Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Технологія штрихового кодування

В основі штрихового кодування знаходяться алгоритми представлення даних системою темних і світлих лінії різної товщини, які розташовуються у відповідної послідовності. Штрихове кодування забезпечує зчитування у середньому з однією помилкою на 3 млн. знаків, при цьому дані можуть контролюватися візуально.

Закодовану в штриховому коді інформацію можна автоматично зчитати за допомогою спеціальних пристроїв - сканерів штрихового коду. Кожна цифра або буква в штриховому коді відображається комбінацією штрихів та проміжків за чітко визначеними правилами. Під час зчитування сканер вимірює світло, відбите від темних та світлих ділянок штрихового коду.

Загальний алгоритм обробки штрихових кодів включає:

- алгоритм розпізнавання початку і закінчення штрихового коду;

- алгоритм опитування аналого – цифрового перетворювача і запис результатів до допоміжних масивів;

- алгоритм нормалізації допоміжних масивів і розпізнавання штрихового коду;

- алгоритм розшифрування нормалізованих послідовностей.

Структурна схема системи автоматичної ідентифікації об’єктів із використанням штрихового коду наведена на рис.1.

Кожний штриховий код будується за визначеними заздалегідь стандартними правилами. Сукупність таких правил називається символікою штрихового коду (або штрихкодовою символікою). Штрихкодова символіка передбачає певні правила кодування кожного символу (цифри, букви тощо), встановлює вимоги до друку та зчитування штрихкодових позначок.

Лінійна символіка штрихового коду - така, за правилами якої закодовані дані подають послідовністю штрихів та проміжків, розташованих на одній прямій лінії. На сьогодні лінійні штрихові коди є найбільш розповсюдженими носіями даних, призначених для автоматизованого зчитування завдяки низькій вартості їх застосування, хоча набувають все більшого поширення й штрихові коди, в яких дані подаються за допомогою графічних елементів, розташованих на площині (двовимірні символіки).

Згідно правил, визначених символікою, формується штрихкодова позначка - те, що в побуті власне й називають штриховим кодом.

Використання штрихових кодів тісно пов'язане з технічними можливостями: обладнання у того, хто зчитує штриховий код, повинно бути здатне правильно обробити саме той штриховий код, що надійшов від партнера. Також, необхідно, щоб всі дані, подані в штриховому коді, були безпомилково зрозумілі та інтерпретовані автоматизованою системою.

Тому у всьому світі штрихове кодування здійснюють за єдиною системою стандартів - Системою GS1.

Теоретично, ідеально було б для всіх потреб використовувати одну універсальну символіку штрихового коду. Проте кожна із існуючих розроблених на сьогодні символік має технічні обмеження. Тому система GS1 передбачає використання декількох штріхкодових символік, кожна з яких має свої правила застосування.

Рис.1 Структурна схема системи автоматичної ідентифікації об’єктів із використанням штрихового коду

Штриховий код являє собою послідовність штрихів та пробілів визначеного розміру, за допомогою яких кодуються цифри, букви та інші символи.

Штрих (смужка) – це темна зона зображення на однотонному світлому фоні, що обмежена прямими паралельними лініями. Елементи штрихового коду наносять на поверхню носія, що має відповідні світлотехнічні характеристики. При цьому штрих добре поглинають світло на відповідних довжинах хвиль, а фонова поверхня добре його відображає, що і використовується при оптичному зчитуванні.

Пробіл – це площина між штрихами. У більшості кодів у ширині пробілу містіться певна інформація, в окремих кодах пробіл – це допоміжна частина зображення і виконує функцію елементу, що розподіляє штрихи.

Висота і ширина штриха (пробілу) – це розміри зображення, що визначаються в одиницях вимірювання (мм) або у безрозмірних одиницях (модулях).

Закодовану в штриховому коді інформацію можна автоматично зчитати за допомогою спеціальних пристроїв - сканерів штрихового коду. Кожна цифра або буква в штриховому коді відображається комбінацією штрихів та проміжків за чітко визначеними правилами. Сукупність таких правил називається символікою штрихового коду. Штрих-кодова символіка передбачає певні правила кодування кожного символу (цифри, букви тощо), встановлює вимоги до друку та зчитування штрихкодових позначок

Виділяють лінійну та багатострокову символіку штрихових кодів.

Одномірний (лінійний) штрих-код (рис.2.) являє собою ряд прямокутних смужок, розділених пробілами. Лінійна символіка штрихового коду є такої, за правилами якої закодовані дані подають послідовністю штрихів та пробілів, розташованих на одній прямій лінії. На сьогодні лінійні штрихові коди є найбільш розповсюдженими носіями даних, призначених для автоматизованого зчитування завдяки низькій вартості їх застосування, хоча набувають все більшого поширення й штрихові коди, в яких дані подаються за допомогою графічних елементів, розташованих на площині (двомірні символіки).

Двомірний штрих-код (рис. 3) являє собою символ з багатостроковою символікою, яка складається з двох та більш суміжних по вертикалі рядів знаків символу штрих-коду. На відміну від одномірних (лінійних) символів штрихового коду, які дозволяють представляти в символі штрихового коду коротку послідовність даних, яка є, як правило, ідентифікатором - ключем до

запису у зовнішній бази даних, двомірні (багатострокові) символи дозволяють кодувати інформацію про об’єкт, що ідентифікується значно

Рис. 2. Лінійний штрих-код

більшого об’єму. Таким чином, двомірний код, який містить в собі не тільки ідентифікатор, але й деякий набір описуючих об’єкт реквізитів, є свого роду «портативною базою даних», а це дозволяє обходитись без зовнішньої бази даних, значно розширюючи сферу використання технології штрихового кодування.


	Рис. 3 Двомірний штрих-код

Розглянемо деякі найбільш поширені види штрихових кодів.

3 Штриховий код „2 з 5”

Одним з найпростіших штрихових кодів є код «2 з 5». Знаки коду, що позначають цифри від 0 до 9, містять п'ять штрихів, два з яких широкі, а три - вузькі (рис. 4).

Співвідношення ширини широкого і вузького штриха складає 2:1 або 3:1. У першому випадку в знаку зображення 12, а в другому - 14 модулів. Пробіли між штрихами інформації не несуть, і, як правило, ширина пробілу рівна ширині вузького штриха. У двійковому представленні коду «2 з 5» вузький штрих ідентичний двійковому „0”, а широкий штрих - двійкової „1”.

Перші чотири штрихи в коді «2 з 5» оцінюються чинниками, що зважують, 1-2-4-7 в напрямі зліва направо. П'ятий штрих зображення знаку додатковий для контролю по парності. Виняток становить цифра 0, яка кодується широкими штрихами в позиціях з ваговими коефіцієнтами 4 і 7.

Рис. 4 Штриховий код „2 з 5”

Крім цифр даний код має знаки СТАРТ і СТОП, в зображенні яких використовуються всього три штрихи, два з них - широкі.

Існує різновид коду «2 з 5», в якій використовується пряме і інвертоване зображення знаку. Пробіл між штрихами заповнюється різноманітними великими пробілами, які також є носіями інформації.Такий код одержав назву «чергування 2 з 5».

Знаки цифр, що знаходяться на непарних позиціях в кодовому слові, представляються штрихами, а на парних позиціях – пробілами.

Знак СТАРТ, що обмежує зображення кодового слова зліва, складається з наступної комбінації: вузьких штриха, пропуску, штриха, штриха, пропуску.

Знак СТОП в правій частині зображення коду складається з комбінації широкого штриха, вузького пропуску і вузького штриха. Число цифр в кодовому слові повинне бути парним. Щільність зображення знаку складає: при співвідношенні між широкими і вузькими елементами 3:1 - 9 модулів/знак, при співвідношенні 2: 1 - 7 модулів/знак.

Код «2 з 5» є дискретним (пробіли не несуть інформації), тому його друкування просте, і крім того, само перевіряється, тобто одиночні помилки виявляються автоматично. Недоліком коду «2 з 5» є відносно низька щільність штрихів і пробілів і відсутність можливості кодування алфавітної інформації. Цей код може використатися для сортування і обліку товарів і виробів на складах, нумерації авіаквитків і ін.

⇐ Предыдущая 123 4 Следующая ⇒