена тим, що здійснення контролю в адекватній формі всередині кожного з основних методів навчання допомагає перевіряти якість засвоєння, запроваджувати корекцію і оцінювання дій учнів. Корекція і оцінювання є одним з завдань контролю. Водночас вони слугують прийомами реалізації контролю на практиці. Контроль, як відомо, співвідноситься з самоконтролем. Самоконтроль становить невід’ємний метод учіння. Адже навчальний процес, організований з активним використанням усіх методів учіння (ознайомлення, роздум, вправляння, самоконтроль), значно більше піддається керуванню і відповідно є більш ефективним, аніж навчальний процес, який позбавляє учня радості самостійного мислення, міркувань, самоконтролю.

У початковій школі зазвичай контроль має замаскований, завуальований характер. Він тісно взаємопов’язаний з навчанням і реалізується у формі ігор, конкурсів, змагань, пізнавальних та комунікативних завдань різного ступеня складності. Ігровий характер, як правило, мають і спеціальні тестові завдання. Головною ознакою дидактичного тесту є його об’єктивність, гарантована вимірюванням, функція якого полягає в тому, щоб надати кількісну інформацію. При цьому тести навчальних досягнень учнів складаються відповідно до вимог програми, підручника, засвоєного мовного матеріалу, і використовуються для організації поточного, рубіжного і підсумкового контролю. У початкові школі підсумковий контроль доцільно запроваджувати наприкінці четвертого класу. Про приклади поточного контролю можна дізнатися з джерела № 1.

Молодші школярі складають особливий контингент учнів. Початковий етап навчання характеризується складністю організації роботи молодших учнів через їх недосконалу підготовку. Контроль має виявити ступінь підготовленості учнів до процесу навчання взагалі, а також до оволодіння іноземною мовою. Тим самим контроль допомагає учителю виявити, своєчасно вилучити з процесу навчання недоліки стосовно системи своєї роботи. Завдяки своєчасному та акуратному контролю учитель може замінити малоефективні прийоми на більш ефективні, або вдосконалювати процес навчання в аспекті організації режимів діяльності та використання допоміжних засобів. Контроль призначений допомагати утворювати більш сприятливі умови для вдосконалення володіння мовою та виховання учнів через засоби мови, що вивчається. Контроль дій учнів та оцінка їх успіхів у навчанні підштовхує учнів до подальшого вдосконалення в оволодінні предметом.

У зв’язку з цим можна виділити такі функції контролю:

· Контрольно-корегувальну;

· Контрольно-навчаючу;

· Контрольно-діагностичну;

· Контрольно-стимулюючу;

· Контрольно-узагальнюючу;

· Зворотного зв’язку;

· Контрольно-розвиваючу.

Треба зазначити, що існує багато підходів до тлумачення ролі та функцій контролю, отже можуть виділятися різні його функції.

До контролю як компоненту навчального процесу висувають певні вимоги. До них відносять такі:

· Контроль на уроках іноземної мови може мати різні цілі. Він не є самоціллю і має зливатися з навчанням, тобто реалізовувати навчаючу функцію.

· Контроль повинен мати регулярний всебічний та диференційний характер.

· Контроль має бути адекватним виду мовленнєвої діяльності, яка контролюється.

· Контроль має бути якомога більше об’єктивним.

Об’єкти контролю у навчанні іноземної мови мають специфічний характер. На відміну від інших шкільних гуманітарних предметів, в яких контролюється ступінь засвоєння знань. Об’єктом контролю у процесі навчання іноземної мови з урахуванням цілі навчання виступають мовленнєві навички та уміння, тобто ступінь володіння різними видами мовленнєвої діяльності.

Проблемою контролю у навчанні іноземної мови займалися такі науковці, як академік Рахманов, проф. Цетлін, Рапопорт, Вайсбурд, Роберт Ладо. Даними дослідниками виділено критерії оцінювання практичного володіння різними видами мовленнєвої діяльності. Критерії дещо не співпадають, що зумовлено різними підходами та точками зору дослідників, але два критерії виділяють всі науковці. До таких критеріїв відносять два параметри: кількісний (об’єм) та якісний (швидкість).

Наприклад, у монологічному говорінні до кількісного параметру слід відносити об’єм висловлювання, а до якісного – ступінь співвіднесеності з темою, логічність висловлювання, повнота розкриття теми, різноманітність моделей / структур, ступінь творчого підходу до вирішення практичних задач, правильність лексико-граматичного та фонетичного оформлення висловлювань.

Об’єктами контролю володіння діалогічним мовленням є такі ж фактори, що й у монолозі, але є ще якісні показники, такі як уміння підтримувати бесіду, розуміти мовлення на слух, реагувати на почуте, емоційно забарвлювати мовлення тощо.

Аудіювання передбачає контроль кількісний – об’єм тексту, що звучить, та якісного – ступінь розуміння отриманої інформації.

Для контролю читання кількісними показниками виступають швидкість читання та об’єм тексту, а якісні є близькими до аудіювання: ступінь розуміння змісту, загальне розуміння, повне розуміння, розуміння деталей змісту, смислу тексту, перекладання задля розуміння змісту або його відсутність, характер тексту, ступінь його адаптованості або оригінальність тексту.

Ступінь сформованості тих чи інших мовленнєвих навичок вимірюється та оцінюється різними видами та формами контролю. Вчені виділяють різні види контролю, головними з яких є:

Поточний / слідкуючий

Тематичний

Періодичний

Підсумковий.

Традиційно виділяють такі форми контролю:

· Індивідуальна

· Фронтальна

· Усна

· Писемна

· Одномовна

· Двомовна

· Тестова

На сучасному етапі розвитку методики викладання іноземної мови вводяться нові форми контролю, які забезпечуються різними технічними та електронними засобами. Саме ці засоби призначені сприяти більш об’єктивному оцінюванню результатів навчання та привчати до форм самоконтролю та самокорегування. До таких форм контролю можна віднести сигнальні картки різноманітного дизайну, перфокарти, вправи з ключами, вправи з фоноключами, чотиритактні фоновправи, тести.

Тести на сучасному етапі є найбільш поширеною формою контролю, яка має реалізовувати всі зазначені вище функції контролю, а також забезпечити швидкість акуратність, об’єктивність, стандартизованість контролю. Тестування є ефективним засобом контролю у навчанні іноземної мови. Тестування розуміють в широкому та вузькому смислі. У вузькому смислі тестування означає використання та проведення тесту. В широкому – як сукупність етапів планування, складання і випробування тестів, обробки та інтерпретації результатів проведення тестів (В.О.Коккота).

Найбільш поширеним у навчанні іноземної мови є лінгводидактичне тестування. Основними показниками якості лінгводидактичного тесту є валідність, надійність, диференційна здатність, практичність та економічність.

У навчанні іноземної мови використовують як стандартизовані, так і нестандартизовані тести (Коккота, Рапопорт). Мінімальною одиницею тесту є тестове завдання, яке передбачає певну вербальну або невербальну реакцію тестованого (В.О.Коккота).

Виділяють два типи очікуваної відповіді: вибіркову та конструйовану. Перша передбачає вибір правильної відповіді з кількох запропонованих неправильних варіантів-альтернатив.

Тести будь-якого виду мають певні пункти, що є спільними для них. Таким моментом є структура тестового завдання, до якого включено інструкцію, тестову ситуацію (подачу матеріалу, зразок виконання), очікувану відповідь.

Детальніше зі зразками тестових завдань для контролю рівня сформованості навичок та умінь різних видів мовленнєвої діяльності можна ознайомитися в роботах В.О.Коккоти, І.А.Рапопорта, С.Ю.Ніколаєвої, О.П.Петращук, О.П.Петренко, О.Б.Бігич