Главная | Обратная связь | Поможем написать вашу работу!

Основні вікові періоди життя людини

ЛЕКЦІЯ №11 ТЕМА: Здоров’я дитини – ключ до здоров’я дорослої людини

1. Основні вікові періоди життя людини.

2. Коротка характеристика вікових періодів дитини

3. Внутрішньоутробний період, період грудного віку, переддошкільний та дошкільні періоди їх валеологічна характеристика

4. Молодший, середній та старший шкільний вік: вікова валеологічна періодизація

Основні вікові періоди життя людини

Організм дитини безперервно росте і розвивається. В процесі онтогенезу виникають специфічні анатомічні та функціональні особливості, які дістали назву вікових. Відповідно до цього життєвий цикл людини поділений на періоди, або етапи. В основу такого поділу фізіологи і лікарі брали такі ознаки, як прорізування зубів, строки окостеніння окремих частин скелету, особливості росту, психічного розвитку тощо.

Віковий період охоплює відрізок часу, протягом якого процеси росту, розвитку і функціональні особливості організму однакові. Одночасно віковий період – це відрізок часу, необхідний для завершення певного етапу розвитку організму і досягнення готовності його до відповідної діяльності на цьому етапі.

Сучасна фізіологія, розглядаючи період дозрівання організму дитини від моменту запліднення яйцеклітини, поділяє його на два етапи:

I. Внутрішньоутробний етап, який складається з:

1) фази ембріонального розвитку (0-2 місяці);

2) фази фетального (плацентарного) розвитку (3-9 місяців).

II. Позаутробний етап ділиться на:

1) період новонародженості, або неонатальний (0-1 місяць);

2) грудний (немовляти) період (1 місяць - 1 рік);

3) ранній дитячий період (переддошкільний) -1-3 роки;

4) дошкільний період (3-6 років);

5) шкільний період, який ділиться на:

а) молодший шкільний (6-9 років);

б) середній шкільний (10-14 років);

в) старший шкільний (14-17 років).

Вікова періодизація – умовне визначення віку, яке враховує мінливі в процесі розвитку властивості організму дітей.

Характеристика вікових періодів.

Внутрішньоутробний період починається від утворення зиготи до народження дитини і продовжується 280 днів. Доношена дитина повинна народитися на 38-42-му тижні вагітності.

Після перерізування пуповини починається наступний період – період новонародженості. Це перші 28 днів життя людини, цей період ще називають позаутробним, або неонатальним. Він ділиться на два підперіоди.

Ранній неонатальний підперіод триває 7 днів. Він адаптаційний для дитини. Під час переходу дитини до позаутробного способу життя починається легеневе дихання, працює мале коло кровообігу, перекриваються шляхи внутрішньоутробної гемодинаміки, змінюється енергетичний обмін, терморегуляція, починає функціонувати травна система. Стан усіх систем організму новонародженого нестійкий.

Перші дні життя для дитини є критичними щодо налагодження грудного вигодовування, відповідного догляду за дитиною, забезпечення асептичних умов для захисту дитини від інфекції, антенатального температурного режиму. Велике значення в цей період відіграє контакт немовляти з матір'ю під час спільного перебування їх у відповідному відділенні пологового будинку.

Період грудного віку триває від 29-го дня життя дитини до 1 року. Мати годує дитину грудним молоком. У цей період спостерігається дуже інтенсивний ріст і нервово-психічний, моторний, інтелектуальний розвиток дитини. Максимальний темп розвитку відбувається на 2-4-му місяці життя. Зріст дитини протягом 1-го року збільшується на 50 % (24-28 см), а маса тіла потроюється. Такий темп розвитку забезпечується переважанням анаболічних процесів. Висока інтенсивність обміну речовин пояснює часті порушення обміну речовин, що призводить до виникнення рахіту, гіпотрофії, залізодефіцитної анемії.

Запальна (захисна реакція) на проникнення хвороботворних мікроорганізмів у дітей грудного віку слабко виражена, тому на будь-яке місцеве захворювання організм дитини дуже часто відповідає загальною реакцією. Діти в цьому віці схильні до гнійничкових уражень шкіри, які при поганому догляді за дитиною можуть перейти в загальне зараження крові.

На першому році життя дуже часто спостерігаються захворювання вуха, горла, носа, а також запалення легень.

Грудні діти, особливо в перші місяці життя, не можуть тривалий час бути в бадьорому стані. Підвищена активність нервової системи швидко призводить до гальмування, яке, поширюючись по корі й інших відділах головного мозку, викликає сон.

На першому році життя у дитини починає формуватися мова. Недиференційовані звуки — гуління – поступово змінюються складами. До кінця року здорова дитина добре розуміє мову оточуючих її дорослих, вимовляє -8-10 простих слів.

У грудних дітей енергійно відбувається ріст і окостеніння скелету, формується шийний і поперековий вигини хребта, що позначається на формуванні постави, розвиваються м'язи тулуба і ніг. До кінця року здорова дитина самостійно сидить, стоїть, починає ходити, але рухи її ще недостатньо координовані.

Переддошкільний період триває від 1 до 3 років. Він характеризується зниженням темпів фізичного розвитку дітей. Прибавка в зрості складає 8-10 см, маси тіла - 4-6 кг за рік. Змінюються пропорції тіла, відносно зменшуються розміри голови: з 1/4 довжини тіла у новонародженого до 1/5 у дитини 5 років. До кінця 2-го року закінчується прорізування молочних зубів.

Відбувається інтенсивне формування лімфоїдної системи, яка часто може призвести до гіпертрофії мигдаликів, виникнення аденоїдів. У дитини розширюються рухові можливості й тому виникає проблема травматизму.

У дітей другого року життя проходить інтенсивний ріст і формування опорно-рухового апарату. Нервова система й органи чуття швидко розвиваються, координація рухів поліпшуються, діти починають самостійно ходити, бігати, що дозволяє їм швидше пізнавати навколишній світ. Збільшується словниковий запас слів, дитина вимовляє не тільки окремі слова, але й цілі речення.

Із захворювань частіше виникають гострі респіраторні захворювання. Формується більша частина алергічних захворювань, проявляються дитячі інфекційні хвороби.

Швидкий темп морфологічного та функціонального розвитку всіх органів і систем, незавершеність імунітету в цей період сприяє тому, що діти можуть захворіти внаслідок навіть незначних порушень у харчуванні та гігієнічному догляді. Кожне перенесене захворювання може завершитись хронічною хворобою і призвести до відставання в фізичному і нервово-психічному розвитку.

Навчання в цей період здійснюється через гру, у дітей проявляються риси характеру, формується поведінка. Виховання поступово стає головним елементом догляду за дітьми.

Дошкільний період (від 3 до 6 років). Цей період відрізняється більш повільним темпом росту дитини. Щорічна прибавка в зрості в середньому складає 5-8 см, маси тіла - 2-3 кг. Помітно змінюються пропорції тіла. До 6-7 років голова складає лише 1/6 довжини тіла. В цей період хлопчики і дівчатка майже не відрізняються одне від одного за розмірами і формою тіла. Починаючи з 6 років, з'являються перші постійні зуби. В цей період триває ріст і функціональне вдосконалення всіх органів і систем, а також інтенсивний розвиток інтелектуальних здібностей.

Завдяки розвитку м'язової тканини і формуванню іннерваційного апарату діти здатні виконувати різні фізичні вправи, що поліпшує координацію рухів, вони оволодівають умінням швидко бігати і стрибати, вільно ходити по сходах, грати на музичних інструментах, малювати, ліпити тощо.

На третьому році життя кількість слів значно збільшується, мовні сигнали починають відігравати головну роль в організації поведінки дитини. Розвитку мови сприяють ігри і заняття, вивчення віршів та пісень, спілкування дітей з дорослими. Вимова окремих слів і цілих фраз залежить від оточуючих дитину інших дітей та дорослих.

Недостатня увага з боку дорослих, гострі та хронічні захворювання можуть викликати затримку психічного розвитку, мови у дитини. Оскільки в 3-5 років діти ще слабо володіють мовною моторикою, їм притаманні фізіологічні недоліки звуковимови (неправильна вимова шиплячих, свистячих звуків, звуків "р" та "л"). При правильному вивченні звукової культури мови ці порушення згодом проходять. За рівнем свого інтелектуального розвитку дитина до кінця цього періоду повинна бути готовою до вступу до школи.

В поширенні хронічних хвороб у дошкільників простежуються певні особливості. З віком частішають захворювання органів травлення, в першу чергу за рахунок карієсу зубів; на другому місці хвороби органів дихання, в основному хронічні захворювання глотки і носоглотки; на третьому – хвороби кістково-м'язової системи і сполучної тканини; на четвертому – хвороби нервової системи й органів чуття (невротичні реакції, неврози, енурез, отити та ін.); на п'ятому – хвороби шкіри (ексудативний діатез).

Особливої уваги потребує своєчасне виявлення порушень опорно-рухового апарату. При цьому потрібно враховувати, що у віці від 3 до 7 років кількість дітей з порушеннями постави збільшується. Зростає також кількість дітей з порушенням рефракції ока (міопії).

Молодший шкільний вік (від 6-10 років). Розвиток у молодшому шкільному віці відбувається відносно рівномірно. Довжина тіла збільшується в середньому на 4...5 см на рік, маса — на 2...З кг, окружність грудної клітки— на 1,5.„2 см. Збільшується м'язова сила рук, зростає сила м'язів нижніх кінцівок.

Характерним для цього віку є розвиток великих м'язів тулуба, діти здатні до рухів з великим розмахом. Їм важко виконує вати дрібні й точні рухи (акт письма). В 9...10 років відбувається скостеніння кісток зап'ястя, розвиваються м'язи кистей рук, починають посилено формуватися дрібні точні рухи рук. Триває скостеніння і ріст скелета. Проте слабкість глибоких м'язів спини і велика гнучкість хребетного стовпа є однією з причин порушень постави у дітей при неправильній позі під час письма, через невідповідність розмірів шкільних меблів пропорціям тіла.

Семирічний вік відомий як період зміни молочних зубів на постійні, відбувається дальший розвиток травної системи, знижуються енергетичні витрати організму, рідшає діяльність серця і дихальної системи.

До семирічного віку завершується в основному диференціювання нервової тканини в корі великого мозку. Нервові клітини набувають характерної форми і стають схожими на клітини дорослої людини. Посилено розвиваються асоціативні волокна, які зв'язують різні відділи кори великого мозку.

Нервові процеси мають уже значну силу і врівноваженість. Досить добре виражені всі види внутрішнього гальмування. Диференціювання подразників відбувається легко, швидко зміцнюються умовнорефлекторні зв'язки. Проте внутрішнє гальмування, як і раніше, потребує вправляння, тренування з метою підсилення.

Як і в дошкільному періоді, в молодшому шкільному віці процеси збудження переважають над процесами гальмування, що приводить до порівняно швидкої виснаженості нервових клітин, швидкого розвитку стомлення.

Середній шкільний вік (11-14 років). З фізіологічної точки зору даний період характеризується інтенсивним ростом, підвищеним обміном речовин, різким підвищенням діяльності залоз внутрішньої секреції.

У підлітковий період зріст дітей збільшується на 5...8 см на рік. Дівчатка ростуть найактивніше в 11... 12 років (їхній зріст у цей час збільшується до 10 см на рік), ріст хлопчиків найінтенсивніший в 13...14 років, і після 15 років у рості вони обганяють дівчаток. Зріст збільшується в основному за рахунок росту трубчастих кісток кінцівок, кістки грудної клітки ростуть повільніше, ось чому у підлітків часто можна бачити плоскі, а часом і запалі груди, що утруднює дихання.

Разом з ростом збільшується і маса тіла. Дівчатка прибавляють у масі 4....8 кг за рік, особливо помітний приріст у 14.. 15 років; у хлопчиків приріст маси становить 7...8 кг на рік. Проте темпи збільшення маси дещо відстають від темпів росту скелета, що позначається на зовнішньому вигляді підлітка (фігура витягнута, незграбна, кістлява).

Перебудова опорно-рухового апарата супроводжується великою кількістю зайвих рухів, недостатньою координованістю їх, загальною незграбністю, вайлуватістю.

В підлітковому періоді ростуть легені, удосконалюється дихання (хоч ритм його залишається прискореним), значно збільшується життєва ємкість легень. В підлітковому віці остаточно формується тип дихання. У хлопчиків — черевний, у дівчаток —грудний. Важливо навчити підлітків правильно дихати, керувати своїм диханням під час роботи, фізичних вправ.

Посилений ріст органів і тканин пред'являє посилені вимоги до діяльності серця. Воно теж у цей період інтенсивно росте, але ріст кровоносних судин відстає від темпів росту серця. Тому у підлітків часто підвищується артеріальний тиск, порушується ритм серцевої діяльності, швидко настає втома. Це посилюється при перебуванні підлітків у задушливих приміщеннях, при великому фізичному навантаженні. Недостатнє кровопостачання мозку, яке спостерігається інколи у підлітків, може привести до кисневого голодування і, як наслідок, погіршення уваги, сприймання, пам'яті. Несприятливо позначаються на функціонуванні серцево-судинної системи підлітків негативні емоції.

Мова підлітків уповільнюється, процес утворення умовних зв'язків на словесні сигнали утруднюється, що змушує припускати послаблення вищого функціонального рівня кіркової діяльності— другої сигнальної системи. У дівчаток в 11...13 років виразно знижується тонус кори великого мозку, і виражене це зниження дужче, ніж у хлопчиків. Різкі порушення вегетативних функцій, серцебиття, судинні розлади, задишка є показником посилення підкіркових впливів і послаблення тонусу кори великого мозку.

Правильний, здоровий режим, спокійна обстановка, доброзичливість ірозуміння з боку оточуючих людей, заняття, цікаві для підлітка, заняття фізичною культурою як один із наймогутніших засобів нормалізації функцій організму є основними умовами для того, щоб перехідний період минув без серйозних функціональних розладів і пов'язаних з ними ускладнень.

Старший шкільний вік (15-17 років). В даному віці відбувається посилений ріст м'язів, різко зростає їхня сила. Маса головного іспинного мозку досягає рівня, який відмічається в дорослої людини. Серцево-судинна система витривала до значних навантажень. Збільшується життєва ємкість легень. У зв'язку з тренуванням легенева вентиляція при фізичному навантаженні підвищується внаслідок прискорення дихання і його поглиблення.

Для цього віку характерні високий ступінь функціональної досконалості нервової системи, велика рухливість нервових процесів.