Види і системи сертифікації продукції

Сертифікація продукції в Україні поділяється на обов’язкову та добровільну.

Сертифікація на відповідальність обов’язковим вимогам нормативних документів проводиться виключно в державній системі сертифікації. Обов’язкова сертифікація в усіх випадках повинна включати перевірку та випробування продукції для визначення її характеристик і подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією. Випробування з метою обов’язкової сертифікації повинні проводитися акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами) методами, які визначені відповідними нормативними документами, а за відсутності цих документів – методами, що визначаються органом з сертифікації чи органом, що виконує його функції.

Виробники, виконавці, постачальники, продавці продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації та реалізується на території України зобов’язані: провести у встановлені терміни у встановленому порядку сертифікацію продукції; забезпечувати виготовлення продукції згідно з вимогами нормативного документа, на відповідність якому вона сертифікована; припинити або зупинити виготовлення сертифікованої продукції, якщо виявлено, що вона не відповідає вимогам нормативного документа, на відповідність якому вона сертифікована, або якщо термін дії сертифіката закінчився, або дія сертифіката припинена або зупинена рішенням органу з сертифікації.

Продукція, що імпортується та підлягає обов’язковій сертифікації на території України, повинна супроводжуватися сертифікатом, яка підтверджує її відповідність обов’язковим вимогам чинних в Україні нормативних документів. Зазначений сертифікат повинен бути виданий або визнаний уповноваженим на те органом з сертифікації України. Порядок ввезення на територію України продукції, що імпортується та підлягає Україні обов’язковій сертифікації, встановлюється Державним митним комітетом України та Державним комітетом України з стандартизації, метрології та сертифікації.

Орган з сертифікації продукції при проведенні обов’язкової сертифікації несе відповідальність за: необґрунтовану чи неправомірну видачу сертифіката відповідності; порушення правил сертифікації.

Акредитована випробувальна лабораторія (центр) несе відповідальність за недостовірність результатів випробувань.

Виробник за порушення правил обов’язкової сертифікації продукції несе відповідальність згідно з чинним законодавством.

Добровільна сертифікація може проводитися а відповідність вимогам продукції, що не віднесені актами законодавства та нормативними актами до обов’язкових вимог, з ініціативи виробника, продавця, споживача, органів державної виконавчої влади, громадських організацій та окремих громадян на договірних умовах між заявником та органом з сертифікації.

Добровільну сертифікацію мають право проводити підприємства, організації та інші юридичні особи, що взяли на себе функції з добровільної сертифікації, а також органи, що акредитовані в державній системі сертифікації.

Правила добровільної сертифікації встановлюються органами з добровільної сертифікації, які подають Державному комітету стандартизації, метрології та сертифікації України інформацію для їх реєстрації у встановленому Комітетом порядку.

Сертифікація продукції (як обов’язкова, так і добровільна) здійснюються уповноваженими на те органами з сертифікації з метою:

• запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров’я та майна громадян і навколишнього природного середовища;
• сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;
• створення умов для участі суб’єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі.