досвід ЄС та України

В європейських країнах головними суб'єктами фінансових відносин у сфері місцевих фінансів є муніципалітети, комуни, регіони, департаменти, провінції, воєводства, лани, області, округи та інші адміністративно-територіальні утворення. Головним суб'єктом таких відносин в Україні є територіальна громада та органи місцевого самоврядування, правовий статус яких закріплено Конституцією України. Процес визначення компетенцій подібних суб'єктів у сфері місцевих фінансів у нашій державі ще не завершився. Тому важливо дослідити, як наші сусіди запозичують відповідний досвід країн Європейського Союзу. Серед цих держав особливий інтерес становить Росія, яка випередила нас у вирішенні проблем фінансового забезпечення місцевого самоврядування.

Аналізуючи об'єкти фінансових відносин у Європі, учені-державознавці зазначають, що ними є фінансові ресурси, що мобілізуються, розподіляються і використовуються місцевими органами влади для виконання покладених на них функцій і завдань. Фінансові ресурси місцевого самоврядування формуються як у фондовій, так і в нефондовій формах. Головними місцевими фінансовими фондами є: місцеві бюджети, резервні, позабюджетні валютні та цільові фонди, фонди грошових ресурсів комунальних підприємств та ін. Ресурси від розміщення місцевих позик, що залучаються органами місцевого самоврядування у вигляді банківських кредитів, та деякі інші, як правило, перебувають у нефондовій формі.

По-перше, фінансові системи органів місцевого самоврядування використовують значну частку валового внутрішнього продукту будь-якої держави. Через ці системи здійснюється розподіл і перерозподіл ВВП, тому місцеві фінанси є інструментом регулювання економічного й соціального розвитку держави. Практичним наслідком такої ситуації є те, що поряд із державним регулюванням (правовим та організаційним) економічної та соціальної галузей життя кожного територіального колективу діє їх комунальне (муніципальне) регулювання.

По-друге, місцеві фінанси завжди виконують роль фіскального інструменту, наявність якого є необхідною умовою для забезпечення ресурсами завдань, покладених на органи місцевого самоврядування. Досвід сучасних держав, до складу яких уходять слаборозвинені в економічному відношенні регіони, показує, що таким територіям на підставі відповідних законів надають деякі податкові пільги від центральної політичної влади з метою подолання їх відсталості. Саме на цьому, наприклад, наполягається в Заключній частині Декларації щодо реґіоналізму в Європі. Систему таких пільг називають преференціями. Формами ж преференцій виступають особливі бюджетні режими, податкові канікули, особливі режими валютного регулювання та візові режими. На жаль, роль і значення фіскальної політики органів місцевого самоврядування для розвитку економіки нашої держави поки що малопомітні, у той час як державна влада більшості розвинених країн світу перетворила місцеві податки і збори на основне дохідне джерело місцевої влади.

По-третє, фінанси місцевого самоврядування є інструментом забезпечення громадських послуг. Тому-то держава і місцеве самоврядування розподіляють між собою завдання та відповідальність за надання громадянам усіх регіонів громадських послуг. При цьому закономірним явищем для більшості розвинених країн став такий розподіл функцій між державою і місцевим самоврядуванням у сфері надання громадських послуг, коли місцеві органи виступають у ролі головного відповідача за надання послуг соціального характеру. Центральна ж влада зарубіжних країн зосереджується на послугах економічного характеру, на забезпеченні оборони і безпеки держави.

По-четверте, місцеві фінанси є інструментом забезпечення економічного зростання. Забезпечення економічного зростання вже стало однією з форм соціально-економічного регулювання. Вплив фінансів органів місцевого самоврядування на економічне зростання здійснюється через капітальні витрати, через діяльність на ринках позичкового капіталу, нерухомості, землі. Органи місцевого самоврядування поряд з державою створюють також загальні умови для економічного зростання і в багатьох країнах є досить значними інвесторами.

Таким чином, характер впливу органів місцевого самоврядування та їх фінансів на економічне зростання не зводиться лише до прямих витрат або до господарських операцій, які вони здійснюють. Органи місцевого самоврядування створюють загальні умови для економічного зростання. Причому на сьогодні місцеві проблеми значною мірою вирішуються за рахунок міжмуніципального співробітництва в галузі економіки. Інвестиції місцевої влади розвинених країн світу спрямовуються, як правило, у непривабливі для приватного капіталу сфери, в еко­номічну та соціальну інфраструктури, в екологію та інші галузі, оскільки приватний капітал не зацікавлений в економічній діяльності, яка має значний термін самоокупності. Слід зауважити, що нині в ряді зарубіжних держав набула практичного змісту теорія наявності в кожного рівня влади власного, самостійного і відокремленого бюджету. Цей бюджет будь-який рівень влади має формувати самостійно і відповідно до покладених на нього функцій.

По-п'яте, форми впливу на економіку та соціальну сферу пов'язані з виконанням делегованих повноважень центральної влади. Для органів місцевого самоврядування зарубіжних країн такими повноваженнями є громадська безпека, охорона правопорядку, дотримання законності, здійснення державного нагляду і державної реєстрації та ін. Тому фінанси органів місцевого самоврядування стали інструментом забезпечення частини функцій, які виконує держава, і є важливим інструментом впливу на всі процеси в економіці та соціальній сфері держави.

Для більшості європейських держав у фінансовій системі місцевого самоврядування характерні такі тенденції:

1) приріст бюджетних об'єктів, у тому числі постійне зростання видаткових
статей;

2) прагнення до збалансованості дохідної та видаткової частин бюджету, у ряді
країн взагалі не допускається бюджетний дефіцит;

3) збільшення сум, що надходять до місцевих бюджетів у вигляді субсидій,
дотацій, кредитів з державних і регіональних бюджетів (правда, така тенденція
характерна далеко не для всіх європейських країн, а тільки для нових членів
Європейського Союзу, що розвиваються поволі);

4) розширення фінансової підтримки місцевого підприємництва і використання
зовнішніх джерел фінансування

Сьогодні місцеві бюджети європейських держав стали особливою формою розподільчих відносин, пов'язаною з виокремленням частини вартості суспільного продукту у фондах грошових засобів органів місцевого самоврядування та її використанням в основному на задоволення різнобічних соціально-культурних та комунально-побутових потреб членів суспільств. Таким чином, місцеві бюджети - це сукупність економічних (грошових) відносин, що виникають у зв'язку з утворенням та використанням фондів грошових засобів органів місцевого самоврядування в процесі перерозподілу національного доходу з метою забезпечення розширеного відтворення та задоволення соціальних потреб суспільства. За своїм характером місцеві бюджети - це цільові фонди грошових засобів, що знаходяться в розпорядженні органів місцевого самоврядування, які в сукупності з коштами муніципальних підприємств, позабюджетних валютних фондів, іншими грошовими доходами і накопиченнями складають фінансові ресурси місцевого самоврядування.

Слід зауважити, що прибутки органів місцевого управління, незважаючи на зростання місцевих податків, недостатні для покриття муніципальних видатків, особливо під час проведення будівельних робіт. З цієї причини муніципальні органи широко використовують позики, які вони одержують у фінансових корпораціях. Це вигідно для фінансових установ, оскільки муніципалітети мають виплачувати їм за одержані кредити значну частину своїх прибутків.

У сучасних державах світу вирішення проблем, що постають перед муніципалітетами, здійснюється також шляхом надання їм урядових субсидій. Незважаючи на те, що державний устрій і фінансові можливості в різних країнах суттєво відрізняються, зазначені субсидії в них досить вагомі. Зазвичай вони становлять від 30 до 60 % прибутку місцевих бюджетів. Проте, за словами відомого в сучасному науковому світі фахівця з проблем місцевого управління англійця С. Х'юмза, допомога будь-якого центрального уряду різним муніципалітетам подібна деяким лікам, що не дають хворому вмерти, але водночас не виводять його зі стану інвалідності. І це, мабуть, тому, що встановлюється залежність органів муніципального управління, навіть розвинених країн, від центрального уряду, причому фінансова залежність автоматично визначає залежність зазначених структур у питаннях політичного характеру.