Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Предмет та завдання навчальної дисципліни

Стр 1 из 3Следующая ⇒

ЛЕКЦІЯ 1

План

Вступ.

1. Предмет та задачі навчальної дисципліни.

2. Основні положення системи конструкторської документації

3. Загальні правила виконання креслеників та оформлення текстової документації

Мета: Ознайомити студентів з основними задачами дисципліни, поняттям стандартизація та загальними правилами оформлення креслеників. Виховувати самостійність, акуратність ведення конспекту та любов до дисципліни. Розвивати уважність.

ВСТУП

Програма вивчення навчальної дисципліни “ Інженерна графіка ” складена

відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалавр (назва освітньо-кваліфікаційного рівня) напряму 6.050701 «Електротехніка та електротехнології»

Міждисциплінарні зв’язки:

Середня та середньотехнічна освіта

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:

· Державні стандарти та теоретичні положення курсу нарисної геометрії.

· Технічне креслення

ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

ПРЕДМЕТ ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Предметом вивчення навчальної дисципліни є складання та читання креслеників геометричних образів (графічних моделей), що є в основі технічних виробів та креслеників самих виробів.

Метою викладання навчальної дисципліни “ Інженерна і комп’ютерна графіка ” є формування і закріплення у курсантів просторово-алгоритмічного мислення через набуття знань, вмінь і навичок в розв’язанні задач нарисної геометрії, побудові та читанні креслеників, схем, технічної документації, вивченні відповідних стандартів, побудові креслеників за допомогою комп’ютерних систем й наступним використанням їх при вивченні конструювання, технологічних процесів та інших дисциплін, а також в подальшій роботі в будь-якій галузі науки і техніки; в розширенні світогляду курсантів в напрямку предметно-інженерної діяльності. Дисципліна за своїм змістом і методами є найкращим засобом розвитку у курсантів просторового мислення, без якого не може бути інженерної творчості.

0сновними завданнями вивчення дисципліни “ Інженерна і комп’ютерна графіка ” є:

· вивчення теоретичних основ побудови зображень (включаючи аксонометричні проекції) точок, прямих, площин, поверхонь тощо;

· розв’язання задач на взаємну належність та взаємний перетин геометричних образів та визначення їх натуральних величин;

· розвиток уміння визначати геометричні форми простих деталей за їх зображенням та виконання цих зображень як з натури, так і за креслениками складальної одиниці;

· ознайомлення із зображенням з’єднань деталей та схем;

· вироблення навиків читання креслеників складальних одиниць, а також умінь виконувати їх креслення у відповідності зі стандартами України;

· ознайомлення з принципами виконання та призначення різної графічної документації, передбаченої відповідними стандартами, які встановлюють єдину термінологію, що використовується при проектуванні;

· формування системи знань з фундаментальної графічно-інформаційної підготовки з орієнтуванням на фаховий профіль факультету.

Комп’ютерна графіка повинна надати курсантам вміння та навички виконання та редагування креслеників за допомогою графічних редакторів.

Повне оволодіння креслеником, як засобом вираження технічної думки та виробничим документом, а також набуття стійких навичок в кресленні, досягаються в результаті засвоєння всього комплексу технічних дисциплін відповідного профілю, підкріпленого практикою курсового та дипломного проектування.

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

знати:

проекційний метод зображення просторових форм на площині; способи перетворення проекцій; спосіб допоміжних перерізів; правила виконання аксонометричних проекцій; основні положення СКД, ЄСКД та правила використання цих систем; правила виконання ескізів та креслеників деталей, з’єднань деталей, креслень загального виду; правила виконання електричних схем, схем обчислювальної техніки, програмної та текстової документації; питання та проблеми автоматизації процесу графічного розв’язку задач та виконання креслеників.

вміти:

зображати просторові форми на площині у ортогональних проекціях; уявляти форму та положення фігури у просторі за її проекційними зображеннями; розв’язувати метричні та позиційні задачі, застосовуючи способи перетворення проекцій та допоміжних перерізів; будувати проекції точок, прямих, що належать поверхні, лінії перетину поверхонь; будувати прямокутну ізометричну та прямокутну диметричну аксонометричні проекції; за допомогою державних стандартів виконувати та читати ескізи, кресленики деталей та з’єднань деталей, кресленики

2.ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ СИСТЕМИ КОНСТРУКТОРСЬКОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

Створення будь-яких виробів промисловості починається з розробки конструкторської документації. Рівень її виконання значною мірою впливає на скорочення строків створення й освоєння виробів, зниження трудомісткості їх виготовлення, підвищення надійності та якості. Одним із факторів, які суттєво впливають на розв’язання цих завдань, є стандартизація.

Усі конструкторські документи оформляють відповідно до вимог діючих стандартів, що забезпечує єдину технічну мову і термінологію, взаємообмін конструкторською документацією між підприємствами без її переоформлення, використання цієї документації у системах автоматизованого проектування.

На території України чинні такі нормативні документи (НД):

1) міждержавні стандарти, на- становчі документи, рекомендації;

2) державні стандарти України;

3) республіканські стандарти колишньої УPCP, затверджені Держ- планом колишньої УРСР до 1 серпня 1991 p.;

4) настановчі документи та рекомендації Держстандарту України;

5) державні класифікатори;

6) галузеві стандарти (ОСТ) та технічні умови (ТУ) колишнього СРСР, затверджені до 1 січня 1992 р. і термін чинності яких не закінчився, якщо вимоги НД не суперечать чинному законодавству України;

7) галузеві стандарти України (ОСТ колишнього СРСР), утримувачами оригіналів яких є організації України, ГСТУ, зареєстровані в УкрНДІСС);

8) технічні умови, зареєстровані територіальними органами Держстандарту України.

Позначення нормативної документації мають такі індекси:

1. ДСТУ - державні стандарти, затверджені Держстандартом України;

2. ДСТУ ІSО - державні стандарти, через які запроваджено стандарти Міжнародної організації зі стандартизації (ІSО).

Номер стандарту відповідає номеру міжнародного стандарту. За таким самим принципом позначаються державні стандарти з прямого впровадження публікацій Міжнародної електротехнічної комісії (ІЕС) чи стандартів, прийнятих спільно цими організаціями (наприклад, з індексом ІSО/ІВС (ІВС – міжнародна організація яка займається стандартизацією в галузі електротехніки, радіоелектроніки і зв’язку).

Якщо позначення державного стандарту містить індекс ГОСТ чи ГОСТ …ІSО, то такий державний стандарт України прийнятий Міждержавною Радою як міждержавний і використовується державами-учасниками Угоди, що приєднались до цього стандарту, як державний стандарт цих держав;

1) РСТ УРСР - республіканські стандарти колишнього СРСР;

2) ДК - державні класифікатори;

3) ГСТУ - галузеві стандарти України.

Під час розробки конструкторської документації використовується ДСТУ 3321-96 і тимчасово діючі стандарти класу 2 раніше діючої ССКД, що складають комплекс стандартів - СКД. СКД - це комплекс державних стандартів, який встановлює взаємопов’язані правила та положення щодо порядку розроблення, оформлення й обігу конструкторської документації.

12 3 Следующая ⇒