Західна Україна у міжвоєнну добу (самостійне вивчення).

Західно-українські землі в період з 1919 по 1939 рр. поділили між собою три держави — Польща, Румунія і Чехословаччина, пізніше частина земель підпала і під владу Угорщини. Соціально-економічне та політичне становище цих українських земель відбивав загальний рівень розвитку цих країн. Проте соціальні відмінності накладалися на національні: український селянин жив гірше за польського, мадярського чи румунського. Західні українці намагалися створити власну противагу іноземному економічному впливу. Сформувалася розгалужена система кооперативів, проте польська влада стримувала їх розвиток. Поляки намагалися обмежити діяльність українців другорядними господарськими сферами. Не кращими були справи і в Закарпатті та Буковині.
У таких умовах посилили свою діяльність українські політичні та громадські організації. 1928 р. стає вододілом у розвитку українського політичного життя. Участь головних українських партій у виборах викликала гостру боротьбу між прихильниками еволюційної й революційної, легальної та нелегальної політичної участі. За таких обставин Євген Коновалець та його найближче оточення вирішили створити масову організацію, яка б могла вести як легальну, так і нелегальну роботу. І така організація була створена в кінці січня 1929 р. у Відні. Вона отримала назву Організація українських націоналістів (ОУН). Лідером її став Є. Коновалець, ідеологами Д.Донцов та В.Липинський.
Д.Донцов, автор відомих праць “Підстави нашої політики” (1921 р.) та “Націоналізм” (1926 р.), раціоналізму попередніх ідеологів українського національного руху — Драгоманову, Франку, Грушевському протиставив ірраціоналізм і волюнтаризм, лібералізму — інтерес нації понад усе, демократії — принцип ініціативної меншості і творчого насильства. Його ідеологія за своїми засадами була близькою до фашистської, проте не можна стверджувати, що він сліпо наслідував фашистські ідеї. Цікаво, що старе націоналістичне гасло Махновського “Україна для українців” Д.Донцов пропонував замінити новим — “Українці для України”.
Праці Д.Донцова фактично сформували світогляд цілого покоління галицьких українців, в основному студентів, які складали основу ОУН.
В.Липинський був одним із перших європейських політичних теоретиків, хто побачив спорідненість більшовизму і фашизму. Відтак він послідовно критикував як комуністів і українських соціал-демократів, так і послідовників Д.Донцова.

ОУН швидко набирала популярності і збільшувала число своїх прихильників. Від легальних методів боротьби оунівці скоро перейшли до терористичних акцій проти одіозних польських урядовців. Протистояння між поляками і українцями загострилося після проведення польським урядом Акцій «Пацифікації» проти українського населення. Пацифікація розпочалася 16 вересня 1930 року і тривала до 30 листопада 1930 року. Терор охопив 450 населених пунктів у 16 районах Галичини польські жандарми і військові, за підтримки польських поселенців (осадників) руйнували власність та громадські установи українських організацій та приватних осіб. Було зруйновано й частково спалено близько 800 сіл, закатовано сотні людей, 1700 заарештовано. У 1931 році спеціальна комісія Ліги Націй засудила польський уряд за проведення пацифікації. Незважаючи на це, репресивна політика не припинялась і в наступні роки.

Література
1. Білас І.Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1955 рр. У 2-х кн.К.,1994.
2. Голод 1932-1933 років в Україні: очима історика, мовою документів,— К.,1990.
3. Кондратюк В., Зайцев О. Україна в 20-30-х роках Суспільно-політичне життяXX ст.— Львів, 1993.

4. Кульчицький С. Ціна “великого перелому”.— К.,1991.

5. Шаповал Ю. Людина і система. (Штрихи до портрета тоталітарної доби в Україні).— К.,1994.

6. Шаповал Ю. Україна 20-50-х років: сторінки ненаписаної сторії.— К.,1993