 |
Давньоскандинавські племена
|
|
|
|
ЛЕКЦІЯ № 5
Північні германці і їх мови
1. Давньоскандинавські племена
2. Епоха вікінгів
3. Давньоскандинавська мова
4. Датська мова
5. Шведська мова
6. Норвезька мова
7. Ісландська мова
8. Фарерська мова
ДАВНЬОСКАНДИНАВСЬКІ ПЛЕМЕНА
Факти, що повідомляються античними істориками та географами про германські племена в Скандинавії, досить мізерні і нерідко суперечать один одному, так що відтворити картину розселення там германських племен на початку нашої ери можна тільки приблизно.
Природні умови мало сприяли землеробству, землі не вистачало, через це багато германських племен шукали інші місця для проживання. У II-III ст. на континент переселилися віндильскі (східно-германські) племена. Про германців в Скандинавії згадує Пліній Старший, Тацит, Птолемей, готський історик Йордан та ін.
Про данiв вiдомо, що вони переселилися зi схiдної частини Скандинавського пiвострова в Ютландiю, де до кiнця V ст. поширилися на пiвдень до рiчки Ейдер, яка стала межою мiж пiвнiчними й захiдними германцями. Центр данiв був спочатку на островi Зеландiя, де мiстилися народнi збори i резиденцiя королiв.
Плем’я свеїв (або свіонів) жило в I ст. н.е. в центральнiй частинi теперiшньої Швецiї бiля озера Меларен (вперше про них згадав Тацит). Їхнiм центром була Упсала. На пiвднi Скандинавiї, на схiд i захiд вiд озера Веттерн жило плем’я гаутiв. Десь у X-XI ст. гаути змiшалися зi свеями, а пiзнiше разом з ними створили шведську народнiсть.
У захiднiй частинi Скандинавського пiвострова iснувало багато дрiбних племен i племiнних груп. У 872 р. пiсля тривалої боротьби їх об’єднав вождь Гарольд Чарівноволосий, який почав дуже суворо розправлятися з непокiрними. Тодi частина вождiв, зiбравши своїх прихильникiв, вирушила через море в Iсландiю. Колонiзацiя острова тривала з 870 до 930 р. В Iсландiї довше нiж у Норвегiї, зберiгався патрiархальний родовий лад, що теж мав форму воєнної демократiї.
|
|
|
У перші століття нашої ери скандинавські племена жили в умовах первісно-общинного ладу. Патріархат + пережитки матріархату. Основні заняття - скотарство і землеробство. Общинна власність на землю. Мореплавання. Суспільний устрій - «військова демократія». Вищий орган - народні збори, обирає племінних старійшин і вождя. Поступово виділяється родова знать, складаються племінні союзи.
Назва Scandinavia (у Плінія) Scadinavia - це латинська форма германської назви:
* skaðin «шкода, небезпека» «небезпечний
острів»
* anjō «острів»
Епоха вiкiнгiв
Період історії скандинавських країн з кінця 8 століття до середини 11 століття носить назву «епохи вікінгів». Вона характеризується двома основними ознаками:
· розкладанням родового ладу, що привело до утворення держав;
· потужною і широкою експансією скандинавів.
Походи вікінгів почалися в самому кінці 8 століття. Місцями їх нападів стає вся Європа - від Білого моря до Сицилії. У кінці 9 століття англійському королю Альфреду довелося віддати вікінгам північно-східну частину країни «Данелаг» (в Англії вікінгів називали данами). У 911 р нормани (як їх називали в Західній Європі) захопили область на північному узбережжі Франції, тут утворилося герцогство Нормандія. Оселившись там, нормани швидко асимiлювалися й перешли на французьку мову.
Нормани були в основному вихідцями з Норвегії і Данії. Вікінги, що ринули зі Швеції в Східну Європу, відомі там під назвою варягів (вiд давньошведського varanger). На Русі варяги з'явилися в 9 столітті. Це були морські розбійники, торговці і воїни-найманці. Великим шляхом «iз варяг у греки» (від Балтики до Чорного моря) вони доходили до Константинополя, служили найманцями у вiзантiйському вiйську та в дружинах руських князiв. Легенда про заснування варягами Російської держави знаходиться в протиріччі з історичними фактами. Справа в тому, що у розглянутий період Русь знаходилася на вищій ступені історичного розвитку: тут вже були міста (в Скандинавії - пізніше), на Русі раніше почали складатися феодальні відносини, християнізація Русі теж відбулася раніше.
|
|
|
Ця епоха була важливим iсторичним етапом у розвитку скандинавських країн. Грабiжницькi походи сприяли соцiальному розшаруванню племен, нагромаджували багатства в руках меншостi, змiцнювали владу конунгiв i вождiв, а зрештою сприяли лiквiдацiї патрiархальних родових вiдносин та племiнного ладу i виникненню великих державних утворень. За цей перiод пiвнiчнi германцi перейшли вiд воєнної демократії, родового ладу до феодалiзму.
В середині 11 ст. походи вікінгів припиняються. Основна причина походів вікінгів - у скандинавських країнах не вистачало землі, придатної для землеробства і скотарства. Не випадково, що паралельно з зовнішньою експансією відбувається освоєння земель в глибинних районах Скандинавії. В цей час в скандинавських країнах виникає централізована королівська влада. Створення держави зазвичай супроводжувалося християнізацією.
Об’єднання Норвегії - Гаральд Чарівноволосый (близько 860 - 940)
Перше об’єднання Данії - Годфред (до 800 р.)
Датська держава- Горм Старий (помер близько 940)
Об’єднання Швеції -пізніше, християнізація - в 12 ст.
3. Давньоскандинавська (давньопiвнiчна) мова
У Скандинавiї до самої епохи вiкінгiв була поширена єдина давньоскандинавська, або давньопiвнiчна мова. Вона зберiгала ще ряд досить чiтких ознак германської мови-основи. Ще i в епоху вiкiнгiв усi пiвнiчнi германцi сприймають свої племiннi дiалекти як одну й ту саму мову, яку називають donsk tungа, тобто датською мовою. Розмежування пiвнiчногерманської мовної спiльностi на окремi системи починається з епохи вiкiнгiв. У цей час прискорюється розпад родового устрою, зароджуються феодальнi вiдносини, створюються мiжплемiннi полiтичнi об’єднання-королiвства. Разом з цим закладаються основи окремих пiвнiчногерманських мов - датської, шведської (схiдна підгрупа), норвезької, iсландської, фарерської (захiдна підгрупа).
|
|
|
   Західні
Ісландська Норвезька
Фарерська
|   Східні
Шведська Датська
|
Важливе джерело відомостей про давньоскандинавську – рунічни написи. Їх знайдено більше 100. Зазвичай дуже короткі, датуються 3-9 ст. Ця мова зберігла багато рис спільно германської. Вже к 10 ст. в ній відбулося багато суттєвих змін і з неї поступово розвинултия мови скандинавських народностей – давньонорвезька, давньоісландська, давньодатська давньошведська.
ДАТСЬКА МОВА
Датська мова - державна мова Данії (5 млн осіб).
Виділяються 2 періоди:
· Давньодатська (до Реформації, тобто до 1-й третини 16 століття включно)
· Новодатська.
До кінця давньодатського періоду область поширення датської мови була більше ніж тепер. Данiя порiвняно бiльш розвиненою серед скандинавських країн. Найдавніші пам'ятки - рунічні написи. Латинське письмо з'являється з 14 століття. В XII-XIII ст. Данія захоплює землi прибалтiйських слов’ян. У 1397 р. за Кальмарською унiєю вона приєднала до себе Швецiю i Норвегiю. Внаслiдок цього в писемностi почали змiшуватися мiсцеві мови. У Норвегiї з XV ст. власна норвезька писемна мова цiлком замiнюється датською в усiх сферах соцiального життя. Датськими були південношведські області, в 15 столітті вона стала державною мовою Норвегії. Початок формування датської нації відноситься до 16 століття. Все більш провідну роль починає грати столиця Данії Копенгаген і говірка столиці, зеландський діалект, поступово стає діалектною основою загальнонаціональної мовної норми.
|
| Фонтан Гефіон Скульптурна композиція фонтану зображує скандинавську богиню плодородія Гефіон з чотирма биками Фонтан створений за мотивами переказів з Едди, згідно з якими король Швеції Гюльфе обіцяв Гефіон, жінці з роду азів, в дар стільки землі, скільки можна зорати на чотирьох биках за одну ніч. Гефіон перетворила на биків чотирьох своїх синів, народжених від велетня, і вони провели таку глибоку борозну, що відрізали від Швеції великий шматок землі,який Гефіон назвала островом Зеландія. На місці, де раніше була Зеландія, за легендою, утворилося озеро Lögrinn. Згідно з повір'ям, цим озером є найбільше шведське озеро Венерн, за формою вон дійсно нагадує Зеландію. |
|
|
|
Особливу роль у розвитку датської національної мови зіграла Реформація церкви (1536). Мовою церкви стала датська, кінець 15 ст. - з'являється книгодрукування, переклад Біблії - 1550 р. У 18 ст. датська витісняє латинську з науки.
У 13-15 ст. - сильний вплив середньо нижньонімецької мови. Північнонімецькі міста випереджали Скандинавію в економіці. Ганзейский союз. Нижньонімецька тривалий час панувала при королівському дворі.
17-18 в. - вплив французької мови.
Середина 18 століття - тенденції до очищення датської мови від іноземних елементів, заміні їх словами, створеними на базі датського мовного матеріалу.
ШВЕДСЬКА МОВА
Шведська мова - державна мова Швеції (8 млн.) і одна з державних мов Фінляндії (близько 300 тис. чол., або 6% населення). Всього близько. 8500000. осіб. (1 місце серед скандинавських мов). Видiляють
· Давньошведську - від епохи вікінгів до епохи Реформації (VIII-XVI ст.)
· Новошведську - після Рефомаціі.
Найдавніші пам'ятки - рунічні написи, яких зiбрано понад 2500. З 13 століття рукописи з використанням латинського письма.
У Швецiї нацiональна мова починає складатися в XVI ст., коли Швецiя вiдокремилися вiд Данiї (1523 р.) i стала незалежною державою. Спiльна мовна норма вироблялася на основi говiрок центральної частини країни (свейський дiалект), зокрема Седерманланда i Стокгольма. Обставини, що сприяли цьому процесовi, загалом були такими ж, як i в Данiї: Реформацiя, розвиток лiтератури народною мовою, вироблення єдиного зразка писемної мови в канцелярiях. Так само, як i в Данiї, в Швецiї нацiональна мова з XVI ст. входить у всi сферi соцiального життя, витiсняючи латинську,нiмецьку, французьку. 1495 - з'являється книгодрукування. Посилюється роль держканцеляріі, що знаходилася в Стокгольмі. У 17 ст. з'являється перша газета. У 18 ст. мова Стокгольма, столиці країни, стає домінуючою і визначає норму.
НОРВЕЗЬКА МОВА
Її історія своєрідна. Періодизація:
· давньонорвезька (до 1525 г.)
· новонорвезька (після 1525 г.)
У IX ст. створилася норвезька народнiсть.. Норвезька мова стає писемною, хоч i не має єдиного зразка (найдавніші рукописи - закони, релігійні тексти). Область розповсюдження: на півострові Скандинавія, в Ісландії, на Фарерських островах.
Пiзнiше умови для розвитку нацiональної норвезької мови складаються несприятливо. З кiнця XIVст. Норвегiя потрапила в економичну й полiтичну залежнiсть вiд Данiї i втратила державну незалежнiсть. З 1397 р. до 1814 країна входить до складу Датського королівства. У результаті з 15 в. датська мова витісняє норвезьку з усіх офіційних сфер і стає мовою адміністрації, церкви, судочинства, а пiсля Реформацiї як мова церкви i школи. Пiсля введення книгодрукування й поширення датських книг датська мова стає загальною книжною мовою i замiнює норвезьку в усiх сферах писемностi. Норвезька мова iснує лише в розмовнiй формi як ряд територiальних дiалектiв, не зафiксованих писемною традицiєю.
|
|
|
На початку XIX ст. виявляється потреба в уснiй нацiональнiй мовнiй нормi, починається боротьба за усунення розриву мiж писемною й народно-розмовною мовами. Ця боротьба розвивається в рамках загальної боротьби за нацiональне самоутвердження. Особливо мiцнiшає цей рух пiсля того, як Норвегiя в 1814 р. вiддiлилася вiд Данiї.
Починається створення власної нацiональної писемної й усної мови. Але в Норвегiї жодна мiсцева говiрка не піднялась на рiвень спiльнонацiональної мови. Єдиною мовою, яка на той час могла бути покладеною в основу писемної нацiональної мови, була датська. Оскiлькi цi мови дуже близькі (розходження iснують головним чином у фонетицi), то залишення датської мови в лiтературному вжитку не викликало будь-якого опору.
З часом у Норвегiї склалися двi лiтературнi мови - рiксмол (“державна мова”) або букмол (“книжна мова”), і лансмол (“народна мова”), або нюнорск (“новонорвезька мова”). Це не окремi мови, а два рiзновиди лiтературної норми, процес вироблення якої ще не закiнчився. Рiксмол має бiльш книжну традицiю, вiн становить спробу створити нацiональну усну й писемну норму на основi мiшаних мiських говiрок, спробу покласти край розходженням мiж писемною й усною народною мовами. Лансмол (нюнорск) - це лiтературна мовна норма, що створюється на основi синтезу всiх мiсцевих дiалектiв.
Зараз букмол i нюнорск офiцiйно вважаються рiвноправними, кожна громада має право сама вирiшувати, яку з цих мов обрати для шкiльного навчання.
Останнiм часом робляться спроби об’єднати обидвi лiтературнi мови в одну - так званий самнорск. Проте позицiї букмолу досить сильнi, i зрештою вiн переважає в дiлових стосунках, у науцi, в пресi, в художнiй лiтературi.
Iсландська мова
Державна мова Iсландiї (225 тис.чол.). Iсландiю заселяли вихiдцi з захiдної Норвегiї, тому в основi iсландської мови лежать захiднонорвезькi дiалекти. Найдавнiшi зразки iсландської мови збереглися в пам’ятках народної творчостi - пiснях “Едди”, поезiї скальдiв та прозових сагах. Десь з кiнця XI-початку XII ст. в iсландськiй мовi вживається латинський алфавiт.
З середини XVI ст. починається перiод новоiсландської мови. В 1540р. видано першу друковану книгу iсландською мовою (переклад Нового Завiту). Орфографiя в загальних рисах лишилася такою ж, якою була в XIII-XIV ст. Фонетичнi змiни у правописi майже не вiдбитi.
У XVIII ст. в Iсландiї був активним пуристичний рух, наслiдком якого постала лiтературна мова, очищена вiд датських та iнших запозичень. В сучаснiй мовi лексичний склад поповнюється головним чином за допомогою власних засобiв словотвору.
Сучасна писемна лiтературна мова Iсландiї дуже мало вiдрiзняється вiд загальнонародної розмовної мови. Дiалектнi вiдмiнностi в країнi дуже незначнi. Морфологiя й досi багата флективними формами.
Фарерська мова
Ця мова склалася на основi колишніх норвезьких дiалектiв, якими розмовляли переселенцi, що заселили Фарерськи острови в другiй половинi IX ст. Своєю лексикою й фонетикою фарерська мова близька до захiдно-норвезьких дiалектiв, а морфологiєю до iсландської мови. Найдавнiшими писемними пам’ятками є записи народних балад кiнця XVIII ст.
В 1939 р. фарерська мова була офiцiйно визнана лiтературною мовою Фарерських островiв. У 1948 р. Фарерськi острови отримали широку автономiю, i перспективи розвитку фарерської мови набагато зросли.
|
|
|
