ЛФК при гострій пневмонії і бронхітах.

Основні завдання ЛФК: покращення субєктивно стану хворого, зменшення проявів дихальної недостатності, підвищення нервово- психічного тонусу, покращення діяльності серцево – судиної системи, прискорення розсмоктування, покращити вентиляційну здатність легень, стимулювати крово- і лімфоток, профілактика ускладнень.

Протипокази: висока температура, важкий стан, виражена інтоксикація, абсцидування, прояви недостатності різних функціональних систем.

Призначають ЛГ на 3-4 день перебування в стаціонарі, відразу після зниження температури, покращення загального стану

Перші дні заняття проводятья лежечи. Застосовують вправи в статичному, а потім в динамічному режимі. З 5-6 дня ЛГ виконують в сидячому і стоячому положенні, а також під час ходьби. Для кращої вентиляції хворої легені можна обмежувати рухи здорової частини грудної клітки – положення на здоровому боці, обмеження руками. Поступово акцентується увага но освоєнні змішаного і повного типу дихання

Кількість вправ залежить від стану хворого, рівня фізичної підготовки та клінічного перебігу хвороби. Кожну вправу повторюють 5-6 разів 3-4 рази в день. При бронхіті акцентується увага на подовженні експіраторної фази дихання. Широко використовується ходьба, динамічні дихальні вправи та з предметами.

Класичний і сегментарний масаж дає ефект на заключних етапах лікування. Серед прийомів масажу найбільш ефективним є поздовжнє і поперечне розтирання, вібрації. Після хвороби доцільно займатися рухливими ігрими, купання до 3-5 хв. при t води 19-21^о і повітря 20-22^о. Зимою прогулянки лісом, ходьба на лижах і ковзанах.

 

1.	Вправи лежачи	Глибоке дихання 30-40с. через ніс	Повільний вдих на 2-3 і видих 4-6
2.	Вправи лежачи	Рухи пальцями і стопами 5-6 р.	Глибоке дихання, видох подовжений
3.	Вправи лежачи	Діафрагмальне дихання 6-8 р.	Повільно без напруження
4.	Вправи лежачи	Руки до плечей. Кругові рухи руками 4-6 р.	Попереміно в одну і другу сторону
5.	Вправи лежачи	Імітація ходьби 30-40 с.	Пятки не відривати від ліжка
6.	Вправи лежачи	Розвести руки-вдих, стиснути реберні руки- видих 5-4р.	Темп повільніший без копр
7.	Вправи лежачи	Попереміне відвернення прямих ніг 4-5 р.	Дихання симхроне 3 рух.
8.	Положення на здоровому боці	Підняти руки до голови-вдих опустити-видих.	Дихання носове
9.	Лежачи на спині	Підняти руки-вдих спустити-видих	Дихання носове
10.	Лежачи на спині	Спокійне дихання	Регулювати глибину вдоху і тривалість видоху.

 

Бронхіальна астма.

Бронхіальна астма – це захворювання з розладами легеневої вентиляції через порушення прохідності бронхів. Особливо вона порушується під час приступів ядухи. Типовий приступ астми супроводжується інспіраторною задишкою.Часто приступ астми виникає через підвищену сенсибілізацію, наявність нових патологічних умовно-рефлекторних звязків. Через низький поріг збудливості НС, навіть дрібні подразники, які у здорових не визивають ре-ю, у хворих визивають приступи. Це може бути форсований вдих чи видих, вплив різних запахів, запилена атмосфера і т. д.

На першій стадії захворювання проходить порушення фаз дихання, легеневої вентиляції. Пізніше наступають морфологічні зміни в виді перебронхітів, пневмонії, пневмосклерозу, емфіземи. Виникають явища серцево - легеневої недостатності.

 

Основні завдання в міжприступний період.

Завдання ЛФК: покращення самопочуття хворого і його психоемоційного стану; нормалізація механіки дихання; розрив патологічних умовних рефлексів; зменшення спазмування бронхів, активізувати трофічні процеси; нормалізація стану вегетативної НС і досягнення бронхолітичного ефекту.

