Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Ефективність діяльності органів публічного адміністрування

Ефективність та результативність

Публічного адміністрування

Ефективність діяльності органів публічного адміністрування

2. Логіка оцінювання результативності надання публічних послуг

Ефективність діяльності органів публічного адміністрування

Основною метою органів місцевої влади щодо населення має бути надання якісних послуг з оптимальними витратами при прозорій діяльності та чіткій відповідальності.

Особливе значення це має на місцевому рівні тому, що орган місцевої влади є найбільш наближеним до населення та безпосередньо відповідає за якість послуг, що йому надаються. Цей факт підкреслюють не тільки зарубіжні, а й українські фахівці: «Управління через якість нерідко називають просто «управлінням якістю», що являє собою сукупність різних стратегій і процедур діяльності, які об'єднує філософія стратегії підвищення якості.

Утвердження такого розуміння якості потребує:

1) прийняття відповідних критеріїв якості;

2) докладного діагностування та інформації;

3) ефективного планування (поліпшення якості роботи кожної інституції вимагає ефективного планування, чіткого окреслення цілей і напрямів їхнього досягнення).

Управління якістю включає її оцінку, забезпечення та контроль. Тому, при управлінні й оцінці якості повинні розглядатися структура або ресурси, процес чи технологія роботи і результат».

Поліпшення стандартів життя в країні в значній мірі залежить від ефективності діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування. Спрощений підхід до визначення ефективності діяльності системи влади дозволяє це відобразити схематично: Територіальна громада -> Ефективність -> Органи і посадові особи місцевого самоврядування -> Витрати -> Процес -> Послуги -> Результати.

При оцінці ефективності діяльності органів публічного адміністрування використовуються такі поняття як ефективність та продуктивність. Продуктивність направлена на оцінку кількості ресурсів, що використовуються для надання даних послуг. Критерії продуктивності, звичайно, виражаються як частина витрат - поточні витрати, наприклад, у тоннах, при переробці сміття.

Ефективність направлена на оцінку рівня надання послуг, який має визначатися за очікуваними результатами. Це сприяє зосередженню уваги на кінцевих результатах з урахуванням якості надання послуги і її впливу на рівень життя на даній території. Два такі оціночні критерії як ефективність та продуктивність необхідні для забезпечення збалансованого підходу до самого процесу надання послуг.

Ефективність - це результат, що відповідає витратам на його досягнення. Як у приватній, так і в публічній сферах ефективність пов'язують із:

1) співвідношенням між витраченими ресурсами й отриманим кінцевим продуктом (товаром, послугою);

2) зменшенням кількості витрачуваних ресурсів чи зниженням їхньої вартості;

3) скороченням тривалості процесу;

4) співвідношенням кінцевого продукту й кінцевого результату.

Вирізняють наступні критерії ефективності діяльності органів публічного адміністрування:

- економічний ефект, який визначається збільшенням обсягу виробництва продукції підприємствами відповідної адміністративно-територіальної одиниці, розширенням її асортименту, поліпшенням структури міської економіки;

- соціальний ефект, що досягається підвищенням реальних доходів населення, зменшенням диференціації доходів між різними соціальними групами, підвищенням рівня зайнятості працездатного населення та ін.;

- екологічний ефект, який дає зниження концентрації шкідливих речовин у повітряному й водному середовищі, зменшення рівня шуму тощо;

- організаційний ефект, що визначається скороченням кількості ланок у системі управління територією, загальної чисельності працівників, зайнятих в апараті управління, документообігу тощо.

Критерії ефективності системи органів публічного адміністрування повинні відповідати наступним вимогам:

а) дозволяти кількісно оцінювати результати їх функціонування;

б) охоплювати як можна повніше систему, відбиваючи вплив якомога більшої кількості чинників;

в) бути по можливості простими, щоб обчислення і збір необхідних даних не виявилися дорожчими за можливий ефект від вирішення завдань, однак простота не повинна бути на шкоду повноті охоплення значимих чинників;

г) для багатоцільових систем має бути сформульована адекватна сукупність критеріїв ефективності;

д) різним підсистемам належить застосовувати різні критерії.

При всій різноманітності критеріїв ефективності й методів їхньої оцінки існують обов'язкові етапи, що є ключовими складовими будь-якої методики оцінки ефективності організаційних систем: постановка завдання, побудова математичної моделі, пошук методу розв'язання, перевірка й корегування. Механізм функціонування публічного адміністрування як організаційної системи становить собою сукупність поставлених цілей, критеріїв, що характеризують ступінь їх досягнення, принципів, функцій, повноважень, норм, що регламентують роботу системи та її елементів, форм і методів впливу на суспільно-політичні й соціально-економічні процеси з метою забезпечення реалізації прав та свобод людини і громадянина. Сьогодні проблему підвищення ефективності діяльності публічного адміністрування не можна успішно розв'язати тільки шляхом здійснення окремих заходів. Системні й організаційні інновації повинні мати комплексний характер і бути спрямованими на вдосконалення функціонування місцевого самоврядування як інституту громадянського суспільства й підсистеми публічної влади, й окремо органів та їх структурних підрозділів. А це, у свою чергу, потребує попереднього аналізу таких змін, у тому числі й щодо їх впливу на підвищення чи зниження ефективності.

Для повнішого аналізу ефективності діяльності органів публічного адміністрування доцільно також застосовувати методику оцінки за статичними й динамічними параметрами їх функціонування. Серед різних організаційних управлінських структур публічного адміністрування найбільшого розвитку одержали ієрархічні структури, основною особливістю яких є те, що елементи верхнього рівня хоча й обумовлюють цілеспрямовану діяльність елементів нижніх рівнів, але не цілком керують нею. Як показує практика, у багаторівневих системах, використовуваних для прийняття рішень, затрачувані ресурси можуть бути зекономлені тільки в тому випадку, якщо елементам нижніх рівнів надано відповідний ступінь свободи. Цей фундаментальний результат теорії ієрархічних систем управління припускає раціональний перерозподіл повноважень на нижні рівні управління, верхні ж рівні в основному забезпечують координацію елементів нижнього рівня.

Враховуючи вищевикладене, необхідно зазначити, що на сьогоднішній день в еликою мірою ефективність публічного адміністрування залежить від того, наскільки результативно буде втілена в життя адміністративна реформа. Головне її завдання полягає в забезпеченні чіткого розмежування функцій місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, їх роль в організації життя на місцях має поступово зростати. В цілому мова йде про остаточний злам бюрократичної адміністративної системи, яка гальмує розвиток і економіки держави, і суспільства взагалі.

Таким чином, основою аналізу ефективності системи публічного адміністрування має бути оцінка внеску кожного суб'єкта управління для досягнення конкретного результату. У системі органів публічного адміністрування немає конкуренції, багато що залежить від нас самих, тому і адміністративна реформа в Україні має на меті вдосконалення місцевого самоврядування шляхом розширення повноважень і компетенції органів місцевого самоврядування на підвалинах громадської ініціативи.

Література:

1. Державна політика: аналіз впровадження в Україні: авт.; За заг. ред. В. А. Ребкала, К.: Вид-во УАДУ, 2000.

2. Розвиток партнерства між та недержавним сектором мадських послуг: Монографія В. М. Вакуленко, М.Д. Василенко, та ін.; За ред. Ю.П.Лебединського. Патент, 2003. - 192 с.

3. Муніципальне право України: Підручник / За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф.Фрицького. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 352с.

4. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування: Монографія/ Кол.авт.; За зас. Ред.-проф. О.Ю.Оболенського. - Хмельницький: "Поділля", 1999. - 570 с.

12 Следующая ⇒