Соціально-педагогічні функції мистецтва

Обов’язковою умовою прогресу суспільства є виховання духовної культури особистості, існування якої насамперед пов’язане з такими чинниками, як моральне збагачення людини, віра в гуманістичні ідеали, здатність і бажання захищати їх.

Могутнім засобом формування духовності є мистецтво, яке відображає в художньому образі принципово новий рівень дійсності. Виступає як універсальний засіб бачення світу очима іншої людини, перетворення зовнішніх культурних сенсів у духовний світ особистості. Як доводять спеціальні дослідження, розвиток особистості органічно пов'язаний з її ставленням до мистецтва. Мистецтво формує внутрішній світ особистості й одночасно впливає на вдосконалення соціальної практики, залучаючи до мистецтва підростаюче покоління.

Мистецтво формує сукупність почуттів та ідей людства. Якщо виховне значення інших форм суспільного пізнання має частковий характер, то мистецтво впливає комплексно на розум і серце. І немає такого кутка людської душі, який воно не змогло б зачепити своїм впливом. Мистецтво формує цілісну особистість.

Піфагорійці говорили, що мистецтво очищує людину, а сучасний індійський вчений В. Бахадур пише, що «Мета мистецтва – надихати, очищувати і облагороджувати людину …».

Відповідаючи на запитання: «Чому незамінним є мистецтво як засіб духовного становлення особистості?», слід врахувати факт, що у людського мислення два крила. Одне - раціонально-логічне, наукове мислення. Друге – емоційно-образне, художнє.

Раціонально-логічна форма панує в науці. Вона дозволяє пізнавати закономірності світу. Емоційно-образна форма панує в різноманітних формах мистецтва. Вона дає можливість пізнавати і формувати ставлення до світу.

Не може людина стати дійсно культурною, тільки опанувавши культуру науки попередніх поколінь, і залишаючись на дикому, первісному рівні в емоційно-ціннісній сфері пізнання світу, де досвід, здобутий діяльністю тих самих поколінь, для неї не пріоритетний.

Емоційно-образна форма мислення розвивається саме через мистецтво як специфічну форму пізнання і передачу досвіду.

Отже, визначення свого статусу в світі, ступінь його осягнення залежить від того, наскільки засвоїли ми суспільні цінності, особливу роль серед яких відіграє мистецтво. Відкрити світ художніх цінностей, пробудити в особистості прагнення до творчості, до розкриття власної індивідуальності – ця двоєдина мета й визначає функціонування мистецтва і культури в суспільстві.

Прогресивні вітчизняні та зарубіжні педагоги неодноразово підкреслювали велику роль мистецтва у вихованні підростаючого покоління (Я.А. Коменський, І.Г. Гаманн, Ф. Прокопович, В. Сухомлинський та ін.). Хвилюючи і радуючи, мистецтво розкриває перед дітьми соціальний сенс життєвих явищ, примушує їх пильніше вдивлятися в оточуючий світ, спонукає до співпереживання, до засудження зла. В.А.Сухомлинський говорив: „Чуйність, сприйнятливість до краси в дитячі роки незрівнянно глибші, ніж у більш пізні періоди розвитку особистості. Потреба у прекрасному затверджує моральну красу, породжуючи непримиренність до всього вульгарного та потворного”.