Слід памятати, що форсоване дихання, гіпервинтеляція приводить до виведенняСО2 крові, погіршення дисоціації оксигемоглобіну і до спазмування бронхів. Це посилює приступи, погіршує стан хворого

Особливості – методики ЛФК залежить від стану хворого, стадії захворювання і клініки.

Для зняття приступу, або його попередження необхідно зменшити легеневу вентиляцію. Необхідно сісти, рослабитись – поза фірмана. Дихати повільно, по можливості поверхнево, не розмовляти. Щоб дихати поверхнево – треба дихати повільно, подовжувати видих. Корисно подразнювати ніздрі пальцями.

В міжприступний період заняття ЛФК направлені на нормалізацію акту дихання. В підготовчому періоді заняття ЛГ проводяться в сидячому положені. Прості дихальні вправи в статичному режимі. Хворого навчають робити повний видих з допомогою звуків потім звукрсполучень з 3-5с до 30-40 сек. Через 2-3 заняття включаються динамічні дихальні вправи, які допомагають посилити видох, рухливість діафрагми, а також вправи побутовтго характеру- нахили, повороти тулуба. Через кожні 2-3 вправи обовязково робитьи паузи відпочинку на 20-30 с. В основному періоді широко використовують ходьбу в поєднанні з дихальними вправами, прогулянки, особливо в післяобідній час.

Особливе місце займає сегментарний і класичний масаж грудної клітки.

 

Емфізема легень, пневмосклероз.

Завдання: зменшити напруження дихальних мязів, нормалізайія дихання і дихальних фаз, збільшення екскурсії діафрагми, зміщення дихальної мускулатури, збільшення рухливості ребер, вплинути на кровообіг і працездатність

Методика: Вправи дихальні і на рослаблення, Спочатку місцеве потім загальне- нижні кінцівки, потім руки, шия, грудна клітка, тулуб. Практикується повне дихання, статичне, діафрагмальне дихання, звукова гімнастика.

Особливе місце займають динамічні дихальні вправи в ходьбі, при фізичній праці, вправи з предметами і тренажерами. Вправи які посилюють вдох і видох, вправи для розвитку дихальних мязів. Вправи для збільшення рухливості.

Починаємо на 4-6 день лікування в стаціонарі при загостренні хвороби. ЛГ проводиться 2 рази в день по 10-20 хв. і 2-3 рази самостійні заняття. Застосовуються дихальні тренажери, грузики, вправи з опором.

Дуже ефективним засобом є класичний масаж грудної клітки.

ЛФК при плевритах.

Ексудативний плеврит найчастіше є наслідком захворювань легеневої тканини. Накопичення серозно-фіброзного ексудату приводить до здавлення легені і зменшення дихальної поверхні. Розвиток гіпоксії також пов'язаний із зменшенням присмоктувальної діїгрудної клітки, обмежується екскурсії легені та інтоксикації. При виздоровленні на місці ексудату розвиваються грубі шварти.

Основні завдання -зменшити напруження дихальної мускулатури, зняти спазм бронхів, боротьба з гіпоксією і легеневою недостатністю, стимуляція розсмоктування ексудату, профілактика злук і загальне укріплення організму.

Протипокази: колаптоїдний стан, легенева недостатність,інтоксикація, висока Т.

 

Лікувальні вправи назначають при покращенні загального стану. Доброюознакою є поява «шуму тертя плеаври».На ліжковому режимі застосовується статичні дихальні вправи, направлене локалізоване дихання, вправи для середніх мускульних груп. При сильній задишці- положення на «хворому боці». Через декілька днів вправи проводяться на «здоровому боці», Мета-збільшити екскурсію хворої половини грудної клітки, розривати шварти і злуки. Вправи з підніманням руки, поворотами тулуба. Спеціальні дихальні вправи виконуються 5-6 разів на день з великою кількістю повторень. Застосовується діафрагмальне дихання, дихання з посиленням рухів грудної клітки руками, вправи з опором.

На палатному і загальному режимі широко використовуються динамічні дихальні впррави, вправи з предметами (палиці, мячі, медицинбол, надування гумових кульок та іграшок).

Гнійні захворювання легень.

Сюди відносяться абсцеси, гангрена легень, бронхоектатична хвороба.

Протипокази для застосування ЛГ є: -легенева кровотеча;-серцево-легенева недостатність;-загострення запального процесу з високою температурою;-іншші гострі захворювання в стадіїдекомпенсації, осумкований абсцес.

ЛФК планується з урахуванням стану хворого і локалізації процессу та періоду захворювання

Основні завдання: - дренаж;-зменшення інтоксикації;-покращення лімфо-кровообігу;-ліквідація гіповентиляції, попередження ускладнень та оздоровлення.

Процедура ЛГ планується з трьох частин:

1. Ввідна- дають дренажні вправи, постуральний дренаж. Верхня доля правої легені- на 1-2 підняти руку на хворій стороні-вдих; на 3,4,5 провести нихил тулуба вліво з поворотом-видих. Через 30-40 сек. Появляється кашель і тоді нахил вперед до стоп. Тут можна під час кашлю надавлювати на грудну клітку. Якщо хворий ослаблений – то постуральний дренаж на здоровому боці. Середня доля – підняти руку відхилитися назад, потім нахил. В залежності де – спереду чи ззаду відповідне положення здавлення грудної клітки. Нижні долі – опусщення головного кінця. Задні відділи – вправи на животі або на лівім боці, ліва доля на правому боці. Такі вправи проводяться 8-10 разів на добу

2. Основна частина – динамічні дихальні вправи.

3. Заключна – загальноукріпляючі вправи, статичні дихальні вправи.

Для тренування діафрагми і дихальних мязів можна рекомендувати класти на епігастртральну ділянку мішечки з піском вагою 1,5-2 кг., або виконувати вправи в опорі руками.

Масаж: практика показує, що массаж, особливо вібрація, знімає спазм дихальних мязів, посилюється дренаж, легенева вентиляція, а це приводить до нормалізації дихання, зменшення задишки.

Для лікування різноманітних клінічних форм туберкульозу найбільше підходить методика Пінкуса і Мірзу. Згідно їх рекомендації всіх хворих діляться на три групи в залежності від стадії і форми tвс, вираженості інтоксикації, стану ССС і апарату дихання.

1 група це хворі без проявів СС і легеневрї недостатності. Ці хворі можуть займатися в групі здоровя, в санаторно – курортних умовах, в тренуючому і інтенсивно -тренуючому режимі. Необхідною є ранкова гігієнічна гімнастика, дозована ходьба – тренкур, елементи трудтерапії, вправи із предметами.

2 група – середня: сюди входять хворі з незначно вираженою інтоксикацією, проявами серцевої і легеневої недостатності.

ЛГ проводиться в щадному, або в щадно-тренуючому режимі. Тривалість процедур 15-20хв. Комплекс включає загальноукріпляючі і спеціальні дихальні вправи у співвідношені 1:4.

3 група, слаба – це хворі в стадії загострення, фіброзно-кавернозним tвс з вираженим симптомним інтоксикації та ослаблені хворі.

(1/3)

(4/2)

бронхів.

Масаж в пульмонології також широко використовується.

Механізм дії: зменшує втому дихальних м"язів, масажні рухи акти­візують дихання - видих, збільшують рухливість ребер. Такі масажні прийоми як вібрація / поплескування, постукування / посилюють відток мокроти, сприяють розслабленню бронхів. Рефлекторно посилюється мімфо і кровоток в легенях, а це сприяє розсмоктуванню, зменшенню інфільтра­тів.

заходи.

ЛІТЕРАТУРА

Основна: Клапчук В.В. ЛФК і CM. К., 1995 р. Нейко Є.М. Внутрішні хворо

би. Коломия, 1999 р.

Додаткова:

Березовський В. А. Лечебная физкультура при заболевании органов дихания. Киев, 1980 г.

 

 

 

Поделиться:

Воспользуйтесь поиском по сайту: