Виховна функція лекції

Вищий навчальний заклад готує не тільки фахівця, але і громадянина з активною життєвою позицією, людину, яка орієнтується в складних моральних і політичних проблемах, уміє і бореться за свої переконання, бере активну участь у побудові і розвитку громадянського суспільства. Це обумовлює необ­хідність формування активної творчої, різнобічної особистості молодого фахівця. Формування такої особистості є одночасно і передумовою науково-технічного прогресу і подальшого вдосконалення суспільних відносин в період переходу від тоталіта­ризму до демократії.

Було б неправильно думати, що оволодіння знаннями ви­рішить виховні питання. Відомі непоодинокі випадки, коли освічені люди використовують знання лише з особистою метою, а інколи і на шкоду іншим людям. Від світоглядної і моральної спрямованості навчання залежить як молода людина розпоря­диться набутими знаннями, уміннями і навичками.

Засвоєння наукових знань впливає на ставлення молодої
людини до предметів і явищ дійсності. Сила цього впливу за­
лежить від характеру і змісту знань. Ті знання, що містять ідеї
і принципи, що формують особистість, відповідно до вимог
сучасної педагогіки, повинні в процесі навчання трансформува­тись у переконання, в керівництво до дії майбутнього фахівця.
В цьому полягає органічна єдність навчання і виховання. Саме -
навчальний процес у вищій школі є основою виховання, оскіль­ки його правильна організація є визначальною частиною вихов­ної роботи.

Суть виховного навчання на лекції полягає у тому, що вона впливає на студентську аудиторію незалежно від того, чи цей вплив був завчасно запланований, оскільки лекція виховує як змістом, так і особистим слідкуванням студентів з лектором — вченим, педагогом, громадянином, особистістю.

Кожна навчальна дисципліна має особливі виховні можли­вості. Такі невичерпні можливості має і кожна СПД. При цьому прямий виховний вплив шляхом проголошення різних виховних істин у вигляді повчань і моралізувань студенти, зазвичай, не сприймають. Тут необхідний такий опосередкований метод, який не фіксував би свідомість на думці: «Тепер нас виховують». Саме лекція через її зміст, вдалі приклади, методику викладання до­зволить ефективно реалізувати виховні завдання.

При підготовці і під час лекції слід пам'ятати, що вимоги до її ідейного і світоглядного змісту, як би він не реалізувався, повин­ні органічно випливати із особливостей навчальної дисципліни. Не можна допускати відірваності «виховного матеріалу» від реш­ти матеріалу лекції і її основної ідеї. Це може зашкодити самій виховній ролі лекції і її навчальній ефективності. Лекція, що має виховну мету, повинна бути, перш за все, науковою.

Велике виховне значення має викладання матеріалу лекції в історичному аспекті («від минулого через сучасне — в майбутнє») нашої професії. Історія України, наше сьогодення та пер­спективи розвитку дають цікаві і вражаючі факти для виховання студентів на лекціях.

Досвід і наукові дослідження свідчать, що з великим інтере­сом студенти ставляться до наукового матеріалу, одержаного в до­слідженнях самим лектором та його учнями. Саме такий матеріал дає можливість створити ефект співучасті, залучити студентів до пошуку і сумнівів дослідника, розкрити шлях до наукової істини, яким пройшов дослідник.

Лекція повинна читатись красномовно й емоційно. Невиразна лекція знижує її виховний ефект. Ще Цицерон зауважував, що лектор, який знає матеріал, але позбавлений красномовства, може опуститись до посереднього рівня, а оратор, який майстер­но виконав лекцію, але посередньо володіє темою, може пере­могти того, хто знає матеріал краще.

Недостатній життєвий досвід молоді породжує її схильність до наслідування. Про це не повинен забувати лектор і ставити до себе високі вимоги. Якщо викладач не зумів викликати доб­рі почуття студентів до себе, то марно чекати, що такі почуття викличе дисципліна, яку він читає. Кожний прослуханий курс лекцій мимовільно, і на все життя, асоціюється в свідомості слу­хачів з особою лектора, яка відіграє, зазвичай, вирішальну роль у навчально-виховному процесі.

Велике значення має загальна культура лектора. Спілкування з таким педагогом сприяє підвищенню загальної культури май­бутніх фахівців поряд з розширенням їх професійного світогляду.

Студенти добре поінформовані про кожного лектора, котрий ще не читав свого курсу, та й про самий курс. Якщо він читає його протягом декількох років, то формується певне традиційне ставлення аудиторії, яке значною мірою визначає успіх викладача й успішність з предмета.

На лекціях викладачі повинні розповісти слухачам про науковий напрямок роботи кафедри, про дослідження студентських наукових груп, їх традиції. Виховне значення наукової роботи студентів важко переоцінити, а основи цієї роботи закладають лекції. Саме на них перед студентами розкриваються широкі горизонти науки, ставлять­ся проблеми і накреслюються шляхи їх вирішення. При цьому лек­тор розкриває наслідки роботи з даної проблеми, проведені студен­тами минулих років, називає знайомі аудиторії імена учасників. Це зацікавлює слухачів, спонукає випробувати свої сили і можливості.

Кожна лекція повинна виховувати серйозне ставлення до пред­мета, готувати студентів до подолання професійних труднощів. Адже не секрет, що багатьом випускникам — майбутнім учите­лям доведеться відстоювати престиж свого предмета.

Надзвичайно важливо переконувати студентів у необхідності докорінної перебудови роботи вчителя в напрямку реалізації ним принципів гуманізму і демократизму процесу фізичного вихован­ня школярів.

На лекціях студенти повинні отримувати різноманітну ін­формацію про шляхи використання засобів фізичної культури у виховній роботі зі школярами. Кожна СПД при цьому має свою специфіку. Якщо, наприклад, викладач гімнастики підкреслює роль масових і показових виступів у пропаганді фізичної куль­тури, то про роль кросів, пробігів повинен говорити викладач з легкої атлетики, а про залучення до занять спортом педагогічно занедбаних «важких» підлітків доречно наводити приклади на лекціях зі спортивних ігор, одноборств тощо.